Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №511/1988/26 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/1988/26

Номер провадження: 2/511/1556/26

17 вересня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання – Дьяків В.В.

за участю:

представника позивача — адвоката Нестерової О. В. (дистанційно),

представника відповідача — адвоката Нікогосяна О.С. (дистанційно),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Роздільна в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення одноразової допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію вперше та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та позиція позивача у судовому засіданні

01 червня 2026 року ОСОБА_1 через представника — адвоката Нестерову О. В. звернувся до суду з указаним позовом. Після прийняття судом заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 77 580,56 грн одноразової допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію вперше в розмірі восьми середньомісячних заробітків та 58 185,42 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також судові витрати.

Позов мотивовано тим, що позивач працював на підприємствах залізничного транспорту з 17 вересня 1996 року. Після встановлення 27 березня 2023 року II групи інвалідності йому призначено пенсію по інвалідності. Наказом від 28 червня 2024 року № 947/ос трудові відносини припинено у зв`язку зі звільненням за власним бажанням за станом здоров`я та виходом на пенсію вперше. У день звільнення передбачену колективним договором одноразову допомогу не виплачено.

За твердженням позивача, пункт 4.17 Колективного договору між адміністрацією та дорожнім комітетом профспілки Одеської залізниці передбачає основну та додаткову одноразову допомогу залежно від стажу роботи в галузі. Комісія відповідача визначила позивачу допомогу в розмірі восьми середньомісячних заробітків, що за середньомісячним заробітком 9 697,57 грн становить 77 580,56 грн, однак виплату не проведено.

Позивач вважав незаконним посилання відповідача на пункт 1.1.4 протокольного рішення правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 Ком.т., оскільки Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» набрав чинності лише 24 березня 2022 року. Крім того, у справі № 211/7338/23 цей пункт у відповідній частині визнано незаконним і скасовано, а постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року рішення суду першої інстанції залишено в силі.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Нестерова О.В., яка брала участь у режимі відеоконференції, підтримала позовні вимоги у зменшеному розмірі повністю, посилаючись на викладені у позові та заяві про зменшення позовних вимог обставини й надані докази.

Короткий зміст позиції відповідача у відзиві та у судовому засіданні

У відзиві АТ «Українська залізниця» просило відмовити в позові. Відповідач не заперечував визначений комісією розмір допомоги — вісім середньомісячних заробітків, а також середньомісячний заробіток 9 697,57 грн, однак зазначав, що виплату додаткових виплат було правомірно призупинено на період воєнного стану та відтерміновано до покращення фінансового стану товариства.

Також відповідач послався на пропуск тримісячного строку звернення до суду, стверджуючи, що 05 липня 2024 року позивач під підпис одержав письмове повідомлення про нараховані та виплачені при звільненні суми. На випадок задоволення позову відповідач просив зменшити відшкодування за статтею 117 КЗпП України на 95 відсотків з огляду на фінансове становище товариства.

У відповіді на відзив позивач заперечив отримання та підписання повідомлення від 05 липня 2024 року, вказав на ненадання цього документа у відповідь на адвокатський запит і заперечив проти зменшення компенсації. 18 червня 2026 року представник позивача подав заяву про зменшення вимоги за статтею 117 КЗпП України до 58 185,42 грн.

Ухвалою від 24 червня 2026 року цю заяву прийнято.

У судовому засіданні представник відповідача – адвокат Нікогосян О.С., який брав участь у режимі відеоконференції, послався на позицію зазначену у відзиві.

Застосовані норми права, мотиви, з яких виходив суд та висновки суду

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд дійшов таких висновків.

Сторони не заперечують факт тривалих трудових відносин, звільнення позивача у зв`язку з виходом на пенсію вперше, прийняття комісією рішення про виплату йому допомоги в розмірі восьми середньомісячних заробітків, розмір середньомісячного заробітку 9 697,57 грн та факт невиплати допомоги.

За правилом частини першої статті 82 ЦПК України ці обставини доказуванню не підлягають.

Відповідно до статей 10, 13 та 18 КЗпП України колективний договір регулює трудові й соціально-економічні відносини, його зміст визначається сторонами, а положення є обов`язковими для роботодавця та працівників.

Частина друга статті 97 КЗпП України дозволяє підприємствам установлювати в колективному договорі системи й розміри заохочувальних, компенсаційних та гарантійних виплат із дотриманням законодавчих гарантій.

Пунктом 4.17 Колективного договору та додатком № 8 до нього передбачено виплату при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію вперше основної та додаткової одноразової допомоги залежно від стажу роботи в галузі.

Право позивача на вісім середньомісячних заробітків і розрахунок 9 697,57 грн ? 8 = 77 580,56 грн відповідач визнав, власного іншого розрахунку не подав.

Стаття 11 Закону України № 2136-IX у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачала можливість зупинення на період воєнного стану дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця.

Проте протокольне рішення № Ц-54/31 Ком.т. прийнято 14 березня 2022 року, тобто до набрання цим Законом чинності 24 березня 2022 року. Надання закону зворотної дії суперечило б статті 58 Конституції України.

У постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 Верховний Суд залишив у силі рішення про незаконність зупинення виплат пунктом 1.1.4 протокольного рішення від 14 березня 2022 року, зазначивши, що локальний акт підприємства не може ґрунтуватися на законі, який ще не набрав чинності.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 15 липня 2026 року у справі № 757/43018/24-ц щодо стягнення передбачених колективним договором виплат з АТ «Українська залізниця».

Наведені у відзиві рішення про поетапне відновлення виплат та документи 2024–2025 років не доводять законного припинення вже визнаного відповідачем права позивача.

Фінансові труднощі роботодавця не припиняють індивідуальне грошове зобов`язання перед звільненим працівником.

Тому одноразова допомога в сумі 77 580,56 грн підлягає стягненню.

Щодо строку звернення до суду

За частиною другою статті 233 КЗпП України працівник у справах про виплату всіх сум, що належать йому при звільненні, має право звернутися до суду у тримісячний строк із дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Отже, початок перебігу строку пов`язаний не лише зі складенням такого повідомлення роботодавцем, а саме з доведеним фактом його одержання працівником.

Відповідач надав копію повідомлення від 05 липня 2024 року з рукописною відміткою про отримання.

В свою чергу, Позивач послідовно заперечив як одержання документа, так і належність йому підпису. У відповідь на адвокатський запит, яким витребовувалося повідомлення про розрахунок, відповідач його не надав.

Оригінал спірного повідомлення та інші незалежні докази вручення — поштове повідомлення, електронне підтвердження або реєстр видачі — суду не подано.

Частина шоста статті 95 ЦПК України передбачає, що коли подано копію письмового доказу, а учасник справи ставить під сумнів її відповідність оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги, якщо оригінал не подано.

Суд не вправі самостійно вирішувати питання про виконавця спірного підпису шляхом візуального порівняння без належного оригіналу та спеціальних знань.

За таких обставин, суд виснує, що відповідач не довів належними й допустимими доказами одержання позивачем 05 липня 2024 року письмового повідомлення у розумінні статей 116 і 233 КЗпП України.

Тому відсутні підстави вважати, що тримісячний строк розпочався та був пропущений до подання позову 01 червня 2026 року.

Щодо відшкодування за затримку розрахунку

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника всі належні йому суми виплачуються в день звільнення, а про нараховані та виплачені суми роботодавець письмово повідомляє працівника із зазначенням окремо кожного виду виплати.

За статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, роботодавець повинен виплатити середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. За наявності спору відшкодування сплачується, якщо спір вирішено на користь працівника.

Одноразова допомога за колективним договором була належною позивачу саме у зв`язку зі звільненням і на час ухвалення рішення не виплачена.

Посилання відповідача на внутрішнє рішення, яке не могло бути прийняте на підставі ще нечинного закону, не усуває вини роботодавця у розумінні статті 117 КЗпП України.

Середньоденний заробіток позивача становить 451,05 грн, а середньомісячний — 9 697,57 грн.

Після зменшення позовних вимог заявлена компенсація становить 58 185,42 грн (9 697,57 грн ? 6), тобто не перевищує встановленого законом шестимісячного обмеження та меж заявлених вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 зазначила, що суд може зменшити відшкодування з урахуванням розміру боргу, тривалості затримки, поведінки сторін, імовірних втрат працівника та пропорційності.

У цій справі компенсація 58 185,42 грн є меншою від основного боргу 77 580,56 грн, відповідач тривалий час не провів розрахунок, а позивач після отримання необхідних документів звернувся за судовим захистом.

Загальні посилання на збитковість та суспільну роль товариства не доводять, що саме заявлена сума створює надмірний індивідуальний тягар, і не виправдовують зменшення на 95 відсотків.

Суд вважає суму 58 185,42 грн розумною, справедливою та пропорційною.

Суми, присуджені судом у трудовому спорі, визначаються без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів; їх нарахування й утримання здійснює роботодавець під час виконання рішення відповідно до податкового законодавства.

Висновки суду

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, зі змісту статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами статей 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення у справі, суд щодо його умотивованості відзначає, що доводи сторін та їх представників у даній справі оцінені судом на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин, а відтак, інші доводи ними озвучені у судовому засіданні та зазначені ними у заявах по суті справи які було подано до суду, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні ними фактичних обставин справи і норм матеріального права, судової практики та процесуального закону, а тому такі доводи враховуючи, зокрема, практику Європейського суду з прав людини, не вимагають детальної відповіді або спростування.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, перевіривши надані суду докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними і підлягають задоволенню, з урахуванням наведених вище мотивів суду, що не суперечить чинному законодавству і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів фізичної особи.

Суд констатує, що право ОСОБА_1 на своєчасне одержання належних йому при звільненні виплат було порушено Акціонерним товариством «Українська залізниця». Саме дії (бездіяльність) роботодавця призвели до того, що за захистом своїх порушених майнових інтересів позивач був змушений звернутися до суду.

Щодо судових витрат

Позивач звільнений від сплати судового збору щодо вимоги про стягнення належної при звільненні виплати.

З огляду на задоволення майнових вимог на загальну суму 135 765,98 грн та приписи статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1 357,66 грн судового збору.

Доказів фактичного розміру витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів не подано; за наявності передбаченої частиною восьмою статті 141 ЦПК України заяви це питання може бути вирішене додатковим рішенням.

Керуючись статтями 10, 13, 18, 47, 97, 116, 117, 233 КЗпП України, статтями 12, 13, 76–82, 89, 95, 133, 141, 259, 263–265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення одноразової допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію вперше та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження 03150 м.Київ, вул Єжи Гедройця, 5 ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову допомогу при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію вперше у розмірі 77 580,56 (сімдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень 56 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження 03150 м.Київ, вул Єжи Гедройця, 5 ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 58 185, 42 (п`ятдесят вісім тисяч сто вісімдесят п`ять) гривень 42 копійки.

Під час виконання рішення із присуджених сум підлягають утриманню податки та інші обов`язкові платежі відповідно до закону.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження 03150 м.Київ, вул Єжи Гедройця, 5 ЄДРПОУ: 40075815) на користь держави судовий збір у розмірі 1 357,66 (одна тисяча триста п`ятдесят сім) гривень 66 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення проголошено та підписано суддею 17 вересня 2026 року.

Суддя: С. І. Гринчак