Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №162/422/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 162/422/26 Головуючий у 1 інстанції: Цибень О. В.

Провадження № 22-ц/802/1184/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Киці С.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УніверсалБанк» на заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 25 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 31.01.2024 підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських та погодився з тим, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору отримав кредит в розмірі 13 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору і станом на 06.04.2026 має заборгованість у розмірі 28753,21 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 25400,23 грн, заборгованість за пенею – 3352,98 грн. На підставі викладеного просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» вказану суму заборгованості та судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Заочним рішенням Любешівського районного суду Волинської області 25 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивача АТ «Універсал Банк» покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь банку 28753,21 коп. Суд не дослідив механізму отримання банківських послуг, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків, що клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту.

Вказує, що всі Умови і правила за всі періоди розміщені на сайті Мonobank (https://www.monobank.ua/terms), є публічно доступними, викладеними у форматі PDF, із зазначенням рішень, на підставі яких вони прийняті та часом набуття їх чинності.

Покликався на те, що відповідач підтвердив свою згоду з указаними документами в електронному вигляді у мобільному додатку «monobank» шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису, відтак, сторонами погоджені усі істотні умови договору. Виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, період, за який нарахована заборгованість. Водночас відповідач не надав суду доказів, які би спростовували правильність наданого банком розрахунку, а тому в суду були відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості у розмірі 28753,21 грн.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подав.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 16 вересня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що АТ «Універсал Банк» запустило проект Монобанк, у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Мonоbank». На цих платіжних картках за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт, а банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.

Всі умови обслуговування рахунків фізичних осіб в банку опубліковані на офіційному сайті банку та доступні для ознайомлення.

31.01.2024 між АТ «Універсал Банк» та відповідачем підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, що свідчить про укладення між сторонами кредитного договору.

Анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms; тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг (далі — Договір). Підписуючи цю Анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у Мобільному застосунку monobank, відповідач просив відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал банк» (далі – Банк) у гривні на його ім`я НОМЕР_2 та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному застосунку. У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом.

Відповідач, підписуючи анкету-заяву, підтвердив свою згоду на використання особистого електронного ключа в якості власного підпису.

Відповідно до довідки від 06.04.2026 ОСОБА_1 має рахунок в АТ «Універсал Банк» НОМЕР_2 , спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 , активна до 05/29, за якою встановлено кредитний ліміт у розмірі 13000 гривень 31.01.2024.

З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що проценти нараховувались за ставкою 37,2 %. Позивачем зазначено, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 25400.23 грн.

З виписки по картці НОМЕР_1 (рух коштів по картці від 06.04.2026 за період з 31.01.2024 до 06.04.2026) наданої позивачем вбачається, що відповідачем здійснено витрати на суму 28753,21 грн, до яких також включені нараховані за цей період проценти у розмірі 19588,01 грн. ОСОБА_1 здійснено за вказаний період зарахувань на суму 13450 грн.

Станом на 06.04.2026 залишок по картці НОМЕР_1 становить мінус 15753.21 грн.

У паспорті споживчого кредиту чорної картки Монобанк у розділі 4 зазначена базова процентна ставка 3,1% в місяць (37,2% річних).

З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувались за ставкою 37,2% за період з 23.02.2024 року по 26.05.2024, з 01 червня 2024 року по 06.04.2026 року за ставкою 74,4% . Пеня в розмірі 3352,98 грн. Заборгованість за кредитним договором становить 28753,71 гривень,

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За положеннями ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що анкета-заява від 31.01.2024 року підписана особисто відповідачем фізичним підписом, у анкеті-заяві також зазначений його відкритий електронний ключ. Зазначений підпис підтверджує, що сторони погодили, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на дві групи законодавчо встановлені (їхній розмір та підстави стягнення визначаються нормативно-правовими актами) та договірні (визначаються безпосередньо сторонами у договорі).

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення процентів, зокрема: їх розміру та порядку нарахування, крім розрахунку заборгованості за кредитним договором, покликався також на Паспорт споживчого кредиту, Тарифи, Умови та правила, розміщені на офіційному сайті банку https://monobank.соm.ua.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил, був ознайомлений саме з цією версією Умов і правил і погоджувався на наведені у позовній заяві тарифи кредитування.

За відсутності підтверджень щодо конкретних умов, які були запропоновані відповідачу, а також через відсутність у анкеті-заяві чіткої домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, подані банком Умови та правила не можуть розглядатися як типовий документ, що автоматично застосовується до укладеного між сторонами кредитного договору.

У своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що «оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Зважаючи на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин».

Крім того, роздруківка зазначених документів із сайту також не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила, про що вказано і у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

Суд правильно вказав, що позивачем не доведено, що відповідач погодив саме ці Умови і правила, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, які долучені ним до матеріалів справи, а тому відсутні підстави вважати, що укладений між сторонами кредитний договір містив саме такі умови (щодо розміру процентів, збільшення /зменшення кредитного ліміту, зарахування коштів кредитного ліміту в погашення прострочених процентів) про узгодження яких стверджував позивач.

У розділі 4 Паспорта споживчого кредиту містяться застереження, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених у паспорті, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Паспорт споживчого кредиту, як це передбачено ст. 7 Закону України «Про споживче кредитування», є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит та ряд застережень.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила це значний за обсягом документ (наданий до позову лише витяг з Умов та правил складає 41 сторінку), що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору кредитор дотримав вимог, передбачених ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок суперечив би принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також призвів би до несправедливого покладення на слабшу сторону - споживача - необґрунтованого обов`язку самостійно з`ясовувати зміст кредитного договору.

Також суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що позивач, нарахувавши відповідачу проценти за користування кредитними коштами, не обліковував ці проценти на окремому рахунку, а здійснював переведення цих процентів у тіло кредиту шляхом їх погашення новими кредитними коштами, для чого збільшував кредитний ліміт (овердрафт).

У такий спосіб позивач за час дії кредитного договору нарахував відповідачу 25400,23 грн. процентів та здійснив їх погашення за рахунок виданого кредиту чим збільшив заборгованість за основною сумою (тілом) кредиту до 25400,23 грн.

Фактично заборгованість по тілу кредиту збільшувалася не за рахунок того, що відповідач використовував кредитні кошти на споживчі потреби, а за рахунок того, що позивач, збільшуючи кредитний ліміт, погашав прострочені проценти цими новими кредитними коштами. Ці кредитні кошти позивач обліковував як виданий відповідачу кредит, який відразу списувався позивачем на погашення прострочених процентів.

Отже, погасивши прострочені проценти новими кредитними коштами, фактично відбувалося нарахування процентів на прострочені проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення з відповідача заборгованості, з врахуванням отриманих та повернутих коштів, при умові що відсотки за користування кредитом не були погоджені.

Таким чином, висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення та відсутність підстав для його скасування.

Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 25 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: