Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №175/14214/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/14214/26

Провадження № 3/175/5778/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року селище Слобожанське

Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Заборський В.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 ст. 173-2 КУпАП, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого двірником Біленьківської селищної ради, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2

ВСТАНОВИВ:

31.07.2026 приблизно о 16:15 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив домашнє насильство фізичного, психологічного та економічного характеру відносно своєї падчерки (доньки співмешканки), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось у формі словесних образ, залякувань, нанесення ударів, ляпасів, штовхань, виганяв її з будинку, за що передбачено адміністративну відповідальність ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлено належним чином, однак до суду він не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи не надавав, тому вважаю за можливе розглянути справу за його відсутності з огляду на положення частини 2 ст.268 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, прихожу до наступного.

Вимогами ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч.3 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня вчинення відповідного правопорушення.

Частина 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

За діяння, передбачене частиною першою ст. 173-2 КУпАП, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, відповідальність передбачена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Для встановлення події адміністративного правопорушення, зазначеного у ч.1,2 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Пунктом 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 цього Закону, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно п. 17 ч. 1 ст. 1 цього Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив домашнє насильство фізичного, психологічного та економічного характеру відносно своєї падчерки, що виразилось у формі словесних образ, залякувань, нанесення ударів, ляпасів, штовхань, виганяв її з будинку.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст.173-2 КУпАП підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №137619 від 31.07.2026; заявою та письмовими поясненнями ОСОБА_2 ; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 31.07.2026; терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА №540012 від 31.07.2026.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши наведені докази в їх сукупності, приходжу до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст.173-2 КУпАП та доведеності його винуватості.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, у зв`язку з чим ОСОБА_1 необхідно піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в мінімальному розмірі.

Відповідно до ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні відомості про притягнення ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, суддя не вбачає достатніх підстав для застосування положення ст. 39-1 КУпАП про проходження програми, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 173-2 ч.2, 251, 252, 280 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) грн 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665,60 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня вручення йому постанови, в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя В.О. Заборський