Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №587/4771/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/4771/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Вортоломей І. Г.

Номер провадження 33/816/182/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 126 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Кравченко Д. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 587/4771/24 за апеляційною скаргою захисника ЛОПАТКІНА О. В. на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 04.03.2025, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

захисника – Лопаткіна О. В.,

установив:

В поданій апеляційній скарзі захисник ЛОПАТКІН О. В. просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, оскільки суд першої інстанції в порушення вимог КУпАП прийняв постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначене в постанові не відповідає фактичним обставинам справи і суд не надав належної оцінки доказам у справі. Відсутні докази того, що ОСОБА_2 керував т/з і є суб`єктом правопорушення, з боку поліцейських та працівників медичного закладу було порушено порядок огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 04.03.2025 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, із позбавленням права керування т/з строком на 5 років. Стягнуто в дохід держави 605,60 грн судового збору.

Згідно постанови судді, 08.12.2024 о 19 год. 04 хв. в с. Бездрик, дорога Суми-Полтава км5, ОСОБА_2 , керуючи т/з не мав при собі посвідчення водія на право керування т/з відповідної категорії, так як ніколи його не отримував, тобто не маючи права керування т/з. Правопорушення вчинено повторно протягом року, а саме за ч. 2 ст. 126 КУпАП від 25.09.2024, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР.

08.12.2024 о 19 год. 04 хв. в с. Бездрик, дорога Суми-Полтава км5, водій ОСОБА_2 керував т/з Део Нексія, д. н. з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився в установленому законом порядку зі згоди водія в медичному закладі КНП СОР ОКМЦСНЗ м. Суми. Згідно з висновком лікаря № 2525 від 08.12.2024 водій перебував в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР.

Вислухавши доводи захисника Лопаткіна О. В., який підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Розглянувши протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 191836 та ЕПР1 № 191826 від 08.12.2024, суддя суду першої інстанції дійшла правильного висновку, що ОСОБА_2 повторно протягом року керував т/з не маючи права керування таким т/з, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і, крім протоколів, об`єктивно підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

- відеозаписами з технічних засобів поліцейських, на яких зафіксовані обставини виявлення у ОСОБА_2 , який керував т/з, ознак алкогольного сп`яніння і пропозиція останньому від поліцейських про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку – або на місці зупинки т/з, або в закладі охорони здоров`я; огляд ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП СОР ОКМЦСНЗ м. Суми (а. с. 4, 12);

- копією постанови поліцейського про накладення стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3131098 від 25.09.2024, згідно якої на ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 126 КУпАП було накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн за керування т/з, не маючи права керування таким т/з (а. с. 3);

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.12.2024, виданого КНП СОР ОКМЦСНЗ м. Суми, згідно якого ОСОБА_2 на час обстеження перебував у стані алкогольного сп`яніння (а. с. 10).

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч. 2-4 цієї статті (керування т/з особою, яка не має права керування таким т/з, або передача керування т/з особі, яка не має права керування таким т/з; керування т/з особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування т/з; керування т/з особою, позбавленою права керування т/з), а відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, крім іншого, за керування т/з в стані алкогольного сп`яніння.

Диспозиції ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетними, тобто відсилають до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколах поліцейського та в постанові судді суду першої інстанції присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 вимог ПДР, згідно яких:

- п. 2.1а – водій механічного т/з повинен мати при собі посвідчення водія на право керування т/з відповідної категорії;

- п. 2.9а – водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп`яніння.

Процедура огляду на стан сп`яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

Так, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає обов`язковому огляду на відповідний стан сп`яніння.

Згідно визначеної процедури огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського.

Відеозаписи події правопорушення є об`єктивними доказами у справі і не залежать від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певної обставини, а засвідчують, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських, у тому числі і щодо забезпечення проходження водієм ОСОБА_2 огляду на стан алкогольного сп`яніння. Із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , а той факт, що зафіксовані на них події за участю останнього мали місце у реальності та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється, незважаючи на наявну різницю в часі у 8 хв, зафіксовану на відео та вказану в протоколі, так як вказана стороною захисту різниця в часі свідчить лише про відсутність попередньої синхронізації часу в приладі з реальним часом доби.

Ці відеозаписи розкривають повну картину події, яка відбулась 08.12.2024 о 19 год. 04 хв. на км5 дороги Суми-Полтава в с. Бездрик за участю ОСОБА_2 , та містять усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді (ст. 280 КУпАП): 1) факт керування особою т/з; 2) відсутність у особи, яка керувала т/з, права керування таким т/з (не отримувала посвідчення водія); 3) повторність керування т/з протягом року; 4) наявність у особи, яка керувала т/з, ознак алкогольного сп`яніння і вимога поліцейського щодо необхідності проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку; 5) огляд особи, яка керувала т/з, огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я і медичний висновок про перебування цієї особи у стані сп`яніння.

Тільки Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3), оскільки керування т/з означає не тільки виконання водієм технічних дій для приведення т/з в рух та зміни його напрямку або швидкості, але й включає також усі дії, пов`язані з наданням, зупиненням та маневруванням т/з. Тобто, керуванням т/з є процес управління та експлуатації будь-якого т/з, який використовується для пересування людей або вантажів, із дотримання правил дорожнього руху (у тому числі і приписів п. 2.1а і 2.9а ПДР) та забезпечення безпеки, ураховуючи мету поїздки, її особливості, термін, маршрут руху, дорожні умови, швидкісний режим на різних ділянках, зупинки.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України (абз. 3 і 4 п. 27 постанови № 14 Пленуму від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами), згідно якої «керування т/з необхідно розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа т/з, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Таким чином, особі забороняється керувати т/з у будь-якому випадку, коли ця особа не має при собі посвідчення водія на право керування т/з відповідної категорії, оскільки водій – це особа, яка керує т/з і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування т/з, тимчасовий талон на право керування т/з) відповідної категорії; водієм також є особа, яка навчає керуванню т/з, перебуваючи безпосередньо в т/з.

У свою чергу, посвідчення водія (водійське посвідчення) – це не тільки офіційний документ, що підтверджує право фізичної особи керувати т/з відповідної категорії, а ще й документ, що засвідчує спеціальний статус водія, який видається виключно після проходження навчання, успішної здачі теоретичних і практичних іспитів у сервісних центрах МВС та є дійсним в Україні і, згідно з міжнародними угодами, за її межами.

Крім того, водієві чи особі, яка керує т/з, також забороняється керувати т/з й в стані алкогольного сп`яніння, незважаючи на наявність чи відсутність підстав для зупинки т/з поліцейськими, а правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважається закінченим з моменту, коли т/з почав рухатись, хоч своїм ходом, хоч за допомогою буксирування, і не має значення, протягом якого часу особа, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, керувала т/з.

Зокрема, згідно п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю, тому вимога поліцейських до ОСОБА_2 про пред`явлення посвідчення водія на право керування т/з відповідної категорії та про необхідність проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відповідає легітимній меті та завданням КУпАП, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП).

Саме ігнорування ОСОБА_2 імперативних вимог ПДР, а не дії інших осіб, й призвело до складення відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 191836 та ЕПР1 № 191826 від 08.12.2024, які, у свою чергу, містять всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до їх змісту (ст. 256 КУпАП): суть правопорушення (об`єктивна сторона) – керування особою т/з в стані алкогольного сп`яніння, не маючи права керування т/з (відсутність посвідчення водія на право керування т/з відповідної категорії); конкретні підпункти пунктів ПДР – п. 2.1а, 2.9а щодо обов`язків і заборон для водія; нормативно-правові акти, які передбачають адміністративну відповідальність за невиконання водієм цих обов`язків і заборон ПДР – ч. 5 ст. 126 і ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні протоколів дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_2 як учасника дорожнього руху, тому доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_2 т/з не керував і відповідно не є суб`єктом правопорушення не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, спростовуються наведеними вище доказами та не ґрунтуються на вимогах закону.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про порушення поліцейськими та працівниками закладу охорони здоров`я порядку огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими і такими, що також задоволенню не підлягають.

Як убачається з матеріалів справи, огляд ОСОБА_2 на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я проводився лікарем цього закладу, який і склав в подальшому відповідний медичний висновок щодо результатів огляду, а окремі маніпуляції дійсно виконувала медична сестра за вказівкою лікаря та під його безпосереднім наглядом, що на думку апеляційного суду не є порушенням процедури огляду водіїв на стан сп`яніння.

Відповідно п. 10 вказаного вище Порядку, огляд водія т/з в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), а згідно п. 7, 8, 14 розділу III «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Обов`язковим є огляд з відібранням біологічних зразків при підозрі водія у перебуванні в стані наркотичного сп`яніння чи під дією психотропних речовин, а також якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами. Тобто, визначення стану алкогольного сп`яніння шляхом обов`язкового лабораторного дослідження здійснюється лише у окремо взятих випадках, внаслідок чого не проведення лабораторного дослідження біосередовища ОСОБА_2 не може вважатись порушенням процедури його огляду, так як відповідний діагноз лікарем може формуватись не лише на підставі лабораторних досліджень, а й на підставі даних візуального обстеження особи, результатів обстеження за допомогою технічного засобу тощо.

Необхідно зауважити, що апеляційний суд в межах даної справи позбавлений можливості надавати будь-яку оцінку кваліфікації, компетенції й фаховій відповідності працівнику закладу охорони здоров`я, а саме лікарю-спеціалісту КНП СОР «ОКМЦСНЗ» м. Суми вимогам професійних стандартів, оскільки відповідність таким вимогам засвідчують певні документи (диплом державного зразка про медичну освіту; сертифікат лікаря-спеціаліста, виданий вищим медичним навчальним закладом, закладом післядипломної освіти III-IV рівнів акредитації; посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії за спеціальністю тощо), а рішення про надання права на професійну діяльність в Україні таким особам ухвалює Міністерство охорони здоров`я.

Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється.

Апеляційний суд звертає увагу також на те, що право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду передбачене п. 14 вказаного Порядку, але ОСОБА_2 не скористався своїм правом і висновок лікаря щодо результатів його медичного огляду з підстав неповноти чи неправильності не оскаржив, як не оскаржив і дії працівників закладу охорони здоров`я.

Відсутність у ОСОБА_2 посвідчення водія (права керування т/з), про що наголошує у своїй апеляційній скарзі захисник, не виключає можливість застосування такого адміністративного стягнення як позбавлення права керування т/з, що відповідає як вимогам закону (ст. 30 і ч. 5 ст. 126 КУпАП), так і правовому висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду 04.09.2023 (справа № 702/301/20).

Так, нормами чинного КУпАП не тільки не передбачено будь-яких обмежень щодо накладення стягнення у виді позбавлення права керування т/з у даній конкретній ситуації, а й навпаки санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП прямо вимагає застосувати таке додаткове стягнення до осіб, які на момент вчинення правопорушення не мали права керування т/з або були позбавлені такого права, а правова природа адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування т/з не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія і не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом на підставі санкції відповідної частини статті КУпАП і полягає у забороні керування т/з.

Позбавлення права керування т/з має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, а адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП). При цьому позбавлення наданого громадянинові права керування т/з застосовується на строк до 3 років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до 10 років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо особою, позбавленою права керування т/з, до закінчення строку дії такого стягнення вчинене нове правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування т/з, до стягнення за вчинення нового правопорушення приєднується невідбута частина стягнення, а загальний строк позбавлення права керування т/з може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений ч. 2 ст. 30 КУпАП. Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку т/з, залишення на порушення вимог встановлених правил місця ДТП, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (ч. 2-5 ст. 30 КУпАП).

Вищенаведене підтверджує не лише факт керування ОСОБА_2 т/з в стані алкогольного сп`яніння і дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, а й відсутність у нього права керування таким т/з, що повністю відповідає вимогам закону, які особа, яка керує т/з зобов`язана виконувати (п. 2.1а, 2.9а ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суддя повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Здійснена апеляційним судом перевірка зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколах про адміністративні правопорушення та в постанові судді обставин саме ОСОБА_2 повторно протягом року керував т/з, не маючи права керування таким т/з, в стані алкогольного сп`яніння, так як будь-який наявний у справі сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів, наведених вище.

Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколах обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні ним правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 і ч. 5 ст. 126 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 04.03.2025 стосовно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ЛОПАТКІНА О. В. на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов