Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №582/686/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №582/686/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Яковенко Н. М.

Номер провадження 33/816/1323/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 172-20 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у залі суду в місті Суми, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Галкіна В.Л. на постанову Недригайлівського районного суду м. Суми від 02 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп. судового збору.

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Недригайлівського районного суду м. Суми від 02 червня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн за те, що 20 квітня 2026 року близько 21 год 00 хв ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової частини, в умовах особливого періоду під час виконання службових обов`язків, перебував на території тимчасового розташування військової частини у стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Галкін В.Л. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову судді Недригайлівського районного суду м. Суми від 02 червня 2026 року скасувати, справу направити на новий розгляд.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що 02 червня 2026 року до суду першої інстанції надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , того ж дня без повідомлення особи, яка притягається до адміністративні відповідальності було розглянуто справу та постановлено постанову, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративні стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн 00 коп. В оскаржуваній постанові зазначено, що «у судове засідання ОСОБА_1 не прибув, у матеріалах справи є його заява, у якій він просить розгляд справи провести без його участі, свою вину визнає».

Однак апелянт наголошує, що по-перше, ОСОБА_1 і не міг прибути у судове засідання, бо не було здійснено його повідомлення; по-друге таке повідомлення мало бути направлено не пізніше ніж за три дні до судового засідання, однак справа була розглянута в день надходження, тобто судом здійснено свідоме порушення прав ОСОБА_1 .

Також захисник зазначає про те, що суд першої інстанції посилався на заяву ОСОБА_1 яка міститься в матеріалах справи та в якій він просить розгляд справи провести без його участі та нібито свою вину визнає. Вказане не заслуговує на увагу, адже з жодною заявою ОСОБА_1 до Недригайлівського районного суду не звертався, матеріали справи надані на запит адвоката вказують, що ці заяві не зареєстровані в канцелярії суду і надійшли разом з матеріалами справи.

В судове засідання призначене на 08 год. 30 хв. 16 вересня 2026 року, особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Галкін В.Л. не з`явилися, про призначення даної справи до апеляційного розгляду повідомлені належним чином, до початку судового засідання захисником Галкіним В.Л. подано клопотання у якому просить проводити розгляд справи без його участі та без участі ОСОБА_1 , а тому, апеляційний суд вважає за можливе, відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, здійснити апеляційний розгляд вказаної справи за їх відсутності.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Апеляційний суд вважає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказані вимоги закону суддею суду першої інстанції було дотримано в повному обсязі, а висновок щодо наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП є належним чином обґрунтованим та вмотивованим, з таких підстав.

24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, та який діє і на даний час.

Відповідно до абз.5 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Стаття 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, передбачає, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Так, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов`язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов`язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду, та тягне за собою накладення штрафу від двохсот п`ятнадцяти до двохсот вісімдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до десяти діб.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, була встановлена суддею з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, а саме:

- протоколу про адміністративне правопорушення №0090 від 20 квітня 2026 року, який відповідає вимогам чинного законодавства, складений уповноваженою особою та в якому розкрито обставини вчиненого правопорушення;

- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №2692 від 29 серпня 2025 року;

- наказом командира військової частини НОМЕР_1 №1127 від 11 травня 2023 року;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого у ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння – 2,56 %;

- копією військового квитка ОСОБА_1 ;

- службовою характеристикою;

- заявою ОСОБА_1 , згідно якої він свою вину визнає повністю, просить призначити покарання у вигляді адміністративного штрафу.

Вказані докази були зібрані у передбаченому законом порядку, оцінені та проаналізовані суддею, і ставити під сумнів їх належність та допустимість у апеляційного суду підстави відсутні.

Що стосується доводів апелянта про те, що справу було розглянуто того ж дня коли і надійшла до суду, без повідомлення особи, яка притягається до адміністративні відповідальності та постановлено постанову, то апеляційний суд спростовує зазначене.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про складання стосовно нього протоколу 20 квітня 2026 року за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, другий примірник протоколу отримав, зі своїми процесуальними правами ознайомлений.

Таким чином, ОСОБА_1 , знаючи, що стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, мав можливість цікавитися ходом та станом його розгляду, реалізовувати свої процесуальні права та належним чином виконувати процесуальні обов`язки, проте жодних дій для з`ясування стану розгляду справи не вчиняв.

Враховуючи положення, передбачені ст. 268 КУпАП, та беручи до уваги те, що ст. 277 КУпАП передбачений строк розгляду справи про військове адміністративне правопорушення, який становить одну добу з дня одержання відповідного протоколу та інших матеріалів, а також обізнаність ОСОБА_1 про наявність щодо нього протоколу, суддя апеляційного суду не вбачає порушень процесуального закону з приводу розгляду справи за його відсутності.

Апеляційний суд зауважує, що після дослідження протоколу про адміністративне правопорушення та наданих до нього документів у сукупності не виявлено жодних об`єктивних даних, які б свідчили про підроблення зазначених документів, відомості про звернення ОСОБА_1 до відповідного органу із заявою щодо фальсифікації документів матеріали справи не містять.

Наведені в апеляційній скарзі твердження фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів та висновками суду першої інстанції, однак не містять належного обґрунтування незаконності чи необґрунтованості оскаржуваної постанови.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення. Накладене стягнення відповідає санкції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів у суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Недригайлівського районного суду м. Суми від 02 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн 00 коп. - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Галкіна В.Л. на цю постанову - без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.