Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №202/3513/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/3513/26

Провадження № 2/202/3865/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі судді Доценко С.І., за участю секретаря судового засідання Тарасової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 29.09.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем кредитодавця, було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1453-5631.

За умовами Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту – 13 700,00 грн; строк кредитування – 365 днів; базовий період – 21 день; комісія за видачу кредиту – 15,00 % від суми кредиту; процентна ставка – 1,00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору, та 0,75 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку його дії або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача і реальної річної процентної ставки за Договором складають єдиний договір, в якому визначені всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Для підписання Кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А6318.

Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, кредит у повному обсязі не повернув, у зв`язку з чим станом на 18.03.2026 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 60 150,30 грн, а саме:

- 13 700,00 грн – заборгованість за кредитом;

- 43 415,30 грн – заборгованість за нарахованими процентами;

- 2 055,00 грн – заборгованість по комісії;

- 980,00 грн – заборгованість по штрафам.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором у розмірі 60 150,30 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, натомість у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк не скористався, будь-яких заяв/клопотань до суду від нього не надходило.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При таких обставинах, враховуючи позицію представника позивача, судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.09.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua укладено електронний Договір про надання кредиту № 1453-5631, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит для задоволення особистих потреб у сумі 13 700,00 грн строком на 365 днів, із базовим періодом 21 день, комісією за видачу кредиту у розмірі 15,00 % від суми кредиту та процентною ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів і 0,75 % за кожен день користування кредитом починаючи з 181 календарного дня дії Договору.

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А6318, який було надано позичальнику для підписання Кредитного договору та підтвердження ознайомлення з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи та довідкою про перерахування суми кредиту, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач отримані кредитні кошти у встановлений Договором строк не повернув, процентів за користування кредитом та комісії не сплатив, у зв`язку з чим відповідно до розрахунку сум заборгованості станом на 18.03.2026 року за ним обліковується заборгованість у розмірі 60 150,30 грн, з яких: 13 700,00 грн – заборгованість за кредитом; 43 415,30 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 2 055,00 грн – заборгованість по комісії; 980,00 грн – заборгованість по штрафам.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію (пункт 12 частини першої статті 3 цього Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Згідно з частиною шостою цієї статті відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, або вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі шляхом створення електронного документа згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). У частині третій статті 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо нарахування комісії за надання кредиту суд зазначає таке. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, до яких включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Правилами розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими Постановою Правління Національного банку України від 11.02.2021 № 16, передбачено правомірність встановлення кредитодавцем платежів за супровідні послуги, у тому числі комісії за надання кредиту, а Додатком № 2 до цих Правил затверджено типову форму Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, у якій у розділі «Платежі за супровідні послуги» передбачено комісію за надання кредиту.

Крім того, згідно з пунктом 9 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03.11.2021 № 113, договір про надання фінансових послуг повинен містити, в тому числі, назви грошових зобов`язань (із роз`ясненням їх економічної сутності), включаючи комісії за надання та користування кредитом.

Оскільки комісія за надання кредиту відображена безпосередньо в тексті Кредитного договору, підписаного відповідачем, а також у Паспорті споживчого кредиту та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, суд доходить висновку, що її нарахування є правомірним. Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті наведених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджено факт укладення відповідачем електронного кредитного договору, отримання ним кредитних коштів та порушення взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 13 700,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 43 415,30 грн та заборгованості по комісії у розмірі 2 055,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по штрафам у розмірі 980,00 грн.

Загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування, є те, що з 24.02.2022 по цей час в Україні діє воєнний стан.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (згідно з висновками у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23, пр. 61-8279св23).

Судом встановлено, що Кредитний договір № 1453-5631 укладено 29.09.2024 року, тобто під час дії воєнного стану, і в цей же період відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, за яке позивачем нараховано штраф.

Доводи позивача про те, що звільнення споживача від відповідальності за прострочення не застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених після спливу періоду, встановленого пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», не спростовують наведеного, оскільки пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є самостійною підставою звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) на період дії воєнного стану, дія якої не обмежена датою укладення кредитного договору.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по штрафам у розмірі 980,00 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про надання кредиту № 1453-5631 від 29.09.2024 року в загальному розмірі 59 170,30 грн, з яких: 13 700,00 грн – заборгованість за кредитом; 43 415,30 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 2 055,00 грн – заборгованість по комісії.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі = (59 170,30 грн / 60 150,30 грн) * 2 662,40 грн = 2 619,02 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість за Договором про надання кредиту № 1453-5631 від 29.09.2024 року в розмірі 59 170,30 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч сто сімдесят гривень тридцять копійок), з яких: 13 700,00 грн – заборгованість за кредитом; 43 415,30 грн – заборгованість за нарахованими процентами; 2 055,00 грн – заборгованість по комісії.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 619,02 грн (дві тисячі шістсот дев`ятнадцять гривень дві копійки).

Це заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпра (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 14.09.2026 року.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі «Електронний суд».

Суддя С. І. Доценко