Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №947/19145/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3525/26

Справа № 947/19145/25

Головуючий у першій інстанції Цирфа К. А.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя - доповідач),

Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового проваджння апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Київського районного суду м.Одеси від 24 листопада 2025 року у складі судді Цирфа К.А.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1322-3071 від 27.12.2023 у розмірі 27 147,50 грн, з яких: 3 200 грн за тілом кредиту, 23 947,50 грн за процентами.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідачу перераховано на його платіжну картку кошти в розмірі 2 500 грн. Позивач зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, натомість відповідач зобов`язання належним чином не виконав, заборгованість у виді тіла кредиту та процентів не повернув, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Позиція відповідача в суді першої інстанції

Пояснень, заперечень чи відзиву на позовну заяву від ОСОБА_1 до суду не надходило.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 24 листопада 2025 року у задоволенні позову ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів саме відповідачу. Зокрема, відсутні відомості банку - емітента платіжної картки щодо належності відповідного карткового рахунку відповідачу та руху коштів за ним. Інших первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували перерахування кредитних коштів саме позивачем та саме на рахунок (платіжну картку) відповідача, матеріали справи не містять. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність факту надання відповідачу кредитних коштів, що, у свою чергу, унеможливлює встановлення факту виникнення у нього відповідного кредитного зобов`язання та наявності заборгованості за ним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.11.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю. Судові витрати, пов`язані з розглядом цієї апеляційної скарги, у встановленому законодавством порядку покласти на відповідача та стягнути їх з нього в повному обсязі на користь позивача.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор C1430, для підписання Кредитного договору №1322-3071 від 27.12.2023, підтвердження ознайомлення з Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1322-3071 відповідно до Методики Національного банку України, які є невід`ємною частиною договору. Після підписання Кредитного договору інформаційно-телекомунікаційна система Кредитора, в автоматичному режимі направила екземпляр Кредитного договору, Правила та інші супутні документи на e-mail вказаний Клієнтом при реєстрації, а саме: Sklyarenko1903@gmail.com (також вони доступні 24/7 в особистому кабінеті Клієнта). Також на підтвердження укладання кредитного договору №1322 3071 від 27.12.2023 відповідачем з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було надано до суду електронний доказ в паперовій формі, підписаний одноразовим ідентифікатором «C1430». Скаржником також надано Моніторинг дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ОСОБА_1 на підтвердження факту створення заявки на отримання кредиту, ознайомлення з офертою, надсилання одноразового ідентифікатора Відповідачу на мобільний номер телефона, який він вказав під час заповнення Заявки, а саме: НОМЕР_1 , використання даного ідентифікатора та надсилання Позивачем примірнику Кредитного договору та додатків до нього, які є невід`ємною частиною Договору на електронну адресу відповідачу sklyarenko1903@gmail.com. Відповідач підписав кредитний договір №1322 3071 від 27.12.2023 відповідно до розділу 12 Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором C1430, а Позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу. Отже, Кредитний договір №1322-3071 від 27.12.2023 укладений у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію».

Скаржник зазначає, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь який первинний бухгалтерський документ по рахунку в тому числі про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 є неможливим.

Щодо належності електронного платіжного засобу (карткового рахунку) на який було перераховано кредитні кошти відповідачу, скаржник зазначає, що Клієнт створює заявку на отримання кредиту, отримує дзвінок від співробітника ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», або верифікується за допомогою технології ВаnkID, отримує рішення кредитора щодо можливості надання кредиту, при позитивному рішенні щодо надання кредиту. Клієнт отримує доступ до «особистого кабінету»; в «особистому кабінеті» клієнт отримує гіперпосилання для ознайомлення з Офертою щодо укладення договору. Клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит. Після прийняття клієнтом оферти, йому на телефонний номер (зазначений клієнтом при реєстрації) надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору. Тобто створюючи заявку на отримання кредиту Відповідач самостійно вносить власні дані в тому числі номер банківської картки, на яку бажає отримати кредитні кошти. На підтвердження перерахування Відповідачу коштів, до суду надано Довідку про перерахування суми кредиту №1322-3071 від 27.12.2023, а також лист (довідку) АТ КБ «ПРИВАТБАНК, які містить номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача із маскою, а саме: НОМЕР_2 . Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 від 02.12.2019 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав Відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 3 200,00 грн., на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Щодо погоджених сторонами в кредитному договорі №1322-3071 від 27.12.2023 умов щодо строку кредитного договору, розміру процентів за користування кредитними коштами та порядку їх нарахування, зазначає, що 30.12.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1322-3071, відповідно до умов якої Відповідачу було надано додаткові грошові кошти у кредит за Договором у сумі 700,00 грн. Таким чином сума основного зобов`язання збільшилась з 2500,00 грн. до 3200,00 грн. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту з урахуванням укладеної додаткової угоди - 3200,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; стандартна % ставка - 2,50 % в день. У кредитному договорі №1322-3071 від 27.12.2023 сторонами було погоджено умови щодо розміру та сплати процентів і ОСОБА_1 погодився з такими умовами, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором C1430. Отже, Позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.10. та п. 10.1 кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.12. кредитного договору.

Доводи скарги також мотивовані тим, що до позовної заяви було долучено Розрахунок заборгованості за договором 1322-3071 від 27.12.2023, станом на 25.04.2025. Даним розрахунком також підтверджується не сплата відповідачем заборгованості по кредиту, оскільки жодного платежу на погашення заборгованості відповідачем за весь час користування кредитними коштами не було внесено, що свідчить про свідоме порушення зобов`язань, визначених в Кредитному договорі. Нарахування процентів відбувалось у відповідності до умов Договору та у строк визначений Кредитним договором. Після закінчення строку кредитування, а саме після 21.10.2024 нарахування процентів було зупинено, що також відображено в розрахунку заборгованості. Станом на 25.04.2025 загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 27147,50 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 3200,00 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 23947,50 гривень. Разом з тим скаржник зауважує, що Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 11147,50 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 16000,00 гривень. Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить суд стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 3 200,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 12800,00 гривень. Крім того, звертає увагу суду, що відповідно до вищезазначеного розрахунку вбачається, що позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень ст. 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов Кредитного договору. Отже, Позивач законно нарахував проценти за користування кредитом (згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.12. кредитного договору. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що розрахунок заборгованості є неналежним, осільки наданий Позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом, який чітко відображає порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами, узгоджується з умовами Договору та підтвержує наявність заборгованості за кредитним договором у відповідача.

Позиція відповідача в суді апеляційної інстанції

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без виклику учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 368, ч.1 369 ЦПК України).

3. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Встановлено, що з позовної заяви та долучених доказів убачається, що 27.12.2023 між ТОВ«УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1322-3071 в електронній формі, відповідно до якого позичальнику надано кредит (відкрито кредитну лінію) у розмірі 2 500 грн, шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності та платності. Строк надання кредиту - 300 днів, денна процентна ставка диференційована - 2,5 або 3 %.

Позивач зазначає, що кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (відкрив кредиту лінію) у розмірі, згідно з умовами договору. Натомість відповідач свої зобов`язання не виконав, тіло кредиту та нараховані проценти не повернув.

Станом на 25.04.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 27 147,50 грн, з яких: 3 200 грн за тілом кредиту, 23 947,50 грн за процентами.

Разом з тим, Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 11147,50 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 16000,00 гривень. Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просив суд стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме прострочену заборгованість за кредитом - 3 200,00 гривень та прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 12800,00 гривень, що разом становить 16000 грн.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч.1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не може погодитися із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

За ст.1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Апеляційним розглядом справи встановлено, що 27.12.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1322-3071. Загальний розмір кредиту (сума кредиту) за цим договором становить 2500,00 грн, дата надання/видачі кредиту: 27.12.2023 (п. 4.1, п. 4.2 договору).

Зазначений кредитний договір, як вбачається з його змісту, разом із правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затверджених 14.12.2023 року, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений; у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 2.2. кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендує позичальнику здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування згідно наступного розрахунку: останній календарний день першого базового періоду 09.01.2024 року, сума кредиту 2500,00 грн, нараховані проценти за користування кредитом 875,00 грн, разом до сплати 3375,00 грн (п. 2.3 договору).

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за промоставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності (п. 4.7).

Згідно п. 4.8 договору, базовий період складає 14 календарних днів, а згідно п. 10.1 пільгова процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за промоставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою (п.4.10 договору).

Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 21.10.2024 року. Строк дії договору є рівним строку кредитування. Продовження строку кредитування або строку дії договору в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Подовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань позичальника (п.4.12).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) складає 21250,00 грн та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом (п. 4.14).

30.12.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1322-3071, відповідно до умов якої Відповідачу було надано додаткові грошові кошти у кредит за Договором у сумі 700,00 грн. Таким чином сума основного зобов`язання збільшилась з 2500,00 грн. до 3200,00 грн. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту з урахуванням укладеної додаткової угоди - 3200,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; стандартна % ставка - 2,50 % в день. У кредитному договорі №1322-3071 від 27.12.2023 сторонами було погоджено умови щодо розміру та сплати процентів і ОСОБА_1 погодився з такими умовами, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором C1430.

Позивач через АТ КБ «Приват Банк», з яким укладено договір №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року, 27.12.2023 видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приват Банк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №1322-3071 від 27.12.2023 на карту отримувача НОМЕР_2 та 30.12.2023 здійснив добор по кредиту ще 700,00 грн на цю ж саму карту отримувача (а.с. 25).

Отже, кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Встановлено, що за розрахунком позивача, станом на 25.04.2025, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №1322-3071 від 27.12.2023 становить 27147,00 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом 3200,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 23947,50 грн.

Позивач з урахуванням того, що до позичальника застосовано програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 11147,50 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 16000,00 грн просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1322-3071 від 27.12.2023 в розмірі 16000,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 3200,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 12800,00 грн.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин).

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір №1322-3071 від 27.12.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі, підписано електронним підписом відповідача, шляхом використання одноразового ідентифікатора (С1430), що відповідає наведеним вище вимогам закону, в результаті чого у сторін виникли права та обов`язки. Цей договір, серед іншого, містить інформацію про номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 .

Відповідно до моніторингу дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» при укладенні кредитного договору №1322-3071 від 27.12.2023 між Товариством та ОСОБА_1 вхід в інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця 27.12.2023 о 12:07:21; вхід до особистого кабінету 27.12.2023 о 12:07:21; створення заявки 27.12.2023 о 12:08:20; підтвердження ознайомлення з офертою 27.12.2023 о 12:09:28; введення одноразового ідентифікатора - підпис 27.12.2023 о 12:10:18. Також зазначено час відправки ідентифікатора позичальнику, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор за зазначеним номером мобільного телефону НОМЕР_1 .

Отже, за встановленими у справі обставинами 27.12.2023 у встановленому кредитним договором порядку, а також у відповідності до Закону «Про електронну комерцію» ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали договір про відкриття кредитної лінії №1322-3071, за умовами якої позивач надав шляхом перерахування відповідачу грошові кошти у розмірі 25000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення власних потреб.

Цього ж дня, тобто 27.12.2023, вказана сума позики була перерахована відповідачу на вказану ним платіжну картку НОМЕР_2 , що підтверджується відомостями, наданими позивачем, зокрема копією довідки про перерахування суми кредиту та копією листа АТ КБ «Приватбанк».

АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти в сумі 2500,00 грн перераховані від імені ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на підставі укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» договору №4010 від 02.12.2019 року про надання послуг в системі LiqPay.

Крім того, як встановлено матеріалами справи, 30.12.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1322-3071, відповідно до умов якої Відповідачу було надано додаткові грошові кошти у кредит за Договором у сумі 700,00 грн. Вказана сума позики була перерахована відповідачу на вказану ним платіжну картку НОМЕР_2 , що підтверджується відомостями, наданими позивачем, зокрема копією довідки про перерахування суми кредиту та копією листа АТ КБ «Приватбанк».

Таким чином сума основного зобов`язання збільшилась з 2500,00 грн. до 3200,00 грн.

Доказів на підтвердження того, що вищевказана картка не належить відповідачу або, що на неї не було зараховано 3200,00 грн на виконання договору про відкриття кредитної лінії матеріали справи не містять.

Наведені вище обставини відповідачем усупереч ст. 12, 81 ЦПК України не спростовані, що є його процесуальним обов`язком.

Отже за встановлених судом обставин справи, 27.12.2023 між позивачем та відповідачем укладено електронний кредитний договір шляхом підписання його електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового пароля), умови якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» були виконані, однак відповідач у строк, передбачений умовами договору, заборгованість не повернув.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів факту перерахування кредитних коштів на платіжну картку саме позичальника. Інформація з банку - емітента платіжної картки щодо належності картки відповідачу та руху коштів за нею не надано. Інших первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт перерахування саме позивачем (не іншою фізичною або юридичною особою) коштів на платіжну картку саме відповідача до суду також не надано.

Однак, спростовуючи доводи позивача в цій частині, суд першої інстанції будь-яких заперечень щодо вимог позивача про не належність платіжної картки чи номера телефону, не перерахування коштів на вказаний у договорі про відкриття кредитної лінії №1322-3071 від 27.12.2023 номер особистого електронного платіжного засобу не подавав. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 09.06.2021 у справі №414/496/20.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

З огляду на наведене вище, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Встановлено, що загальний розмір процентів за користування вищенаведеним кредитом у розмірі 3200,00 грн упродовж строку дії договору (300 днів) з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування» складає 23947,50 грн.

Позивачем наголошено, що до позичальника застосовано програму лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 11147,50 грн.

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача за нарахованими процентами складає 12800,00 грн (23947,50 грн - 11147,50 грн), яка підлягає стягненню на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Київського районного суду м.Одеси від 24 листопада 2025 року слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення суду підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374, п. п. 3, 4 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення Київського районного суду м.Одеси від 24 листопада 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Так, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №69538 від 16.05.2025.

При поданні апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №11640 від 15.12.2025.

Тобто, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6 056,00 грн (2 422,40 грн +3 633,60 грн).

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду справи позовні вимоги підлягають задоволенню, то за подання позовної заяви та апеляційної скарги з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у загальному розмірі 6 056,00 грн.

Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст.141, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити.

Рішення Київського районного суду м.Одеси від 24 листопада 2025 року скасувати, ухвалити нове.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованності задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 38548598) загальну суму заборгованності за Кредитним договором №1322-3071 від 27.12.2023 в розмірі 16000,00 гривень, з яких прострочена заборгованість за кредитом - 3200,00 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 12800,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 38548598) судовий збір у загальному розмірі 6056,00 гривень, сплаченого в суді першої та апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе