Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №735/1286/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 735/1286/25

Головуючий у першій інстанції - Ченцова С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1344/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Луговця О.А.,

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 101561893 від 10 серпня 2024 року у розмірі 35 457,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За змістом договору товариство надало позичальнику кредит в розмірі 5 000 грн на умовах, визначених договором, а клієнт зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на визначених договором умовах. Відповідач порушив зобов`язання з повернення коштів, що зумовило виникнення заборгованості за кредитним договором в сумі 35 457,22 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23 683,02 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 575 грн - заборгованість за комісією та 6 199,20 грн - неустойки та відсотків, нарахованих за порушення грошового зобов`язання.

Позивач, пославшись на наявність права вимоги, зазначив, що 24 грудня 2024 року за договором відступлення прав вимоги № 115-МЛ/Т ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 квітня 2026 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 101561893 від 10 серпня 2024 року в розмірі 22 825 грн, 1 559,38 грн судового збору та 5 149,87 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 через представника - адвоката Чепурну Н.В., посилаючись на неповноту дослідження судом обставин справи та недотримання вимог чинного законодавства, просить рішення суду в частині стягнення з відповідача 17 250 грн заборгованості за нарахованими відсотками, 575 грн комісії та витрат на професійну правничу допомогу скасувати, а в іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що на ОСОБА_1 не поширюється дія положень ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» через те, що на встановлені цією нормою пільги мають право лише мобілізовані позичальники або ж військовослужбовці, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в бойових діях.

Відповідач зазначає, що введення та продовження в Україні строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України визначено на законодавчому рівні і є особливим періодом. Документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки. ОСОБА_1 з 24 лютого 2023 року являється дійсним військовослужбовцем ЗСУ та має статус учасника бойових дій. Пільги, встановлені ч. 15 ст. 14 наведеного вище Закону поширюються на всіх військовослужбовців без виключення, з-поміж інших і на осіб, які проходять військову службу у ЗСУ за контрактом. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц. У зв`язку з наведеним відповідач має право на звільнення від сплати відсотків за користування кредитом та неустойки, оскільки саме в період строку дії кредитного договору з 10 серпня 2024 по 20 липня 2025 року, а також станом на час розгляду справи перебуває на військовій службі.

Наголошує на безпідставності стягнення судом і комісії за надання кредиту, оскільки її нарахування прямо суперечить ст. 11, 12 ЗУ «Про споживче кредитування», що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 та від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, згідно з якою умови договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними. Суд першої інстанції не надав правової оцінки цій обставині та безпідставно стягнув 575 грн комісії.

Також не погоджується з висновком суду про стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, оскільки на підтвердження отримання правової допомоги позивачем долучено лише договір № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет», акт № Д/3031 наданих послуг від 19 вересня 2025 року та детальний опис наданих послуг від 19 вересня 2025 року. Водночас жодного фінансового документа на оплату АО «Апологет» правової допомоги позивачем до матеріалів справи не надано, що є підставою для відмови у стягненні таких витрат.

У наданому відзиві ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», не погодившись з доводами апеляційної скарги, просить відмовити у її задоволенні.

Сторона позивача зазначає, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %. За приписами ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів визначається на дату укладення договору. Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року) - 2,5 %, протягом наступних 120 днів (з 23 квітня по 20 серпня 2024 року) - 1,5 %. Отже, на дату укладення договору № 101561893 (10 серпня 2024 року) діяли законодавчі обмеження, згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,5 %. Договір укладено саме у перехідний період (з 23 квітня по 20 серпня 2024 року). Згідно відомостей про щоденні нарахування процентна ставка становить 1,4 %, відтак відсотки за укладеним з відповідачем кредитним договором нараховані відповідно до вимог чинного законодавства.

Наголошує, що положення ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» застосовуються виключно для мобілізованих позичальників. Водночас ОСОБА_1 з 24 лютого 2023 року є військовослужбовцем ЗСУ за контрактом, отже на нього пільги щодо звільнення від нарахування відсотків за користування кредитними коштами не розповсюджуються.

Позивач указує, що чинним законодавством не обмежено можливість кредитора встановлювати комісію за видачу або обслуговування кредиту. Положеннями ЗУ «Про споживче кредитування» безумовно та однозначно передбачено право кредитодавця на встановлення комісії за надання кредиту за кредитним договором. Умовами укладеного з відповідачем кредитного договору передбачено одноразове нарахування комісії, яка визначається у розмірі 11 % від суми кредиту. Ці умови погоджено сторонами та прийнято відповідачем. Постановою правління НБУ від 11 лютого 2021 року № 16 затверджено «Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит», які передбачають правомірне встановлення супровідних послуг за кредитом, з-поміж інших і комісії за надання кредиту.

Доводи апеляційної скарги про неправомірне стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважає безпідставними, оскільки розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. На підтвердження наданих адвокатом послуг надано належні письмові докази. Згідно з практикою Верховного Суду витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила чи має сплатити у майбутньому.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду в частині визначеного судом першої інстанції до стягнення з відповідача на користь позивача загального розміру заборгованості, а також в частині стягнутих судових витрат - змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в частині висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами таким вимогам не відповідає.

Частково задовольняючи позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд першої інстанції виходив з доведеності наявних у ОСОБА_1 договірних зобов`язань, зокрема укладення ним кредитного договору з первісним кредитором та отримання позичальником кредитних коштів, зазначивши, що ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконав. Суд виснував, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як новий кредитор, на підставі договору факторингу набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 101561893 від 10 серпня 2024 року.

Районний суд, установивши, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і з 24 лютого 2023 року проходить військову службу за контрактом, виснував про непоширення на відповідача дії ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правий захист військовослужбовців і членів їх сімей» під час строку дії кредитного договору, тобто відсутність у позичальника пільги щодо ненарахування відсотків за користування кредитом. У зв`язку з наведеним визнав за необхідне стягнути з ОСОБА_1 заявлений позивачем до стягнення борг за відсотками.

Визначаючи суму заборгованості до стягнення, районний суд зазначив, що договір про споживчий кредит № 101561893 укладено 10 серпня 2024 року, тобто після внесення змін до ЗУ «Про споживче кредитування», відтак умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,4 % є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 8, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування». Суд першої інстанції визнав необхідним стягнути з відповідача заборгованість за відсотками із розрахунку процентної ставки 1 % в день за період з 10 серпня 2024 року по 21 липня 2025 року, що становить 17 250 грн.

Суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позикодавцем неустойки за порушення грошового зобов`язання в розмірі 6 199,20 грн з огляду на те, що його проведено на підставі ст. 625 ЦК України в період дії в Україні воєнного стану, що суперечить положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Дійшовши висновку про необхідність відшкодування на користь позивача 5 149,87 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд урахував надані позивачем письмові докази на підтвердження понесених витрат, складність справи, спрощений порядок її розгляду, обсяг виконаних адвокатом робіт та витрачений на виконання таких робіт час, а також часткове задоволення позову у розмірі 22 825 грн.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з наведеним висновком суду, зважаючи на таке.

У справі встановлено, що 10 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» з метою отримання фінансових послуг. Цього ж дня між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено договір про споживчий кредит № 101561893 (а.с. 7-10), згідно з яким кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Довідкою генерального директора ТОВ «Мілоан» підтверджено, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 101561893 від 10 серпня 2024 року, ідентифіковано товариством. Акцепт (договір) підписано позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «263034», який направлено на мобільний номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 11).

Пунктами 1.2-1.4 договору передбачено, що сума кредиту становить 5 000 грн. Кредит надається строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 10 серпня 2024 року. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку № 1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом: 21 липня 2025 року.

Відповідно до п. 1.5 договору денна процента ставка становить 1,15 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 24 874 грн. У пункті 1.5.1 договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 575 грн, яка нараховується за ставкою 11,5 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_2 .

Згідно з графіком платежів, який є додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 101561893 від 10 серпня 2024 року (а.с. 10), загальна вартість кредиту становить 24 874 грн, з яких: 5 000 грн - сума кредиту за договором, 19 299 грн - проценти за користування кредитом та 575 грн - комісія за надання кредиту.

Фінансова установа зобов`язання за договором від 10 серпня 2024 року виконала. Відповідно до платіжного доручення № 93857810 від 10 серпня 2024 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 5 000 грн з призначенням платежу - кошти згідно договору № 101561893 (а.с. 11 зворот).

Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення, складеними ТОВ «Мілоан», 10 серпня 2024 року надано кредит у сумі 5 000 грн та нараховано комісію за надання кредиту у сумі 575 грн; з 11 серпня по 24 грудня 2024 року кредитодавцем нараховувалися проценти згідно з п. 1.5.2, 1.6, 2.3.1.2, 4.2 договору (а.с. 12).

24 грудня 2024 року між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги № 115-МЛ/Т, на умовах якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржником (портфель заборгованості) (п. 1.1.) (а.с. 14-16). Цього ж дня ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників від 24 грудня 2024 року за яким згідно з вимогами п. 8.3 договору відступлення прав вимоги № 115-МЛ/Т від 24 грудня 2024 рокукредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кредитора від 24 грудня 2024 року, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору. Кількість боржників: 1 743, загальна сума заборгованості: 28 514 417,49 грн (а.с. 19).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 115-МЛ/Т від 24 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги, з-поміж інших і до ОСОБА_1 за договором № 101561893 від 10 серпня 2024 року в загальній сумі 20 695 грн (а.с. 19 зворот).

Платіжною інструкцією від 24 грудня 2024 року підтверджується проведення оплати новим кредитором (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») коштів за наведеним вище договором відступлення права вимоги № 115-МЛ/Т від 24 грудня 2024 року в сумі 1 883 965,95 грн (а.с. 19 зворот).

За наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором № 101561983 від 24 грудня 2024 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 101561893 від 10 серпня 2024 року становить 35 457,22 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5 000 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 23 683,02 грн, заборгованість за комісією - 575 грн та 6 199,20 грн - заборгованість за неустойкою за порушення грошового зобов`язання (а.с. 13-14).

10 вересня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило на адресу ОСОБА_1 претензію з рекомендацією сплатити заборгованість за договором № 101561893 від 24 грудня 2024 року у розмірі 35 457,22 грн (а.с. 20).

Згідно з повідомленням АТ «Акцент-Банк» від 26 лютого 2026 року в банківській установі на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 (а.с. 79), на яку 10 серпня 2024 року зараховано платіж в сумі 5 000 грн, що підтверджується довідкою про рух коштів за цією карткою (а.с. 84-86).

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_4 від 09 травня 2023 року ОСОБА_1 з 27 лютого 2023 року прийнято на військову службу за контрактом до в/ч НОМЕР_5 (а.с. 115-121). Згідно з довідкою від 01 серпня 2025 року солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_6 Державної спеціальної служби транспорту МОУ з 01 жовтня 2024 року по теперішній час (а.с. 123).

ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що засвідчено копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_7 (а.с. 122).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов правильного висновку про наявність з боку ОСОБА_1 невиконаних договірних зобов`язань, але помилково виснував про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом.

У справі встановлено, що 10 серпня 2024 року ОСОБА_1 , маючи намір отримати в кредит грошові кошти, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан», пройшов реєстрацію на офіційному веб-сайті товариства, заповнив заяву на отримання кредиту № 101561893 та анкету-заяву на кредит № 101561893 (а.с. 10 зворот, 11). Цього ж дня сторони уклали договір про споживчий кредит № 101561893, який підписано відповідачем відповідно до вимог ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора «263034».

У договорі сторони узгодили наступні умови: сума кредиту - 5 000 грн; строк дії кредиту - 345 днів (до 21 липня 2025 року); тип процентної ставки - фіксована; денна процентна ставка - 1,15 %; проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 511 % річних на фактичну заборгованість за кредитом; проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511 % від фактичного залишку кредиту, починаючи другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів; нараховані проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 19 299 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 24 874 грн.

Згідно з п. 1.5.1 договору за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 11,5 % від суми кредиту, що становить 575 грн.

Укладаючи договір, ОСОБА_1 указав особисті дані та реквізити належного йому платіжного засобу (номер платіжної картки) для перерахування коштів за даним договором - НОМЕР_2 . На картку саме з таким номером ТОВ «Мілоан» перерахувало кошти в розмірі 5 000 грн. Наведена обставина узгоджується і з наданою АТ «Акцент-Банк», в якому емітовано на ім`я відповідача платіжну картку з наведеним вище номером, інформацією.

Таким чином, апеляційний суд вважає доведеними твердження позивача про укладення 10 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору та виникнення між ними кредитних правовідносин. Оскільки ОСОБА_1 внесків на погашення кредиту не здійснював, тобто неналежно виконував грошові зобов`язання за кредитним договором, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як новий кредитор за договором факторингу від 24 грудня 2024 року, набуло право вимоги первісного кредитора (ТОВ «Мілоан»).

Визначаючи розмір заборгованості за кредитом, який слід стягнути з відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

Позивач, пред`явивши вимогу про стягнення заборгованості, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник - 5 000 грн), стягнути складові його вартості, зокрема, 23 683,02 грн заборгованості за нарахованими відсотками, 575 грн заборгованості за комісією та 6 199,20 грн заборгованості за неустойкою за порушення грошового зобов`язання.

Вирішивши по суті позовні вимоги, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» 5 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 17 250 грн заборгованості за нарахованими відсотками та 575 грн комісії, зазначивши, що на відповідача не поширюється дія положень ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правий захист військовослужбовців і членів їх сімей», зокрема, пільга щодо не нарахування відсотків за користування кредитом.

Частиною 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 наведено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом МОУ від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 27 лютого 2023 року і дотепер перебуває на військовій службі за контрактом: спочатку у в/ч НОМЕР_5 , а з 01 жовтня 2024 року - у в/ч НОМЕР_6 . З 10 липня 2025 року ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.

Виснуючи, що відповідач не має пільг в частині звільнення від нарахування відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції указав, що у матеріалах справи відсутні докази того, що військовослужбовець брав або бере участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування агресії російської федерації у Луганській і Донецькій областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України.

Водночас додана до апеляційної скарги довідка в/ч НОМЕР_6 від 01 липня 2025 року свідчить про те, що солдат ОСОБА_1 у період з 23 жовтня по 29 грудня 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у м. Глухів, Глухівської міської ТГр Шосткинського р-ну Сумської обл. (а.с. 144).

Отже, станом на дату укладення кредитного договору - 10 серпня 2024 року відповідач був військовослужбовцем під час дії особливого періоду, а з 23 жовтня по 29 грудня 2024 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, у зв`язку з чим має право на визначені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, зокрема, право на звільнення від обов`язку сплачувати відсотки за користування кредитом.

Апеляційний суд відхиляє доводи позивача про неможливість застосування при вирішенні спору положень ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки наведений закон не передбачає застосування пільг лише для мобілізованих позичальників, як про це стверджує позивач. Визначальним є наявність у особи статусу військовослужбовця під час дії особливого періоду та участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на час виникнення спірних правовідносин. Наведеними вище доказами підтверджено, що таким вимогам ОСОБА_1 відповідає.

Ураховуючи викладене, заявлена позивачем вимога про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 23 683,02 грн є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про незаконність встановлення кредитодавцем комісії за надання кредиту з посиланням на нікчемність цієї умови з огляду на таке.

Зміст п. 1.5.1 кредитного договору свідчить, що комісія за надання кредиту є одноразовим платежем та нараховується в момент видачі кредиту у розмірі 11,5 % від суми кредиту, що становить 575 грн.

10 червня 2017 року набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, з-поміж інших комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Постановою правління НБУ від 11 лютого 2021 року № 16 затверджено Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до п. 5 Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Додатком 2 до правил є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, в якій у колонках 7-16 зазначаються всі платежі споживача за розрахунковий період у гривнях, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, серед яких передбачена комісія на надання кредиту (колонка 8).

Указані Правила розроблені й затверджені на виконання вимог ЗУ «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій кредитодавця щодо встановлення у кредитному договорі комісії за надання кредиту, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що умова договору про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту в розмірі 575 грн відповідає вимогам діючого законодавства. Стверджуючи про неправомірність нарахування комісії, ОСОБА_1 помилково ототожнює її із щомісячними комісіями за обслуговування кредитної заборгованості, які мають іншу природу, і які позивачем не стягуються за цим кредитним договором.

Ураховуючи викладене, беручи до уваги неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, колегія суддів вважає, що районний суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом, у зв`язку з чим відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити, частково, зменшивши визначений судом першої інстанції до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» загальний розмір кредитної заборгованості з 22 825 грн до 5 575 грн. В іншій частині рішення суду належить залишити без змін.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За подання позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило 2 422,40 грн судового збору (а.с. 1). За апеляційне оскарження рішення суду в частині нарахування відсотків за користування кредитом відповідачем судовий збір у розмірі 3 633,60 грн не сплачувався на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Беручи до уваги розмір заявлених позовних вимог (35 457,22 грн) та їх часткове задоволення (5 575 грн), пропорційно судом задоволено позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на 15,72 %.

Оскільки суд задовольняє апеляційну скаргу та змінює рішення суду в частині визначеної судом загальної суми заборгованості, відтак відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, понесених учасниками справи, пропорційно задоволеним вимогам, зокрема стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 380,80 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, а з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь держави - 3 633,60 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Доводи скаржника про незаконність стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу не беруться до уваги апеляційним судом, зважаючи на таке.

Позивач в суді першої інстанції просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. Дійшовши висновку про необхідність відшкодування на користь позивача 5 149,87 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд урахував надані позивачем письмові докази на підтвердження понесених витрат, складність справи, спрощений порядок її розгляду, обсяг виконаних адвокатом робіт та витрачений на виконання таких робіт час, а також часткове задоволення позову.

Заперечуючи проти висновку суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_1 стверджує про відсутність письмових доказів оплати позивачем таких витрат на рахунок адвокатського об`єднання.

Представництво інтересів ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в суді апеляційної інстанції адвокат Усенко М.І. здійснював на підставі договору про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» в особі керуючого партнера Усенка М.І., та ордеру серії ВС № 1381377 від 02 липня 2025 року (а.с. 21 зворот).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що порядок розрахунків та інші аспекти виконання договору визначаються додатком № 1 до договору. Вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8 000 грн (п. 2.3 договору). Детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг та термін оплати послуг вказуються в акті наданих послуг (п. 2.4, 2.5 договору).

Відповідно до наданого позивачем акту наданих послуг № Д/3031 від 19 вересня 2025 року (а.с. 22) виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги згідно з договором про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року у справі, де боржником є ОСОБА_1 за кредитним договором № 101561893 від 10 серпня 2024 року. Сума наданих послуг становить 8 000 грн. Клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом 1 року з моменту підписання акту.

Згідно з детальним описом наданих послуг від 19 вересня 2025 року до акту № Д/3031 від 19 вересня 2025 року АО «Апологет» надано наступні послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (30 хв); ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год); погодження правової позиції клієнта у справі (30 хв); складання позовної заяви (3 год. 30 хв); подання позовної заяви до суду від імені клієнта. Загалом витрачено 6 год 30 хв (а.с. 22).

Таким чином, сторони договору про надання правової допомоги погодили, що оплата наданих послуг здійснюється клієнтом протягом 1 року з моменту підписання акту, отже цей строк встановлено до 19 вересня 2026 року. На час розгляду цієї справи встановлений сторонами договору строк для оплати правових послуг не сплинув.

Верховний Суд у додатковій постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20 зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено. Отже, не суперечить положенням ЦПК України висновок районного суду про можливість стягнення на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу у разі, якщо умовами договору передбачено, що їх оплата буде здійснена в майбутньому.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 26 червня 2019 року по справі № 813/481/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18 та від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, відповідно до яких у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладенні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат на майбутнє, ці витрати також підлягають відшкодуванню.

Зважаючи на наявність у справі належних та допустимих доказів, які підтверджують факт понесення позивачем витрат у зв`язку з наданням адвокатом правничої допомоги у суді першої інстанції, погодження позивачем та адвокатом умови щодо строку оплати наданих послуг на майбутнє, а також беручи до уваги часткове задоволення позову, апеляційний суд, відповідно до приписів ч. 2 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності розподілу між сторонами судових витрат, вважає необхідних стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу кошти в сумі 1 257,60 грн, що становить 15,72 % від заявленого позивачем розміру (8 000 грн).

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 квітня 2026 року в частині визначеного судом до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» розміру заборгованості за кредитним договором та судових витрат - змінити, зменшивши суму заборгованості з 22 825 грн до 5 575 грн, суму судового збору - з 1 559,38 грн до 380,80 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу - з 5 149,87 грн до 1 257,60 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь держави 3 633,60 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.А. Луговець