Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №741/2200/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 741/2200/25

Головуючий у першій інстанції – Крупина А. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1484/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів Луговця О. А., Шитченко Н. В.,

із секретарем Хілик М.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Мринська об`єднана територіальна громада в особі Мринської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Мринської об`єднаної територіальної громади в особі Мринської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту постійного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Мринської об`єднаної територіальної громади в особі Мринської сільської ради (далі по тексту – Мринська ОТГ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерства оборони України, ВЧ НОМЕР_1 , в якому просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з грудня 2012 року по день зникнення останнього безвісти, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Мрин Ніжинського району Чернігівської області.

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її чоловік ОСОБА_5 , після чого вона не перебувала та не перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

У 2012 році під час спільної роботи на цегельному заводі позивач познайомилася з ОСОБА_4 , який був зареєстрованим та проживав разом зі своїми батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 .

У подальшому, починаючи з грудня 2012 року по 2023 рік, вони стали спільно проживати однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, та до січня 2022 року проживали в будинку за АДРЕСА_2 , а з січня 2022 року, коли вона ( ОСОБА_1 ) придбала інший будинок, за адресою: АДРЕСА_3 .

Вказувала, що впродовж періоду спільного проживання однією сім`єю, як чоловік та жінка вони ( ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ) спільно вели побут, господарство, мали спільний бюджет, сплачували рахунки по комунальних послугах, купували речі, меблі, предмети побуту, мали взаємні права та обов`язки, притаманні сім`ї, у подальшому планували укласти шлюб.

У серпні 2023 року ОСОБА_4 мобілізований до лав Збройних Сил України, брав участь у бойових діях по захисту країни від агресії рф. 23.10.2023 на ім`я матері ОСОБА_4 надіслано сповіщення начальника штабу – заступника командира ВЧ НОМЕР_1 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання службових обов`язків, внаслідок штурмових дій противника поблизу н.п. Авдіївка Покровського району Донецької області ОСОБА_4 зник безвісти.

За весь нетривалий час своєї служби чоловік три рази перераховував на картковий рахунок позивача кошти: 15.08.2023 – 7000,00 грн.; 07.09.2023 – 20000,00 грн; та 12.10.2023 – 18000,00 грн. Батьки ОСОБА_6 також неодноразово перераховували ОСОБА_1 кошти, що теж свідчить про існування сім`ї, оскільки сторонній особі свою заробітну плату ніхто не надсилає. Також у позивачки зберігається оригінал трудової книжки ОСОБА_4 , що також є доказом існування сім`ї.

Зазначала, що встановлення факту постійного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідне для оформлення пільг на місцевому рівні, оскільки Мринською сільською радою передбачена видача продуктових наборів, грошової допомоги, а також на реалізацію свого права на відповідні пільги у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Враховуючи, що в даному випадку можливе виникнення спору про право, звертається до суду в порядку позовного провадження за місцем знаходження відповідача – Мринської сільської ради.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 23.04.2026 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Мринської об`єднаної територіальної громади в особі Мринської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерства оборони України, ВЧ НОМЕР_1 встановлення факту постійного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу відмовлено.

В обґрунтування судового рішення суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця та не перебувала на його утриманні, отже, не довела обґрунтованості заявлених вимог належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є безпідставними.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 23.04.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що позивачка не має права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця та не перебувала на його утриманні, проте нею не ставилось питання про оголошення ОСОБА_4 померлим / загиблим та не заявляла свого права на отримання одноразової грошової допомоги, не ставила питання про встановлення факту перебування на утриманні, ці підстави є надуманими.

Посилається на положення ст. 13 п. 5, 6, ст. 14 п. 3, 4, 10, 13 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, зазначаючи, що даним законом передбачені права на пільги, які встановлюються органами місцевого самоврядування, їй відомо, що членам сімей, в яких військовослужбовці пропали безвісти, Мринською сільською радою передбачені видача продуктових наборів та грошової допомоги. Саме тому, з метою оформлення пільг на місцевому рівні, вимушена звернутись до суду із заявою про встановлення факту проживання жінки і чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Зазначає, що суд не взяв до уваги як докази для задоволення позовних вимог спільні сімейні фотографії, зберігання нею оригіналів особистих документів чоловіка, при цьому не мотивувавши своє рішення.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 23.04.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Посилається на незаконність, неповне з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що вона та ОСОБА_2 , які є батьками ОСОБА_7 , позов визнали повністю і погодились із позовними вимогами ОСОБА_1 .

Підтверджує, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з 2012 року постійно проживали в с. Мрин, як одна сім`я. У них був спільний бюджет, спільне господарство, були відносини, які притаманні повноцінній сім`ї. Вони планували укласти шлюб, постійно допомагали батькам, мали сімейні відносини. Вони досі спілкуються з ОСОБА_10 , допомагають один одному. ОСОБА_6 не був в іншому шлюбі та не мав відносин з іншими жінками.

Зазначає, що зароблені кошти вони витрачали спільно. Після призову ОСОБА_6 до лав ЗСУ він пересилав кошти своїй цивільній дружині, я також допомагала грошима ОСОБА_11 .

Звертає увагу на те, що Мринська сільська рада, яка також у цій справі є відповідачем, своєю довідкою підтвердила проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_7 однією сім`єю в с. Мрин та ведення ними спільного господарства, тому вона не погоджується із рішенням суду, на думку якого ОСОБА_1 не довела існування сім`ї між нею та її сином, хоча шлюб між ними і не був зареєстрований, вони прожили як сім`я не місяць, а більше 10 років.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, Міністерство оборони України просить апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 23.04.2026 у справі №741/2200/25 без змін.

Доводи відзиву полягають в тому, що проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків. Однак сам по собі факт перебування позивача зі зниклим безвісти у близьких стосунках, не може свідчити про те, що сторони проживали в зазначений період однією сім`єю, оскільки позивачу необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат на придбання майна в інтересах сім`ї.

Зауважує на тому, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю. Факт реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу.

Вважає, що заявниця зобов`язана довести обставини, на які посилається як на підтвердження своїх доводів щодо факту спільно проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та набуття спірного майна під час ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, внаслідок спільної праці або за спільні кошти. Проте доводи позивача обмежуються лише констатацією факту щодо проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з грудня 2012 року по 19.10.2023 за спільні кошти або звернення із заявами до певних органів, які зі слів сусідів (знайомих) та самої позивачки робили самі по собі певні висновки хоча не мали на це жодного права, чим перевищили свої повноваження. Сам по собі факт перебування ОСОБА_13 та ОСОБА_4 у близьких стосунках, які також не підтверджені, не може свідчити про те, що особи проживали в зазначений період однією сім`єю, оскільки позивачу необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї.

Стверджує, що довідки про місце реєстрації, декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу фотографії та фотографії з месенджерів, довідки органів місцевого самоврядування не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.

Показання свідків зі сторони позивача на підтвердження того, що сторони проживали однією сім`єю у вказаний період не слід брати до уваги, оскільки їх пояснення носять узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін з грудня 2012 року по 19.10.2023 та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю.

Зазначає, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, подані позивачем докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, з 03.05.2003 мала зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , а з 05.01.2022 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , (а. с. 8).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, 09.02.1991 між ОСОБА_14 та ОСОБА_5 укладено шлюб, унаслідок чого змінено прізвище на ОСОБА_15 (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 29.08.2009 Виконкомом Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області, серії НОМЕР_2 , актовий запис № 19 (а.с. 10).

ОСОБА_4 з 12.02.1997 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11, 12 зворот).

23.10.2023 сповіщенням № 928 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив ОСОБА_3 про те, що її син стрілець-санітар механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 під час виконання службових обов`язків зник безвісти внаслідок штурмових дій противника біля н.п. Авдіївка Покровського р-ну Донецької обл. (а.с. 13).

Факт та обставини зникнення безвісти ОСОБА_4 підтверджуються наявною у матеріалах справи копією акта службового розслідування від 31.10.2023, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 (а.с. 14-18).

Військова частина НОМЕР_1 листом від 03.10.2025 повідомила начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 щодо чинного порядку виплати грошового забезпечення, як члену родини військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вважається зниклим безвісти за особливих обставин 19.10.2023. За висновком військової частини, враховуючи, що ОСОБА_4 не складав особистого розпорядження на випадок полону (зникнення безвісти) – ОСОБА_1 , як особа, з якою військовослужбовець, можливо, проживав однією сім`єю, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, не набуває права на отримання щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти (а.с. 19-20).

З доданої до позовної заяви виписки по надходженнях по картці/рахунку, власник рахунку ОСОБА_1 , надавач платіжних послуг: АТ «ПриватБанк», за період 01.01.2023 - 31.12.2023, вбачаються наступні операції:

05.12.2023 - зарахування переказу у сумі 500,00 грн, ОСОБА_3 ;

05.12.2023 - зарахування переказу у сумі 500,00 грн, ОСОБА_3 ;

04.11.2023 - зарахування переказу у сумі 298,50 грн, ОСОБА_3 ;

12.10.2023 - зарахування переказу у сумі 18000,00 грн, ОСОБА_4 ;

07.09.2023 - зарахування переказу у сумі 20000,00 грн, ОСОБА_4 ;

15.08.2023 - зарахування переказу у сумі 7000,00 грн, ОСОБА_4 ;

13.02.2023 - зарахування переказу у сумі 100,00 грн, ОСОБА_3 ;

09.02.2023 - зарахування переказу у сумі 2000,00 грн, ОСОБА_3 (а.с. 21-24).

06.11.2025 Мринська сільська рада видала довідку (вих. № 221/03-08), згідно з якою разом з ОСОБА_1 проживав без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 (до 2022 року), а в подальшому – за адресою: АДРЕСА_3 (до призову на військову службу в ЗСУ) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом вели спільне господарство (а.с. 25).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця та не перебувала на його утриманні, отже, не довела обґрунтованості заявлених вимог належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є безпідставними.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, оскільки до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов з порушенням норм матеріального права та у зв`язку з невідповідністю таких висновків обставинам справи, враховуючи наступне.

Частинами першою, другою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша статті 10 ЦПК України).

Приписи ч. 1 ст. 4 ЦПК України, зазначають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Також, за змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заявниця зазначала про необхідність підтвердження її права на отримання відповідної грошової допомоги у зв`язку з загибеллю військовослужбовця, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц, провадження № 14-130цс19, зазначено, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (ст. 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц, провадження № 14-283цс18).

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №244/4801/13-ц, від 23.09.2019 у справі №279/2014/15-ц, від 10.10.2019 у справі №748/897/18, від 11.12.2019 у справі №712/14547/16-ц, від 18.12.2019 у справі №761/3325/17-ц, від 24.01.2020 у справі №490/10757/16-ц, від 25.09.2024 у справі № 461/8250/20.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може достовірно свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (див. постанови Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 588/350/15, провадження № 61-30273св18, від 19.03.2020 у справі № 303/2865/17, провадження № 61-43499св18, від 23.09.2021 у справі № 204/6931/20, провадження № 61-13801св21, від 30.06.2022 у справі № 694/1540/20 провадження № 61-1904св22).

Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших достатніх доказів (див. правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2023 у справі № 543/563/22, провадження № 61-10702св23).

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 по справі № 524/10054/16.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (див. постанову Верховного Суду від 26.02.2022 у справі № 362/3705/20, провадження № 61-7276св21).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надаючи оцінку сукупності доказів, які містяться у матеріалах справи, колегія суддів, враховує наступне.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 позивачем подано, зокрема, довідку Мринської сільської ради від 06.11.2025 № 221/03-08 (а.с. 25), виписку про рух коштів по картці (а.с. 21-24), фотокартки (а.с. 31-33), та трудову книжку № НОМЕР_3 ОСОБА_4 (а.с. 26-30).

Довідкою Мринської сільської ради підтверджено, що ОСОБА_4 проживав без реєстрації місця проживання разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , а з 2022 року - за адресою: АДРЕСА_3 , до призову на військову службу, та що вони разом вели спільне господарство.

Матеріалами справи підтверджується, що у період проходження ОСОБА_4 військової служби здійснювалися грошові перекази на картку ОСОБА_1 , а саме 15.08.2023 - 7000,00 грн, 07.09.2023 - 20000,00 грн та 12.10.2023 - 18000,00 грн. Загальна сума таких переказів становить 45000,00 грн.

ОСОБА_3 , яка є матір`ю та ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_4 та відповідачами по справі визнано позовні вимоги ОСОБА_1 . Також ОСОБА_3 підтвердила обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 протягом тривалого часу, а саме з 2012 року, ведення ними в цей період спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємної допомоги, а також наміру укласти шлюб.

Допитані у судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю, як чоловік і жінка без реєстрацію шлюбу, близько 15-ти років, орієнтовно з 2010 року, вели спільний бюджет, побут, тримали спільне господарство.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 доведено факт її проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з грудня 2012 року до зникнення останнього безвісти, тобто по 19.10.2023, ведення із ним спільного господарства, бюджету, витрат, наявність взаємних прав та обов`язків, які притаманні подружжю.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо того, що ОСОБА_1 не довела обґрунтованості заявлених вимог належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є безпідставними, а позивачка не має права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця та не перебувала на його утриманні.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що зникнення безвісти ОСОБА_4 не виключає необхідності підтвердження того, що він не перебував в іншому офіційному шлюбі, оскільки це може впливати на правовий статус фактичних стосунків між позивачем та ОСОБА_4 , відсутність доказів про перебування чоловіка в іншому шлюбі допомагає уникнути суперечностей і підтверджує, що фактичні стосунки з жінкою є єдиними, апеляційний суд зазначає наступне.

На запит Чернігівського апеляційного суду від 06.07.2026, Ніжинським відділом ДРАЦС у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомлено, що актовий запис про шлюб ОСОБА_4 у відділі не виявлено (а.с. 257).

Також, Ніжинським відділом ДРАЦС у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надіслано копію актового запису про шлюб № 4 від 09.02.1991 ОСОБА_1 , з якого вбачається, що між ОСОБА_14 та ОСОБА_5 укладено шлюб (а.с. 254-256).

На підтвердження вищевикладене ОСОБА_1 надано свідоцтва про укладення шлюбу 09.02.1991, актовий запис № 4 (а.с. 9), ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 29.08.2009 Виконкомом Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області, серії НОМЕР_2 , актовий запис № 19 (а.с. 10).

Отже, зазначені документи підтверджують, що ОСОБА_4 не перебував в іншому офіційному шлюбі та не спростовують доводів щодо наявності сімейних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Доводи Міністерства оборони України про те, що надані позивачкою докази підтверджують лише факт близьких стосунків між сторонами, але не доводять існування сім`ї, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Посилання Міністерства оборони України на відсутність доказів придбання сторонами майна за спільні кошти не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки факт спільного придбання майна є лише однією з можливих ознак наявності між сторонами фактичних сімейних відносин та не є обов`язковою умовою для встановлення такого факту. Визначальним є встановлення у сукупності обставин, які свідчать про характер взаємовідносин сторін як сімейних, що не заперечується відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є батьками зниклого безвісти ОСОБА_4 , та Мринською сільською радою Ніжинського району Чернігівської області на території якої проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

У справі, що переглядається, апеляційний суд враховує сукупність наданих доказів, які підтверджують не тільки факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а й наявність між ними спільного побуту, ведення господарства, взаємної матеріальної допомоги та відносин, притаманних подружжю.

Відповідно до поданої заяви, з процесуальних питань, на адресу Чернігівського апеляційного суду, відповідачем ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_4 , яка містить посилання щодо неправильно зазначеної адреси, також у вказаній заяві відповідач зазначає ОСОБА_1 , як невістку, та не заперечує факту проживання його сина та позивачки у спірний період.

Разом з тим, встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу передує зверненню до відповідних органів за призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця.

Судове рішення про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу є тим документом, який заявник подає для призначення йому одноразової грошової допомоги як жінці, з якою загибла особа (військовослужбовець) проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі (ст. 16-1 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Тобто таке судове рішення є обов`язковим (преюдиційним) для органів військового управління.

Отже, чинне правове регулювання створює передумови для можливості реалізації права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги особі, яка проживала однією сім`єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем без вирішення публічно - правового спору, що відповідає як прагненню ефективного соціального захисту близьких загиблих військовослужбовців, так і принципам процесуальної економії.

Однак на етапі встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу публічно-правовий спір між позивачем та суб`єктом владних повноважень, який вирішує питання призначення одноразової грошової допомоги та надання пільг, ще не виник, проте може вплинути на їх права та обов`язки.

Судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до листа від 03.10.2025 № 2084/2400/4/9/1510 ВЧ НОМЕР_1 повідомила начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 щодо чинного порядку виплати грошового забезпечення, як члену родини військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вважається зниклим безвісти за особливих обставин 19.10.2023. За висновком військової частини, враховуючи, що ОСОБА_4 не складав особистого розпорядження на випадок полону (зникнення безвісти) – ОСОБА_1 , як особа, з якою військовослужбовець, можливо, проживав однією сім`єю, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, не набуває права на отримання щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти (а.с. 19-20).

Крім того, на запит Чернігівсього апеляційного суду від 06.07.2026 Мринською сільською радою Ніжинського району Чернігівської області надано 09.07.2026 лист-відповідь № 03-04/743, за яким в Мринській громаді діє комплексна програма соціального захисту жителів Мринської сільської ради на 2026-2028 роки (затверджена 22.09.2025 № 2-49/VIII).

Згідно з п. 7 Програми, передбачено: «Надання одноразової грошової допомоги у вигляді продуктових наборів або грошової компенсації військовослужбовцям, учасникам бойових дій, які брали участь у бойових діях з захисту Батьківщини (за наявності посвідчення учасника бойових дій або довідки про безпосередню участь у воєнних діях – форма 5, витягу з ЄДРВВ), та членам сімей зі складу домогосподарства військовослужбовця, який перебуває на службі, або який перебуває у полоні, або зниклого безвісти за особливих обставин, до Дня захисника – 01 жовтня» (а.с. 251).

Отже, спір може виникнути (але не обов`язково) у випадку встановлення судом юридичного факту, який впливає на права та обов`язки інших залучених до справі відповідачів.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 23.04.2026 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , шляхом встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з грудня 2012 року до дня зникнення безвісти ОСОБА_4 – 19.10.2023.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2026 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Мринської об`єднаної територіальної громади в особі Мринської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту постійного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу – задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з грудня 2012 року до дня зникнення безвісти ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.09.2026.

Головуючий Судді