Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №950/239/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №950/239/26

Номер провадження 22-ц/816/2745/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Худика А.М. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Замченко А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чехун Юлії Віталіївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 24 липня 2026 року, ухвалене у складі судді Бакланова Р.В. у м. Лебедин Сумської області,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

29 січня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до Лебединського районного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електронним кредитним договором № 28.10.2023-100000608 від 28 жовтня 2023 року.

Свої вимоги мотивує тим, що 28 жовтня 2023 року сторони в електронній формі уклали кредитний договір № 28.10.2023-100000608. За твердженням позивача, відповідачці було надано 6 000 грн на 28 днів, із кінцевою датою повернення 24 листопада 2023 року, під фіксовану процентну ставку 1,35 % за кожен день користування кредитом. Крім процентів, договором передбачено разову комісію у розмірі 15 % від суми кредиту, тобто 900 грн.

Позивач послався на те, що кошти мали бути перераховані на електронний платіжний засіб відповідачки з маскованим номером НОМЕР_3, а видачу кредиту підтверджує квитанція від 28 жовтня 2023 року. Також позивач стверджував, що 13 грудня 2023 року відповідач здійснила часткову сплату у сумі 500 грн, розцінюючи цю дію як визнання боргу. У зв`язку з цим позивач просив стягнути з відповідача 8 667,69 грн, у тому числі 6 000 грн основного боргу, 1 767,96 грн процентів за користування кредитом та 900 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 24 липня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 28.10.2023-100000608 від 28 жовтня 2023 року у розмірі 8 667,96 грн, покладено на позивача судові витрати, понесені ТОВ «Споживчий центр».

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів оформлення електронної домовленості, але не довів фактичну видачу кредиту. Наявний пакет документів у поєднанні з BankID-даними і кодом «С677» є достатнім для висновку про зовнішнє оформлення акцепту умов договору від імені відповідачки, однак ці документи не підтверджують виконання кредитодавцем окремого обов`язку з перерахування грошей. Жоден наданий документ не походить від платіжної системи або банку як підтвердження завершеної конкретної операції, а сукупність наданих документів не усуває відсутності первинного доказу фактичного перерахування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр» у повному обсязі через недоведеність фактичного надання відповідачці кредитних коштів і, як наслідок, недоведеність виникнення та розміру заявленої заборгованості. Оскільки всі заявлені грошові вимоги є похідними від факту надання 6 000 грн, недоведеність цього основного факту унеможливлює стягнення тіла кредиту, процентів і комісії.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

03.08.2026 ТОВ «Споживчий центр», через свого представника Чехун Ю.В., звернулося до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Лебединського районного суду Сумської області від 24.07.2026 скасувати та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сторона позивача вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, суд неналежним чином дослідив докази, порушуючи норми матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір № 28.10.2023-100000608 від 28.10.2023 у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової, а відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами.

Апеляційна скарга також аргументована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту надання кредитних коштів, фактично поклавши на позивача обов`язок подання доказів, які у позивача об`єктивно не існують та не можуть існувати з огляду на правову природу спірних правовідносин і законодавчо встановлені обмеження. Позивач зазначає, що ним було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу - LiqPay, а на підтвердження переказу коштів надано квитанцію LiqPay, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», який містить усі відомості щодо платіжної операції, а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. При цьому позивач наголошує, що не є банківською установою, не має правового доступу до інформації про рух коштів за банківськими рахунками клієнтів та не може надати банківські виписки відповідача або повні реквізити його платіжної картки.

Крім того, апеляційна скарга мотивована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо довідки-розрахунку заборгованості, процентів та комісії. Позивач не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо визначення довідки-розрахунку заборгованості як неналежного доказу наявності заборгованості за кредитним договором та зазначає, що наведений позивачем у позовній заяві розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Також позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору процентна ставка становить 1,35 % за 1 (один) день користування кредитом, а комісія, пов`язана з наданням кредиту, - 15 % від суми кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп.; розрахунок заборгованості проведений з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру відсотків, визначених у кредитному договорі.

Щодо подання відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач ОСОБА_1 не скористалася наданим їй частиною 1 статті 360 ЦПК України правом подати відзив на апеляційну скаргу у строк, встановлений судом апеляційної інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

15 липня 2023 року через центральний вузол Системи BankID НБУ отримано ідентифікаційні дані ОСОБА_1 : РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону НОМЕР_2 , паспортні дані та адреса (а.с. 12 зв.).

Наданий пакет електронних документів містить паспорт споживчого кредиту, підтвердження укладення кредитного договору, заявку, акцепт, оферту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту.

У зазначених документах міститься одноразовий ідентифікатор «С677», номер телефону НОМЕР_2 , а також зазначено дату й час укладення кредитного договору - 28 жовтня 2023 року о 09 год 37 хв.

Заявкою визначено суму кредиту 6 000 грн, строк кредитування 28 днів, дату повернення кредиту - 24 листопада 2023 року, процентну ставку - 1,35 % на день та разову комісію - 900 грн. Реквізит платіжного засобу у наданих документах зазначено в маскованому вигляді: НОМЕР_3.

У заявці позичальник підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №28.10.2023-100000608 від 28.10.2023, з якими попередньо уважно ознайомився (а.с. 15-16).

Таблиця загальної вартості кредиту передбачає два розрахункові періоди по 14 днів. За перший розрахунковий період визначено проценти у розмірі 1 134,00 грн, за другий - 693,66 грн, загалом 1 827,66 грн. Загальна вартість кредиту відповідно до таблиці становить 8 727,66 грн (а.с. 19 зв).

Згідно з квитанцією електронної системи LiqPay, 28.10.2023 о 09:37 було здійснено платіж на суму 6 000,00 грн, ID операції: 2384269799, Order ID: O_78EC764543FB884F907A57D43841E65F94A3, з призначенням платіжної операції: «Видача за договором № 28.10.2023-100000608» (а.с. 11).

Довідка-розрахунок, складена позивачем, визначає інший розмір процентів - 1 767,96 грн - та загальний борг у розмірі 8 667,96 грн (а.с. 21).

Позивач у позовній заяві визнає, що відповідачем здійснено часткову сплату за договором у розмірі 500 грн, яку позивач врахував у рахунок погашення заборгованості за процентами.

Договір № 4507 від 1 листопада 2020 року регулює загальні відносини між АТ КБ «ПриватБанк» і ТОВ «Споживчий центр» щодо сервісу LiqPay (а.с. 25-30).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач довів оформлення електронної домовленості, але не довів факту видачі кредиту, а відтак - виникнення та розміру заявленої заборгованості. Оскільки всі заявлені грошові вимоги є похідними від факту надання кредиту в розмірі 6 000 грн, недоведеність цього основного факту унеможливлює стягнення тіла кредиту, процентів і комісії. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр» у повному обсязі.

Щодо укладення електронного кредитного договору

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами укладено електронний кредитний договір.

Матеріалами справи підтверджується, що 15 липня 2023 року через центральний вузол Системи BankID НБУ позивачем отримано ідентифікаційні дані ОСОБА_1 , а саме: РНОКПП НОМЕР_1 , дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону НОМЕР_2 , паспортні дані та адресу.

Заявка та пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) підписані одноразовим ідентифікатором «С677». У заявці позичальник ОСОБА_1 підтвердила, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 28.10.2023-100000608 від 28 жовтня 2023 року, з умовами якого вона попередньо уважно ознайомилася.

Наведені докази у своїй сукупності підтверджують вчинення сторонами необхідних дій, спрямованих на укладення кредитного договору в електронній формі, а тому висновок суду першої інстанції про факт укладення між сторонами електронного кредитного договору є обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про укладення між сторонами електронного кредитного договору, водночас не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту перерахування кредитних коштів.

Адже, згідно з квитанцією електронної системи LiqPay, 28 жовтня 2023 року о 09 год 37 хв було здійснено платіж на суму 6 000,00 грн, ID операції: 2384269799, Order ID: O_78EC764543FB884F907A57D43841E65F94A3, з призначенням платіжної операції: «Видача за договором № 28.10.2023-100000608» (а.с. 11). Зазначені реквізити дають можливість ідентифікувати конкретну платіжну операцію, її дату, час, суму та безпосередній зв`язок із кредитним договором № 28.10.2023-100000608.

Вказана квитанція у сукупності з матеріалами щодо укладення електронного кредитного договору підтверджує не лише погодження сторонами умов кредитування, а й здійснення кредитодавцем платіжної операції на суму, визначену договором.

При цьому дата та час проведення платежу - 28 жовтня 2023 року о 09 год 37 хв - відповідають даті та часу укладення кредитного договору, а сума платежу відповідає визначеній заявкою сумі кредиту - 6 000 грн.

Пряме зазначення у призначенні платежу номера кредитного договору № 28.10.2023-100000608 додатково підтверджує належність проведеної операції саме до спірних правовідносин.

За таких обставин квитанція електронної системи LiqPay є належним доказом фактичного перерахування кредитних коштів, а висновок суду першої інстанції про недоведеність факту видачі кредиту не відповідає наявним у справі доказам.

Щодо розрахунку заборгованості за кредитним договором

Колегія суддів не погоджується з розміром заборгованості, визначеним позивачем у довідці-розрахунку (а.с. 21).

Суд не може обмежитися формальним прийняттям розрахунку заборгованості, наданого позивачем, а зобов`язаний перевірити його правильність, обґрунтованість та відповідність умовам укладеного між сторонами договору і наданим доказам.

Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 754/17518/15-ц (провадження № 61-17132св18), відповідно до якого "у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню, та вирішує питання про стягнення доведеної суми заборгованості, щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк зобов`язувався надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти".

Аналогічний підхід сформульовано Верховним Судом у постанові від 03 листопада 2023 року у справі № 925/872/21, згідно з яким суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та оцінювати докази, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань.

Згідно з таблицею загальної вартості кредиту визначено проценти у розмірі 1 827,66 грн, а загальну вартість кредиту - 8 727,66 грн (а.с. 19 зв).

Водночас довідка-розрахунок, складена позивачем, визначає інший розмір процентів - 1 767,96 грн - та загальний борг у розмірі 8 667,96 грн (а.с. 21). При цьому зазначений розрахунок не містить конкретного розрахунку заборгованості, не дає можливості встановити порядок її формування та не узгоджується з відомостями, наведеними у таблиці загальної вартості кредиту.

Крім того, позивач визнає факт сплати відповідачкою 500 грн. За таких обставин довідка-розрахунок не дає можливості встановити правильний розмір заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів враховує відомості, наведені у таблиці загальної вартості кредиту, відповідно до якої проценти за користування кредитом визначені у розмірі 1 827,66 грн, а загальна вартість кредиту - 8 727,66 грн (а.с. 19 зв). Зважаючи на сплату відповідачкою 500 грн, яка визнається позивачем, заборгованість за процентами становить 1 327,66 грн (1 827,66 грн - 500 грн), заборгованість за тілом кредиту - 6 000 грн. Отже, загальна заборгованість за кредитним договором становить 7 327,66 грн.

Щодо сплати відповідачем комісії за надання кредиту

Відповідно до умов кредитного договору №28.10.2023-100000608 від 28.10.2023 встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 900,00 грн. Розраховується вона шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні.

Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз змісту положень кредитного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія у визначених у цих пунктах розмірах. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає, що положення кредитного договору щодо сплати позичальником «комісії, пов`язаної з наданням кредиту» є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Указаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Також апеляційний суд зауважує, що положення договору про надання, управління та обслуговування споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки положення кредитного договору, якими встановлені умови про сплату позичальником комісії за надання, управління та обслуговування кредиту є нікчемними (в частині встановленої комісії), апеляційний суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зокрема, сума заборгованості підлягає зменшенню на 900 грн (суми нарахованої комісії за надання кредиту).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги свідчать про те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки не надав належної оцінки доказам щодо укладення та виконання сторонами кредитного договору.

Водночас апеляційний суд не погоджується з визначеним позивачем розміром заборгованості, оскільки наданий розрахунок не узгоджується з умовами договору та встановленими обставинами справи. Крім того, відсутні правові підстави для стягнення передбаченої договором комісії.

Отже, за результатами апеляційного перегляду встановлено підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті заявлених вимог.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Висновки суду щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а за подання апеляційної скарги - у розмірі 3 993,60 грн, що підтверджується відповідними платіжними документами.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 84,54 %, а в іншій частині позову відмовлено, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача ( ОСОБА_1 ) на користь позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр») підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 2 250,79 грн (2 662,40 грн ? 84,54 %), а також судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 376,19 грн (3 993,60 грн ? 84,54 %).

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, Сумський апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.

Рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 28.10.2023-100000608 від 28 жовтня 2023 року у розмірі 7 327,66 грн та судовий збір у загальному розмірі 5 626,98 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.М. Худик

Судді: Я.Л. Петен

А.О. Замченко