Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №591/8466/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/8466/26

Номер провадження 22-ц/816/2719/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Худика А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

у присутності:

представника боржника ОСОБА_1 – адвоката Цуканова Валерія Валерійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Цукановим Валерієм Валерійовичем,

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 13 липня 2026 року, постановлену у складі судді Северинової А.С. у м. Суми, повне судове рішення складено 13 липня 2026 року,

у цивільній справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни, стягувач ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_1 , про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України

в с т а н о в и в:

Короткий зміст заявлених вимог і ухвала суду першої інстанції

У липні 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Боруца Т.М. звернулася до суду з поданням.

Свої вимоги мотивувала тим, що приватним виконавцем здійснюється зведене виконавче провадження № 80648960, до складу якого входить, зокрема, виконавче провадження № 80835049 з примусового виконання виконавчого листа Зарічного районного суду м. Суми № 591/3176/25 від 15 серпня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 17 січня 2021 року в розмірі 1 500 000 грн та судового збору в сумі 6 000 грн.

23 квітня 2026 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80835049, а також було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, які направлено боржнику рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення вказані постанови ОСОБА_1 отримала 01 травня 2026 року, а тому боржник була обізнана про відкрите відносно неї виконавче провадження № 80835049 та обов`язок виконати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 липня 2025 року у справі № 591/3176/25, яке набрало законної сили 15 серпня 2025 року. Однак, боржник не надала декларацію про доходи та майно, про рахунки в банках та інших фінансових установах та інші відомості, передбачені п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначала, що з метою надання боржнику додаткової можливості виконати покладений на неї законом обов`язок та забезпечити належне виконання судових рішень, приватним виконавцем на електронну адресу представника боржника – адвоката Цуканова В.В. було направлено лист № 3911 від 14 травня 2026 року, а на електрону адресу боржника – лист № 6129 від 25 червня 2026 року. У зазначених листах приватним виконавцем повторно вимагалося від боржника надати заповнену декларацію про доходи та майно ОСОБА_1 , а також письмові пояснення щодо причин невиконання, зокрема рішення Зарічного районного суду м. Суми у справі № 591/3176/25 від 15 липня 2025 року.

Проте, боржником не було вчинено жодних дій, спрямованих на виконання цього обов`язку. Декларація про доходи та майно не подана і про будь-які об`єктивні причини неможливості її подання приватному виконавцю не повідомлено. Пояснення щодо причин невиконання судових рішення не надано. Про наявність обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій, зокрема хвороби сторони виконавчого провадження, перебування у відрядженні, дії обставин непереборної сили, стихійного лиха чи інших об`єктивних причин, які могли б бути підставою для відкладення виконавцем проведення виконавчих дій, боржник приватного виконавця не повідомляла.

Вважала, що така поведінка свідчить про невиконання ОСОБА_1 обов`язків, покладених на неї законом, та перешкоджає повному, своєчасному й ефективному здійсненню зведеного виконавчого провадження № 80648960.

Посилаючись на вказані обставини, просила суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України боржника – ОСОБА_1 шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13 липня 2026 року подання приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Т.М. про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон боржника – ОСОБА_1 шляхом заборони перетинати Державний кордон України до виконання зобов`язань у зведеному виконавчому провадженні № 80648960, до складу якого входить виконавче провадження № 80835049 з виконання виконавчого листа № 591/3176/25 від 15 серпня 2025 року, виданого Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 17 січня 2021 року в розмірі 1500000 грн 00 коп. та судового збору в сумі 6000 грн 00 коп.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав, що державним виконавцем надано достатньо доказів ухилення боржниці від виконання покладених на неї за виконавчим документом зобов`язань, а також враховував їх значний розмір.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Цуканова В.В., через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким залишити без задоволення подання приватного виконавця Боруци Т.М.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що приватним виконавцем не надано достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу та її наміру ухилятися від виконання покладених на неї зобов`язань, а сама по собі наявність невиконаного судового рішення не може бути підставою для обмеження свободи її пересування.

Крім того, подання не містить обґрунтування, яким чином застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України буде сприяти виконанню рішення суду та погашенню нею заборгованості.

Зауважує, що неподання боржником декларації про доходи та майно, про рахунки в банках та інших фінансових установах може розглядатись як вчинення адміністративного правопорушення, а не слугувати підтвердженням невиконання рішення суду.

Вказує, що погашення заборгованості за виконавчими документами здійснюється боржником самостійно, шляхом перерахування грошових коштів. Боржник не змінювала місця проживання, не ховалася і не вчиняла активних дій для виїзду на постійне місце проживання за кордон з метою ухилення від виконання рішення суду.

Наголошує на тому, що з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 331/8536/17, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У судовому засіданні апеляційного суду представник боржника ОСОБА_1 – адвокат Цуканов В.В., доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Від приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Т.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить відмовити у задоволенні скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані приватним виконавцем матеріали, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для тимчасового обмеження боржниці у праві виїзду за межі України до виконання нею зобов`язань за виконавчим документом. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не спростовують встановлених обставин справи, а тому не можуть бути підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали.

Приватний виконавець Боруца Т.М. та стягувач ОСОБА_2 у судове засідання апеляційного суду не прибули, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

15 серпня 2025 року Зарічним районним судом м. Суми видано виконавчий лист № 591/3176/25.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруцею Т.М. від 23 квітня 2026 року відкрито виконавче провадження № 80835049 з примусового виконання виконавчого листа №591/3176/25 від 15 серпня 2025 року, виданого Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 17 січня 2021 року в розмірі 1500000 грн 00 коп. та судового збору в сумі 6000 грн 00 коп. Зобов`язано боржника протягом п`яти робочих днів подати декларацію про доходи та майно.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруцею Т.М. від 23 квітня 2026 року накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунку(ах)/електронному(их) гаманці(ях): НОМЕР_1 , відкритий в oschadbank; НОМЕР_2 , відкритий в АТ СЕНС БАНК; НОМЕР_3 , відкритий в Акціонерному товаристві Акцент_банк; НОМЕР_4 , відкритий в АТ Універсал Банк; НОМЕР_5 , відкритий в АТ Універсал Банк; НОМЕР_6 , відкритий в АТ Універсал Банк, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунку(ах)/електронному(их) гаманці(ях), що має(ють) спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруцею Т.М. від 23 квітня 2026 року приєднано виконавче провадження № 80835049 до зведеного виконавчого провадження № 80648960.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Т.М. перебуває зведене виконавче провадження № 80648960, до складу якого входить: виконавче провадження № 80835049 з виконання виконавчого листа №591/3176/25 від 15 серпня 2025 року, виданого Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 17 січня 2021 року в розмірі 1500000 грн 00 коп. та судового збору в сумі 6000 грн 00 коп.; виконавче провадження № 80639550 з виконання виконавчого листа № 591/9463/24 від 22 квітня 2025 року, виданого Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 70000 євро; виконавче провадження № 74676358 з виконання наказу № 920/746/22 від 27 березня 2024 року, виданого господарським судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпрополімермаш» 3854212,97 грн.

01 травня 2026 року Лях О.В. отримала копію постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 80835049.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Встановлено, що у приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Т.М. на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 80648960, до складу якого входить виконавче провадження № 80835049 з виконання виконавчого листа № 591/3176/25 від 15 серпня 2025 року, виданого Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 17 січня 2021 року в розмірі 1500000 грн 00 коп. та судового збору в сумі 6000 грн 00 коп.

Як слідує з матеріалів справи, з моменту набрання законної сили судовим рішенням, ОСОБА_1 протягом тривалого часу не виконує покладені на неї зобов`язання, заборгованість у добровільному порядку не погашає та будь-яких належних і допустимих доказів вчинення дій, спрямованих на реальне виконання рішення суду, не надала.

ОСОБА_1 є особою працездатного віку. При цьому, як пояснив у судовому засіданні апеляційного суду її представник, вона не працює, живе за рахунок чоловіка. Водночас вік її дітей, згідно з поясненнями представника, дозволяє вчиняти дії для працевлаштування з метою виконання рішення суду та сплати своїх грошових зобов`язань. Станом на день апеляційного перегляду боржник є внутрішньо переміщеною особою, наслідком чого є відповідні виплати.

Крім того, з матеріалів зведеного виконавчого провадження вбачається наявність рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 січня 2026 року у справі № 591/6216/24, залишеного без змін постановою Сумського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року, з яких слідує, що боржник ОСОБА_1 у грудні 2022 року вчиняла правочини, спрямовані на відчуження своїй доньці належного їй нерухомого майна.

При цьому, Зарічним районним судом м. Суми, при розгляді справи № 591/3176/25, було встановлено, зокрема, що ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1500000,00 грн зобов`язувалася повернути у строк до 17 січня 2022 року в повному обсязі.

Рішення було ухвалене 15 липня 2025 року, а 15 серпня 2025 року виданий виконавчий лист на його виконання.

Тобто, хоча і до ухвалення судового рішення, але вже маючи грошові зобов`язання на значну суму, ОСОБА_1 у 2022 році вчиняє правочини, спрямовані на безоплатне відчуження нерухомого майна своїй близькій особі.

Факт безоплатного відчуження ОСОБА_1 нерухомого майна близькій особі, маючи грошові зобов`язання у значній сумі, які в подальшому були підтверджені судовим рішенням про стягнення з неї цієї суми коштів має значення для оцінки поведінки боржника на стадії виконання рішення.

Відсутність на момент укладення договорів дарування відкритого виконавчого провадження або арешту майна не означає, що боржник не була обізнана про існування свого зобов`язання. ОСОБА_1 не могла не усвідомлювати або повинна була усвідомлювати наслідки відчуження належного їй майна для подальшого виконання грошового зобов`язання.

Тому зазначене відчуження не оцінюється судом як самостійна або єдина підстава для обмеження права виїзду, однак у сукупності з іншими встановленими обставинами підтверджує поведінку боржника, спрямовану не на виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що боржником самостійно здійснюється погашення заборгованості за виконавчими документами шляхом перерахування грошових коштів не спростовують правильності висновку суду першої інстанції, оскільки стягнення відбувається внаслідок примусових заходів виконання судового рішення, вжитих приватним виконавцем, а не внаслідок добровільного виконання боржником своїх боргових зобов`язань.

Часткове внесення ОСОБА_1 коштів у незначній сумі порівняно з сумою заборгованості не свідчить про добросовісність боржника і не виключає можливості застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, якщо після часткового внесення коштів залишається значний розмір невиконаного зобов`язання, а поведінка боржника у сукупності свідчить про ухилення від виконання судового рішення.

Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вживає реальних заходів щодо погашення заборгованості, повідомляє виконавця про наявне майно, грошові кошти чи джерела доходів, за рахунок яких може бути забезпечене виконання судового рішення. Навпаки, наявність значного розміру заборгованості за виконавчим документом та тривале невиконання рішення суду свідчать про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим документом.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що фактично державним виконавцем не було в повному обсязі вжито всіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання судового рішення, не спростовують встановленого факту невиконання боржником рішення суду та не свідчать про відсутність підстав для застосування передбаченого законом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що приватним виконавцем не надано достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу та її наміру ухилятися від виконання покладених на неї зобов`язань, оскільки ухилення від виконання судового рішення не обов`язково має виражатися лише в активному приховуванні або прямій відмові виконувати рішення, а може полягати також у сукупності дій і бездіяльності, які свідчать про небажання боржника добросовісно виконувати рішення та сприяти виконавцю у його виконанні.

Колегія суддів зауважує, що тимчасові обмеження боржника у праві виїзду за межі України не порушить її права на вільне пересування та відповідає усім трьом критеріям, про які йдеться у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Гочев проти Болгарії» від 26 листопада 2009 року, а саме: ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету захисту прав і свобод іншої особи стягувача за судовим рішенням, яке набрало законної сили та перебуває у справедливому балансі між правами боржника та публічним інтересом.

Таке обмеження є пропорційним, оскільки тривале невиконання судового рішення суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже нівелює значення судового рішення, яке захищає права людини, робить відповідне право не реальним, а ілюзорним.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання в апеляційній скарзі на висновок Верховного Суду у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 331/8536/17, оскільки він не є релевантним до спірних правовідносин.

За встановлених обставин справи та враховуючи обов`язковість виконання судових рішень, гарантоване статтею 129-1 Конституції України та статтею 18 ЦПК України, а також те, що виконання судового рішення є складовою права на справедливий судовий розгляд, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення подання приватного виконавця щодо застосування до ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Цукановим Валерієм Валерійовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 13 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складене 16 вересня 2026 року.

Головуючий - Я.Л. Петен

Судді: А.О. Замченко

А.М. Худик