Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №740/4473/24 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/4473/24

Головуючий у першій інстанції – Шевченко І. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1506/26

№ 22-ц/4823/1505/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О. Є.,

суддів Луговця О. А., Супруна О. П.,

із секретарем Герасименко Ю. О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ніжинська міська рада Чернігівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 квітня 2026 року та додаткове рішення цього ж суду від 11 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання ліквідувати шляхом засипання вигрібну яму,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив зобов`язати ОСОБА_2 ліквідувати шляхом засипання вигрібну яму, споруджену у квітні 2024 року на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , на відстані, меншій, ніж 20 метрів від колодязя «К», розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовував тим, що він є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який межує із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачці.

Зазначав, що 23.04.2024 відповідачка на належній їй земельній ділянці по АДРЕСА_1 у безпосередній близькості до колодязя «К» позивача, який ним використовується як джерело питної води, на відстані 4-5 м з порушенням п. 2.21, 2.22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, п. 3.32 ДСанПіН 2.2.4-171-10, п. 10.8.4 ДБН В.2.5-75:2013, п. 6.1.42 ДБН Б.2.2.-12:2019, п. 4.4 ДСП 173-96 та Правил благоустрою території населених пунктів Ніжинської територіальної громади - улаштувала вигрібну яму.

Указував, що з вигрібної ями відчувається неприємний запах, а її вміст може потрапити до його колодязя та зробити воду непридатною для пиття та використання в побуті. Чутно, як до вигрібної ями постійно збігаються побутові стоки з внутрішньо будинкової каналізації відповідачки.

Звертав увагу суду на те, що на земельній ділянці відповідачки вже багато років наявна інша вигрібна яма, претензій до експлуатації якої у нього немає.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання ліквідувати шляхом засипання вигрібну яму – задоволено в повному обсязі.

Зобов`язано ОСОБА_2 ліквідувати шляхом засипання вигрібну яму, споруджену у квітні 2024 року на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , на відстані, меншій, ніж 20 метрів від колодязя літ. "К", розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн.

Додатковим рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11.05.2026 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення – задоволено частково.

Ухвалено у справі додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач самостійно не влаштовувала у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , водозабезпечення і каналізацію, а таке інженерне обладнання влаштоване попередніми власниками ще до 2011 року і не є самочинним.

Відповідач зазначає, що у квітні 2024 року вона не будувала вигрібну яму неподалік колодязя позивача, а здійснила реконструювання водовідведення, тепер така вигрібна яма (септик) є герметичною, виконана з використанням бетонних кілець, повністю водонепроникна та накрита прилягаючою кришкою, неприємних запахів її використання не утворює, не створює ніяких перешкод позивачу.

Указує, що на час фактичного влаштування системи водовідведення Державні санітарні норми та ДБН, на які посилається позивач, ще не діяли. Місце розташування вигрібної ями вирішувалося з урахуванням правил добросусідства. Домоволодіння позивача і відповідача не обладнано централізованою каналізацією, улаштування такої ями є єдиною можливістю користуватися належно житловим будинком.

Звертає увагу суду на те, що оскільки по АДРЕСА_1 влаштоване централізоване водопостачання і централізоване водовідведення відсутнє, у позивача також наявна вигрібна яма, яка розташована на відстані в межах до 5 м до будинку ОСОБА_2 і на відстані менше ніж 20 м до його ж колодязя.

Наголошує, що вимога про знищення належної їй на праві власності вигрібної ями є вимогою про втручання у право власності, але таке втручання не засноване на законі, не ґрунтується на будь-яких нормах матеріального права.

Стверджує, що розмір правничої допомоги у сумі 30 000 грн, визначений до стягнення додатковим рішенням, є завищеним та необґрунтованим, оскільки вона під час розгляду справи не зловживала процесуальними правами та не змінювала правової позиції, справа не має ціни позову та стосується спору про добросусідство, а тому не є складною.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідачки – адвоката Аніщенка О. Г., який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що на підставі досліджених судом доказів достовірно встановлено порушення відповідачкою вимог санітарних норм щодо облаштування вигрібної ями на території свого будинковолодіння, зокрема недотримання нормативних відстаней вигрібної ями, що у свою чергу порушило права позивача як сусіднього землекористувача - власника будинковолодіння на вільне користування своєю власністю, у тому числі колодязем із питною водою.

Однак погодитись з таким висновком районного суду апеляційний суд не може зважаючи на наступне.

Судом у справі встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є суміжними землекористувачами.

Так, ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , та користувачем земельної ділянки за вказаною адресою, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 27.02.2018 (том 1 а.с. 8), свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 03.02.2023 (том 1 а.с. 8 зворот), інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.06.2024 (том 1 а.с. 9), технічним паспортом на садибний житловий будинок по АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 12-14), архівним витягом з рішення виконкому Ніжинської міської Ради депутатів трудящих Ніжинського району Чернігівської області від 27.01.1977 №40 «Про результати обміру земель забудованого кварталу №90 м. Ніжина» (том 1 а.с. 11)

ОСОБА_2 є власником житлового будинку та земельних ділянок з кадастровими номерами 7410400000:01:002:0086, 7410400000:01:002:0087 за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 02.08.2021 (том 1 а.с. 57-61), інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.09.2024 (том 1 а.с. 62-63), технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 64-66), інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.06.2024 (том 1 а.с. 15), ІнформацієюДержавного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (том 1 а.с. 35,36).

23.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до міського голови м. Ніжина із заявою, в якій просив визвати комісію для обстеження зливної ями, яку облаштовують його сусіди з порушенням санітарних норм по відношенню джерела питної води за адресою АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 16, 32).

26.04.2024 виконавчим комітетом Ніжинської міської ради видано припис про усунення порушення державних стандартів норм і правил у сфері благоустрою територій населених пунктів Ніжинської територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 , яким встановлено факт порушення Правил благоустрою територій населених пунктів Ніжинської територіальної громади, а саме: облаштування вигрібної ями з порушенням вимог санітарних норм на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 (ДБН Б.2.2 – 12 : 2019), що належить фізичній особі ОСОБА_2 . З метою усунення порушень надано добровільно строк 10 днів усунути вказане порушення (том 1 а.с. 33-34).

22.05.2024 начальником відділу з благоустрою, житлових питань, паркування, роботи з органами самоорганізації населення та взаємодії з правоохоронними органами виконавчого комітету Ніжинської міської ради Бойко Н. Г. складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП про те, що ОСОБА_2 облаштувала вигрібну яму з порушенням вимог санітарних норм на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_1 (ДБН Б.2.2 – 12 : 2019), чим порушила п. 7.1.4 Правил благоустрою територій населених пунктів Ніжинської ТГ. У графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» зазначено: «зобов`язуюсь перенести, але за наявності коштів» (том 1 а.с. 39).

Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Ніжинської міської ради по справі про адміністративне правопорушення №186/17-02 від 24.05.2024 визнано винною ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, та звільнено її від адміністративної відповідальності за малозначністю, обмежившись усним зауваженням. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 152 КУпАП – закрито (том 1 а.с. 40).

Згідно з інформацією КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» від 11.09.2024 № 791 по пров. Вересневий влаштоване централізоване водопостачання, централізоване водовідведення – відсутнє. ОСОБА_2 являється абонентом підприємства, як споживач питного водопостачання. Особовий рахунок зареєстрований в абонентському відділі КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» за номером НОМЕР_1 (том 1 а.с. 72).

Відповідно до інформації КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» від 18.09.2024 № 818 за адресою АДРЕСА_1 в абонентському відділі підприємства відкритий особовий рахунок на ім`я ОСОБА_3 номер НОМЕР_2 з 16.07.2007, як на споживача послуги з централізованого питного водопостачання. З 29.01.2015 в складі сім`ї зареєстрований ОСОБА_1 згідно відповідної довідки. Послугу з водопостачання за даною адресою надає КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства». Нарахування за надану послугу згідно показників вузла розподільчого обліку (лічильника) здійснюється з 02.08.2007 (том 1 а.с. 73).

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №535/25-24 від 17.10.2025(том 1 а.с. 186-194), призначеної за клопотанням представника відповідачки:

1. На території будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , є система каналізації, інженерна споруда, вигрібна яма (вигріб).

2. В будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 , є інженерна споруда – вигрібна яма (вигріб), фактично виконані ОСОБА_2 будівельні роботи з облаштування такої інженерної споруди відносяться до нового будівництва, ураховуючи, що централізоване водопостачання і децентралізоване водовідведення у будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 , влаштовані з 2007 року.

3. Інженерна споруда – вигрібна яма (вигріб) на території будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , порушені вимоги будівельних норм п. 6.1.41, 6.1.42. ДБН Б. 2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», ураховуючи, що по АДРЕСА_1 є централізоване водопостачання і відсутнє централізоване водовідведення. При введені водопроводу у будинок та обладнання внутрішньобудинкової каналізації з відведенням побутових стоків у вигріб не допускається, що наведені в дослідницькій частині висновку.

4. На питання «чи має інженерна споруда - вигрібна яма (вигріб) на території будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , негативний санітарно-гігієнічний чи інший вплив на сусідню земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , і розташований на ній колодязь? Якщо має, то який саме?» експерт зазначив, що його вирішення виходить за межі компетенції експерта – будівельника.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ЦПК України).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб чи завдати шкоди довкіллю. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням права в інших формах.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (частини перша-п`ята статті 319 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому шкоди.

Згідно з частиною першою статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

За приписами частини першої статті 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (стаття 104 ЗК України).

У статті 152 ЗК України законодавець закріпив, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Статтею 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що громадяни України зобов`язані здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів, не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб`єктів та компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Державними санітарними нормами та правилами утримання територій населених місць, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України № 145 від 17.03.2011 визначено, що вигрібна яма (вигріб) — інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання стічних вод нецентралізованого водовідведення, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення побутових відходів.

Відповідно до пункту 2.21 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, рідкі відходи, що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). У разі наявності дворових вбиралень вигрібна яма може бути спільною. Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку. Об`єм вигребу розраховується виходячи з чисельності населення, що ним користується.

Відповідно до пункту 2.22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м.

Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства.

Спірні питання щодо місць розміщення вигребів на території присадибної ділянки розглядаються у порядку вирішення земельних спорів згідно з чинним законодавством.

В умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м. Слід також враховувати напрямок схилу ділянки.

Відведення стічних вод, що утворилися в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар`єрної і дренажної води), повинно здійснюватись централізованою системою водовідведення. У разі відсутності інженерних мереж міської (селищної, сільської) каналізації або розташування об`єктів на відстані не менше ніж 500 м від найближчого колектора стічних вод необхідно передбачати каналізування об`єктів на локальні очисні споруди, при цьому перевагу слід віддавати ґрунтовим методам біологічного очищення стічних вод. Обладнання внутрішньобудинкової каналізації та каналізування об`єктів з відведенням стічних вод у вигрібні ями забороняється (п. 2.24 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, що діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 6.1.42 ДБН В.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» за відсутності мереж міської (селищної) каналізації необхідно передбачити каналізування садиб з використанням локальних очисних споруд згідно з вимогами ДБН В.2.5-64, ДБН В.2.5-75. При введенні водопроводу у будинок та обладнання внутрішньобудинкової каналізації з відведенням побутових стоків у вигріб не допускається.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає право людини на приватне і сімейне життя, житло і кореспонденції. У випадку, коли особа серйозно стурбована незручностями, спричиненими іншими особами (зокрема поведінка сусідів), може виникнути питання щодо порушення статті 8 Конвенції. Серйозне порушення може призвести до порушення права людини на повагу до житла, якщо це заважає користуватися комфортом свого житла. З метою оцінки факту порушення права особи на повагу до житла потрібно визначити, чи досягли незручності того мінімального рівня, необхідного для встановлення втручання у права особи на повагу до житла та приватного життя. Необхідно враховувати всі обставини справи, зокрема інтенсивність та тривалість незручностей, їх фізичні чи психічні наслідки.

Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 149/736/20, від 20.03.2024 у справі № 343/1820/22.

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив із доведеності факту порушення відповідачкою санітарних та будівельних норм при облаштуванні вигрібної ями, що, на думку суду, зумовило порушення прав позивача як власника сусіднього домоволодіння та колодязя, що використовується ним як джерело питної води.

Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком районного суду, оскільки сам по собі факт розташування вигрібної ями з недотриманням установлених нормативними актами вимог щодо її розміщення не свідчить про порушення конкретного суб`єктивного права позивача та не є безумовною підставою для застосування такого крайнього способу захисту, як ліквідація вигрібної ями шляхом засипання.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що з вигрібної ями відчувається неприємний запах, а її вміст може потрапити до належного йому колодязя та зробити воду непридатною для пиття і використання в побуті, а також чутно, як до вигрібної ями постійно надходять побутові стоки з внутрішньобудинкової каналізації відповідачки.

Разом із тим, такі твердження самі по собі не можуть вважатися достатнім доказом фактичного негативного впливу вигрібної ями на належне позивачу майно, його здоров`я чи якість життя.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що експлуатація спірної вигрібної ями призвела до забруднення води у колодязі позивача, погіршення її якості або непридатності для пиття чи побутового використання.

Зокрема, позивачем не надано результатів лабораторних досліджень води з колодязя, які б підтверджували наявність у ній забруднюючих речовин, мікроорганізмів чи інших показників, пов`язаних із експлуатацією спірної вигрібної ями. Не встановлено також причинного зв`язку між розташуванням вигребу та можливим погіршенням якості води у колодязі.

Водночас висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №535/25-24 від 17.10.2025, що проводилась за клопотанням сторони відповідача, не містить висновку про наявність негативного санітарно-гігієнічного чи іншого впливу вигрібної ями на земельну ділянку позивача або на розташований на ній колодязь. Експерт зазначив, що вирішення питання про те, чи має спірна інженерна споруда негативний санітарно-гігієнічний чи інший вплив на сусідню земельну ділянку та колодязь, виходить за межі його компетенції як експерта-будівельника. Позивач при цьому, клопотань про проведення експертизи із вирішення зазначеного питання не заявляв.

Таким чином, згаданий висновок експерта підтверджує недотримання при облаштуванні вигребу вимог пунктів 6.1.41, 6.1.42 ДБН Б.2.2-12:2019, однак не підтверджує обставину, яка має визначальне значення для вирішення цього спору, а саме - фактичне порушення внаслідок експлуатації вигрібної ями прав позивача або створення нею реальної загрози такого порушення.

Припис про усунення порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою територій населених пунктів Ніжинської територіальної громади від 26.04.2024 та протокол про адміністративне правопорушення від 22.05.2024 підтверджують лише встановлений органом місцевого самоврядування факт облаштування вигрібної ями з порушенням вимог санітарних та будівельних норм. Постанова адміністративної комісії від 24.05.2024 підтверджує лише факт притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за статтею 152 КУпАП.

Зазначені документи не містять відомостей про те, що внаслідок експлуатації вигребу відбулося забруднення колодязя позивача, завдано шкоди його майну, здоров`ю або створено реальну загрозу настання таких наслідків.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що до домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , що належить позивачу, відповідно до інформації КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» від 18.09.2024 №818 надаються послуги з централізованого питного водопостачання. Відтак колодязь, який розташований на земельній ділянці позивача, не є його єдиним і основним джерелом питного водопостачання.

Отже, з огляду на вищевикладене, судом встановлено порушення відповідачкою нормативних вимог щодо облаштування вигрібної ями, однак не підтверджено, що таке порушення призвело до фактичного порушення прав позивача або створило реальну, доведену належними доказами загрозу його майну, здоров`ю чи можливості користуватися колодязем.

Колегія суддів зазначає, що за відсутності доказів фактичного негативного впливу спірної вигрібної ями на колодязь позивача, його майно чи здоров`я, а також доказів створення реальної загрози настання таких наслідків, покладення на відповідачку обов`язку ліквідувати вигрібну яму є непропорційним втручанням у її право власності.

Враховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22.04.2026 - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання ліквідувати шляхом засипання вигрібну яму.

Щодо оскарження додаткового рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області 11.05.2026

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 в справі №756/4441/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №904/8884/21 зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №925/81/21, від 09.02.2022 у справі №910/17345/20, від 15.02.2023 у cправі №911/956/17, від 07.03.2023 у справі №922/3289/21».

З урахуванням того, що рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22.04.2026 підлягає скасуванню, то додаткове рішення цього ж суду від 11.05.2026 також належить скасувати.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи зазначене, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені нею судові витрати у вигляді судового збору у суді апеляційної інстанцій у сумі 1 453,44 грн.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 квітня 2026 року та додаткове рішення цього ж суду від 11 травня 2026 року – скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання ліквідувати шляхом засипання вигрібну яму відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 453 грн 44 коп у відшкодування судового збору за апеляційний розгляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2026 року.

Головуюча О. Є. Мамонова

Судді: О. А. Луговець

О. П. Супрун