Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №342/984/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 342/984/25

Головуючий у першій інстанції – Сороколіт Є. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1902/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О. Є.,

суддів Луговця О. А., Супруна О. П.,

із секретарем Герасименко Ю. О.,

учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідач ОСОБА_1 ,-

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 липня 2026 року про відмову у поновленні процесуального строку та залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29.01.2026 у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 53 650,72 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за тілом кредиту – 53 596,10 грн та заборгованості за пенею – 54,62 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 3 028 грн.

Заочним рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29.01.2026 позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 08.11.2021 №б/н у розмірі 53 596,10 грн, яка складає заборгованість за тілом кредиту.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 3 024,97 грн.

19.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просив скасувати заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29.01.2026 і призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 19.06.2026 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 29.01.2026 у цивільній справі №342/984/25 за позовною заявою АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08.11.2021 б/н у розмірі 53 596,10 грн та 3 024,97 грн судового збору – залишено без розгляду.

24.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просив поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29.01.2026, призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

До заяви додав клопотання про поновлення строку на оскарження заочного рішення.

Як підставу для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення зазначав те, що він копію позовної заяви та доданих до неї документів не отримував, про день та час розгляду справи повідомлений не був. Копію оскаржуваного заочного рішення отримав в суді 19.06.2026.

Ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07.07.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду – відмовлено.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29.01.2026 у цивільній справі №342/984/25 за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість; неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та особою з інвалідністю другої групи, обмежений у пересуванні внаслідок ампутації нижньої кінцівки. Рішення суду за місцем реєстрації не отримував, оскільки фактично проживає за іншою адресою.

Відповідач зазначає, що підпис в розписці, яка знаходиться в матеріалах справи йому не належить.

Уважає, що відмова в поновленні строку на перегляд заочного рішення та залишення заяви без розгляду порушує його право на доступ до правосуддя.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала – без змін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R 06805 805319 1, згідно з яким заочне рішення суду від 29.01.2026 вручене відповідачу 10.02.2026, однак із заявою про перегляд заочного рішення суду відповідач звернувся лише 25.06.2026, тобто з пропуском строку більш ніж на три місяці.

Суд не знайшов поважних причин, які свідчили б про наявність об`єктивно непереборних обставин для подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення починаючи з 10.02.2026 та дійшов висновку, що у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку слід відмовити.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує, що згідно із відповіддю №1871129 від 09.10.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 з 18.03.2024 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 61).

Супровідним листом від 04.02.2026 Бахмацьким районним судом Чернігівської області надіслано копію рішення суду до відома ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 (а.с. 85).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R 06805 805319 ОСОБА_1 10.02.2026 отримав копію заочного рішення за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 86).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу (стаття 283 ЦПК України).

Згідно з положеннями статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України, де зазначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог, передбачених статтею 127 ЦПК України суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові №756/11081/20 від 12.06.2024 відступила від правових висновків та констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, в якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) заява про перегляд заочного рішення, подана з пропуском установленого законом строку, за відсутності підстав для його поновлення, підлягає залишенню без розгляду.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не без задоволення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі також – ЄСПЛ) як джерело права.

Так, у пунктах 37 та 38 рішення ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Судом першої інстанції установлено, що копію оскаржуваного заочного рішення ОСОБА_1 отримав 10.02.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R 06805 805319 1.

Із заявою про перегляд заочного рішення звернувся лише 24.06.2026, тобто зі значним пропуском визначеного ст. 284 ЦПК України тридцятиденного строку, при цьому причини зазначені у клопотанні про поновлення пропущеного для подання скарги строку не підтверджені належними доказами.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ЦПК України.

У випадку пропуску строку на подання процесуальних документів підставою для поновлення є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Як убачається зі змісту клопотання про поновлення строку на оскарження заочного рішення та апеляційної скарги, доводи ОСОБА_1 фактично зводяться до того, що копії оскаржуваного заочного рішення він не отримував.

Однак, як уже зазначалося вище, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R 06805 805319 1, ОСОБА_1 10.02.2026 отримав копію заочного рішення за адресою: АДРЕСА_1 , яка є його зареєстрованим місцем проживання.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на те, що він фактично проживає за іншою адресою, оскільки як у заяві про перегляд заочного рішення, так і в апеляційній скарзі він зазначає адресу: АДРЕСА_1 .

Не заслуговує на увагу посилання заявника на те, що підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення йому не належить, оскільки саме по собі таке твердження не підтверджує факту невручення йому судового рішення. При цьому жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що підпис у повідомленні виконаний не ним, заявником суду не надано.

Таким чином, наведені ОСОБА_1 доводи не спростовують установленого судом факту отримання ним копії заочного рішення 10.02.2026 та не свідчать про наявність об`єктивних і поважних причин пропуску строку на подання заяви про його перегляд.

Щодо посилання відповідача на те, що відмова в поновленні строку на перегляд заочного рішення та залишення заяви без розгляду порушує його право на доступ до правосуддя, апеляційний суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення по справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008). Навіть у разі неповідомлення сторін про прийняті рішення у їхній справі, можливість поновлення строку на оскарження не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Шевченко проти України» від 26.04.2007, справа «Трух проти України» від 14.10.2003). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

За таких обставин при вирішенні питання про поважність причин, які зумовили порушення строку, необхідно виходити з того, наскільки зазначені заявником причини є об`єктивними та дійсно перешкоджали або значно ускладнювали дотримання передбаченого законом строку, адже поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії.

В цьому разі установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в процесі розгляду таких справ сприяє досягненню юридичної визначеності у правовідносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого учасник справи може оскаржити судове рішення; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду в порядку апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, воно набирає чинності та пред`являється до виконання зацікавленою особою. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Ураховуючи, що подання заяви про перегляд заочного рішення мало місце поза межами встановленого ЦПК України строку та за відсутності поважних причин для його поновлення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07.07.2026 - без змін, як така, що постановлена судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для її скасування.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2026 року.

Головуюча О. Є. Мамонова

Судді О. А. Луговець

О. П. Супрун