Вирок від 16 вересня 2026 р. у справі №505/1376/26 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 505/1376/26

1-кп/505/651/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м.Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Подільськ кримінальне провадження внесене 22 січня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025162510000005, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Вапнярка, Томашпільського району, Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_4 , який згідно наказу начальника Одеської залізниці №127НОКУ від 25.02.2000 року був призначений на посаду начальника Котовської дистанції електропостачання Одеської залізниці (нова назва – виробничий підрозділ служби електропостачання Подільської дистанції електропостачання регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», далі - ВП), та відповідно до своїх повноважень (функціональних обов`язків), визначених посадовою інструкцією № 89, затвердженої 14.07.2021 заступником директора інфраструктури регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто був службовою особою.

Згідно Положення про виробничий підрозділ служби електропостачання Подільської дистанції електропостачання регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», фінансування виробничо-господарської діяльності Дистанції здійснюється Філією, Службою.

Відповідно до наказу начальника Котовської дистанції електропостачання Одеської залізниці ОСОБА_4 № 83-ос з 05.08.2011, ОСОБА_6 прийнято на посаду електромеханіка (дільниці ІІІ групи) по АСУ та програмному забезпеченню ремонтно-ревізійної дільниці (РРД) 1 групи, Котовської дистанції електропостачання Одеської залізниці, безстроково на постійній основі, та на підставі наказу начальника ВП ОСОБА_4 №127/ос, у зв`язку зі змінами назв посад у штатному розписі, 22.11.2017 ОСОБА_6 переведено на посаду електромеханіка дільниці І групи телемеханіки та дистанційного управління ремонтно-ревізійної дільниці (РРД) ВП, на постійній основі.

У період з 01.01.2021 року по 20.01.2025 року ОСОБА_6 на роботу не з`являвся, постійно був відсутній на своєму робочому місці у ремонтно-ревізійній дільниці (РРД) 1 групи ВП та фактично свої завдання і обов`язки передбачені посадовою інструкцією за посадою електромеханіка дільниці І групи телемеханіки та дистанційного управління ремонтно-ревізійної дільниці (РРД) ВП не виконував.

Водночас, у зазначений період часу, а саме з 01.01.2021 року по 20.01.2025 року, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді начальника ВП, тобто будучи службовою особою, з метою розтрати на користь третьої особи, шляхом незаконного нарахування заробітної плати та інших видів доплат підлеглому працівнику, вирішив скоїти розтрату чужого майна, а саме грошових коштів, які знаходилися в його віданні та призначалися для виплати заробітної плати працівникам ВП.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на розтрату чужого майна, у період з 01.01.2021 року по 20.01.2025 року, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді начальника ВП, будучи службовою особою та прямим начальником ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, зловживаючи своїм службовим становищем і діючи з корисливих мотивів та всупереч інтересам служби, в умовах воєнного стану, достовірно знаючи про те, що електромеханік дільниці І групи телемеханіки та дистанційного управління ремонтно-ревізійної дільниці (РРД) ВП ОСОБА_6 у період з 01.01.2021 року по 20.01.2025 року жодного дня не був присутній на своєму робочому місці у ремонтно-ревізійній дільниці (РРД) 1 групи ВП, та фактично свої завдання і обов`язки, передбачені його посадовою інструкцією не виконував, з метою розтрати на користь третьої особи, затверджував власним підписом табелі обліку використання робочого часу про начебто відпрацьований ОСОБА_6 робочий час та платіжні відомості за період з 01.01.2021 року по 20.01.2025 року, чим здійснив розтрату грошових коштів які знаходилися в його віданні та призначалися для виплати заробітної плати працівникам ВП, що призвело до незаконного нарахування заробітної плати та інших видів доплат підлеглому працівнику ОСОБА_6 на загальну суму 504 621,87 грн, яка в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення та є великим розміром, внаслідок чого АТ «Українська залізниця» завдано матеріальну шкоду.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, що кваліфікується як розтрата чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинена у великих розмірах, в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що у період часу з 01.01.2021 року по 20.01.2025 року, працюючи на посаді начальника виробничого підрозділу служби електропостачання Подільської дистанції електропостачання регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», будучи службовою особою, достовірно знаючи про те, що його підлеглий електромеханік дільниці І групи телемеханіки та дистанційного управління ремонтно-ревізійної дільниці (РРД) ВП ОСОБА_6 , у зазначений період жодного дня не був присутній на своєму робочому місці у ремонтно-ревізійній дільниці (РРД) 1 групи ВП, та фактично свої завдання і обов`язки передбачені його посадовою інструкцією не виконував, ОСОБА_4 , як прямий начальник ОСОБА_6 , всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, вирішив незаконно внести в офіційні документи – табелі обліку використання робочого часу відомості про начебто відпрацьований ОСОБА_6 робочий час та у платіжні відомості про розмір та суму заробітної плати ОСОБА_6 , за період з 01.01.2021 року по 20.01.2025 року.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, у період з 01.01.2021 року по 20.01.2025 року, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді начальника ВП, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, зловживаючи своїм службовим становищем, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про те, що його підлеглий електромеханік дільниці І групи телемеханіки та дистанційного управління ремонтно-ревізійної дільниці (РРД) ВП ОСОБА_6 у зазначений період жодного дня не був присутній на своєму робочому місці у ремонтно-ревізійній дільниці (РРД) 1 групи ВП та фактично свої завдання і обов`язки передбачені посадовою інструкцією не виконував, умисно, керуючись єдиним умислом, з метою створення уявлення про належне виконання останнім своїх посадових обов`язків та забезпечення безпідставного отримання ним заробітної плати, затверджував своїм посвідченим особистим підписом офіційні документи - Табелі обліку використання робочого часу Подільської дистанції електропостачання РРД за період з 01.01.2021 року по 20.01.2025 року та Платіжні відомості за період з 01.01.2021 року по 20.01.2025 року, у які заздалегідь були внесені завідомо неправдиві відомості про начебто відпрацьований робочий час ОСОБА_6 .

Внаслідок внесення службовою особою ОСОБА_4 до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, в період з 01.01.2021 року по 20.01.2025 року, електромеханіку дільниці І групи телемеханіки та дистанційного управління ремонтно-ревізійної дільниці (РРД) ВП ОСОБА_6 незаконно нараховано та виплачено заробітну плату разом з іншими видами доплат в загальній сумі 504 621,87 грн, чим спричинено потерпілому – АТ «Українська залізниця» матеріальну шкоду.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, що кваліфікується як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

За сукупністю скоєного, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, що кваліфікуються як розтрата чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинена у великих розмірах, в умовах воєнного стану, та у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

13 серпня 2026 року між прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України (при обставинах, викладених в обвинувальному акті) на таких умовах: обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно та у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.1 ст.366 КК України; обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , сторони визначили щире каяття та активне сприяння у розкритті злочинів; відсутність обставин, які обтяжують покарання; обвинувачений ОСОБА_4 03.08.2026 року в повному обсязі відшкодував завдану майнову шкоду, у зв`язку з чим представником потерпілого надано заяву про відсутність з боку АТ «Укрзалізниця» претензій матеріального характеру, та з урахуванням наведених обставин, сторони погодили вид та міру покарання ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України – у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, строком на три роки та за ч.1 ст.366 КК України у виді двох років обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, строком на два роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, сторони погоджуються на призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, строком на три роки. З урахуванням ступені та характеру сприяння ОСОБА_4 у здійсненні кримінального провадження щодо нього, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, є особою з інвалідністю, повністю відшкодував під час судового розгляду спричинену ним матеріальну шкоду, добровільно перерахував кошти у сумі 150 000 грн на потреби Збройних сил України, сторони погодили застосувати до ОСОБА_4 , положення ст.75 КК України та на звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк якого визначить суд, з покладенням обов?язків, передбачених ст.76 КК України.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнає повністю, цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 цього Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Позицію обвинуваченого підтримав його захисник, який зазначив, що угода повністю відповідає вимогам законодавства, складена добровільно, просив її затвердити, звернув увагу на те, що обвинуваченому зрозумілі наслідки укладення даної угоди, право на захист та судовий розгляду, та те, що обвинувачений позитивно характеризується, раніше не судимий, в повному обсязі відшкодував матеріальну шкоду, на підтвердження чого надав оригінал квитанції №8423-2476-4719-0568 від 03.08.2026 року про сплату 504621,87 грн, призначення платежу зазначено повне погашення завданої матеріальної шкоди в рамках кримінального провадження №42025162510000005 від 22.01.2025, добровільно вніс кошти на Збройні сили України, на підтвердження чого надав оригінал квитанції №9422-9511-4154-5450 від 31.07.2026 року (на суду 150000.00 грн, призначення платежу зазначено благодійний внесок) та просив суд врахувати сумлінну поведінку обвинуваченого, наявність обставини, що пом?якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Прокурор зазначив, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, та просить затвердити угоду, а також просив суд врахувати особу обвинуваченого, який, зокрема є особою похилого віку та перебуває на пенсійному забезпеченні.

У судове засідання представник потерпілого не прибув, 19 травня 2026 року подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, цивільний позов задовольнити, покарання обрати на розсуд суду.

Окрім того, прокурор в судовому засіданні надав суду заяву представника потерпілого від 03.08.2026 року, зі змісту якої вбачається, що останній як представник потерпілого надав згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні та зазначив, що йому роз`яснено та зрозумілі вимоги ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України. Окрім того зазначив, що станом на 03.08.2026 року ОСОБА_4 повністю відшкодував АТ «Укрзалізниця» завдану ним шкоду в сумі 504 621,87 грн., у зв`язку з чим претензій матеріального характеру до нього АТ Укрзалізниця" не має.

Суд, дослідивши угоду про визнання винуватості, матеріали кримінального провадження, вислухавши доводи учасників розгляду, дійшов висновку про необхідність затвердження угоди про визнання винуватості з огляду на наступне.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Згідно п.1 ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Злочини, у скоєні яких ОСОБА_4 визнав себе винним, згідно із ст.12 КК України належить до категорії нетяжкого злочину (ч. 1 ст. 366 КК України) та тяжкого злочину (ч. 4 ст. 191 КК України).

Зміст угоди про визнання винуватості, умови та порядок її укладення відповідають вимогам ст. ст. 469, 472 КПК України, підстав, передбачених ч.7 ст.474 цього Кодексу, для відмови в затверджені угоди не встановлено. Прокурором при вирішенні питання про укладення угоди враховані обставини, визначені ст. 470 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

У даному кримінальному провадженні наявні фактичні підстави для визнання винуватості, адже в судовому засіданні обвинувачений підтвердив факт вчинення ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за обставин викладених у обвинувальному акті.

ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що він цілком розуміє, що має право на справедливий судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину, щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатись самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер кожного обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Узгоджена сторонами міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, інтересам суспільства не суперечить, визначена згідно з законом, є справедливою, необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують йому покарання. Зокрема, враховано, вік обвинуваченого, який має постійне місце проживання, раніше не судимий, беззастережно та повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, що пом`якшує йому покарання, відсутні обставини, які б обтяжували покарання. Обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 повністю відшкодував потерпілому матеріальну шкоду та добровільно вніс кошти на користь Збройних сил України.

Приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, з урахуванням особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання (щире каяння та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення) та відсутність обставин, які покарання обтяжують, суд дійшов висновку про те, що укладену між прокурором і обвинуваченим угоду про визнання винуватості слід затвердити та призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України – у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, строком на три роки та за ч.1 ст.366 КК України у виді двох років обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, строком на два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, визначити остаточне покарання ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, строком на три роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням іспитового строку на 1 (один) рік, з покладенням на останнього обов?язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

В межах даного кримінального провадження потерпілим АТ «Українська залізниця» подано цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином в розмірі 504621,87 грн.

Вирішуючи питання щодо вказаного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 127 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Положеннями ч. 1 ст. 129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. При цьому, суд керується відповідними нормами цивільного законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду.

Відповідно до змісту вимог ст. 81 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні прокурор, обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник повідомили суд, що обвинувачений 03.08.2026 року в повному обсязі відшкодував заподіяну ним у даному кримінальному провадженні матеріальну шкоду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 на підтвердження відшкодування обвинуваченим матеріальної шкоди, надав суду оригінал квитанції №8423-2476-4719-0568 від 03.08.2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_4 сплатив на користь АТ Укрзалізниця 504 621,87 грн, призначення платежу зазначено повне погашення завданої матеріальної шкоди в рамках кримінального провадження №42025162510000005 від 22.01.2025 та як вбачається з заяви представника потерпілого ОСОБА_7 від 03.08.2026 року, поданої прокурору останній визнав дану обставину та зазначив про відсутність в АТ «Укрзалізниця» претензій матеріального характеру у даному кримінально провадженні.

Враховуючи викладені обставини, а також факт добровільного відшкодування під час судового розгляду кримінального провадження, обвинуваченим, завданих ним матеріальної шкоди та відсутність у потерпілого претензій матеріального характеру у даному кримінальному провадженні, суд дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Документально підтвердженні процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертиз становлять 67242,33 грн. і у відповідності до вимог ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави. Вказаний розмір процесуальних витрат та факт їх понесення ніким з учасників судового провадження не оспорюється.

Запобіжний захід до обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 368-370, 373, 374, 468, 469, 472, 474, 475 КПК України, суд

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 13 серпня 2026 року між прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника – адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2025 року за №42025162510000005.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання:

- за ч. 4 ст. 191 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, строком на 3 (три) роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, визначити остаточне покарання ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень, строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст.76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У позові Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 67242,33 грн. за залучення експерта у кримінальному провадженні №42025162510000005 для проведення експертиз.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Подільський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1