Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №213/2548/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2548/26

Номер провадження 2/213/1843/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Хмельової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,

за відсутності сторін,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач – ТОВ «ФК «ЄАПБ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 54 606,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 листопада 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №010-RO-82-304467545, за умовами якого відповідач отримав кредит. Відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором.

17 липня 2025 року між АТ «Райффайзен Банк» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-78 F, на підставі якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором №010-RO-82-304467545 в сумі 54 606,87 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також сплачений судовий збір.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

У позовній заяві представник позивача просить розглядати справу за його відсутності. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений судом своєчасно і належним чином за зареєстрованим місцем проживання, однак повторно не з`явився в судове засідання, про причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань не направив. Відзив на позов до суду не надходив.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ст.280 ЦПК України.

У зв`язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

10 червня 2026 року позовна заява надійшла до суду.

17 червня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

29 листопада 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №010-RO-82-304467545, відповідно до якого позичальник отримав кредит у формі кредитування рахунку.

Поточний ліміт на дату початку кредитування становить 45 000,00 грн, строк кредиту – 300 місяців, процентна ставка – 48 % річних.

Згідно з п. 5.2 заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» №010-RO-82-304467545 (додатку до заяви про акцепт публічної пропозиції/угоди №CMDPI-2081246 від 07.02.2022) клієнт зобов`язаний сплачувати банку обов`язковий щомісячний платіж за користування кредитом в розмірі 5 % від власної заборгованості перед банком, але не менше тридцяти гривень або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менше за зазначену суму. Порядок та умови погашення заборгованості за кредитом, в т.ч. недозволеного овердрафту, визначається пунктами 2.5.5.-2.5.13. пункту 2.5. статті 2 розділу 6 Правил. Клієнт зобов`язаний здійснити остаточне погашення кредиту та процентів за користування кредитом не пізніше дати закінчення строку кредиту, в тому числі і у випадку його подовження.

Кредитодавець надав відповідачу у користування кредитні кошти, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, що потягло за собою виникнення заборгованості.

17 липня 2025 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-78 F.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 22 жовтня 2025 року до цього договору позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором №010-RO-82-304467545 в сумі 54 606,87 грн (заборгованість за основною сумою боргу).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов`язань за кредитним договором, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановлено, що сторонами кредитного договору визначені істотні умови, в тому числі: сума та строк кредитування, розмір відсотків та порядок їх нарахування тощо.

Підписавши кредитний договір, відповідач засвідчив, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі договору відступлення права вимоги позивач набув право вимоги до відповідача за договором №010-RO-82-304467545.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору грошові кошти (кредит) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла – щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла – 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідачем факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів не спростовано.

Таким чином, судом встановлено, що сторонами договору були погоджені умови договору.

Кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши позичальнику у користування кредитні кошти, а позичальник, у свою чергу, допустив порушення умов кредитного договору, допустив прострочення платежів, що призвело до виникнення заборгованості.

Разом з тим, суд зазначає, що строк кредитування за кредитним договором від 29 листопада 2024 року – 300 місяців, тому строк повернення кредиту не настав.

Кредитні правовідносини, які виникли між сторонами на підставі кредитного договору, мають споживчий характер, а тому на них поширюються положення Закону України «Про споживче кредитування», зокрема частини 4 статті 16 цього Закону, яка встановлює обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про споживче кредитування» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 16 цього Закону, не дотримавши передбачений кредитним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц).

Матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачу вимоги про дострокове повернення кредитних коштів.

Крім того, частина 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Умовами укладеного між сторонами договору не передбачено право банку вимагати дострокового повернення кредиту, публічної пропозиції та Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк», які є складовими укладеного договору та можуть містити додаткові умови, позивач не надав, підстави позовної вимоги про дострокове повернення кредитних коштів не обґрунтував, доказів на підтвердження цих підстав не надав, тому вимога про дострокове стягнення споживчого кредиту є безпідставною, необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, підлягають стягненню з відповідача лише прострочені платежі.

При визначенні сум, що підлягають стягненню, суд бере до уваги надані позивачем розрахунок та виписку з рахунку, складені первісним кредитором, які містять інформацію про складові заборгованості, їхній розмір, період нарахування.

При цьому суд враховує, що у витязі з реєстру боржників зазначено, що заборгованість за кредитом становить 54 606,87 грн і складається із заборгованості за основною сумою заборгованості.

Водночас розрахунок первісного кредитора містить відомості про те, що розмір заборгованості становить 54 606,87 грн, з яких: заборгованість за дозволеним овердрафтом – 45 000,00 грн, заборгованість за недозволеним овердрафтом – 9 606,87 грн.

Проте суд не може погодитися з такими складовими заборгованості та їхнім розміром.

Дослідивши розрахунок заборгованості та виписку, проаналізувавши дані, які вони містять, суд встановив, що 25 грудня 2024 року, 25 січня 2025 року, 25 лютого 2025 року, 25 березня 2025 року, 25 квітня 2025 року, 25 травня 2025 року, 25 червня 2025 року, 25 липня 2025 року, 25 серпня 2025 року, 25 вересня 2025 року та 21 жовтня 2025 року відповідачу здійснено нарахування процентів.

При цьому суд зазначає, що згідно з випискою з рахунку у ці дати здійснювалося саме нарахування процентів, а не заборгованості за недозволеним овердрафтом.

Відповідачем періодично здійснювалися платежі, внаслідок чого змінювався розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Перевіривши розрахунок та виписку, здійснивши підрахунки з урахуванням всіх витрат, нарахувань та платежів за договором, суд дійшов таких висновків.

Останній платіж відповідачем здійснено 15 травня 2025 року в сумі 5 000,00 грн. Внаслідок цього платежу відповідачем погашено нараховані станом на дату платежу проценти у повному обсязі та частково – тіло кредиту. Отже, тіло кредиту станом на 15 травня 2025 року становить 39 984,96 грн.

25 травня 2025 року первісним кредитором здійснено нарахування платежу в сумі 1 512,65 грн. Саме з цієї дати утворюється заборгованість за процентами.

30 травня 2025 року відповідач здійснює останні витрати за кредитом у сумі 3 432,00 грн. Таким чином, розмір заборгованості за тілом кредиту становить 43 416,96 грн (39 984,96 + 3 432,00). Такий розмір не перевищує передбачений умовами договору розмір кредитного ліміту, позивачем не виконано обов`язок з врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, матеріали справи не містять доказів, що умовами договору передбачено право кредитора вимагати дострокового повернення кредиту. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що стягненню підлягають прострочені платежі, судом здійснено підрахунок суми нарахованих 25 травня 2025 року, 25 червня 2025 року, 25 липня 2025 року, 25 серпня 2025 року, 25 вересня 2025 року та 21 жовтня 2025 року процентів: 1 512,65 + 1 848,96 + 1 967,37 + 1 987,26 + 2 068,26 + 1 805,41 = 11 189,91 грн. Така сума також становить різницю між заявленим розміром заборгованості та встановленим судом розміром заборгованості з тіла кредиту (54 606,87 – 43 416,96 = 11 189,91).

Первісним кредитором здійснено нарахування лише сум, зазначених у виписці та розрахунку. Тому суд не перевіряє правильність нарахувань і бере до уваги саме суми, нараховані кредитодавцем.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 11 189,91 грн.

При цьому, ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 545,53 грн (20,49 %).

Керуючись ст. ст. 207, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 550, 638, 639, 610, 611, 1046, 1048-1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 274, 279, 280, 282 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором № 010-RO-82-304467545 від 24 листопада 2024 року , яка становить 11 189 (одинадцять тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн 91 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" судовий збір у розмірі 545 (п`ятсот сорок п`ять) грн 53 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Дата складення повного судового рішення – 16 вересня 2026 року.

Суддя С.М. Хмельова