Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №680/200/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 680/200/26

Провадження № 22-ц/820/1984/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 16 червня 2026 року (суддя Яцина О. І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У березні 2026 року ТОВ «ФК «Позика», звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 21.11.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» і ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір № 69533748, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10000 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. 01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» і ТОВ «ФК «Позика» був укладений договір факторингу № 01092025/1, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Позика» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «ФК «Ірбіс», у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 69533748 від 21.11.2021. Позичальник належним чином не виконував свої зобов`язання щодо погашення кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим за договором виникла заборгованість у розмірі 32609,40 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 9591 грн; заборгованість за процентами -23018,40 грн.

Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від

16 червня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованість за кредитним договором № 69533748 від 21.11.2021 в розмірі 32609,40 грн, судовий збір 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Заперечує факт цілісності і незмінюваності договору № 69533748. Додатковий договір № 1 від 01.01.2022, Додатковий договір № 2 від 13.02.2022 не підписував, одноразові ідентифікатори не отримував. Оригінали електронних договорів не надано суду, що доводить їх відсутність. Суд не перевірив на цілісність і незмінюваність документи, не з`ясував чи надсилався йому договір та в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування.

У відзиві ТОВ «ФК «Позика» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що 21.11.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» і ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір № 69533748, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10000 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що у пільговий період (30 календарних днів з 21.11.2021 по 21.12.2021) проценти нараховувались за зниженою процентною ставкою 2%; у стандартний період (60 календарних днів з 22.12.2021 по 19.02.2022) проценти нараховувались за стандартною процентною ставкою 3%.

Відповідно до пункту 4.2. договору клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 19.02.2022 (строк кредитування) шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

На підставі пункту 5.11. за договором в період, що вказаний в п. 3.2.1 діє пільгова процентна ставка, яка є фіксованою та складає 2% в день.

Згідно з пунктом 5.11.2. договору строк пільгового періоду обирається клієнтом перед укладенням договору, у значенні від 1 до 30 днів. Якщо клієнт, з урахуванням вимог п. 3.3 цього Договору, повторно обирає пільговий період, такий період обирається до підписання додаткового договору до цього договору між клієнтом та товариством. Після закінчення строку пільгового періоду - нараховується стандартна процентна ставка, зазначена у п. 3.2.2. цього договору.

Згідно з пунктом 3.2. договору за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта.

Договір про надання фінансового кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки підписані ОСОБА_1 21.11.2021 електронним підписом 368689.

Згідно з довідкою про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 69533748 від 21.11.2021, ідентифікований ТОВ «ФК «Ірбіс». Акцепт оферти позичальник підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором 368689 направленим на номер телефону НОМЕР_1 . Номер карти на яку зараховуватимуться кошти НОМЕР_2 .

Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» від 19.05.2026, на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 21.11.2021 було зараховано платіж у сумі 10000 грн.

За повідомленням сервісу онлайн платежів iPay.ua від 24.10.2025 відповідачу 21.11.2021 успішно перераховано кошти у сумі 10000 грн на платіжну карту клієнта НОМЕР_2 .

01.01.2022 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачем був укладений додатковий договір № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 69533748 від 21.11.2021, згідно з яким, враховуючи запит клієнта щодо обрання наступного пільгового періоду, враховуючи те, що клієнт сплатив проценти за користування кредитом, сторони дійшли згоди внести зміни до Договору. Відповідно до п. 4.4. Договору та з урахуванням п. 2.1 цього Додаткового договору товариство і клієнт дійшли згоди, що строк наступного пільгового періоду за Договором складає 30 календарних днів, який обчислюється з 01.01.2022 по 31.01.2022, стандартного періоду за Договором складає 60 календарних днів, який обчислюється з 01.02.2022 по 01.04.2022.

13.02.2022 між ТОВ «ФК «Ірбіс» і ОСОБА_1 був укладений додатковий договір № 2 до Договору про надання фінансового кредиту № 69533748 від 21.11.2021, відповідно до якого товариство і клієнт дійшли згоди, що строк наступного пільгового періоду за договором складає 30 календарних днів, який обчислюється з 13.02.2022 по 15.03.2022, стандартного періоду за договором складає 60 календарних днів, який обчислюється з 16.03.2022 по 14.05.2022.

Додатковий договір № 1 та № 2, а також таблиці обчислення загальної вартості кредиту підписані ОСОБА_1 електронним підписом 368689.

Позичальник зобов`язання за договором не виконав.

За розрахунком ТОВ ФК «Ірбіс» заборгованість ОСОБА_1 за договором фінансового кредиту № 69533748 від 21.11.2021 станом на 01.09.2025 складає 32609,40 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 9591 грн; заборгованість за процентами - 23018,40 грн.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» і ТОВ «ФК «Позика» був укладений договір факторингу № 01092025/1, за умовами якого ТОВ «ФК «Позика» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «ФК «Ірбіс», у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 69533748 від 21.11.2021.

Згідно з пунктом 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі наведеній в Додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до витягу із реєстру прав вимоги із додатку № 1 до Договору факторингу №01092025/1 ТОВ «ФК «Позика» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 69533748 у розмірі 32609,40 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд виходив з факту невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. Відповідно до закону зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 207 ЦК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

Згідно з частинами 1 і 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором(частина 1 статті 1077 ЦК України).

Установлено, що договір про надання фінансового кредиту від 21.11.2021, додатковий договір № 1 від 01.01.2022 та № 2 від 13.02.2022, а також таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки підписані ОСОБА_1 електронним підписом 368689.

Наведене підтверджується також довідкою про ідентифікацію клієнта, виданою ТОВ «ФК «Ірбіс».

Перерахування 21.11.2021 кредитних коштів у сумі 10000 грн на ім`я ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_3 підтверджується повідомленням сервісу онлайн платежів iPay.ua від 24.10.2025; листом АТ КБ «ПриватБанк» від 19.05.2026 та випискою по рахунку за період з 21.11.2021 по 29.11.2021.

Договір про надання фінансового кредиту від 21.11.2021, додаткові договори № 1 від 01.01.2022 та № 2 від 13.02.2022 містять персональні дані ОСОБА_1 , зокрема, РНОКПП, серію та номер паспорта громадянина України, адресу реєстрації та фактичного проживання, електронну пошту, телефон.

На виконання ухвали суду першої інстанції від 05.05.2026 представником позивача надіслано до суду заяву, в якій зазначено, що договір про надання фінансового кредиту № 69533748 від 21.11.2021, додатковий договір № 1 від 01.01.2022 та додатковий договір № 2 від 13.02.2022 разом з додатками до них, були укладені відповідачем із первісним кредитором шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджує вчинення правочинів в електронній формі, при цьому таке підписання стало можливим виключно після авторизації відповідача в особистому кабінеті на сайті кредитора з використанням логіна та пароля, а також внесення персональних даних і номера телефону, без чого укладення вказаних договорів та додатків до них було б неможливим.

ОСОБА_1 не спростував факт відкриття на його ім`я банківського рахунку та надходження на нього кредитних коштів.

Отже, укладення кредитного договору та надання відповідачу кредитних коштів, відступлення права вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів та строк його дії.

Наявність заборгованості за договором підтверджується розрахунком, який не спростований позичальником.

За змістом частини 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт укладення договору кредитного договору та наявності заборгованості за цим договором.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У матеріалах справи відсутні відомості про оспорення відповідачем у судовому порядку укладеного кредитного договору, визнання його в судовому порядку недійсним в цілому або в частині.

Отже, в силу вказаної вище презумпції правомірності правочину правомірність положень договору презюмується.

Тому слушними є доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для відмови в позові.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішив відповідно до вимог ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не пливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 16 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 15 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта