Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №302/1063/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1063/26

Провадження № 2/302/656/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.

за участі:

секретаря судового засідання Куруц В.І.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно за законом,

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2026 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, спадкоємець), через представника – адвоката Рішко Сергія Івановича, звернувся до суду з цим позовом до Пилипецької сільської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно за законом, який обґрунтовував тим, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Верхній Студений Міжгірського району Закарпатської області в сім`ї ОСОБА_2 , 1931 р.н., та ОСОБА_3 , 1939 р.н., шлюб між якими було зареєстровано 10.08.1982 виконкомом Волосянківської сільської ради Сколівського району Львівської області, про що було зроблено відповідний актовий запис №18, в результаті чого дружина змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Батько позивача, ОСОБА_2 , 1931 р.н., помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Верхній Студений Міжгірського району Закарпатської області.

Мати позивача ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Верхній Студений Міжгірського району Закарпатської області, у зв`язку з чим за нею відкрилась спадщина. До складу спадщини увійшло право на земельну частку (пай) на території колишнього КСП «Бескид», згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 010374, який виданий на прізвище ОСОБА_6 . З невідомих для позивача причин у актовому записі про смерть його матері її прізвище було зазначено як « ОСОБА_4 », хоча шлюб між його батьками не розривався і, наскільки відомо Позивачу, після смерті батька його мати не змінювала своє прізвище на дошлюбне « ОСОБА_4 ».

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Король Н.І. із заявою про відкриття спадкової справи за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на Сертифікат №010374. В листі-відповіді нотаріус зазначив, що прийняти заяву на видачу свідоцтва про право на спадщину на майно та завести спадкову справу після смерті ОСОБА_3 немає можливості, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину на майно здійснюється відповідно до правовстановлюючого документа, виданого на ім`я спадкодавця. Оскільки у ОСОБА_1 відсутній правовстановлюючий документ, виданий на ім`я померлої ОСОБА_3 , а наданий Сертифікат №010374 виданий на ім`я ОСОБА_6 , то на підставі п. 4.18 глави 10 Розділу ІІ Порядку нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Також позивач зазначив, що за наслідками перевірок актових записів у Державному реєстрі актових цивільного стану громадян нотаріус повідомила позивача про такі обставини: у актовому записі про смерть №07, зробленому 28.02.2005 виконкомом Нижньостуденівської сільради, прізвище матері позивача було вказано « ОСОБА_4 », а не « ОСОБА_5 », як зазначено у актовому записів про народження позивача та у актовому записів про шлюб батьків позивача, а дата народження померлої зазначена як « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; у актовому записі про народження позивача №31, зробленому 15.07.1977 року виконкомом Нижньостуденівської сільради, прізвище матері позивача було вказано як « ОСОБА_5 », а не « ОСОБА_4 », хоча на той час його батьки ще не перебували у шлюбі, а дата народження матері зазначена як « ІНФОРМАЦІЯ_4 »; у актовому записі про шлюб батьків позивача №18, зробленому 10.08.1982 року виконкомом Волосянківської сільради, дата народження нареченої вказана як « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Обґрунтовуючи позов зазначеними вище обставинами та посилаючись на відповідні норми цивільного законодавства позивач просив встановити факт родинних відносин між ним та спадкодавцем, встановити факт належності правоустановчого документа та визнати за ним право власності на згадану земельну частку в порядку спадкування за законом до майна померлої матері ОСОБА_3 .

11 серпня 2026 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились.

Представник позивача – адвокат Рішко С.І. подав суду заяву від 16 вересня 2026 року, якою просив розглянути справу без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач – Пилипецька сільська рада явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяву від 08 вересня 2026 року якою, визнала позов ОСОБА_1 та просила розглянути справу без участі представника відповідача.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб`єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд враховує при вирішенні спору визнання позову відповідачем.

За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Верхній Студений Міжгірського району Закарпатської області у віці 66 років померла ОСОБА_3 , яка доводилася матір`ю позивачу та зазначені обставини підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.20), свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 (а.с.16), проте у свідоцтві про народження позивача мати зазначена як ОСОБА_6 .

Відповідно до статті 1220 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) у зв`язку з смертю ОСОБА_3 за нею відкрилась спадщина.

Згідно довідки старости с. Н. Студений та В. Студений Пилипецької сільської ради від 12.09.2025 № 567, яка ґрунтується на даних погосподарського обліку, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , 1939 р.н., була постійною мешканкою АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті у цьому будинку проживав та був зареєстрований син померлої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.21).

ОСОБА_6 була членом колгоспу ім. Кірова с. Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області. Згідно розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 25.02.1993 №74 колгосп ім. Кірова с.Нижній Студений було реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство «Бескид». На підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрація Закарпатської області від 07.04.1997 № 197 за членами КСП «Бескид» було визнано право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності підприємства розміром 0,71 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) вартістю 621,00 грн. На підтвердження цього права 09.04.1997 ОСОБА_6 , мешканці АДРЕСА_1 , було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК №010374, зареєстрований 03.03.1999 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №929.

06 серпня 2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Король Н.І. із заявою про відкриття спадкової справи за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно. Листом від 06.08.2026 № 657/02-14 нотаріус повідомила позивача про те, що згідно пунктів 4.12, 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріусу для видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, необхідно надати оригінали правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Прийняти заяву на видачу свідоцтва про право на спадщину на майно та завести спадкову справу після смерті ОСОБА_3 немає можливості, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину на майно здійснюється відповідно до правовстановлюючого документа, виданого на ім`я спадкодавця. Оскільки у ОСОБА_1 відсутній правовстановлюючий документ, виданий на ім`я померлої ОСОБА_3 , а наданий Сертифікат №010374 виданий на ім`я ОСОБА_6 , то на підставі п. 4.18 глави 10 Розділу ІІ Порядку нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину. На підставі зазначеної заяви було зареєстровано спадкову справу №181/2025, номер у Спадковому реєстрі 74801087, що доводиться витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 30.10.2025 за № 83080752 (а.с.29).

З врахуванням положень статті 1222 та ч. 1 ст. 1223 ЦК України у ОСОБА_1 , у зв`язку з відкриттям спадщини за померлою матір`ю, відповідно до закону, виникло право на спадкування, він не відмовлявся від спадщини та прийняв спадщину як спадкоємець першої черги за законом шляхом постійного спільного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Ніхто інший із заявами про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття у встановлений законом строк, встановлений ст. 1270 ЦК України не звертався, рішення суду щодо продовження іншим спадкоємцям строку для прийняття спадщини за майном померлої до приватного нотаріуса не надходили.

Приватний нотаріус встановив, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану у актовому записі про смерть № 07, зробленому 28.02.2005 виконкомом Нижньостуденівської сільради, прізвище матері позивача було вказано « ОСОБА_4 », а не « ОСОБА_5 », як зазначено у актовому записів про народження позивача та у актовому записів про шлюб батьків позивача, а дата народження померлої зазначена як « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Також у актовому записі про народження позивача №31, зробленому 15.07.1977 року виконкомом Нижньостуденівської сільради, прізвище матері позивача було вказано як « ОСОБА_5 », а не « ОСОБА_4 », хоча на той час його батьки ще не перебували у шлюбі, а дата народження матері зазначена як « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». У актовому записі про шлюб батьків позивача №18, зробленому 10.08.1982 виконкомом Волосянківської сільради, дата народження нареченої вказана як « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

З актового запису про укладення шлюбу № 18 від 10 серпня 1982 року (а.с. 42) вбачається, що того дня було укладено шлюб між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З актового запису про народження № 31 від 15 липня 1977 року слідує, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , а його батьками були: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

З актового запису про смерть № 7 від 26 лютого 2005 року слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З наведених обставин, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами в сукупності, слідує, що вказані розбіжності в написанні дошлюбного прізвища « ОСОБА_4 » та прізвища після укладення шлюбу « ОСОБА_5 » спадкодавця перешкоджають позивачу в оформленні права власності на спадкове майно, при цьому відсутні інші способи встановлення родинних відносин.

Відповідно до ст.293 ЦПК України, суд вправі встановити факт, що має юридичне значення.

Згідно з приписами п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті розглядаються судом.

Пунктом 7 Постанови пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" передбачено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, та встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин та належності правовстановлюючого документу з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

З врахуванням положень ст. 294 ЦПК України, зважаючи, що встановлення факту родинних відносин пов`язано з вирішенням спадкового спору – встановлення зазначеного юридичного факту вирішується в порядку позовного провадження.

Суд доходить висновку, що факт родинних відносин, а саме факт, що ОСОБА_9 , 1939 року народження є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що доводиться зазначеними доказами.

Суд також встановив, що згідно розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 25.02.1993 №74 колгосп ім. Кірова с.Нижній Студений було реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство «Бескид» та на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрація Закарпатської області від 07.04.1997 № 197 за членами КСП «Бескид» було визнано право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності підприємства розміром 0,71 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) вартістю 621,00 грн. На підтвердження цього права 09.04.1997 ОСОБА_6 мешканці АДРЕСА_1 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК №010374, зареєстрований 03.03.1999 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №929.

Проаналізувавши зазначені докази в сукупності й взаємозв`язку, беручи до уваги визнання заяви Пилипецькою сільською радою, суд дійшов висновку, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 010374 належить померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , 1939 року народження, колишній мешканці АДРЕСА_1 . Встановлення даного факту має правові наслідки, позаяк дозволить реалізувати позивачу оформити право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення за рахунок земель колишнього КСП «Бескид».

Враховуючи наведене суд встановив, що позивач, як єдиний спадкоємець за законом за його померлою матір`ю ОСОБА_3 , який прийняв спадщину набув право на спадкування за ним майна, котре увійшло до складу спадщини, зокрема на земельну частку (пай) у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид» села Нижній Студений Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області площею 0,71 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК №010374.

Суд не встановив обставин, передбачених статтею 1244 ЦК України, які мали б наслідком усунення позивача від спадкування за ОСОБА_3 ..

Суд не встановив обставин, які б свідчили, що спадкування позивачем за ОСОБА_3 порушує права чи законні інтереси третіх осіб.

Відтак суд встановив, що у позивача виникло право на набуття у власність зазначеного об`єкта нерухомого майна в порядку спадкування за законом. Водночас суд встановив наявність перешкод для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємиці, які не впливають на зміст цього права.

Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб - визнання права.

Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, ст. 2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно за законом, – задовольнити повністю.

Встановити факт родинних відносин між фізичними особами, а саме, що ОСОБА_3 , 1939 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 28.02.2005 виконавчим комітетом Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області в книгу реєстрації смертей с. Верхній Студений Міжгірського району Закарпатської області було внесено відповідний актовий запис №07, була матір`ю ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 15.07.1977 виконавчим комітетом Нижньостуденівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області в книгу реєстрації актів про народження с. Верхній Студений було внесено відповідний актовий запис №31.

Встановити факт належності ОСОБА_3 , 1939 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , колишній мешканці с. Верхній Студений, 557 Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області, сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗК №010374, виданого 09.04.1997 на підставі рішення Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07.04.1997 №197, зареєстрованого 03.03.1999 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 929, яким посвідчувалося її право на земельну частку (пай) площею 0,71 в умовних кадастрових гектарах у майні КСП «Бескид» с. Нижній Студений Міжгірського району Закарпатської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право на земельну частку (пай) у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Бескид» села Нижній Студений Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області площею 0,71 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗК №010374, виданого 09.04.1997 на підставі рішення Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07.04.1997 №197, зареєстрованого 03.03.1999 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №929, в порядку спадкування за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , 1939 р.н.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 16.09.2026.

Повне найменування учасників:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Пилипецька сільська рада; код ЄДРПОУ 04350843; місцезнаходження: с. Пилипець, 75 Хустський район, Закарпатська область, 90011.

Суддя О. І. Повідайчик