Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №177/416/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/416/26

Провадження № 2/177/692/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 вересня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

10.02.2026 представник ТОВ «ФК «Еліт фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 43857,76 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат, зокрема витрат позивача на сплату судового збору та витрат на правничу допомогу 9200 грн.

В обґрунтування позову вказано, що 14.03.2019 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Метою кредиту є особисті потреби, ліміт кредитної лінії до 200000 грн, відсоткова ставка за користування кредитом 24 % річних, тип відсоткової ставки фіксований. Сторони погодили внесення обов`язкового мінімального платежу в розмірі 5 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, ознайомилася з паспортом споживчого кредиту під час підписання договору.

Банк виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, надав відповідачу кошти в кредит, але відповідач належним чином не виконувала умови договору, у зв`язку з чим станом на 20.09.2021 її заборгованість склала 43857,76 грн.

20.09.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача, внаслідок чого позивач набув прав нового кредитора за вищевказаним кредитним договором та відповідно право вимагати стягнення заборгованості.

У зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити.

Відповідач позов не визнала, реалізувавши право на представництво своїх інтересів та подання відзиву. Заперечуючи проти позову, представник відповідача надала суду відзив, в якому заявила про застосування строків позовної давності, адже остання операція за кредитом була здійснена відповідачем в лютому 2020, у зв`язку з чим просила відмовити у задоволенні позову. Крім цього зазначала про неповідомлення відповідача про зміну кредитора, та заперечувала право позивача на позов, оскільки він не є кредитором за спірними кредитними зобов`язаннями. Позивачем не надано доказів отримання відповідачкою кредиту з сумою кредитного ліміту визначеною в договорі, вважаючи виписку по рахунку за кредитною картою не первинним документом. Вказувала про відсутність належних доказів заборгованості, а тому просила відмовити у задоволенні позову (а.с. 41-45). Представник реалізувала право на витребування доказів, що було задоволено судом (а.с. 50). Інших клопотань, як то витребування доказів, проведення експертиз, тощо, перед судом не заявлено, хоча право на подання доказів, принципи змагальності та диспозтивності цивільного судочинства судом роз`яснювалися.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався, але надав суду витребувані докази, що були наявні в його розпорядженні.

В судове засідання 16.09.2026 сторони та їх представники не з`явилися. Матеріали справи містять заяви представників про розгляд справи за їх відсутності, представник відповідача наполягав на відмові в задоволенні позову, а позивача - на його задоволенні.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.03.2019 ОСОБА_1 надала до АТ «Альфа-банк» оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, що є невід`ємно частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між нею та банком, за умовами якої тип кредиту – кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, продукт «максимум-готівка», з метою кредиту – для особистих потреб. ОСОБА_1 просила відкрити їй рахунок у гривні з платіжним засобом – міжнародної платіжної картки MC DEBIT WORLD строком дії три роки з моменту випуску, на яку просила встановити ліміт у розмірі 200000 грн, погодившись на проценту ставку за кредитом – відновлювальною кредитною лінією у розмірі 24 % річних, фіксована. Сума кредиту, що буде доступна ОСОБА_1 , в межах визначеного ліміту, просила повідомляти їй у порядку визначеному договором. Умовами договору погоджено щомісячний мінімальний обов`язковий платіж 5 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн, передбачивши право договірного списання коштів з рахунку в розмірах необхідних на погашення заборгованості. Дана оферта підписана ОСОБА_1 особисто, що нею не заперечувалося. Фактично, даний договір є договором приєднання (а.с. 5).

Дані умови договору кредиту зафіксовані також у паспорті споживчого кредиту, що містить підпис ОСОБА_1 , а саме строк кредитування 12 місяців з правом пролонгації, максимальною сумою кредиту 200000 грн, на споживчі цілі (а.с. 5 зворот).

В підтвердження факту виконання умов договору АТ «Альфа-Банк» по надання кредитного ліміту, використання ОСОБА_1 кредитних коштів, позивачем суду надано виписку по рахунку, що містить детальну інформацію щодо встановлення 14.03.2019 кредитного ліміту в сумі 15950 грн (а.с. 15 зворот, 18), його зміну на 6700 грн 09.06.2020 (а.с. 14), та активного користування кредитними коштами ОСОБА_1 починаючи з 14.03.2019 по 04.03.2020, коли вона користувалася кредитними лімітом розраховуючись за покупки, знімала готівку в банкоматі 11.06.2019 (але не виключно) (а.с. 13-17), а останній платіж за кредитом відповідач здійснила 20.02.2020 поповнивши рахунок на 2000 грн (а.с. 14 зворот).

Як слідує з розрахунку заборгованості, що наданий суду позивачем, та який відображає помісячно інформацію про зняті, використані суми кредитних коштів, а також суми внесених на рахунок коштів, що узгоджуються з даними виписки по рахунку, станом на 14.09.2021 відповідач ОСОБА_1 мала заборгованість перед первісним кредитором в розмірі 43857,76 грн, з яких заборгованість за простроченим тілом кредиту 39046,63 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом 3976,84 грн та овердрафт (несанкціонована заборгованість) 834,29 грн (а.с. 18). Вказаний розрахунок є достатньо обґрунтованим, містить інформацію про щомісячні дані заборгованості, що узгоджуються з даними виписки по рахунку (а.с. 13-17).

Заперечуючи вказаний розрахунок заборгованості, мотивуючи його незрозумілістю, неповнотою, відповідач не надав суду контррозрахунку, не заявив клопотання про залучення спеціаліста чи проведення експертизи, тощо. Розглянувши справу за принципами змагальності та диспозитивності, перевіривши наданий розрахунок на його узгодженість з даними виписки по рахунку, суд вважає його обґрунтованим, таким що відображає платежі за договором, а дані по виписці «поточна заборгованість «0» грн., не свідчить про відсутність заборгованості по кредиту, а свідчить лише про те, що заборгованість перестала бути поточною та перейшла в «прострочену», що слідує з розрахунку заборгованості (а.с. 13, 18).

В силу ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки умови договору передбачали пролонгацію, суду не надано даних щодо погодження між сторонами кінцевої дати повернення кредиту, то в силу ч.2 ст. 530 ЦК України відповідач повинна була виконати обов`язок з погашення заборгованості у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Отримавши позов, відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, доказів сплати заборгованості в розмірі, що не врахований у розрахунку заборгованості позивача, суду не надала, факт підписання договору, погодження його умов та частково погашення заборгованості не заперечувала.

Доводи сторони відповідача щодо не підтвердження факту відкриття рахунку, встановлення кредитного ліміту, його розміру та користування ним, спростовані вищевказаними доказами.

20.09.2021 АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» уклали між собою договір факторингу № 3 від 20.09.2021, за яким до ТОВ ФК «Еліт Фінанс» перейшло право вимоги до ряду боржників, в тому числі ОСОБА_1 за договором від 14.03.2019 в загальному розмірі 43857,76 грн (а.с. 12). Вказане підтверджується текстом договору факторингу та випискою з реєстру боржників (а.с. 6-12), в тому числі випискою з додатку до договору, що надана в порядку витребування доказів за клопотанням відповідача (а.с. 57-62).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Відповідач своїм правом заперечення вимог нового кредитора скористався.

Доводи сторони відповідача про не підтвердження факту переходу до позивача прав вимоги за вищевказаним кредитним договором, спростовано вищевказаними доказами. Доводи відповідача про нібито неповідомлення позивача про факт відступлення права вимоги не є підставою для відмови в задоволенні позову, адже таке відступлення в силу закону можливе без згоди боржника, а отримавши позов відповідач мала право сплатити заборгованість, за умови її визнання, але таких дій не вчинила, заперечуючи позов, що є нині предметом судового розгляду.

Беручи до уваги викладене, керуючись принципами змагальності та диспозитивності, оцінюючи докази з точки зору їх належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку про існування між сторонами договору кредитної лінії, а також про існування заборгованості відповідача перед позивачем, як новим кредитором на загальну суму 43857,76 грн, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо доводів представника відповідача про необхідність застосування позовної давності до вказаних позовних вимог, то вони є безпідставними, адже договір кредиту укладено 14.03.2019, з правом пролонгації, а останній платіж за договором здійснено 20.02.2020.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тобто, за загальним правилом, не отримавши чергового платежу, кредитору стало відомо про порушення боржником зобов`язання та відповідно про право вимоги до боржника, відповідно він мав би право вимоги до боржника починаючи з березня 2020 (наступний щомісячний платіж) до березня 2023 року.

Однак, відповідачем не враховувало, що Прикінцевих та перехідних положень ЦК України доповнено п. 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, на період дії карантину в Україні (з 12 березня 2020 року до 24:00 30 червня 2023 року) строки позовної давності були продовженими на строк дії карантину, що припинився з 01.07.2023.

В подальшому, Законом України № 2120-IX від 15.03.2022, доповнено Прикінцевих та перехідних положень ЦК України пунктом 19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Лише 04.09.2025 року набрав чинності Закон України № 4434-ІХ від 14.05.2025, який виключив п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Відповідно, суд приходить до висновку, що позовна давність за заявленими позовними вимогами не спливла (три роки – 04.09.2028), а доводи представника відповідача про необхідність її застосування не ґрунтуються на вимогах закону.

Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплатити процентів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, як новим кредитором, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн, на підтвердження яких надав суду квитанцію про сплату судового збору 3328 грн (а.с. 4) та договір про надання правничої допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг на суму 9200 грн (а.с. 19-20).

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову – на відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3328 грн, у рахунок відшкодування судового збору.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач вказав, що його витрати на правничу допомогу склали 9200,00 грн, про що ним надано акт приймання-передачі наданих послуг на правничу допомогу на суму 9200,00 грн, з детальним описом складових і вартості наданих послуг (а.с. 20 зворот).

Оцінюючи докази сторони позивача щодо витрат на правничу допомогу, оцінюючи розмір витрат та складові наданих послуг, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним, частина наданих послуг не підтверджена перед судом, належно необґрунтована завищена часова тривалість надання послуг та відповідно їх вартість. Так, послуга «надання первинної консультації…» не підтверджена перед судом, а вартість послуги «підготовка та подання позовної заяви …» тривалістю 2,1 години вартістю 4200 грн, та «правовий аналіз наявних у замовника документів…» тривалістю 2 години вартістю 4000 грн, є явно необґрунтованими та завищеними, адже позов є типовим для позивача, матеріали щодо стосуються предмета позову є незначними (договір кредиту, договір факторингу та розрахунки первісного кредитора), справа є малозначною та розглянута за відсутності представника позивача, а тому суд вважає обґрунтованим, співмірним ціні позову та наданим послугам, розмір витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Саме такий розмір витрат, на переконання суду, буде відповідати реальній складності справи, витратам часу на подання позову до суду та не призведе до надмірного, необґрунтованого збагачення, разом з тим, не буде непомірним для відповідача.

Керуючись ст. 4, 5, 10-13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 206, 247, 263-265, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» (ЄДРПОУ 40340222, юридична адреса: пл. Солом`янська, буд. 2 м. Київ, 03035) заборгованість за кредитним договором від 14.03.2019 у загальному розмірі 43857 (сорок три тисячі вісімсот п`ятдесят сім) гривень 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» (ЄДРПОУ 40340222, юридична адреса: пл. Солом`янська, буд. 2 м. Київ, 03035) 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору та 5000 (п`ять тисяч) гривні 00 копійок у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Березюк