Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №946/1166/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/1166/26

Провадження № 2/946/2679/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання – Воронової В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2026 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко М.Д. №829/02-14 від 03 грудня 2025 року, позивачу було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що форма правовстановлюючого документу, а саме договору купівлі-продажу, посвідченого Одеською товарною біржою, не відповідає законодавству.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, якою підтримав позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення справи або слухання справи за його відсутністю не направляв. Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 належить житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №2418 від 10 жовтня 1997 року, посвідченого Одеською товарною біржою, що також підтверджено довідкою №181, виданою 07 травня 2026 року КП «Ізмаїльське МБТІ».

Укладений між сторонами договір зареєстрований Одеською товарною біржою 10 жовтня 1997 року за №2418. Всі істотні умови договорів до їх реєстрації на товарній біржі сторонами виконані, грошовий розрахунок по даним договорам здійснені, про що свідчить п.п.5 договору. Протягом всього часу з моменту укладення договору сторона відкрито володіє та користується придбаним житлом, однак на підставі укладених договорів позбавлена можливості проводити відчуження придбаного житла та укладати будь-які правочини, оскільки договори нотаріально не посвідчені.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року.

Згідно до вимог статті 47 ЦК УРСР (1963 року), якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно ст.15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на товарній біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.4, 1.7, 1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 09.06.98 року № 121, Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в Україні. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об`єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюється на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Пунктом 2 Інструкції визначений порядок здійснення державної реєстрації, підпунктом 2.1.д) якого зазначено, що на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційний напис.

Додатком 1 до вказаної Інструкції визначений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 9 Переліку зазначено: «Договори купівлі-продажу, обміну, зареєстровані біржою».

Згідно ст. ст. 328, 334, 655, 657 ЦК України, діючого на час розгляду справи, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності визнається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, оскільки при укладенні договору всі вимоги передбачені ст. 15 ЗУ «Про товарні біржі» між сторонами виконано належним чином, про що свідчить сам договір, однак договір не відповідає вимогам ст. 657 ЦК України чинного законодавства, що позбавляє можливості проводити його відчуження, суд вважає за необхідне визнати укладений між сторонами договір купівлі-продажу дійсним.

Отже, реєстрація за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 здійснена відповідно до діючого на той час законодавства.

Згідно до ст. 1216 ЦК України – спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25 лютого 2025 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_2 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить вищезазначене спадкове майно.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК – заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до заповіту, посвідченого 12 травня 2018 року приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфимовою Т.І., зареєстрованого за № 1442, ОСОБА_2 усе своє майно де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право, заповів сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 81139548 від 13 травня 2025 року, наданої приватним нотаріусом Єфіменко М.Д., заповіт ОСОБА_2 від 12 травня 2018 року, зареєстрований за № 1442, не змінювався та не скасовувався.

Згідно ч.1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, немає.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України – спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом після ОСОБА_2 , що підтверджено заявою від 07 квітня 2025 року у спадковій справа № 54/2025, тобто вважається таким, що фактично прийняв спадщину.

Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко М.Д. №829/02-14 від 03 грудня 2025 року, позивачу було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що форма правовстановлюючого документу, а саме договору купівлі-продажу, посвідченого Одеською товарною біржою, не відповідає законодавству.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 “Про судову практику у справах про спадкування”, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 316, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 ) до Ізмаїльської міської ради, Ізмаїльського району Одеської області (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Незалежності, 62, код ЄДРПОУ 26569223), про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (місце прожива ння: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 16 вересня 2026 року.

Суддя: О.Я.Присакар