Вирок від 15 вересня 2026 р. у справі №308/13083/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13083/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №412023071170000832 від 17.11.2023, у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, українця за національністю, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, працюючого водієм ТОВ «НОВА ПОШТА», зареєстрованого та фактично за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

17 листопада 2023 року близько 07:07 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діючи з кримінально-протиправною недбалістю, не врахував дорожню обстановку, керуючи технічно справним транспортним засобом марки «Renault», моделі «Master», номерний знак НОМЕР_1 , по автомобільній дорозі М-06 «Київ-Чоп», 809+400 м, зі сторони населеного пункту Розівка у напрямку населеного пункту Кінчеш Ужгородського району Закарпатської області, нехтуючи вимогами дорожнього знака 4.1 «Рух прямо», передбаченого пунктом 33.4 розділу 33 ПДР України, при спробі здійснення маневру ліворуч, а саме до терміналу «Нова пошта», не переконавшись, що такий маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення лівою передньою частиною свого транспортного засобу з мопедом марки «Delta», моделі «EX5OQT-B», без номерного знаку, під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався у зустрічному для нього напрямку, який вже не мав технічної можливості шляхом своєчасного застосування гальмування зупинити керований ним мопед до лінії руху транспортного засобу марки «Renault» моделі «Master», номерний знак НОМЕР_2 , відповідно запобігти зіткнення з ним, чим ОСОБА_4 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, а саме п. 10.1 ПДР України, згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водії повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Внаслідок цього водій мопеда ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, субдуральної гематоми зліва, субарахноїдального крововиливу, внутрішньо мозкового крововиливу на рівні правої лобної частки з правобічним геміпарезом, судомним синдромом, перелому склепіння та основи черепа (перелом луски та пірамідки правої скроневої кістки з переходом лінії перелому на тіло та праве крило клиноподібної кістки), мають ознаки небезпечних для життя чи таких, що в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і без надання медичної допомоги можуть закінчитися смертю та кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. Тілесні ушкодження у вигляді травми органів грудної клітки, забою лівої легені, перелому 3 та 4-го ребер зліва без зміщення тягнуть за собою розлад здоров`я тривалістю більше 21-го дня, так як зрощення перелому потрібен строк більше 21-го дня та кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Тілесні ушкодження у вигляді рваної рани м`яких тканин скроневої, тім`яної та лобної ділянок потребують лікування строком більше 6-ти але менше 21-го дня та кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. Тілесні ушкодження у вигляді пара орбітальної гематоми справа, підшкірної гематоми у ділянці лівої п`ятки по латеральній поверхні, рани та саден в лівій під пахвинній зоні мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів та кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я.

З технічної точки зору в діях водія автомобіля марки «Renault» моделі

«Master», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 убачаються невідповідності технічним вимогам пункту 10.1 ПДР України з посиланням на термін «дати дорогу», які з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю, підтвердивши обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, викладеного в обвинувальному акті, які відповідають дійсності. У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку, відшкодував потерпілому у цьому кримінальному провадженні завдану шкоду.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду достеменно встановлено, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення вчинено ним, у зв`язку з чим просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі статті 75 КК України просив звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про проведення судового розгляду кримінального провадження без його участі. У поданій заяві також зазначив, що не має до обвинуваченого ОСОБА_4 жодних моральних, матеріальних, майнових чи будь-яких інших претензій.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро каявся, засудив свою протиправну поведінку, відшкодував потерпілому всі витрати. Крім того, протягом усього строку досудового розслідування визнавав свою винуватість, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, перерахував на потреби Збройних Сил України 20 тис. грн.

У зв`язку з цим суд вважає, що обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до статті 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку. Крім того, суд враховує добровільне перерахування обвинуваченим власних коштів у сумі 20 тис. грн на потреби Збройних Сил України.

Також суд бере до уваги, що державне обвинувачення в особі прокурора вважає обставинами, що пом`якшують покарання, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування завданого збитку та перерахування коштів на потреби Збройних Сил України, які зазначені в обвинувальному акті.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. При цьому суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного та інші обставини, що мають значення для призначення покарання.

Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України відноситься до категорії тяжких, характер кримінального правопорушення та ступінь його суспільної небезпечності, конкретні обставини його вчинення, форму вини та наслідки, що настали.

При цьому суд бере до уваги вже наведені у вироку відомості про особу обвинуваченого, зокрема його вік, сімейний стан, середню спеціальну освіту, місце проживання та роботи, те, що він на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-фтизіатра не перебуває, у КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова» не лікувався, а також інші дані, що характеризують його особу.

Урахувавши зазначені обставини, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання в межах санкції частини другої статті 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

З урахуванням положень частини першої статті 75 КК України суд вважає можливим звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього обов`язки, передбачені частинами першою та другою статті 76 цього Кодексу.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його необережний характер, конкретні обставини його вчинення, а також дані про особу обвинуваченого.

Суд також враховує, що кримінальне правопорушення було вчинено у 2023 році, а з того часу ОСОБА_4 до кримінальної та адміністративної відповідальності, зокрема за правопорушення, пов`язані з порушенням Правил дорожнього руху, не притягувався. На даний час обвинувачений працює водієм у ТОВ «Нова пошта».

З огляду на наведене суд доходить висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням відповідає меті покарання та є достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При цьому, вирішуючи питання про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд виходить із того, що відповідно до санкції частини другої статті 286 КК України його застосування має альтернативний характер та належить до дискреційних повноважень суду, реалізація яких залежить від конкретних обставин кримінального провадження. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2025 року у справі № 208/1752/21.

При вирішенні цього питання суд також враховує, що ОСОБА_4 на даний час працює водієм у ТОВ «Нова пошта». Верховний Суд у постанові від 10 серпня 2021 року у справі № 137/807/20 зазначив, що обставина, коли діяльність, пов`язана з користуванням правом керувати транспортними засобами, є джерелом доходу особи, потребує більш виваженого підходу під час обрання відповідного виду покарання з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 367/6235/18, при вирішенні питання про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд має враховувати дані, що характеризують особу винного, а також обставини кримінального правопорушення.

Крім того, суд бере до уваги позицію прокурора, який просив призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами, а також позицію потерпілого ОСОБА_5 , який у поданій до суду заяві просив розглянути кримінальне провадження за його відсутності та зазначив, що не має до обвинуваченого моральних, матеріальних, майнових та інших претензій.

Ураховуючи наведене, а також те, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_4 з необережності у 2023 році, після його вчинення він до адміністративної відповідальності, у тому числі за порушення Правил дорожнього руху, не притягувався, суд не вбачає достатніх підстав для призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, суд наголошує, що до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Оскільки підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів судом не встановлено, ураховуючи вимоги ст. 377 КПК України, до набуття вироком законної сили запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби, а саме з 23:00 по 05:00 год., слід залишити обвинуваченому ОСОБА_4 без змін.

Цивільний позов не заявлений.

Питання речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути на користь держави процесуальні витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ19/107-26/8621-ІТ від 30.07.2026 в розмірі 4 813,60 гривень.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.12.2023 /справи №308/21254/23/ - скасувати.

Керуючись ст. 7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 377, 394, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно із ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 /один/ рік.

На підставі п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 .

Роз`яснити ОСОБА_4 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати житло з 23 год 00 хв до 05 год 00 хв за адресою АДРЕСА_1 , до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджену вартість проведення судової експертизи у сумі 4 813,60 гривень.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.12.2023 /справи №308/21254/23/ - скасувати повністю.

Речові докази, а саме:

- мопед марки «Delta», моделі «EX50QT-B», без номерного знаку, - повернути потерпілому ОСОБА_5 ;

- транспортний засіб марки «Renault», моделі «Master», д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу, які повернуто власнику ОСОБА_6 , - залишити останньому.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору, потерпілому, обвинуваченому в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_7