Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №592/8151/25 — Сумський апеляційний суд

Суд: Сумський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: страхування, з них

Дата: 14 вересня 2026 р.

Справа: №592/8151/25

Суддя: Сидоренко А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м.Суми

Справа №592/8151/25

Номер провадження 22-ц/816/2817/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Сидоренко А. П. (суддя-доповідач),

суддів - Щербаченко М. В. , Нестеренка М. В.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

у присутності представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу представника ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» Бузінського Андрія Васильовича на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 липня 2026 року, ухваленого у місті Суми у складі судді Фоменко І.М. в цивільній справі № 592/8151/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,повний текст рішення виготовлено 21 липня 2026 року,

в с т а н о в и в:

20 травня 2025 року представник ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» (далі - ТДВ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку суброгації.

Позовна заява мотивована тим, що 23 вересня 2024 року о 08 год. 45 хв. в м. Суми на проспекті Т. Шевченка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Ковпаківського районного суду міста Суми від 21 жовтня 2024 року у справі № 592/16394/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Транспортний засіб MERCEDES-BENZ E200d, державний номерний знак НОМЕР_1 , належний ОСОБА_3 , був застрахований у ТДВ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202.24.2835003 від 16 травня 2024 року.

На виконання умов договору страхування позивач виплатив на користь потерпілої страхове відшкодування у розмірі 316695,55 грн, що, на його думку, відповідає вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та надав письмові докази.

Згідно з відомостями Централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність відповідача - власника транспортного засобу ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , не була застрахована.

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП з їх вини, здійснюється МТСБУ у порядку, визначеному законом.

23 вересня 2024 року позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування. За результатами її розгляду МТСБУ здійснило виплату у розмірі 160000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 12891 від 29 квітня 2025 року.

Таким чином, позивач отримав відшкодування у розмірі 160000,00 грн, тоді як ним було виплачено потерпілій 316695,55 грн. Різниця між зазначеними сумами становить 156695,55 грн (316695,55 грн – 160000,00 грн).

Посилаючись на те, що станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ЗАЗ, д.н.з НОМЕР_2 не була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а виплату страхового відшкодування в межах страхової суми за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснило МТСБУ, відповідач як особа, яка завдала шкоду, зобов`язаний сплатити на користь позивача різницю між сплаченим страховим відшкодуванням позивачем та сплаченим страховим відшкодуванням МТСБУ.

У зв`язку з цим позивач просив стягнути з відповідача на свою користь відшкодування в сумі 156695,55 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 липня 2026 року у задоволенні позовної заяви ТДВ «Експрес Страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку суброгації відмовлено. Стягнуто з позивача на корить відповідача судові витрати у вигляді понесених витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 7485,28 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 13 серпня 2026 року представник ТДВ «Експрес Страхування», посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, неналежну оцінку доказів, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме стягнути з відповідача 156695,55 грн відшкодування шкоди в порядку суброгації та судові витрати, а також скасувати стягнення з позивача 7485,28 грн витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування за договором добровільного страхування, набуло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, у межах фактично понесених витрат. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ЗАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП не була застрахована, МТСБУ здійснило виплату у розмірі 160000,00 грн. Фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MERCEDES-BENZ E200d, д.н.з. НОМЕР_1 , становила 316695,55 грн, що підтверджується актами наданих послуг, нарядами-замовленнями, рахунками-фактурами та платіжними документами. Отже, різниця у розмірі 156695,55 грн підлягає стягненню з відповідача відповідно до ст. 1194 ЦК України.

Суд першої інстанції безпідставно визначив розмір шкоди виключно на підставі висновку судової автотоварознавчої експертизи № 3/2026, відповідно до якого вартість ремонту становить 122267,09 грн, та не надав належної оцінки доказам фактичного проведення ремонту і понесення відповідних витрат.

Зазначений висновок експерта не має наперед встановленої сили та мав оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами. При цьому визначена експертом вартість ремонту зумовлена, зокрема, способом відновлення пошкоджених складових шляхом їх ремонту замість заміни. Водночас надана позивачем відповідь офіційного дилера MERCEDES-BENZ - ТОВ «Автомобільний Дім Укравто Україна» свідчить про неможливість або недоцільність ремонту окремих пошкоджених деталей та необхідність їх заміни з огляду на вимоги виробника, матеріал деталей і характер пошкоджень.

Зокрема, офіційний дилер зазначив про необхідність заміни передньої правої фари, неможливість відновлення переднього бампера з дотриманням стандартів виробника, а також недоцільність ремонту алюмінієвого переднього крила та пошкодженого колісного диска. Таким чином, висновок експерта щодо можливості ремонту зазначених складових суперечить інформації офіційного дилера та фактично проведеному ремонту.

Суд першої інстанції не усунув зазначених суперечностей, не встановив, який спосіб відновлення відповідає вимогам виробника та забезпечує приведення транспортного засобу до стану, що існував до ДТП, а також не надав належної оцінки документам, що підтверджують фактичне виконання ремонтних робіт.

При цьому на момент ДТП транспортний засіб був фактично новим: строк його експлуатації становив менше одного року, а пробіг - менше 10000 км. Відтак визначення способу відновлення шляхом ремонту замість заміни пошкоджених складових без урахування вимог виробника не може вважатися належним відновленням транспортного засобу до його попереднього технічного та експлуатаційного стану.

Крім того, суд не врахував, що ТДВ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» здійснило страхове відшкодування безпосередньо на рахунок СТО, яка фактично виконувала відновлювальний ремонт. Такий порядок виплати відповідав умовам договору страхування, які передбачали пріоритет виплати на СТО та визначення розміру відшкодування на підставі документів, що підтверджують фактичне виконання ремонтних робіт та їх вартість.

Отже, у справі наявні належні докази не лише розрахункової, а й фактичної вартості відновлення транспортного засобу. Суд першої інстанції, не надавши їм належної оцінки та безпідставно надавши перевагу висновку експерта, дійшов помилкового висновку про те, що виплата МТСБУ у розмірі 160000,00 грн повністю покриває завдану шкоду.

Таким чином, фактичний розмір шкоди становить 316695,55 грн, з яких 160000,00 грн відшкодовано МТСБУ, а 156695,55 грн залишаються невідшкодованими та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлялись належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам законодавства оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23 вересня 2024 року о 08 год. 45 хв. у м. Суми на просп. Т. Шевченка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом ЗАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 , унаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб MERCEDES-BENZ E200d, д.н.з. НОМЕР_1 .

Транспортний засіб MERCEDES-BENZ E200d, д.н.з. НОМЕР_1 був застрахований в ТДВ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави за №202.24.2835003 від 16 травня 2024 року (т. І а.с.9, 10-13).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником автомобіля MERCEDES-BENZ E200d, д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_4 (т. І а.с.27).

Постановою Ковпаківського районного суду міста Суми від 21 жовтня 2024 року у справі № 592/16394/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 850 грн (т. І а.с.30).

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

23 вересня 2024 року до ТДВ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу MERCEDES-BENZ E200d, д.н.з. НОМЕР_1 , яке відбулося в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди (т. І а.с.35).

На виконання умов договору страхування позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 316695,55 грн, що підтверджується страховими актами № 3.24.04929-1, № 3.24.04929-2 та платіжними інструкціями № 68821622 від 04 жовтня 2024 року і № 68822849 від 22 листопада 2024 року (т. І а.с.36, 37).

Факт проведення відновлювального ремонту транспортного засобу підтверджується актами наданих послуг № 2400019893 від 18 листопада 2024 року та № 2500001487 від 06 лютого 2025 року, складеними до відповідних нарядів-замовлень, на загальну суму 316695,55 грн (т. І а.с.70,74).

Розмір страхового відшкодування визначався на підставі Калькуляції до рахунку-фактури № 2124003741 від 02 жовтня 2024 року та Калькуляції до рахунку-фактури № 2124004372 від 14 листопада 2024 року, відповідно до яких вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MERCEDES-BENZ E200d, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 316695,55 грн (т.І, а.с.31, 32).

Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування за відновлювальний ремонт застрахованого транспортного засобу MERCEDES-BENZ E200d, д.н.з. НОМЕР_1 , безпосередньо на рахунок станції технічного обслуговування — ТОВ «АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ УКРАВТО Україна» на загальну суму 316695,55 грн, що підтверджується повідомленнями АТ «Ощадбанк» від 04 жовтня 2024 року та від 21 листопада 2024 року (т. І а.с. 33, 34).

Згідно з відомостями Централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність відповідача - власника транспортного засобу ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2 , не була застрахована (т. І а.с.40).

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП з їх вини, здійснюється МТСБУ у порядку, визначеному законом.

23 вересня 2024 року позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування (т. І а.с.41).

За результатами її розгляду МТСБУ здійснило виплату у розмірі 160000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 12891 від 29 квітня 2025 року (т. І а.с. 42, 43).

Згідно з висновком судового експерта Варухи В.О. № 3/2026, складеним за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи 12 березня 2026 року, вартість відновлювального ремонту на усунення пошкоджень складових КТЗ MERCEDES-BENZ, Е2000 d 4МАТІС, 2024 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VINWIKLFOFB3RA061604, що виникли внаслідок події, яка сталася 23 вересня 2024 року, за матеріалами справи, станом цін на час його відновлення, з урахуванням ПДВ на вартість робіт, матеріалів та складових частин, складає: 122267,09 грн. (т. І а.с.164-176).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем докази вартості відновлювального ремонту транспортного засобу ґрунтуються на відомостях наданих станцією технічного обслуговування та не підтверджують беззаперечно заявлений розмір вартості ремонту, оскільки огляд транспортного заходу проводився без участі відповідача, а розрахунки СТО не можуть вказувати на визначення об`єктивної (незалежної) вартості відновлювального ремонту.

Суд визнав належним і допустимим доказом висновок судової автотоварознавчої експертизи, відповідно до якого вартість ремонту становить 122267,09 грн. Оскільки МТСБУ виплатило 160000,00 грн, суд дійшов висновку про повне виконання деліктного зобов`язання відповідача та відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладений між ТДВ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_4 стосовно транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 16 травня 2024 року, а тому у відповідності до ч. 6 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3720-IX від 21 травня 2024 року на спірні взаємовідносини поширюється вимоги Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, яка діяла до введення в дію цього закону (тут і далі - Закон №1961-IV).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання.

У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 89 ЦПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до частини третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно з частиною першою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (частина п`ята статті 106 ЦПК України).

Аналіз матеріалів справи та оскаржуваного рішення свідчить, що судом першої інстанції надано оцінку не лише висновку автотоварознавчої експертизи, але й іншим доказам, наданим позивачем на обґрунтування вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, зокрема рахунки-фактури, калькуляцію, акти огляду транспортного засобу тощо.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано, надаючи оцінку доказам, виготовленими станцією технічного обслуговування, прийшов висновку, що цей суб`єкт, хоч і спеціалізується на ремонті транспортних засобів, проте рішення щодо заміни чи ремонту складових (деталей) приймає виключно замовник, який звертається до СТО з метою проведення ремонту пошкодженого транспортного засобу. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності відповідальності працівників станції технічного обслуговування в разі завищення вартості відновлювального ремонту, що викликає сумнів у визначенні об`єктивної (незалежної) вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

За таких обставин суд першої інстанції при оцінці наданих сторонами доказів при визначенні розміру вартості відновлювального ремонту правильно послався як на належний та допустимий доказ висновок судової автотоварознавчої експертизи, виготовлений 12 березня 2026 року на виконання ухвали суду.

Зазначений висновок автотоварознавчої експертизи містить відомості про те, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384,385 КК України, а також наявний перелік матеріалів, на підставі яких було проведено дослідження, в тому числі і документи виготовлені ТОВ «Автомобільний дім Укравто Україна», на які посилається позивач у апеляційній скарзі.

При цьому представник позивача не скористався правом подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта, також як і не заявляв клопотання про призначення додаткової або повторної експертизи.

Колегія суддів вважає необгрунтованим доводи апеляційної скарги позивача про невідповідність запропонованого експертом способу відновлення вимогам виробника транспортного засобу, технологічним вимогам до ремонту відповідних складових, оскільки висновок автотоварознавчої експертизи містить зазначення відповідних пунктів Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, внесеною відповідно до Постанови КМУ до реєстру методи МЮ України використовуваних при проведенні судових експертиз та досліджень від 12 вересня 2014 року, врахування показань свідка ОСОБА_5 щодо характеру пошкоджень транспортного засобу, листи офіційного дилера виробника в Україні ТОВ «Автомобільний дім Укравто Україна».

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 25 липня 2018 року у справі №922/4013/17, оскільки за обставинами цих справ суди надавали оцінку наданими сторонами доказам, проте висновки експертиз надані сторонами в цих справах не були, також як і не заявлялись клопотання про призначення відповідних експертиз.

Натомість згідно висновку Верховного Суду, зазначеного в постанові від 16 жовтня 2023 року у справі № 161/23210/21, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже за цим висновком передбачено альтернативні способи доведення розміру заподіяної шкоди шляхом надання доказів у виді висновку автотоварознавчої експертизи або документів станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт транспортного засобу.

Отже рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і не свідчить про порушення судом норм матеріального права.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, належної правової оцінки судом обставин справи та не впливають на правильність ухваленого рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, тому відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, а ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 липня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2026 року.

Головуючий - А. П. Сидоренко

Судді: М. В. Щербаченко

М. В. Нестеренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua