Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №490/8332/25 — Миколаївський апеляційний суд

16.09.26

22-ц/812/1517/26

Провадження № 22-ц/812/1517/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 вересня 2026 року м. Миколаїв

справа № 490/9332/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Коломієць В.В., Крамаренко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства “Універсал банк”

на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 29 квітня 2026 року суддею Чулупом О.С., у приміщенні цього ж суду, (дата складання повного тексту не зазначена), у цивільній справі за позовом

Акціонерного товариства “Універсал банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У жовтні 2025 року АТ «Універсал банк» звернулося до суду з указаним вище позовом.

Позивач зазначав, що 24.11.2023 року між АТ «Універсал банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 10 000 грн, з можливістю його зміни, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3,1 % на місяць. Взяті на себе зобов`язання, відповідно до умов кредитного договору, банк виконав у повному обсязі.

Посилаючись на невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань, банк просив стягнути з ОСОБА_1 22 856, 01 грн кредитної заборгованості, що виникла станом на 09.07.2025 року.

Узагальнені доводи інших учасників

Відповідач участі у розгляді справи не приймав, своєї думки стосовно позову не повідомив.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 квітня 2026 року позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» стягнуто 10 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 1 324, 75 грн судових витрат позивача.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладеним між сторонами кредитним договором не було погоджено збільшення кредитну на суму заборгованості по відсоткам до погашення та по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості, або інших умов, при яких позивач має можливість нарахування коштів, що виходять за межі суми кредитного ліміту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі АТ «Універсал банк», посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що підписанням Анкети-заяви власним цифровим підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку Монобанк, позичальник ОСОБА_1 підтвердив отримання в електронному додатку примірника договору, ознайомлення та згоду з умовами договору, його укладення та зобов`язався його виконувати.

На етапі реєстрації відповідача за допомогою смартфону здійснюється генерація ключової пари (особистого та відкритого ключів).

Договір укладено шляхом приєднання клієнта до умов та правил надання банківських послуг.

Підписанням Анкети-заяви ОСОБА_1 просив встановити йому кредитний ліміт 10 000 грн, погодив застосування відсоткової ставки 3,1% поза пільговим періодом.

Також позичальник прийняв усі запропоновані Умовами та Правилами банку пропозиції щодо отримання кредиту та зобов`язання за кредитним договором, підписавши договір власним електронним підписом.

За таких обставин висновок суду про недоведеність підписання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг саме у тій редакції, яка додана до позову, є помилковим.

Узагальнені доводи інших учасників

Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

2.Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову у справі є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 22 856, 01 грн, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів частини тринадцятої статті 7 ЦПК України у випадках, коли розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, судове засідання не проводиться.

Направлені на адресу відповідача ОСОБА_1 апеляційна скарга з додатками та повідомлення про призначення справи до розгляду, відділенням поштового зв`язку повернуті до апеляційного суду з відміткою про відсутність відповідача за вказаною адресою.

У частині восьмій (день вручення) статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Отже, відповідно до приписів пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України відповідач ОСОБА_1 є таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи судом апеляційної інстанції.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що 24.11.2023 року відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови.

На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом, якого є платіжна картка НОМЕР_1 . АТ УНІВЕРСАЛ БАНК свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Згідно довідки про наявність рахунку від 11.07.2025 року відповідачу ОСОБА_1 було видано картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 11/30.

Також банком доведено, що позичальнику ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 10 000 грн.

Згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 у період з 24.11.2023 року по 02.05.2024 року відповідач користувався кредитними коштами, здійснюючи операції щодо їх зняття та поповнення карткового рахунку.

Згідно п. 2 Анкети заяви від 24.11.2023 року у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів на кредит нараховується процентна ставка 3,1 % на місяць з першого дня користування кредитом.

Із зазначеного слідує, що між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг у вигляді надання картки із кредитним лімітом. Підписання такого договору здійснено за допомогою аналога власноручного підпису.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором в розмірі 22 856,01 грн

З пояснень Банку до виписки про рух коштів на рахунку випливає, що кредитний ліміт боржника складає 10 000 грн. Відповідно до виписки про рух коштів на рахунку баланс складає (мінус) – 12 856,01 грн. Заборгованість у сумі 22 856,01 грн складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту у сумі 10 000 грн та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить 12 856,01 грн. Овердрафт виник наступним чином: якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці. При цьому Банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач своїх зобов`язань за договором від 24.11.2023 року належним чином не виконував.

Проте, судом встановлено, що сторони не погоджували, що кредит збільшується на суму заборгованості за Договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості, або інші умови, погоджені між сторонами, при яких позивач має можливість нарахування коштів, що виходять за межі суми кредитного ліміту (Овердрафт).

З огляду на викладене суд дійшов висновку про доведеність надання позичальнику та використання ним 10 000 грн кредитного ліміту, та по відсутність підстав для стягнення 12 856, 01 грн, оскільки їх нарахування та збільшення за їх рахунок заборгованості за тілом кредиту не передбачено умовами договору.

Позиція апеляційного суду

З висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у розмірі 12 856, 01 грн апеляційний суд не погоджується з огляду на наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості за вказаним договором кредиту у розмірі, зазначеному у позовній заяві та наданих до неї документах.

Апеляційний суд не може в повній мірі погодитися з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Так, згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У справі, що переглядається, встановлено, що відповідно до наданої позивачем копії анкети-заяви від 024.11.2023 року, ОСОБА_1 звернувся до позивача із метою отримання банківських послуг та підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, у зв`язку з цим на його ім`я відкрито банківський рахунок та встановлено кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.

Отже, при підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві, і вказаною заявою підтверджується той факт, що відповідач був повністю проінформований про умови кредитування в АТ "Універсал Банк", які були надані йому для ознайомлення у мобільному додатку.

Особливістю проєкту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ "Універсал Банк" опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

У пункті 2 анкети-заяви зазначено, що відповідач просить встановити кредитний ліміт на суму вказану у мобільному застосунку.

Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари електронного підпису з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій (пункт 4).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання банківських послуг від 24.11.2023 року станом на 09.07.2025 року заборгованість відповідача становить 22 856,01 грн, яку позивач визначив як заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) з урахуванням кредитного ліміту та овердрафту (а.с. 10).

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З довідки про розмір встановленого кредитного ліміту вбачається, що 24.11.2023 року відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 10 000 грн (а. с. 21).

Банком надано виписку про рух коштів за картковим рахунком відповідача, з якої вбачається, що ОСОБА_1 користувався наданими кредитними коштами, здійснивши зняття суми встановленого кредитного ліміту в день оформлення кредитного договору. Наведені обставини свідчать про фактичне отримання відповідачем кредитних коштів.

Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів за рахунком станом на станом на 09.07.2025 року заборгованість відповідача становить 22 856,01 грн.

Відповідно до п. 5.22 Розділу ІІ Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ "Універсал Банк" кредит збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому Банк надає кредит згідно з Договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами.

Відповідно до п. 5.20 Розділу ІІ Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ "Універсал Банк" термін повернення овердрафту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування "більшої вірогідності", відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.

Колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог в частині заборгованості у розмірі 12 856, 01 грн.

Доказів погашення позичальником кредитної заборгованості матеріали справи не містять.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку, суду не надано.

Враховуючи стандарт доказування "більшої вірогідності", який застосовується у цивільному судочинстві, колегія суддів приходить до висновку, що надані АТ "Універсал Банк" докази є достатніми, належними та допустимими для підтвердження заявлених позовних вимог, а тому підстав для відмови у їх задоволенні суд першої інстанції не мав.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним апеляційна скарга АТ "Універсал Банк" підлягає задоволенню, заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2026 року скасуванню в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 12 856, 01 грн кредитної заборгованості, з ухваленням нового судового рішення про задоволення цієї частини позовних вимог.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що позовні вимоги АТ «Універсал банк» підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем до суду першої інстанції при поданні позову, у повному обсязі.

Отже, оскільки при ухваленні судового рішення суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» 1 324, 75 грн судових витрат позивача, то при задоволенні позовних вимог судом апеляційної інстанції у повному обсязі, підлягає стягненню також 1 703, 25 грн.

Крім того, з огляду на задоволення у повному обсязі апеляційної скарги АТ «Універсал банк», стягненню з відповідача ОСОБА_2 підлягає 4 542 грн сплаченого при поданні апеляційної скарги судового збору.

Таким чином з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Універсал банк» підлягає стягненню 6 245, 25 грн судових витрат.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал банк» задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2026 року в оскаржуваній частині скасувати та постановити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» 12 856 (дванадцять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн 01 коп. кредитної заборгованості.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» 6 245 (шість тисяч двісті сорок п`ять) грн 01 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: В.В.Коломієць

Т.В.Крамаренко

---------------------------------

Повний текст постанови виготовлено 16 вересня 2026 року