Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №728/1553/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 728/1553/26 Головуючий у 1 інстанції Глушко О. І.

Провадження № 33/4823/779/26

Категорія - ч. 3 ст. 172-20 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Авраменко О.В., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тучин Гощанського району Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

Постановою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень.

Згідно з оскаржуваною постановою, 22.06.2026 року близько 17 год 40 хв військовослужбовець ОСОБА_2 , в умовах особливого періоду, під час виконання службових обов`язків на території військової частини НОМЕР_1 був виявлений з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився в присутності двох свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Не погодившись із постановою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не врахував положення ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо відносин службової підпорядкованості між молодшим сержантом ОСОБА_4 та солдатом ОСОБА_1 . В основу висновку про винуватість фактично покладено переважно пояснення та показання ОСОБА_4 , який є його безпосереднім начальником, а тому його показання не можуть бути належними доказом. Крім того вважає, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б об`єктивно підтверджували його перебування у стані сп`яніння. Вказує, що огляд на стан сп`яніння не проведено неналежним чином.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та з`ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Як встановлено ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання апеляційного суду, постанова судді першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам чинного законодавства України.

Частиною 3 статті 172-20 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність військовослужбовців за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння під час виконання ними обов`язків військової служби на території військової частини, вчинена в умовах особливого періоду.

Статтею 266-1 КУпАП встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння підлягають огляду на стан алкогольного сп`яніння. Огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп`яніння щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У разі незгоди військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Порядок направлення військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан наркотичного сп`яніння та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні вимоги щодо проведення огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного сп`яніння містить і Порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 р. №32 (далі – Порядок).

При цьому, у п. 11 зазначеного Порядку передбачено, що у разі відмови військовослужбовця від проведення огляду в закладі охорони здоров`я уповноважена посадова особа із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів – у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп`яніння і дії військовослужбовця щодо ухилення від огляду.

Так, відповідно до протоколу про військове адміністративне правопорушення КИЧН №591 від 22.06.2026 року, близько 17:40 год 22.06.2026 року на території ВЧ НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , був виявлений військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , під час виконання ним службових обов`язків, солдат ОСОБА_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови. ОСОБА_2 буд доставлений до групи ІНФОРМАЦІЯ_2 , де йому уповноваженою особою ВСП запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, на що ОСОБА_2 відповів відмовою в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Також ОСОБА_2 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі.

Обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, також підтверджуються: актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціального технічного засобу від 22.06.2026 року №1, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння; витягами із наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.05.2026 №76, 77; копією паспорта, виданого на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зазначені вище докази, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251 КУпАП, повно, всебічно та об`єктивно досліджені судом першої інстанції, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування обставин та однобічний розгляд справи.

При цьому, з мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції навів мотиви, з яких визнав доведеними обставини вчинення адміністративного правопорушення, оцінив кожний доказ як окремо, так і в сукупності, зазначив, яким доказам надав перевагу та з яких підстав критично поставився до доводів ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про недопустимість показань свідка ОСОБА_4 у зв`язку з його перебуванням у відносинах службової підпорядкованості з ОСОБА_1 суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 29, 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальниками, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, є прямі начальники, а найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником. Стаття 32 Статуту визначає начальництво військовослужбовців за військовим званням.

Зазначене свідчить, що відносини підлеглості виникають у підлеглих військовослужбовців стосовно їх начальників.

Так, відповідно до п. 6 Порядку не можуть бути залучені як свідки особи, які перебувають у відносинах підлеглості з особою, стосовно якої проводиться огляд, або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Відтак, свідками не можуть бути військовослужбовці, які є підлеглими особи, стосовно якої проводиться огляд.

Згідно з інформацією командира військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 станом на 22.06.2026 року проходив військову службу на посаді навідника 2 відділення 3 взводу роти охорони, тоді як молодший сержант ОСОБА_4 проходив службу на посаді командира 2 взводу роти охорони.

За наведеного, свідок ОСОБА_4 за своїм службовим становищем і військовим званням відносно ОСОБА_1 станом на 22.06.2026 року не був ні підлеглим, ні його безпосереднім чи прямим начальником.

При цьому, в матеріалах справи відсутні обґрунтовані обставини, які б вказували на упередженість свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

За таких обставин, зазначені свідки, в тому числі і ОСОБА_4 , правомірно залучені до участі при фіксації факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та їх письмові пояснення є належними і допустимими доказами, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість покладення їх таких пояснень в основу свого рішення з чим погоджується і апеляційний суд.

Доводи апеляційної скарги про відсутність належного огляду на стан алкогольного сп`яніння також не спростовують висновків суду, оскільки ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду, а не перебування в стані сп`яніння. Відтак для встановлення складу правопорушення у цій частині визначальним є підтвердження факту пропозиції пройти огляд та відмови особи від його проходження у встановленому порядку.

З огляду на сукупність досліджених доказів, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. ст. 252, 280 КУпАП, з`ясувавши всі обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, який будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , 22.06.2026 року близько 17 год 40 хв був виявлений з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови) та від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, то підстав для скасування або зміни постанови суду не вбачається.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО.В.Авраменко