Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №683/3464/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/3464/25

Провадження № 22-ц/820/1983/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 червня 2026 року (суддя Кутасевич О. Г.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження майна.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що 01 липня 2025 року близько 14 год малолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 кидав щебінь та пошкодив лакофарбове покриття кузова і лобове скло належного їй автомобіля марки «Peugeot 308 SW» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був припаркований поблизу будинку № 73 по вул. Виноградній у м. Старокостянтинів Хмельницької області. Наступного дня звернулася до відділу поліції № 1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області за фактом пошкодження автомобіля. За результатами перевірки листом від 09 липня 2025 року їй повідомили про відсутність у вказаній події ознак кримінального та адміністративного правопорушення. Відповідно до висновку судового експерта за результатами проведеного транспортно-товарознавчого дослідження вартість матеріального збитку складає 29150,51 грн, проведення огляду та дослідження автомобіля - 4300 грн. Внаслідок пошкодження належного майна їй завдано моральної шкоди, яка полягала в тому, що автомобіль втратив товарний вид, його вартість зменшилася у зв`язку із чим вона не могла використовувати його за призначенням, що призвело до нервових переживань та відобразилось на її самопочутті.

Тому позивачка просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду в сумі 29150,51 грн та моральну шкоду в сумі 15000 грн.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 29150 грн матеріальної шкоди та 5000 грн моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Суд першої інстанції не встановив факт спричинення шкоди автомобілю саме ОСОБА_3 . Позивачка не зафіксувала сліди пошкоджень, наявності на автомобілі щебню, піску чи інших предметів, якими могло бути пошкоджено лакофарбове покриття автомобіля. Виклик працівників поліції для фіксації правопорушення та опитування свідків події був не в момент події, а лише наступного дня. Жоден свідок не бачив обставин, на які посилається ОСОБА_2 у позові. Батьки позивачки є заінтересованими особами у справі, тому, на її думку, їх свідчення суд не мав підстав брати до уваги. Суд в порушення норм процесуального права опитав свідка ОСОБА_4 , оскільки позивачка не надала доказів що саме він здійснював ремонт її автомобіля, коли саме був ремонт, яких елементів автомобіля. ОСОБА_4 не був очевидцем події. У висновку експерта відсутня інформація внаслідок яких обставин пошкоджено автомобіль. Суд першої інстанції, незважаючи на вік автомобіля, пробіг, стан дорожнього покриття на українських дорогах, зробив висновок, що лакофарбове покриття автомобіля позивачки не могло бути пошкоджено внаслідок експлуатації автомобіля, а пошкоджено її сином. Вважає обставини справи надуманими, а позовні вимоги спрямованими на безпідставне стягнення коштів.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що автомобіль марки «Peugeot 308 SW» реєстраційний номер НОМЕР_1 належить на праві власності позивачці, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а. с. 32).

02 липня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до правоохоронних органів з приводу того, що 01 липня 2025 року в обідню пору доби по АДРЕСА_1 сусідський хлопчик близько восьми років, який гостював у родичів, які проживають по АДРЕСА_2 , кидав щебінь і пошкодив лакофарбоване покриття та лобове скло автомобіля марки «Peugeot 308 SW» реєстраційний номер НОМЕР_1 чорного кольору. Відеореєстратор та відеоспостереження прибудинкової території відсутні, автомобіль був припаркований біля будинку, що підтверджується протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02 липня 2025 року (а. с. 11).

Відповідно до довідки відділу поліції № 1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області № 955 про результати перевірки за зверненням ОСОБА_2 по факту пошкодження автомобіля 02 липня 2025 року до чергової частини надійшло звернення ОСОБА_2 про пошкодження автомобіля. Виїздом на місце події було встановлено, що близько 14 години 01 липня 2025 року по АДРЕСА_1 невідома особа чоловічої статі віком близько восьми років шляхом кидання щебню пошкодила лобове скло та лакофарбове покриття кузова автомобіля марки «Peugeot 308 SW» реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 , чим завдала останній матеріальної шкоди. Зі слів сусіда встановлено, що особою, яка кидала щебінь, є хлопчик, який гостював у сусідки, яка проживає по АДРЕСА_2 . Опитати матір ОСОБА_1 та її малолітнього сина не було можливим, оскільки відсутні за місцем проживання. В даній ситуації відсутні ознаки кримінального та адміністративного правопорушення (а. с. 9-10).

Згідно з актом огляду колісного транспортного засобу № 041/25 від 06 серпня 2025 року в автомобіля марки «Peugeot 308 SW» реєстраційний номер НОМЕР_1 виявлені пошкодження фарбування по всій поверхні капоту, сколи фарби до білого покриття лівої, центральної, правої частини; скла вітрового вікна, пошкодження нижньої лівої частини, два сколи тріщини скла розміром 1 см, посічене скло з лівого боку; пошкодження фарбування лівої передньої дверки, сколи фарби до білого покриття у центральній задній частині; накладки захисної (молдінгу) передньої лівої двері, сколи фарби задньої частини. Зазначені пошкодження зафіксовані у фототаблицях (а. с. 30).

Відповідно до висновку судового експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження № 041/25 від 08 серпня 2025 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Peugeot 308 SW» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 , 2010 року випуску, наслідок його пошкодження здійснення протиправних дій, враховуючи пошкодження зазначені в акті огляду транспортного засобу від 06 серпня 2025 року, станом на час завершення виконання цього дослідження складає 29150,97 грн (а. с. 18-29).

Вартість проведеної експертизи складає 4300 грн, що підтверджується рахунком ФОП ОСОБА_5 № 041/25 від 06 серпня 2025 року (а. с. 47).

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

У частинах 1, 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частини 1 і 2 статі 23 ЦК України).

Згідно з частинами 1 і 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода задана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

На підставі часини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою (частина 1 статті 1178 ЦК України).

За правилами статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною 1 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

На позивача у деліктних правовідносинах покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до матеріалів справи установлено, що 01 липня 2025 року в обідню пору доби по вул. Виноградній, 73 у м. Старокостянтинів було пошкоджено лакофарбоване покриття та лобове скло автомобіля марки «Peugeot 308 SW» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачці.

В акті огляду колісного транспортного засобу № 041/25 від 06 серпня 2025 року зафіксовано пошкодження автомобіля.

Розмір збитків складає 29150,97 грн, що підтверджується висновком судового експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження № 041/25 від 08 серпня 2025 року.

Свідок ОСОБА_6 в суді першої інстанції, як очевидець обставин пошкодження автомобіля позивачки 01 липня 2025 року, підтвердив спричинення пошкоджень автомобілю саме малолітнім ОСОБА_3 шляхом кидання каміння, про що він одразу розповів бабусі хлопчика ОСОБА_7 , а також батькові позивачки ОСОБА_2 .

Вказані обставини підтвердили в суді також свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги, що свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_2 як батьки позивачки зацікавлені у вирішенні спору колегія суддів відхиляє, оскільки їх показання узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у суді підтвердили показання свідка ОСОБА_6 в частині повідомлення їх про пошкодження автомобіля онуком ОСОБА_3 .

Твердження відповідачки в апеляційній скарзі, що пошкодження автомобіля могли виникнути під час його експлуатації не підтверджені доказами та спростовуються показаннями свідка ОСОБА_10 , який пояснив у суді першої інстанції, що на початку 2025 року проводив ремонт автомобіля марки «Peugeot 308 SW» реєстраційний номер: НОМЕР_1 , а саме зачистив іржу, шпаклював, фарбував та полірував покриття, зокрема задню ляду, бампера, два задніх крила, задні дверцята, пороги. Не фарбувались лише передні крила і капот, оскільки були неушкоденими, після завершення роботи будь-яких сколів чи пошкоджень лакофарбового покриття по всьому автомобілю не було. Оглядав автомобіль після пошкодження у липні 2025 року і бачив, що деякі сколи лакофарбового покриття були досить глибокими та дійсно могли утворитись від того, що дитина кинула камінцем. Дрібних ушкоджень було забагато, щоб вони утворились внаслідок експлуатації транспортного засобу з березня по липень 2025 року.

Посилання в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення, на звернення ОСОБА_11 до правоохоронних органів не у день події 01 липня 2025 року, а 02 липня 2025 року, не заслуговує на увагу.

Позивачка повідомила правоохоронні органи про факт спричинення шкоди її автомобілю, зазначивши час, дату події, механізм спричинення та особу, яка здійснила зазначені пошкодження.

В чинному законодавстві відсутні часові обмеження щодо повідомлень про кримінальні правопорушення чи інші події.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка довела наявність шкоди і причинно-наслідкового зв?язку між протиправною поведінкою малолітнього сина відповідачки та наслідками у вигляді пошкодження автомобіля, а також розмір матеріальної шкоди.

ОСОБА_1 не довела відсутність своєї вини у завданні шкоди ОСОБА_2 , не навела доводів, за яких суд мав би дійти висновку, що вона сумлінно ставилась до своїх батьківських обов?язків, а заподіяна її дитиною шкода не є наслідком несумлінного здійснення нею нагляду за малолітнім сином, який пошкодив автомобіль, кидаючи в нього камінцями.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначив з урахуванням характеру правопорушення, характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнала позивачка, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і доказам у справі.

З урахуванням наведеного апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для відмови в позові.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 15 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта