Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №331/354/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 331/354/26

Провадження №: 2/336/2035/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., за участю секретаря судового засідання Недєльчєвої О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

Директор ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко Марія, через підсистему «Електронний суд», звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 4172132 від 17.05.2021 року у розмірі 49 478,21 грн., з яких: 15 000,00 грн., - заборгованість за тілом (кредиту); 34200,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; інфляційні збитки – 240,00 гривень, три відсотка річних – 38,21 гривень, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 гривень.

Позов обґрунтовує тим, що 17.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус України» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 4172132, відповідно до якого відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 15 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 1,9% за кожен день користування, строком на 30 дні, з автопролонгацією строку кредитування, який не може перевищувати 90 календарних днів, за днем закінчення такого строку (п. 4.3.1) цього договору.

30.12.2021 було укладено договір № 30-12/2021-21 відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4172132.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги до боржників, в тому числі за договором № 4172132.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя Каретник Ю.М. справу направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою суду від 12.02.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 21.05.2026 року.

Ухвалою суду від 21.05.2026 року, як правонаступникаТОВ «Коллект Центр» залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс», судове засідання відкладено 10.09.2026 року.

У судове засідання 10.09.2026 року позивач не з`явився, у позовній заяві зазначено про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи у передбаченому законом порядку, в судове засідання не з"явився, відзив на позов не подав.

Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та доведено матеріалами справи, що 17.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус України» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 4172132, відповідно до якого відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 1,9% за кожен день користування, строком на 30 дні, з автопролонгацією строку кредитування, який не може перевищувати 90 календарних днів, за днем закінчення такого строку (п. 4.3.1) цього договору.

30.12.2021 було укладено договір № 30-12/2021-21 відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4172132.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги до боржників, в тому числі за договором № 4172132.

Ухвалою суду від 21.05.2026 року, як правонаступника ТОВ «Коллект Центр» залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс».

Таким чином, ТОВ «Гармонія Фінанс» наділено правом грошової вимоги до відповідачки, яка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконувала, у зв`язку з чим допустила виникнення заборгованості за договором у сумі № 4172132 від 17.05.2021 року у розмірі 49 478,21 грн., з яких: 15 000,00 грн., - заборгованість за тілом (кредиту); 34200,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; інфляційні збитки – 240,00 гривень, три відсотка річних – 38,21 гривень.

За змістом ст. 208 ЦК України за загальним правилом у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною і юридичною особою, а договір між сторонами не становить виключення з цього правила.

Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитний договір, яким є і договір між сторонами, укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, дійшов висновку відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст.612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом."

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

За положеннями ст. 22 Закону України "Про факторинг" боржник зобов`язаний сплатити фактору грошову суму для виконання грошової вимоги, за умови що відступлення права грошової вимоги зареєстровано у Реєстрі та такий боржник отримав повідомлення відповідно до статті 20 цього Закону.

Якщо відступлення права грошової вимоги не зареєстровано у Реєстрі та/або боржника не було письмово повідомлено про відступлення (наступне відступлення) права грошової вимоги або повідомлення не відповідає вимогам, встановленим статтею 20 цього Закону, або повідомлення було направлено менше ніж за сім робочих днів до дати виконання відступленої грошової вимоги за базовим договором, сплата боржником грошової вимоги клієнту є належним виконанням свого обов`язку за базовим договором.

Виконання боржником грошової вимоги перед фактором звільняє боржника від його обов`язку виконання грошової вимоги перед клієнтом.

У разі наступного відступлення права грошової вимоги виконання боржником грошової вимоги перед фактором за останнім з усіх відступлень звільняє боржника від його обов`язку виконання грошової вимоги перед клієнтом (факторами за всіма відступленнямм, крім останнього).

Відомостей про сплату відповідачем грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором ні клієнту, ні фактору матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо отримання кредиту, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість, яка складається 15 000,00 грн., - заборгованість за тілом (кредиту); збитки – 240,00 гривень, три відсотка річних – 38,21 гривень.

Що стосується вимог про стягнення процентів, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Частиною 4 вказаної норми визначено, що перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

Пред`явлені до стягнення відсотки у сумі 34 200,00 грн. більше ніж у два рази перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту.

На переконання суду, вказані відсотки, як умова договору, є непропорційно високими, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, №910/719/19 від 19.05.2020, №363/1834/17 від 13.07.2022, №910/12876/19 від 01.06.2021 тощо.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги ТОВ «Гармонія Фінанс» про стягнення з відповідача відсотків відповідно до умов кредитного договору підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 15 000 грн. Вказана сума буде справедливою та співмірною з огляду на суму основного боргу та строку заборгованості.

Що ж стосується витрат на сплату послуг за отриману правничу допомогу у розмірі 16 000 грн., ,суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та(або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Разом з тим у частині п`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною п`ятої статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин, шостої та сьомої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог статті 141 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини дев`ята статті 139 ЦПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертої, п`ятої статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись четвертої, п`ятої статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Схожі правові висновки з приводу розподілу витрат на правничу допомогу викладені у постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Підсумовуючи викладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, що вказані вище, складність та категорію справи, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача є завищеним, неспівмірним, тому зменшує такі витрати до 6000 гривень.

За приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову.

У зв`язку із частковим задоволенням позову (61,20%), суд стягує судовий збір у розмірі 1482,38 грн. та витрати на правничу допомогу 3671,70 грн.

Керуючись ст. 141, 264, 273, 279, 280-283, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс» суму заборгованості за Договором позики № 4172132 в загальному розмірі 30278,21 гривень, судовий бір у розмірі 1482,38 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 3671,70 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються такі відомості:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Гармонія Фінанс», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд.101, поверх 3, приміщення 12; ЄДРПОУ 43520773.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцять днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Є.С. Боєв

10.09.26