Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №585/2010/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/2010/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Євтюшенкова В. І.

Номер провадження 33/816/218/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Баришевої А. І., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 585/2010/24 за апеляційною скаргою захисника МЕНЬКА Д. Д. на постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10.03.2025, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винуватим за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 ,

захисника – адвоката Менька Д. Д.,

установив:

У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвокат МЕНЬКО Д. Д. просить скасувати постанову судді, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, оскільки огляд на стан наркотичного сп`яніння проведений з істотними порушеннями, тому отримані докази є недопустимими.

Постановою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10.03.2025 ОСОБА_2 визнаний винуватим за ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком один рік. Стягнуто ОСОБА_2 605,60 грн судового збору.

Згідно постанови судді, 14.04.2024 о 12 год. 57 хв. в м. Ромни по вул. Полтавській водій ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ 21093 н. з. НОМЕР_1 у стані наркотичного сп`яніння, згідно висновку лікаря № 58, огляд проведений в КНП СОР ОКСЛ зі згоди водія, чим порушив п. 2.9а ПДР.

Вислухавши доводи ОСОБА_2 та його захисника Менька Д. Д., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 655749 від 20.04.2024, суддя суду першої інстанції дійшла правильного висновку, що ОСОБА_2 керував т/з у стані наркотичного сп`яніння, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і, окрім протоколу, об`єктивно підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

- відеозаписами з технічних засобів поліцейських, на яких зафіксовані обставини зупинки т/з під керуванням ОСОБА_2 , виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння і пропозиція поліцейських про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, згоди останнього пройти такий огляд в закладі охорони здоров`я, ознайомлення ОСОБА_2 з медичним висновком щодо результатів його огляду на стан сп`яніння, роз`яснення йому прав та складання відносно протоколу про адміністративне правопорушення;

- висновком КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» № 58 від 14.04.2024 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння, згідно якого ОСОБА_2 перебував у стані наркотичного сп`яніння;

- актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 58 від 14.04.2024, згідно якого водій ОСОБА_2 перебував у стані наркотичного сп`яніння (канабіс);

- результатом імунохроматографічного дослідження № 39 від 15.04.2024 ОСОБА_2 , результат тестування: ТНС – позитивний;

- показаннями в суді першої інстанції свідка – лікаря КНП СОР «ОКСЛ» ОСОБА_3 , який пояснив, що проводив освідування особи, відносно якої розглядається справа. Зовні ознак сп`яніння він не мав, по висновку показало, що «марихуана». Він заповнював Акт на підставі Cito test, який проводять в лабораторії. Зразки відбирає медична сестра, а на ранок він передається до лабораторії.

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського та у постанові судді присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.9а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з в стані наркотичного сп`яніння, а сама процедура огляду на стан сп`яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі – Інструкція) і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі – Порядок).

У разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділі I Інструкції, така особа підлягає обов`язковому огляду на відповідний стан сп`яніння, а згідно визначеної процедури огляд водія на стан наркотичного сп`яніння, проводиться у закладі охорони здоров`я, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. При цьому згідно п. 7, 8 розділу ІІІ цієї Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Відеозаписи події правопорушення є об`єктивними доказами у справі і не залежать від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певної обставини, а засвідчують, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських, у тому числі і щодо забезпечення проходження водієм ОСОБА_2 огляду на стан наркотичного сп`яніння. Із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , а той факт, що зафіксовані на них події за участю останнього мали місце у реальності та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.

Ці відеозаписи розкривають повну картину події, яка відбулась 14.04.2024 о 12 год. 57 хв. в м. Ромни по вул. Полтавській за участі ОСОБА_2 , та містять усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді (ст. 280 КУпАП): 1) факт керування особою т/з; 2) наявність ознак наркотичного сп`яніння у особи, яка керувала т/з; 3) вимога поліцейського до цієї особи пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння; 4) згода особи, яка керувала т/з, пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку – в закладі охорони здоров`я; 4) проходження особою такого огляду на стан сп`яніння і складання відповідного медичного висновку.

Необхідно зауважити, що лише Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3).

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР), тому вимога поліцейських до ОСОБА_2 про зупинку т/з і проходження ним огляду у закладі охорони здоров`я у передбачений законом спосіб відповідає легітимній меті та завданням КУпАП, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП), оскільки керування т/з означає не тільки виконання водієм технічних дій для приведення т/з в рух та зміни його напрямку або швидкості, але й включає також усі дії, пов`язані з наданням, зупиненням та маневруванням т/з. Тобто, керуванням т/з є процес управління та експлуатації будь-якого т/з, який використовується для пересування людей або вантажів, із дотримання правил дорожнього руху та забезпечення безпеки, ураховуючи мету поїздки, її особливості, термін, маршрут руху, дорожні умови, швидкісний режим на різних ділянках, зупинки.

Водієві забороняється керувати т/з в стані наркотичного сп`яніння у будь-якому випадку, незважаючи на наявність чи відсутність підстав для зупинки т/з поліцейськими, а правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважається закінченим з моменту, коли т/з почав рухатись, хоч своїм ходом, хоч за допомогою буксирування, і не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала т/з (абз. 3 і 4 п. 27 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами).

Саме недотримання ОСОБА_2 імперативних вимог ПДР, а не дії інших осіб, призвело до складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 655749 від 20.04.2024, який містить всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до його змісту (ст. 256 КУпАП): суть правопорушення (об`єктивна сторона) – керування т/з в стані наркотичного сп`яніння, конкретний підпункт пункту ПДР – 2.9а, що встановлює певну заборону водієві, та нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за невиконання водієм цієї заборони – ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні протоколу дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_2 як учасника дорожнього руху.

Вищенаведене підтверджує не лише факт керування ОСОБА_2 у стані наркотичного сп`яніння, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає вимогами закону, які водій т/з зобов`язаний виконувати (п. 2.5 ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).

Доводи апеляційної скарги захисника щодо порушення порядку огляду ОСОБА_2 в закладі охорони здоров`я і недопустимість медичного висновку щодо результату огляду як доказу в справі апеляційний суд вважає необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, дослідженим доказам і вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення, а висновок КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» № 58 від 14.04.2024 відносно ОСОБА_2 підписаний і виданий уповноваженою на те особою закладу охорони здоров`я.

Твердження в апеляційній скарзі захисника про те, що на результат застосованого лікарем дослідження могло вплинути вживання ОСОБА_2 певних продуктів, харчових добавок, лікарських препаратів апеляційний суд також не може прийняти до уваги, так як вони є безпідставними і голослівними, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і ґрунтуються виключно на припущеннях. При цьому матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що на момент проведення огляду ОСОБА_2 повідомляв лікарю про вживання таких речовин, заявляв клопотання про необхідність врахування відповідних обставин або ставив під сумнів достовірність результатів проведеного дослідження. Натомість ОСОБА_2 повідомив поліцейським, що за декілька днів до події він вживав наркотичний засіб.

Є безпідставними і доводи апеляційної скарги в тій частині, що у закладі охорони здоров`я лабораторне дослідження біологічного середовища ОСОБА_2 фактично не проводилося, оскільки п. 7-10, 15 розділу ІІІ Інструкції (у редакції, чинній на час вчинення правопорушення) визначено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове; метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння; використання в закладах охорони здоров`я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки; зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів; за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

З наведених вище обставин убачається, що після доставлення ОСОБА_2 до закладу охорони здоров`я у останнього були відібрані зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження, а за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлений остаточний діагноз про перебування ОСОБА_2 у стані наркотичного сп`яніння, який був внесений до акта медичного огляду.

У апеляційній скарзі захисник неодноразово посилається на положення Інструкції та Порядку, згідно яких «огляд водія т/з в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження – газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи», але вказані положення були прийняті після проходження ОСОБА_2 огляду на стан сп`яніння, тому як процесуальні норми не діяли в часі на момент проведення відповідної процедури огляду та не підлягають ретроспективному застосуванню до правовідносин, що виникли й були завершені до набрання ними чинності. Тобто, оцінка законності проведеного медичного огляду має здійснюватися виходячи з вимог законодавства, чинного саме на час його проведення.

Крім того, в межах даної справи апеляційний суд позбавлений можливості надавати будь-яку оцінку кваліфікації, компетенції й фаховій відповідності працівникам закладу охорони здоров`я вимогам професійних стандартів, так як відповідність таким вимогам засвідчують певні документи (диплом державного зразка про медичну освіту; сертифікат лікаря-спеціаліста, виданий вищим медичним навчальним закладом, закладом післядип-ломної освіти III-IV рівнів акредитації; посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії за спеціальністю тощо), а рішення про надання права на професійну діяльність в Україні таким особам ухвалює МОЗ. При цьому ОСОБА_2 у передбачений законом спосіб дії працівників закладу охорони здоров`я не оскаржив, а також не ставив питання про повторне дослідження біосередовища у передбачений законом спосіб (забезпечення закладом охорони здоров`я повторного дослідження біосередовище за визначеною процедурою протягом 90 днів), тому порушень положень Інструкції і Порядку з боку працівників закладу охорони здоров`я апеляційним судом виявлено не було.

Про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об`єктивних підстав вважати, що ОСОБА_2 підлягав огляду на стан сп`яніння, свідчили ознаки, що відповідають приписам п. 2-4 розділу І Інструкції, а питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського, тому відповідні доводи апеляційної скарги захисника також на увагу не заслуговують.

Не заслуговують на увагу твердження апеляційної скарги про відсутність відеозапису проходження ОСОБА_2 огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, оскільки положення ст. 266 КУпАП не встановлюють обов`язку здійснення відеофіксації такого огляду. Натомість обов`язковою вимогою цієї норми є проведення огляду в присутності поліцейського, і, як убачається з матеріалів справи, ця вимога у даному випадку була дотримана.

Разом з тим, суддею суду першої інстанції допущені порушення загальних принципів судочинства, а саме диспозитивності, змагальності та безсторонності. Так, відповідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому згідно ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Тобто, зміст та форма провадження в справах про адміністративні правопорушення повинні відповідати основним (загальним) засадам судочинства, передбаченими ст. 129 Конституції України та розділом І ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», до яких, крім іншого, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів тощо.

Порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення і покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП), тому при складанні протоколу про адміністративне правопорушення уповноважена особа зобов`язана не лише формально зафіксувати обставини події, а й долучити належні та допустимі докази, які підтверджують викладені у протоколі фактичні дані. До таких обставин, зокрема, належать: подія правопорушення (час, місце, спосіб та інші істотні умови його вчинення), форма вини (умисел або необережність), мотив і мета вчинення правопорушення, якщо вони мають значення для правильної кваліфікації діяння. Зазначені докази повинні бути достатніми для встановлення всіх елементів складу адміністративного правопорушення, включаючи об`єктивну та суб`єктивну сторони, а також підтверджувати суб`єктність особи, тобто її здатність нести адміністративну відповідальність.

Як було установлено під час перегляду справи в апеляційному порядку, суддя суду першої інстанції з власної ініціативи викликав і допитав в судовому засіданні як свідка інспектора СРПП ОСОБА_4 , який повідомив суду обставини щодо обставин зупинки т\з під керуванням ОСОБА_2 , виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, проходження ним огляду на відповідний стан у закладі охорони здоров`я, отримання висновку і складання протоколу.

З`ясування певних питань у цій справі є вирішальним, але водночас суд, хоч і має юрисдикцію розглядати як питання права, так і питання факту, але за власною ініціативою не може здійснювати пошук ключових доказів та використовувати їх у своєму рішенні, оскільки встановлені обставини можуть не тільки підтвердити висунуті аргументи, але і спростувати їх, тобто потенційно вони можуть завдати шкоди становищу особи, а тому, за відсутності звернення заінтересованої особи з проханням встановити певні факти чи зібрати конкретні докази, суд обмежується дослідженням лише тих доказів, які були надані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, та особою, щодо якої протокол складений.

У своєму рішенні від 06.02.2025 «Гайдашевський проти України» ЄСПЛ констатував, що «здійснюючи власний пошук доказів та додатково засуджуючи заявника на основі отриманих таким чином доказів, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора і судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду з точки зору об`єктивного критерію. З огляду на їхню природу, обґрунтовані сумніви щодо об`єктивної неупередженості апеляційного суду, як це було виявлено у цій справі, не можуть розглядатися як такі, що відповідають ст. 6 Конвенції».

Вказані обставини залишилися поза увагою судді суду першої інстанції, унаслідок чого були істотно порушені норми КУпАП, що у свою чергу перешкодило ухваленню законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення, тому апеляційний суд вважає за необхідне змінити постанову в зв`язку з неправильним застосуванням норми матеріального права та порушенням норми процесуального права, виключивши з мотивувальної частини судового рішення посилання на пояснення вказаного свідка як на докази вини ОСОБА_2 .

В іншій частині постанову судді суду першої інстанції необхідно залишити без змін, оскільки ретельно дослідивши та перевіривши в ході розгляду усі доводи апеляційної скарги, не виходячи за межі зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, апеляційний суд приходить до переконання, що надані сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення – ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) і досліджені в судовому засіданні докази, є достатніми у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також дозволяють зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, що ОСОБА_2 керував т/з у стані наркотичного сп`яніння, оскільки будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.

Керуючись ст. 294 КУпАП, –

постановив:

Апеляційну скаргу захисника МЕНЬКА Д. Д. задовольнити частково.

Постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10.03.2025 стосовно ОСОБА_5 змінити у зв`язку з неправильним застосуванням суддею суду першої інстанції норми матеріального права та порушенням норми процесуального права.

Виключити з мотивувальної частини постанови посилання судді суду першої інстанції на пояснення інспектора СРПП Линтварьова О. О. як на доказ вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В іншій частині постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10.03.2025 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов