Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №490/4684/26 — Миколаївський апеляційний суд

12.08.26

33/812/344/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“12” серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд

у складі: головуючої – судді Фаріонової О. М.

за участю секретаря Гулого С. В.

особи, яка притягується до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Кузьміних І.М.

представника потерпілих Набокової О.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами захисника Набокової О.Г., яка діє в інтересах потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на постанову Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 липня 2026 року, якою провадження щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Згідно з протоколом серії ВАД №875983 від 10.05.2026, ОСОБА_1 10.05.2026 о 10:33 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з перевагою сили, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_3 , а саме: ображав її нецензурною лайкою, принижував, погрожував фізичною розправою, тим самим завдавши шкоди її психічному здоров`ю, внаслідок чого остання була емоційно пригнічена, стривожена та налякана.

Посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з протоколом серії ВАД №875984 від 10.05.2026, ОСОБА_1 10.05.2026 о 10:33, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з перевагою сили, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: ображав її нецензурною лайкою, принижував, погрожував фізичною розправою, тим самим завдавши шкоди її психічному здоров`ю, внаслідок чого остання була емоційно пригнічена, стривожена та налякана.

Посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

Постановою суду від 16.07.2026 матеріали вказаних справ про адміністративне правопорушення об`єднано в одне провадження з присвоєнням єдиного порядкового номеру справи №490/4684/26.

У якості доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, працівниками поліції додано до протоколів наступні докази: протоколи прийняття заяв від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про вчинення ОСОБА_1 щодо них адміністративних правопорушень, які полягали у висловлюванні останнім нецензурної лайки, образ, принижень; письмові пояснення ОСОБА_2 від 10.05.2026; письмові пояснення ОСОБА_3 від 10.05.2026; форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства; копія термінового заборонного припису серії АА №528408 від 10.05.2026 щодо ОСОБА_1 ; письмові пояснення ОСОБА_1 від 10.05.2026.

У своїх поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стверджують про те, що 10.05.2026 ОСОБА_1 з`явився за їх місцем мешкання, почав їх принижувати, ображати, погрожувати та виганяти з дому, чим спричинив у них емоційну невпевненість та страх.

Окрім цього, ОСОБА_3 зазначає, що проживає за вказаною адресою з дозволу власника будинку - її матері, разом зі своїм чоловіком та дитиною. 10.05.2026, за їх місцем мешкання, прийшов батько - ОСОБА_4 , та почав їй погрожувати й ображати, оскільки вона не хоче доглядати за його собаками, яких остання боїться. Окрім того, погрожував заселити за їх місцем мешкання військових.

Допитаний в судовому засіданні та у своїх письмових поясненнях до протоколу ОСОБА_1 заперечував обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення.

Пояснив, що 10.05.2026 приїхав за місцем мешкання своєї доньки та дружини, оскільки привіз ліки для хворої собаки. Конфлікт відбувся із зятем з приводу того, що останній хоча й погодився взяти для догляду його собак, однак не надавав їм ліки. На момент сварки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на місці взагалі не було. Таким чином останній ніяким чином не міг вчинити щодо них дії , зазначені у протоколах.

Аналізуючи наведені докази та пояснення сторін по справі, порівнюючи їх із обов`язковими елементами адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції встановив наступне.

Згідно наданої копії рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 11 березня 2025 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.05.2026 за ОСОБА_2 24.05.2021 зареєстровано право власності на будинок АДРЕСА_2 .

З наданих пояснень ОСОБА_1 встановлено, що останній з початку служби у ЗС України та погіршення подружніх відносин, мешкає у своєму будинку в мкрн. Матвіївка. Наразі між колишнім подружжям відбувається судовий процес з розподілу спільного майна, що стає підставою до суперечок між ними.

Ці пояснення не спростовані представником потерпілих, та навпаки знайшли своєї підтвердження у письмових поясненнях ОСОБА_3 , яка зазначила, що мешкає у будинку по АДРЕСА_2 разом із чоловіком та дитиною зі згоди власника - її матері.

Сукупність наведених обставин свідчить про те, що ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 не мешкав з листопада 2024 року, не мав там особистих речей. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , хоча й спочатку мав ключі від воріт та доступ до будинку, однак в подальшому у зв`язку зі зміною замків, втратив такий доступ. Його приїзд за вказаною адресою пов`язаний виключно із необхідністю віддати собак та ліків для їх догляду (з добровільної згоди чоловіка доньки) на час проходження військової служби, що і стало причиною суперечки.

Суддя місцевого суду дійшов висновку, що сторони конфлікту у рівних позиціях відстоювали свої особисті інтереси, зокрема з приводу місця перебування собак та їх догляду. Посилання потерпілих на висловлювання ОСОБА_1 погроз (щодо виселення чи заселення за їх місцем мешкання військових) не могли викликати у потерпілих ніяких емоційних переживань чи необхідності виконувати його вказівки, оскільки такі погрози не мали будь-якого юридичного чи фактичного підґрунтя для реалізації, і це було відомо усім учасникам конфлікту.

В своїх висновках суддя місцевого суду врахував, що у разі домашнього насильства умисел кривдника спрямований виключно на заподіяння шкоди (фізичної, моральної, майнової тощо). Однак у даній конфліктній ситуації умисел ОСОБА_1 був направлений лише на вирішення суперечки щодо догляду за собаками, що не спростовано потерпілими під час розгляду справ про адміністративне правопорушення в суді.

Також суддя місцевого суду дійшов висновку, що конфліктна ситуація виникла спонтанно. В той час, як для домашнього насильства протиправні дії кривдника повторюються та є систематичними, чого матеріалами протоколів не доведено.

У протоколах про адміністративне правопорушення стверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внаслідок насильницьких дій ОСОБА_1 отримали шкоду психічного здоров`я, а саме: емоційну пригніченість, стривоженість, наляканість. Між тим, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду не з`явились.

Потерпілі жодним чином не пояснили, в чому саме полягає шкода їх психічному здоров`ю, які наслідки проявились у них після конфліктної ситуації.

В свою чергу, до матеріалів справ про адміністративні правопорушення не додано відеозаписи з боді-камер поліцейських. За наведених обставин, наведені у протоколах про адміністративне правопорушення обставини не підтверджені. Пояснення потерпілих, додані до протоколів, є голослівними.

Таким чином посилання посадової особи уповноваженої на складання протоколів про адміністративне правопорушення на наявність шкоди психічному здоров`ю потерпілих, є суто формальним, а отже не доведеним.

Посилання представника потерпілих на наявність термінового заборонного припису щодо ОСОБА_1 , як підтвердження існування реальної загрози з його боку - є необґрунтованим.

Суд врахував, що з наявної копії ТЗП серії АА №528408 від 10.05.2026 встановлено, що ОСОБА_1 не погодився із викладеними у ньому відомостями. За відсутності матеріалів відео фіксації в протоколі, а також доказів, окрім пояснень потерпілих, які є зацікавленими у розгляді справи, суд позбавлений можливості встановити обставини виявлення та оцінки працівником поліції ризиків, обставини незгоди ОСОБА_1 із винесеним приписом, а також обставини допиту потерпілих, на підставі яких складено форми оцінки ризиків.

Отже, в даному випадку лише формальна наявність термінового заборонного припису щодо ОСОБА_1 не має для суду преюдиціального значення та за недостатньої обґрунтованості самостійно не може лягти в основу обвинувачення особи.

Закриваючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що з досліджених наявних доказів у справі слідує, що за інкримінованими обставинами правопорушень наявні між ОСОБА_1 (з однієї сторони) та ОСОБА_2 й ОСОБА_3 і її чоловіком (з іншої сторони) сварки й непорозуміння на майновому й побутовому ґрунті, свідчать про існування між ними неузгодженості позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджують факту вчинення саме домашнього насильства. Те, що обидві сторони демонструють невміння вирішувати конфлікти цивілізовано, згідно, з дотриманням моральних норм, є не домашнім насильством, а конфліктом.

В апеляційних скаргах представник потерпілих ОСОБА_5 просить постанову суду скасувати та визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Зазначила, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та безпідставно звузив зміст поняття домашнього насильства, неправильно витлумачив поняття «психологічного насильства», дійшовши помилкового висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, не врахував характер правовідносин між сторонами та особливості домашнього насильства, як триваючого явища, безпідставно відхилив докази сторони потерпілих та неправильно оцінив матеріали складені працівниками поліції, не забезпечив ефективного судового захисту потерпілих, чим порушив позитивні зобов`язання держави, визначені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, порушив права потерпілих на справедливий судовий розгляд, не надавши належної оцінки їх доводам та доказам, що суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою.

Позиції учасників судового провадження.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , та захисник Кузьміних І.М. проти задоволення апеляційних скарг заперечували, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повідомлені про розгляд апеляційних скарг належним чином, їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційних скарг, заяв про участь у судовому засіданні не подавали.

Представник потерпілих Набокова О.Г. підтримала апеляційні скарги, просили постанову суду скасувати та визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, заслухавши пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, апеляційний суд встановив таке.

Положення закону, яким він керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, її вирішення в точній відповідності з законом.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен дати належну оцінку.

Як зазначено в статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП встановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа, повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при ухваленні рішення.

Дослідивши матеріали справи об`єднаної справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Для встановлення події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати, в тому числі, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Обґрунтовуючи свої висновки щодо недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суддя місцевого суду дійшов вмотивованого висновку, що наявними доказами у справі не доведено факту домашнього насильства.

З цими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, з огляду на таке.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП щодо потерпілої ОСОБА_3 , посадовою особою, яка склала протокол надано:

-протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД №875983 від 10.05.2026, яким інкриміновано ОСОБА_1 , що він 10.05.2026 о 10:33 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з перевагою сили вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_3 , а саме: ображав її нецензурною лайкою, принижував та погрожував фізичною розправою, тим самим завдав шкоди її психічному здоров`ю, внаслідок чого постраждала була емоційно пригнічена, стривожена та налякана.

У графі «підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» ОСОБА_1 письмово зазначив про свою незгоду з протоколом.

-фотокопію рапорту інспектора чергового ВП №1 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області, згідно з яким 10.05.2026 о 14:28 год. отримано заяву ОСОБА_3 , яку зареєстровано ЄО за №12481 від 10.05.2026, щодо вчинення відносно неї 10.05.2026 о 14:00 год., по АДРЕСА_2 , батьком ОСОБА_1 домашнього насильства, в ході якого останній ображав її нецензурною лайкою. Внаслідок чого складено адміністративний протокол №875983, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, терміновий заборонний припис стосовно кривдника №528409;

-протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.05.2026, згідно з якою ОСОБА_3 звернулась з відповідною заявою про те, що 10.05.2026 о 10:00 год., її батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ображав її нецензурною лайкою, погрожував насиллям.

Вказана заява власноруч підписана ОСОБА_3 , при цьому у графі 3 заяви «чи застосовувалось фізичне насильство або погроза його застосування, у чому конкретно це проявлялось», заявниця зазначила «ні».

-письмові пояснення ОСОБА_1 від 10.05.2026, згідно з якими 10.05.2026, близько 10:00 год. останній приїхав за місцем мешкання його доньки ОСОБА_3 та зятя ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 , щоб віддати ліки для собаки, яка тимчасово знаходиться у них та відвести собаку до лікарні, оскільки донька та зять відмовляються її доглядати. У зв`язку з тим, що не зміг потрапити на подвір`я будинку, зателефонував доньці та попросив відчинити калитку. Між ними стався конфлікт з приводу того, що ані донька, ані зять не доглядають собаку, а сам він не в змозі фізично цього робити у зв`язку з перебуванням у лавах Збройних Сил України. Після того, як ОСОБА_1 повідомив, що буде телефонувати до поліції, зять ОСОБА_7 злякався, сів до автомобіля та поїхав у невідомому напрямку. Жодних проявів домашнього насильства до доньки та зятя, з його боку, не було.

-письмові пояснення ОСОБА_3 від 10.05.2026, згідно з якими остання повідомила, що за адресою: АДРЕСА_2 , вона проживає разом зі своєю родиною з листопада 2024 року, разом з чоловіком та дитиною, наразі вагітна другою дитиною. 10.05.2026 о 10:00 год., за адресою її проживання прийшов батько ОСОБА_1 та між ними виникла сварка через те, що вона проживає у будинку. Вказала, що у банку вона з родиною проживає з дозволу власниці будинку – її матері. В ході конфлікту батько ображав її та погрожував виселенням, оскільки вона не хоче доглядати його собаку, яку боїться. Також погрожував заселенням до будинку військових. Зазначила, що під час сварки її чоловіка на місці не було;

-форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 10.05.2026 щодо постраждалої ОСОБА_2 від кривдника ОСОБА_1 , яким визначено середній рівень небезпеки;

-фотокопію витягу із мобільного застосунку «Дія» паспорту громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з яким місце проживання останнього зареєстровано по АДРЕСА_3 ;

-копію термінового заборонного припису серія АА №528409 від 10.05.2026, згідно з яким 10.05.2026 о 10:00 год., по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство щодо доньки ОСОБА_3 , внаслідок чого щодо нього вжито наступні заходи: заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком на 10 діб з 12:25 год. 10.05.2026 до 12:25 год. 20.05.2026.

Копію вказаного термінового припису ОСОБА_1 отримав особисто, при цьому письмово зазначив про свою незгоду з ним.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП щодо потерпілої ОСОБА_2 , посадовою особою, яка склала протокол надано:

-протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД №875984 від 10.05.2026, яким інкриміновано ОСОБА_1 , що він 10.05.2026 о 10:33 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з перевагою сили вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: ображав її нецензурною лайкою, принижував, погрожував фізичною розправою, тим самим завдав шкоди її психічному здоров`ю, внаслідок чого постраждала була емоційно пригнічена, стривожена та налякана.

У графі «підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» ОСОБА_1 письмово зазначив про свою незгоду з протоколом.

-рапорт інспектора чергового ВП №1 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області, згідно з яким 10.05.2026 о 10:33 год. отримано заяву захисника ОСОБА_3 - Набокової О.Г., яку зареєстровано ЄО за №12463 від 10.05.2026, про те, що 10.05.2026 о 10:32 год., по АДРЕСА_2 , прийшов чоловік клієнтки та погрожує їй, у будинку дитина 1 рік. Внаслідок чого було складено адміністративний протокол №875983, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника №875983;

-протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.05.2026, згідно з якою ОСОБА_2 звернулась з відповідною заявою про те, що 10.05.2026 о 10:10 год., її колишній чоловік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ображав її нецензурною лайкою, принижував. Вказана заява власноруч підписана ОСОБА_2 , при цьому у графі 3 заяви «чи застосовувалось фізичне насильство або погроза його застосування, у чому конкретно це проявлялось», заявниця зазначила «ні».

-письмові пояснення ОСОБА_2 від 10.05.2026, згідно з якими остання повідомила, що 10.05.2026 о 10:00 год. їй зателефонувала її донька ОСОБА_3 та повідомила, що додому прийшов її батько та колишній чоловік ОСОБА_2 – ОСОБА_1 , який ображає її та виганяє з будинку. Коли о 10:10 год. вона повернулася додому, ОСОБА_1 почав її ображати також, погрожувати, вона при цьому нічого не відповідала та пройшла до будинку.

-письмові пояснення ОСОБА_1 від 10.05.2026, згідно з якими 10.05.2026, близько 10:00 год., за адресою: АДРЕСА_2 , між ним та зятем ОСОБА_8 стався словесний конфлікт, він вийшов на подвір`я та побачив, як приїхала ОСОБА_2 , з якою він розлучений, але між ними триває судовий процес з розподілу спільно набутого майна. Коли ОСОБА_2 вийшла зі свого автомобіля, він перейшов на інший бік вулиці, щоб з нею не контактувати, а вона зайшла до подвір`я. Зазначає, що з ОСОБА_2 не контактував, тому не міг її ніяк образити, причини її звернення з заявою до поліції, останньому невідомі.

-форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 10.05.2026 щодо постраждалої ОСОБА_3 від кривдника ОСОБА_1 , яким взагалі не визначено рівень небезпеки;

-фотокопію Інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 10.05.2026 щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , який на праві власності зареєстровано за ОСОБА_2 ;

-фотокопію витягу із застосунку «Дія» актового запису про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якого у графі «батько» зазначено: ОСОБА_1 , а у графі «мати» зазначено: ОСОБА_2 ;

-фотокопія витягу із застосунку «Дія» актового запису про шлюб №668, згідно з яким 23.09.2022 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_11

-фотокопію витягу із мобільного застосунку «Дія» паспорту громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з яким місце проживання останнього зареєстровано по АДРЕСА_3 ;

-копію термінового заборонного припису серія АА №528408 від 10.05.2026, згідно з яким 10.05.2026 о 10:10 год., по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство щодо колишньої дружини ОСОБА_2 , внаслідок чого щодо нього вжито наступні заходи: зобов`язано залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборонено вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, строком на 10 діб з 12:10 год. 10.05.2026 до 12:10 год. 20.05.2026.

Копію вказаного термінового припису ОСОБА_1 отримав особисто, при цьому письмово зазначив про свою незгоду з ним.

В суді першої інстанції ОСОБА_1 обставини, зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення, заперечував та свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнав, підтвердив надані ним до протоколів письмові пояснення, за фактом подій 10.05.2026 о 10:33 год., по АДРЕСА_2 .

Аналогічні пояснення ОСОБА_1 надав під час апеляційного розгляду та ці пояснення не спростовані.

З досліджених протоколів про адміністративні правопорушення вбачається, що інкримінованими ОСОБА_1 діями 10.05.2026 о 10:33 год., які кваліфіковано посадовою особою, яка склала протоколи за ч. 1 ст. 173 -2 КУпАП, як домашнє насильство психологічного характеру, завдано шкоду психічному здоров`ю потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , внаслідок чого кожна з них була емоційно пригнічена, стривожена та налякана.

Проте, ані заяви, ані письмові пояснення потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , наявні в матеріалах справи, не містять інформації про завдання їм будь-якої шкоди та настання певних наслідків, що є обов`язковим елементом для визнання діяння психологічним домашнім насильством, відповідно до вимог діючого законодавства.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази (відеозаписи з нагрудного відео реєстратора поліцейського, пояснення свідків (сусідів), які б могли чути сварку, на підтвердження викладених в протоколах обставин та наслідком чого стало винесення щодо ОСОБА_1 двох термінових заборонних приписів строком на 10 діб.

Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини справи апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки, притаманні домашньому насильству психологічного характеру, проте вбачаються ознаки конфлікту із колишньою дружиною, що носять цивільно-правовий характер, оскільки між ними наявний спір щодо володіння, користування та розпорядження спільним майном подружжя.

Сам лише факт наявності між колишнім подружжям конфліктних ситуацій не може свідчити про вчинення одним із них психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Протоколи про адміністративні правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 , не можуть бути визнані належними доказами у даній справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вони не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини викладені в них повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, котрі б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.

Пояснення потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть бути єдиними належними та допустимими доказами винуватості ОСОБА_1 в інкримінованих адміністративних правопорушеннях, оскільки вони є заінтересованими особами, що викликає обґрунтовані сумніви у їх поясненнях та доведеності вини особи у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень, зважаючи на те, що інших доказів, окрім пояснень потерпілих, матеріали справи не містять.

Проаналізувавши докази надані до кожного з протоколів про адміністративні правопорушення, враховуючи невизнання вини особою, якій інкриміновано вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених у протоколах, апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо відсутності доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у інкримінованому вчиненні домашнього насильства психологічного характеру щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Суд не погоджується з твердженням апелянта, яка вважає, що термінові заборонні приписи серії АА №528408 від 10.05.2026 та серії АА №528409 від 10.05.2026, винесені щодо ОСОБА_1 є належними та допустимими доказами у справі, оскільки не були оскаржені останнім у встановленому законом порядку, оскільки відомості, зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення, не знайшли свого підтвердження в суді. За таких обставин, і термінові заборонні приписи стосовно кривдника слід вважати необґрунтовано винесеними, оскільки під час винесення посадовою особою уповноваженою на їх складання, не встановлено докази на підтвердження обставин, зазначених у протоколах.

Апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства за обставин, зазначених у протоколах про адміністративні правопорушення.

Висновки суду першої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчинені інкримінованих адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є правильними.

Постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги представника потерпілих ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 , - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя О. М. Фаріонова