Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №285/4740/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/4740/25 Головуючий у 1-й інст. Сусловець М. Г.

Номер провадження №33/4805/461/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Бородіна Дмитра Вікторовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Бородіна Дмитра Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 19 листопада 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 19 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 , 13.07.2025 о 01 год 31 хв по вул.Козачка, 8 в с.Орепи, Звягельського району керував автомобілем Audi A4, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу «Drager Alcotest 6820», результат якого 0,24% проміле, чим порушив вимоги п.2.9 а) ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Бородін Д.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.п.1, 4, 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

В апеляційній скарзі захисник зазначає, що на час розгляду справи закінчився строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбачений ч.6 ст.38 КУпАП. Також вказує на порушення вимог ст.256 КУпАП під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки внесення змін до відомостей, зазначених у протоколі, шляхом складання рапорту законом не передбачено. Крім того, захисник посилається на те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності. Зазначає, що 13 липня 2025 року невідомі особи заподіяли тілесні ушкодження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у зв`язку з чим виникла нагальна необхідність доставити потерпілих до медичного закладу для надання їм медичної допомоги. На підтвердження цих обставин посилається на витяги з ЄРДР та довідки травмпункту КП «Звягельська багатопрофільна лікарня» від 13.07.2025 №№3970, 3971. Враховуючи віддаленість с.Дубрівка Звягельського району від травмпункту в м.Звягель, відсутність належного дорожнього покриття для проїзду автомобіля швидкої медичної допомоги до потерпілих, а також необхідність діяти швидко для усунення небезпеки, яка загрожувала здоров`ю громадян, захисник вважає, що керування ОСОБА_1 транспортним засобом було вчинене у стані крайньої необхідності, оскільки за даних обставин така небезпека не могла бути усунута іншим шляхом. Також зазначає, що під час руху ОСОБА_1 не порушував Правил дорожнього руху, не допустив дорожньо-транспортної пригоди та не заподіяв шкоди іншим особам. Окремо захисник стверджує, що прилад, за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, має допустиму технічну похибку, у зв`язку з чим зафіксований результат 0,24 проміле не може поза розумним сумнівом підтверджувати перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння. Посилається також на те, що такий результат відповідає допустимій нормі алкоголю згідно з п.5 ст.8 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968. На думку захисника, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги показання свідків, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.

За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використання спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Аналогічні положення містяться у п.п.6,7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735.

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дані вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи в цілому дотримані, фактичні обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом та проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння встановлені правильно.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №389936 від 13 липня 2025 року, ОСОБА_1 о 01 год 31 хв по вул.Козачка, 8 у с.Орепи Звягельського району керував автомобілем Audi A4, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6820», результат огляду становив 0,24 проміле (а.с.2).

Зазначені у протоколі обставини узгоджуються з дослідженим судом відеозаписом події, з якого вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 погодився пройти такий огляд за допомогою приладу «Alcotest Drager 6820», результат якого становив 0,24 проміле (а.с.13).

Результат огляду підтверджується також роздруківкою результату тестування №874 від 13 липня 2025 року та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Із результатом огляду ОСОБА_1 погодився, що засвідчив власним підписом, протокол про адміністративне правопорушення підписав без зауважень (а.с.7-8).

Матеріали справи містять свідоцтво про повірку газоаналізатора, чинне на час проведення огляду (а.с.10). Доказів несправності приладу, порушення порядку його застосування чи недостовірності отриманого результату стороною захисту не надано. За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо технічної похибки спеціального технічного засобу не спростовують результату проведеного огляду.

Не дають підстав для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак діяння, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і посилання захисника на положення Конвенції про дорожній рух, оскільки встановлений нею граничний рівень алкоголю не перешкоджає державам-учасницям встановлювати у національному законодавстві більш суворі вимоги до водіїв.

Разом з тим суд апеляційної інстанції вважає такими, що заслуговують на увагу, доводи сторони захисту про те, що керування ОСОБА_1 транспортним засобом за конкретних обставин справи було зумовлене станом крайньої необхідності.

Відповідно до ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоча і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Отже, вирішуючи питання про наявність стану крайньої необхідності, оцінці підлягають не лише формальні ознаки вчиненого діяння, а й конкретна обстановка, в якій діяла особа, характер небезпеки, на усунення якої були спрямовані її дії, реальна можливість усунення такої небезпеки іншими засобами та співвідношення заподіяної і відверненої шкоди.

Як встановлено під час розгляду справи, керуванню ОСОБА_1 транспортним засобом передувала конфліктна подія, під час якої членам його сім`ї були заподіяні тілесні ушкодження.

Наведені обставини не ґрунтуються виключно на поясненнях ОСОБА_1 та свідків, а підтверджуються наявними у матеріалах справи відомостями про внесення до ЄРДР відомостей за фактом заподіяння тілесних ушкоджень (а.с.32–33), а також медичними документами щодо звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за медичною допомогою (а.с.30–31).

Обставини, на які посилається сторона захисту, узгоджуються також зі змістом дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_2 , описуючи обставини конфлікту, повідомляла про застосоване до неї фізичне насильство, завдані удари, отримані тілесні ушкодження та кровотечу, а також про перебування під час цих подій малолітніх дітей. При цьому вона неодноразово зазначала, що після з`ясування обставин події працівники поліції сказали їм їхати з місця конфлікту. З відеозапису також вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали видимі ознаки отриманих тілесних ушкоджень та перебували з накладеними на голову пов`язками.

Отже, керування ОСОБА_1 транспортним засобом мало місце не за звичайних обставин, а після конфліктної події із застосуванням насильства до членів його сім`ї, за присутності малолітніх дітей та у зв`язку з необхідністю залишити місце конфлікту після з`ясування його обставин працівниками поліції.

Суд першої інстанції, відхиляючи доводи сторони захисту про вчинення дій у стані крайньої необхідності, серед іншого виходив із того, що матеріали справи не містять доказів неможливості доставлення потерпілих іншою особою, та звернув увагу на пояснення щодо наявності посвідчення водія у дружини ОСОБА_1 .

Разом з тим під час апеляційного розгляду стороною захисту надано та судом досліджено медичні документи щодо стану органу зору дружини ОСОБА_1 , які підтверджують наявність у неї відповідного захворювання.

Зазначені відомості суд апеляційної інстанції враховує у сукупності з іншими встановленими обставинами справи, зокрема характером події, яка передувала керуванню транспортним засобом, перебуванням разом із нею немовляти та необхідністю залишити місце конфлікту.

За таких конкретних обставин наявність у дружини ОСОБА_1 посвідчення водія не є достатньою підставою для висновку про існування реальної та безпечної можливості передачі їй керування транспортним засобом.

Ураховуючи характер насильницького конфлікту, заподіяння тілесних ушкоджень членам сім`ї ОСОБА_1 , присутність під час події малолітніх дітей, необхідність залишити місце конфлікту, а також установлені під час апеляційного розгляду обставини щодо стану органу зору його дружини, суд апеляційної інстанції вважає, що за конкретних обставин справи дії ОСОБА_1 були спрямовані на усунення небезпеки для нього та членів його сім`ї, яка не могла бути усунута іншим реально доступним та безпечним способом.

Матеріали справи при цьому не містять відомостей про спричинення внаслідок керування ОСОБА_1 транспортним засобом дорожньо-транспортної пригоди чи фактичної шкоди життю, здоров`ю або майну інших осіб.

За сукупності наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що заподіяна охоронюваним законом інтересам шкода за конкретних обставин була менш значною, ніж та, на відвернення якої були спрямовані дії ОСОБА_1 , а тому такі дії вчинені ним у стані крайньої необхідності у розумінні статті 18 КУпАП.

Хоча суд першої інстанції надав оцінку доводам сторони захисту щодо крайньої необхідності, сукупність установлених обставин, у тому числі додатково з`ясованих та підтверджених під час апеляційного розгляду, дає підстави для іншої правової оцінки дій ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП - закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку із вчиненням ним дій у стані крайньої необхідності.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Бородіна Д.В., подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 19 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення, - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із вчиненням ним дій у стані крайньої необхідності.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Галацевич