Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №554/19032/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/19032/25 Номер провадження 22-ц/814/2829/26Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Дряниця Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Буцьківського М.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного Управління Державної податкової служби Полтавської області на рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 26 березня 2026 року (час ухвалення судового рішення з 11:22:35 до 11:33:38; дата виготовлення повного тексту рішення – 31 березня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області, Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Злагода» про зняття арешту з нерухомого майна; третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким зняти арешт з нерухомого майна, зокрема квартири за адресою: АДРЕСА_1 ,

накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП №42602494, виданою 25.03.2014 року Октябрським ВДВС Полтавського МУЮ, реєстраційний номер обтяження 5151932 (зареєстрований 28.03.2014);

накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП №41403547, виданою 13.06.2014 року Октябрським ВДВС Полтавського МУЮ, реєстраційний номер обтяження 5996082 (зареєстрований 13.06.2014);

накладений постановою про арешт майна боржника, серія та номер 59014953, виданою 08.05.2019 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, реєстраційний номер обтяження 32750891 (зареєстрований 09.08.2019).

В обґрунтування позову посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – син позивача.

Після смерті ОСОБА_2 28.10.2025 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Денисенко Л.М. зареєстрована спадкова справа № 74790659.

До складу спадщини померлого ОСОБА_2 входить частка у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 .

За даними Державного реєстру речових наявні наступні обтяження по фізичній особі ОСОБА_2 :

1.Арешт нерухомого майна у межах ВП № 42602494 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та від 25.03.2014, видавник: Октябрський ВДВС Полтавського МУЮ, Головний державний виконавець Проніна Л.М.; опис предмета обтяження: все нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження 5151932 (спеціальний розділ), зареєстрований 28.03.2014 державним реєстратором Білогуровою Ю.В.

Виконавче провадження № 42602494 відкрите 25.03.2014 року для примусового виконання виконавчого листа № 1/1625/1/12, виданого 21.08.2013 року Полтавським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВСК «Злагода» боргу в сумі 134 342,00 грн.

19.05.2014 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з направленням виконавчого документа за місцем відбування покарання боржника - Менська виправна колонія № 91. Повторно виконавчий лист № 1/1625/1/12 на виконання до відділу не надходив. У зв`язку з закінченням строків зберігання документи щодо виконавчого провадження № 42602494 знищені, ідентифікатор доступу для сторін виконавчого провадження відсутній.

2. Арешт нерухомого майна у межах ВП № 41403547 на підставі постанови державного виконавця від 20.03.2019 року про арешт майна боржника.

Виконавче провадження № 41403547 відкрито 14.01.2014 для примусового виконання виконавчого листа № 1-4/11 від 21.08.2013 року, виданого Полтавським районним судом Полтавської області, про конфіскацію всього особистого майна, належного ОСОБА_2 .

13.06.2024 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з виконанням рішення про конфіскацію всього майна, арешт з майна боржника не знімався.

При цьому, стягувачем у відповідному виконавчому провадженні згідно постанови від 14.01.2014 року про відкриття виконавчого провадження № 41403547 являється Держава.

3. Арешт нерухомого майна у межах ВП № 59014953 на підставі постанови

державного виконавця від 08.05.2019 року про арешт майна боржника.

Виконавче провадження № 59014953 відкрито 08.05.2019 року для примусового виконання вимоги № Ф-4577-50У, виданої 27.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Головного управління ДФС у Полтавській області боргу в сумі 15 819,54 грн.

16.09.2019 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Матеріали виконавчого провадження № 5901495 знищено за закінченням строку зберігання.

У розрізі накладеного арешту в межах виконавчого провадження № 5901495 позивач зазначив, що накладений арешт на все нерухоме майно включає фактично лише квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , належну боржнику на праві спільної сумісної власності, при стягненні боргу в сумі 15 819,54 грн.

На переконання позивача такий захід – арешт усієї квартири, є неспівмірним з вартістю арештованого майна.

Окрім того, протягом 2017-2024 років Шевченківський ВДВС у м. Полтаві неодноразово звертався до Октябрського районного суду м.Полтави та Полтавського районного суду Полтавської області щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, а саме квартири АДРЕСА_2 . Відповідні подання та позовні заяви були залишені без розгляду / задоволення. У результаті чого, старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Худолєй А.С. винесено постанову від 13.06.2024 року про закінчення виконавчого провадження № 41403547 з примусового виконання виконавчого листа № 1-4/11 від 21.08.2013 року, виданого Полтавським районним судом Полтавської області про конфіскацію всього особистого майна. Натомість, Шевченківським ВДВС у м. Полтаві всупереч положень законодавства не було вирішено питання щодо зняття арешту з всього нерухомого майна ОСОБА_2 .

На переконання позивача, наразі відсутні будь-які підтвердження того, що існуючі обтяження майна, що належало спадкодавцеві, переслідують законну мету та на час звернення до суду з відповідною позовною заявою охороняють чиїсь законні інтереси.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Полтави від 26 березня 2026 року позов задоволено.

Знято арешт з нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП №42602494, виданою 25.03.2014 року Октябрським ВДВС Полтавського МУЮ, реєстраційний номер обтяження 5151932 (зареєстрований 28.03.2014); накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП №41403547, виданою 13.06.2014 року Октябрським ВДВС Полтавського МУЮ, реєстраційний номер обтяження 5996082 (зареєстрований 13.06.2014); накладений постановою про арешт майна боржника, серія та номер 59014953, виданою 08.05.2019 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, реєстраційний номер обтяження 32750891 (зареєстрований 09.08.2019).

В апеляційній скарзі Головне Управління Державної податкової служби Полтавської області, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої зробив помилковий висновок про те, що ГУ ДПС у Полтавській області є належним відповідачем за пред?явленими вимогами.

Наголошується, що арешт в усіх трьох виконавчих провадженнях накладений Шевченківським ВДВС, відомості про закриття виконавчих проваджень відсутні.

ГУ ДПС у Полтавській області не зверталося до Шевченківського ВДВС із вимогою про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_2 і не було стороною у жодному із виконавчих проваджень, у межах яких накладені арешти.

У відзиві адвокатка Дзюбенко В.О., представниця ОСОБА_1 , посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Стверджується, що ГУ ДПС у Полтавській області притягнуто у якості відповідача у зв?язку із накладеними арештами у виконавчих провадженнях № 59014953 і № 41403547, оскільки у ВП № 59014953 арешт накладений у зв?язку із примусовим стягненням податкової заборгованості на користь ГУ ДПС у Полтавській області; у ВП № 41403547 стягувачем була Держава, отже відповідно до сталої судової практики (у відзиві зроблено посилання на низку рішень Верховного Суду) відповідний територіальний орган Державної податкової служби України є належним відповідачем.

У відзиві заявлено про відшкодування витрат на правову допомогу на користь позивача у зв?язку із поданням апеляційної скарги у сумі 5 000 грн.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10-зворот – свідоцтво про смерть; а.с.12-зворот – свідоцтво про народження).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у виді частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 14.12.1998 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної, спільної сумісної власності ОСОБА_1 та членам його сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 (а.с.13).

Нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, оскільки за даними Державного реєстру речових прав наявний арешт, накладений на нерухоме майно ОСОБА_2 , що зупиняє видачу свідоцтва про право на спадщину.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав наявний арешт нерухомого майна, зокрема квартири АДРЕСА_2 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП №42602494, виданою 25.03.2014 року Октябрським ВДВС Полтавського МУЮ, реєстраційний номер обтяження 5151932 (зареєстрований 28.03.2014); накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер ВП №41403547, виданою 13.06.2014 року Октябрським ВДВС Полтавського МУЮ, реєстраційний номер обтяження 5996082 (зареєстрований 13.06.2014); накладеного постановою про арешт майна боржника, серія та номер 59014953, виданою 08.05.2019 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, реєстраційний номер обтяження 32750891 (зареєстрований 09.08.2019).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що закон передбачає конкретний перелік випадків, коли арешт знімається виконавцем, а в інших випадках, такий арешт знімається судом.

З правового висновку, який викладено в постанові Касаційного цивільного суду Верхового суду від 28 серпня 2024 року по справі 947/36027/21, вбачається, що наявність протягом тривалого часу арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за умов відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Щодо заперечень представника відповідача – ГУ ДПС у Полтавській області, про неналежність відповідача, суд звернув увагу на те, що саме з метою примусового виконання вимоги № Ф-4577-50У, виданої 27.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Головного управління ДФС у Полтавській області боргу в сумі 15 819,54 грн було накладено арешт на майно ОСОБА_2 . Отже, ДПС є особою, в інтересах якої накладено арешт на майно, і саме ця особа має бути відповідачем у справі.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Ключовим і, по суті, єдиним доводом апеляційної скарги є твердження про те, що ГУ ДПС у Полтавській області не є належним відповідачем за пред?явленим позовом.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України в оцінці зазначеного доводу апеляційної скарги суд враховує висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2025 року у справі № 760/16996/22, згідно яких:

«Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

….

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

…

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 пред`явив позов до Солом`янського РВДВС м. Києва ЦМУ МЮ (місто Київ), яке не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладено арешту. Тому Солом`янський РВДВС ЦМУ МЮ (місто Київ) не є належним відповідачем у цій справі.»

Як встановлено судом першої інстанції, у ВП № 59014953 стягувачем було ГУ ДФС у Полтавській області, оскільки примусовому виконанню підлягала вимога Ф-4577-50У про стягнення із ОСОБА_2 на користь ГУ ДФС у Полтавській області податкового боргу (а.с.17, 23 зворот), отже арешт нерухомого майна накладений в інтересах ГУ ДФС у Полтавській області.

У будь-якому випадку зняття арешту, накладеного у ВП № 59014953 не призведе до порушення інтересів Держави в особі ГУ ДПС у Полтавській області з огляду на приписи ст.99 Податкового кодексу України, ст.25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ст.1219, ст.1281, ст.1282 ЦК України.

У виконавчому провадженні № 41403547 стягувачем була Держава (а.с.17 зворот), отже відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які обгрунтовано зроблене посилання у відзиві на апеляційну скаргу, саме орган Державної податкової служби України слід вважати особою, в інтересах якої накладений арешт.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, які б спростовували правильні по суті висновки суду першої інстанції.

Матеріали справи не містять заперечень Головного Управління Державної податкової служби Полтавської області щодо правильності нарахування та стягнення з управління витрат понесених відповідачем на послуги правничої допомоги, а отже відповідно постанови ВС від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи та за відсутності обґрунтованих заперечень.

Однак враховуючи розумність понесених ОСОБА_6 витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідним стягнути з Головного Управління Державної податкової служби Полтавської області на користь ОСОБА_6 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.367, ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 України, апеляційній суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного Управління Державної податкової служби Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 26 березня 2026 року залишити без змін.

Стягнути із Головного Управління Державної податкової служби Полтавської області на користь ОСОБА_6 3 000 грн витрат на правову допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 14 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

Ю.В. Дряниця