Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №161/4481/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/4481/26 Головуючий у 1 інстанції: Шестернін В. Д.

Провадження № 22-ц/802/1201/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Киці С.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вказує, що 16.04.2024 ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про відкриття кредитної лінії №1381-7742, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість в розмірі 17 000 грн, з них: 2 000 грн - тіло кредиту, 15 000 грн - проценти за користування кредитом.

Позивач, з урахуванням часткового списання заборгованості в розмірі 7 000 грн, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 10 000 грн, з них: 2 000 грн - тіло кредиту, 8 000 грн - проценти за користування кредитом.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2026 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1381-7742 від 16.04.2024 в розмірі 2 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду, в частині відмовлених позовних вимог, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов товариства задовольнити повністю.

З апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення, в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків у визначеному у кредитному договору розмірі, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову в даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у даній справі є 16 вересня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2024 ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про відкриття кредитної лінії №1381-7742, за умовами якого (пункт 2.2) кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання йому кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язалася повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом, комісію за видачу кредиту та інші платежі у порядку, передбаченому цим договором (а.с. 11-15).

Основні умови кредитування згідно цього кредитного договору: - дата видачі кредиту - 16.04.2024 (п. 2.3); - сума кредиту - 2 000 грн (п. 2.3); - мета отримання кредиту - для задоволення особистих потреб позичальника (п. 2.4); - базовий період користування кредитом - 14 календарних днів (п. 4.8); - строк кредитування - 300 календарних днів; дата повернення кредиту - 09.02.2025 (п. 4.12); - нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за стандартною процентною ставкою, яка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом (п. 4.10).

16.04.2024 ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 000 грн (квитанція, а.с. 19, довідка про перерахування суми кредиту, а.с. 20).

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 17 000 грн, з них: 2 000 грн - тіло кредиту, 15 000 грн - проценти за користування кредитом (дані позовної заяви, а.с. 2-8, розрахунок заборгованості, (а.с. 21-24).

Позивач заявив про часткове списання заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом в розмірі 7 000 грн.

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подала.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 уклавши кредитний договір в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилась з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, а тому на думку колегії суддів, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Однак, отримавши кредитні кошти за вказаним договором, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, не повернула у передбачений договором строк тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами. Тому зважаючи на умови укладеного договору, у відповідача виник обов`язок повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів.

У позовній заяві позивач просив, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях.

Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надається кредит у розмірі 2 000 грн (п. 2.3) на строк 300 календарних днів; дата повернення кредиту - 09.02.2025 (п. 4.12), з процентною ставкою 2,50 % за кожен день користування кредитом (п. 4.10).

Відповідач підписала електронним підписом кредитний договір, чим погодилась із запропонованими умовами договору.

Як вбачається з довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором станом на 13 січня 2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 17 000 грн, з них: 2 000 грн - тіло кредиту, 15 000 грн - проценти за користування кредитом (дані позовної заяви, а.с. 2-8, розрахунок заборгованості, (а.с. 21-24).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом позивач у період з 16 квітня 2024 року по 09.02.2025 року застосував проценту ставку в розмірі 2, 5% Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідачем не здійснювалось погашення заборгованості ні за тілом кредиту ні за відсотками.

У кредитному договорі сторони погодили строк кредитування з – 16.04.2024 по 09.02.2025 (300 днів) і не вчиняли дій для його пролонгації.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом дійшов висновку, що позивач не мав права визначати фіксовану проценту ставку у розмірі 2,5 %, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день відповідно до положень ч. 5 ст. 8 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

Такі висновки є правильними, оскільки зроблені з врахуванням Закону, який регулює спірні правовідносини.

Умови Договору, в частині нарахування процентів за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, оскільки такі є нікчемними.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Натомість відповідачу, всупереч вищенаведених норм права, нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1,00% в день, а саме в розмірі 2,5 % з моменту укладання та до останнього дня кредитування.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Укладений 16 квітня 2024 року за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому ТОВ не мало права визначати проценту ставку у розмірі 2,5 %, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Кредитний договір укладено 16.04.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,5 % є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про правомірність визначення в договорі процентної ставки в розмірі 2,5 %.

Кредитний договір у цій справі укладений 16.04.2024 року, тому кредитором може бути застосована максимальна процентна ставка 1% в день.

У зв`язку з цим заявлену до стягнення заборгованість підлягає до перерахунку: 2 000 грн (тіло кредиту) х 1 % х 300 днів (строк кредитування) = 6000 грн.

Суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення відсотків, вважаючи, що такі банком списані.

При вирішення питання про наявність підстав для стягнення відсотків необхідно керуватись положеннями ЗУ «Про споживче кредитування», нормами ЦК України, умовами укладеного сторонами договору.

З матеріалів справи вбачається, що банк, з врахуванням встановленої у договорі відсоткової ставки нарахував 17000 гривень відсотків за користування кредитом, при цьому вказав, що частково списав 7000 нарахованих відсотків. Разом з тим, судом при перерахунку відсотків, з врахуванням положень ЗУ «Про споживче кредитування», встановлено, що за отриманим та неповернутим кредитом існує заборгованість за відсотками 6000 гривень. При цьому судом враховано, що сторонами погоджено, що відповідач зобов`язана сплати відсотки за користування коштами, які надані їй позивачем, як кредит. Вказівка позивача про часткове списання заборгованості за відсотками не впливає на обов`язок боржника виконати зобов`язані, які ґрунтуються на умовах укладеного ним договору та положень ЗУ «Про споживче кредитування»,

Ураховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором 16 квітня 2026 року у загальному розмірі 8000 грн (2000 грн тіло кредиту +6000 відсотки).

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції при визначені належного до стягнення розміру заборгованості за кредитним договором зроблені з неповним з`ясуванням обставин справи, дослідженням та оцінкою наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду.

Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК).

Згідно вимог позову ТОВ просило стягнути з відповідача кошти на загальну суму 10000 грн.

Апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на суму 8000 грн, що становить 80 % від заявлених вимог.

З урахуванням застосування принципу пропорційності позивачу необхідно відшкодувати витрати по сплаті судового збору у розмірі 5324,80 грн, з яких 2129,92 гривень за подання позовної заяви (80 % від сплачених 2 662,40 грн) та 3194,88 грн за подання апеляційної скарги (80 % від сплачених 3 993,60 грн).

Керуючись ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2026 року, в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором та стягнення судового збору, змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407; код в ЄДРПОУ 3854859) заборгованість за кредитним договором №1381-7742 від 16.04.2024 в розмірі 8000 гривень, з них: 2000 грн - тіло кредиту та 6000 гривень заборгованість за відсотками за користування кредитом.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» ( 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407; код в ЄДРПОУ 38548598) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 5324,80 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий – суддя

Судді