Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №487/2488/25 — Миколаївський апеляційний суд

16.09.26

22-ц/812/1856/26

Провадження № 22-ц/812/1856/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 вересня 2026 року м. Миколаїв

справа № 487/2488/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Курилкіним Сергієм Івановичем,

на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 21 квітня 2026 року під головуванням судді Микульшиної Г.А. в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складений того ж дня, у цивільній справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Діджи Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 24 березня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 10003432307, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 5 900,00 грн. зі сплатою відсотків за його використання. Договір було підписано відповідачем електронним цифровим підписом у вигляді одноразового ідентифікатора. Відповідачу кредитні кошти було перераховано на платіжну картку.

05 вересня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 556/ФК-22, згідно з умовами якого позивач набув право вимоги до відповідача.

Однак ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів не виконав належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 37 896,12 грн, з яких: 5 900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31 996,12 грн - заборгованість за відсотками.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов`язань, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача вказану заборгованість.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2026 року позов задоволений частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 10003432307 від 24 березня 2021 року станом на 10 січня 2022 року в розмірі 37 896,12 грн, з яких: 5 900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31 996,12 грн - заборгованість за відсотками. А також суд стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не виконує взяті на себе грошові зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка відповідачем не спростована та право вимоги якої перейшло до позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення суми боргу.

З приводу стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), фактичну відсутність участі представника позивача при розгляді даної справи, ціну позову, стягнув витрати на оплату професійної правничої допомоги у даній справи у розмірі 2 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Курилкіна С.І., посилаючись на незаконність та необґрунтованість вказаного рішення, на неповне встановлення фактичних обставин справи та не невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача зазначав, що суд в мотивувальній частині оскаржуваного рішення вказав суму боргу, яка є суперечливою сумі боргу, зазначеною у резолютивній частині. Така суперечність, на думку апелянта, свідчить про те, що суд належним чином не дослідив розрахунок заборгованості, не встановив дійсний розмір боргу, а висновки суду в резолютивній частині повністю суперечать висновкам, викладеним у мотивувальній частині.

Апелянт зазначав, що кредитор подав позов 16 квітня 2025 року, не маючи на руках первинного касового або банківського документу про транзакцію на суму 5 900 грн, що підтверджує фінансування. Хоча суд згодом витребував інформацію у АТ «Ощадбанк», сам позивач на момент переходу права вимоги за договором факторингу №556/ФК-22 (05 вересня 2022 року) та на момент подачі позову не підтвердив належними первинними фінансовими документами структуру боргу та факт безготівкового перерахування коштів саме первісним кредитором, що порушує ст. 77, 78 ЦПК України.

Представник відповідача вказував, що суд першої інстанції стягнув заборгованість за відсотками у розмірі 31996,12 грн. Проте, відповідно до офіційної виписки АТ «Ощадбанк» (вх. суду №7819 від 19.03.2026), кошти в розмірі 5 900,00 грн надійшли на рахунок відповідача лише 25 березня 2021 року о 15:14:09. Отже, будь-які нарахування відсотків та договірних санкцій могли розпочатися не раніше 25 березня 2021 року. Позивач у своєму позові та розрахунках стверджує, що договір укладено та кошти видано 24 березня 2021 року. Тобто розрахунок позивача є в апріорі хибним, оскільки містить нарахування за період, коли грошові кошти ще не перебували у володінні відповідача. Суд першої інстанції взагалі не перевірив дату фактичного виникнення кредитних правовідносин, попри наявність виписки у матеріалах справи.

Апелянт зазначав, що позивачем до матеріалів справи не було надано Свідоцтва про реєстрацію ІТС, сертифікатів відповідності або будь-яких інших техніко-юридичних документів, які б підтверджували легітимність функціонування даної системи та точність її алгоритмів. За таких обставин, посилання позивача на внутрішні дані його незареєстрованої ІТС як на беззаперечний доказ, є безпідставним, а самі дані - недопустимими доказами в розумінні ст. 78 ЦПК України.

Отже, оскільки кошти надійшли на добу пізніше, ніж зафіксувала електронна система кредитора, автоматизовані алгоритми ІТС позивача працюють із похибкою. Отже, весь розрахунок заборгованості, здійснений на підставі даних цієї ІТС (з точкою відліку від 24 березня 2021 року), є арифметично та юридично нікчемним, оскільки містить нарахування відсотків за період, коли відповідач грошима не володів. Суд першої інстанції ці обставини повністю проігнорував.

Відповідач звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутнє належне підтвердження того, що позичальнику була надана уся необхідна інформація відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відсутність документального підтвердження такої інформованої згоди означає, що кредитодавець не забезпечив дотримання законодавчих вимог до укладення договору, що ставить під сумнів його юридичну дійсність. Також відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутня інформація про проведення будь-якої додаткової перевірки ідентичності позичальника, яка б підтверджувала його право підписувати договір та брати на себе фінансові зобов`язання. Відсутність належної перевірки ідентифікації може свідчити про недотримання кредитодавцем стандартів, передбачених законодавством про захист персональних даних та запобігання відмиванню доходів, отриманих злочинним шляхом. Це ставить під сумнів законність та юридичну силу укладеного договору, оскільки ідентифікація є важливим елементом, який забезпечує безпеку укладення правочинів в електронному середовищі. Використання виключно гіперпосилання для ознайомлення з Офертою не забезпечує належного інформування клієнта про умови договору, особливо щодо положень, які мають бути зрозумілими та прозорими для прийняття обґрунтованого рішення.

В оспорюваному рішенні суду зазначається, що позивачем було перевірено особисті дані відповідача, та платіжну картку, з метою ідентифікації, однак жодного підтвердження щодо проведення зазначеної вище перевірки не було надано.

Апелянт також посилається на те, що в оспорюваному рішенні суд необґрунтовано посилається на недопустимий формат підпису (одноразовий ідентифікатор), який нібито був використаний для підписання кредитного договору. Практично неможливо підтвердити та перевірити позицію позивача, що одноразовий ідентифікатор був отриманий і використаний ним чи третьою особою з неправомірними намірами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Відповідач не визнає дійсність кредитного договору, підписаного нібито за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ОТП), оскільки порядок і умови використання такого підпису не відповідають вимогам Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Апелянт зазначає, що Закон передбачає, що електронний підпис, який має юридичну силу, повинен бути створений за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) або іншого аналогічного засобу, передбаченого чинним законодавством. Одноразовий ідентифікатор (ОТП), відправлений через SMS, не є КЕП або належним аналогом власноручного підпису, відповідно до вимог Закону. Це ставить під сумнів дійсність та юридичну силу договору, підписаного таким чином. Недотримання процедури ідентифікації відповідно до Закону. Для укладення кредитних договорів в електронній формі за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, зокрема, з використанням електронного підпису, Закон вимагає виконання процедури ідентифікації сторін. Надіслання SMS із кодом не забезпечує належної ідентифікації, оскільки не підтверджує, що саме позичальник, а не третя особа, використала цей код, натиснув кнопку «ТАК» і, таким чином, уклала договір.

Представник відповідача вказує, що суд першої інстанції застосував до правовідносин норми ст. 1048, 1054 ЦК України без урахування обов`язкових висновків Верховного Суду щодо припинення права на нарахування договірних відсотків після настання строку платежу.

Позивач вимагає стягнення 31 996,12 грн відсотків за кредитом, тіло якого становило 5900 грн (відсотки перевищують тіло у 5,4 разів). З урахуванням заяви відповідача про його тяжке матеріальне становище (І група інвалідності, перебування на протезуванні), такий розмір договірних відсотків, нарахованих поза строком договору, є формою зловживання правом та суперечить п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність та розумність). Порушення принципів справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України) та неповнота дослідження матеріального стану відповідача, відповідач надав суду заяву, в якій зазначив, що перебуває на протезуванні, є особою з інвалідністю І групи та перебуває в тяжкому матеріальному стані. Суд відхилив ці аргументи через ненадання довідок на момент розгляду. Разом з тим, стягнення відсотків (31 996,12 грн), які більш ніж у 5,4 рази перевищують тіло кредиту (5 900,00 грн), за умов неотримання відповідачем доходів і перебування на лікуванні, грубо порушує загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

На думку апелянта, кредитор, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутній належним чином завірений витяг із Реєстру боржників (або Додатку №1 до договору факторингу), де б зазначалася конкретна індивідуальна вартість права вимоги до ОСОБА_1 , та який би пов`язував вищевказані мільйонні платежі із кредитом № 10003432307. Оскільки позивач не довів, що в межах сплачених 2,97 млн грн було профінансовано та викуплено борг саме ОСОБА_1 , ТОВ «Діджи Фінанс» не набуло статусу належного кредитора у цих правовідносинах в розумінні ст. 514 ЦК України.

Узагальненні доводи інших учасників справи

На вказану апеляційну скаргу від ТОВ «Діджи Фінанс» надійшов відзив, в якому представник позивача зазначав, що 24 березня 2021 року за власного волевиявлення, із повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, з використанням сервісу online-кредитування https://cashberry.com.ua/, ОСОБА_1 було подано Заяву на отримання кредиту. Дана заява № 10003432307 від 24.03.2021 (ID заяви на кредит: 3432307) знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб - сайті ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС».

Законодавством України передбачено оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля, що прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом чи електронного договору - електронним підписом.

Відповідно до пункту 9.10. Договору № 10003432307 про надання споживчого кредиту від 24 березня 2021 року, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Законодавства, що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту в Особистий кабінет позичальника та/або на адресу позичальника для ознайомлення та підписання. Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється позичальнику на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ITC/зазначений у цьому Договорі. Введення позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Представник позивача звертає увагу суду, що в суді першої інстанції вже були надані докази, якщо номер телефону НОМЕР_1 , що вказаний в кредитному договорі № 10003432307 від 24 березня 2021 року увести в поле створення повідомлення у застосунку Viber через функціонал месенджера, то під час такої дії виводиться ім`я користувача - « ОСОБА_1 », а тому це є підтвердженням, що номер телефону НОМЕР_1 належить відповідачу і слугує беззаперечним доказом щодо отримання від Товариства одноразового ідентифікатора та використання його ОСОБА_1 (скріншоти із застосунку Viber вже містяться в матеріалах справи). Окремо закцентують увагу на тому, що номер телефону НОМЕР_1 , зазначені в Договорі про споживчий кредит № 10003432307 від 24 березня 2021 року, співпадає із контактними даними, вказаними відповідачем у шапці апеляційної скарги на рішення суду. Це підтверджує факт особистого внесення відповідачем зазначених даних під час укладення кредитного договору та є належним і беззаперечним доказом отримання ним від Товариства одноразового ідентифікатора та використання його ОСОБА_1 .

Згідно із положеннями пункту 9.1. Кредитного договору № 10003432307 від 24 березня 2021 року, укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ITC, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в Особистий кабінет у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, позичальник самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.

Зазначає, що згідно з пунктом 9.2. Кредитного договору № 10003432307 від 24 березня 2021 року, невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, у тому числі і на умовах споживчого кредиту та Паспорт споживчого кредитування, що надано позичальнику до укладення цього Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства https://cashberry.com.ua/.

Договір № 10003432307 про надання споживчого кредиту від 24 березня 2021 року з додатками до нього був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між ним та первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу на сайт Товариства https://cashberry.com.ua за допомогою логіну та пароля до Особистого кабінету, внесення своїх персональних даних, номера телефону, електронної пошти, кредитний договір з додатками до нього між сторонами не було би укладено.

Кредитний договір № 10003432307 від 24 березня 2021 року був підписаний позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується даними про його введення у електронній системі Товариства, а відсутність відображення безпосередньо в тексті кредитного договору символів надісланого позичальнику цифрового підтвердження саме по собі у контексті конкретних обставин цієї справи не може свідчити про не укладення відповідного правочину. Також звертають увагу суду, що відповідачем не доведено порушення його прав при укладенні Кредитного договору № 10003432307, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України), як і не надано належних доказів укладення вищевказаного кредитного договору від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на його рахунок.

Щодо доводів представника відповідача про відсутність у матеріалах справи доказів проходження ним ідентифікації та верифікації представник позивача зазначав, що такі твердження не відповідають фактичним обставинам справи. Так, довідка про ідентифікацію відповідача отримана позивачем від первісного кредитора - ТОВ «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС», була належним чином подана до суду першої інстанції та долучена до матеріалів справи (додаток №3 до письмових пояснень від 23.02.2026). Вказаний документ містить відомості щодо проходження відповідачем процедури ідентифікації під час оформлення та укладення Договору № 10003432307 про надання споживчого кредиту від 24 березня 2021 року в електронній формі. Отже, посилання представника відповідача на відсутність зазначеного доказу є безпідставним та спростовується безпосередньо матеріалами справи, які перебували в розпорядженні суду першої інстанції та підлягали оцінці під час розгляду справи.

Щодо посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію інформаційно-комунікаційної системи, сертифікатів відповідності, документів щодо КСЗІ чи інших техніко-юридичних документів, представник позивача зазначав, що таке не свідчить про недопустимість доказів, поданих позивачем, та ґрунтується на неправильному тлумаченні вимог законодавства. Так, положення Закону України «Про електронну комерцію» не встановлюють обов`язку суб`єкта електронної комерції отримувати окреме «Свідоцтво про реєстрацію ІТС» або сертифікат КСЗІ як передумову для укладення електронного договору. Навпаки, зазначений Закон прямо передбачає можливість укладення електронних договорів із використанням інформаційно-комунікаційних систем, визначає порядок їх укладення та способи акцепту пропозиції. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. При цьому частина шоста цієї статті прямо передбачає можливість акцепту, зокрема, шляхом вчинення дій, які відповідно до змісту електронної системи вважаються прийняттям пропозиції. Стаття 12 цього Закону також прямо допускає використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, законодавством встановлено вимоги саме до порядку укладення та підписання електронного правочину, а не до обов`язкової державної реєстрації інформаційної системи кредитодавця як умови дійсності такого правочину. Більше того, апелянт фактично ототожнює питання технічного захисту інформації з питанням допустимості доказів укладення та виконання договору. Закон України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» регулює відносини у сфері захисту інформації та встановлює відповідні вимоги до її обробки і захисту, однак сам по собі не передбачає правила, відповідно до якого відсутність певного документа про функціонування інформаційної системи автоматично позбавляє юридичної сили всі відомості, сформовані або збережені в такій системі. Сам факт відсутності документів, на які посилається апелянт, не свідчить про отримання поданих Позивачем доказів із порушенням встановленого законом порядку.

У заяві позичальника № 10003432307 від 24 березня 2021 року, безпосередньо самим ОСОБА_1 було зазначено номер карткового рахунку для зарахування кредитних коштів за Кредитним договором: НОМЕР_2 . Позивачу невідомий номер картки, як і Первісному кредитору. Повний номер картки вводиться позичальником та автоматично зашифровується і зберігається у самій платіжній системі, через яку здійснюються платежі. Станом на дату перерахування коштів - 24 березня 2021 року, ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» була зареєстрованою у належному порядку фінансовою компанією, що надає фінансові послуги, зокрема з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту КІС НБУ. Отже, як небанківська установа ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» звернулося до платіжної установи, яка має відповідну ліцензію на надання платіжних послуг, задля перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. Отже, в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач надав суду документи, щодо надання кредитних коштів позичальнику, які складені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: кредитний договір, який містить підписи обох сторін і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом, та інформаційну довідку вих. № 62/6492/12 від 14 грудня 2022 року ТОВ «Платежі Онлайн», яке є оператором системи платежів «Platon», про перерахування 24 березня 2021 року 15:14:10 на картку відповідача № НОМЕР_2 , зазначену ним у заяві позичальника № 10003432307 від 24 березня 2021 року суму в розмірі 5 900,00 грн. Надана інформація дозволяє ідентифікувати платника, отримувача, суму та реквізити транзакції згідно із зазначеним законодавством.

Представник позивача зазначав, що 22 квітня 2021 року, 08 травня 2021 року, 07 липня 2021 року, 09 серпня 2021 року, 13 вересня 2021 року та 24 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Додаткові угоди про зміну умов договору № 10003432307 від 24 березня 2021 року, якими змінено строк дії Договору, а також укладено Додаткову угоду від 15 грудня 2021 року про зміни умов Договору № 10003432307 від 24 березня 2021 щодо реструктуризації заборгованості.

Оскільки відповідач 15 червня 2022 року кредит в сумі 34091,8 грн, з яких: сума кредиту 5900 грн.; нараховані проценти за користування кредитом 10989.48грн та прострочені проценти за користування кредитом 17202.32грн, передбачені п.6.3. Договору. не повернув, а продовжував користуватися кредитними коштами, то ТОВ «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС» ( попереднє найменування - ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС») здійснило нарахування процентів відповідно до умов Кредитного договору № 10003432307 від 24 березня 2021 року та вимог ст. 1048, 1054 ЦК України за ставкою 1,48 % на день (в межах встановленого договором строку кредитування) та 2,48 % на день (поза межами встановленого договором строку кредитування), і таке нарахування відповідає вимогам нормам ЦК України та умовам Кредитного договору.

Представник позивача звертає увагу, що на підтвердження законності нарахування заборгованості за відсотками позивачем до позовної заяви було долучено Деталізований розрахунок заборгованості за кредитним договором № 10003432307 від 24.03.2021, який сформований Первісним кредитором. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань, у строк визначений договором, та які б спростовували суму заборгованості. За весь період перебування права вимоги за кредитним договором у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до позичальника.

2. Мотивувальна частина

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України та враховуючи, що рішення суду постановлене у справі з ціною позову, яка є меншою ніж 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, оскільки рішення у цій справі ухвалене за відсутності учасників справи, повне судове рішення складене 16 вересня 2026 року, датою ухвалення рішення є 16 вересня 2026 року.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого.

Позиція апеляційного суду

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

За статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі:

1) у паперовому вигляді;

2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";

3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;

4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 675-VIII моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 24 березня 2021 року, згідно з умовами договору № 10003432307 про надання споживчого кредиту, відповідачем через комунікаційний ресурс кредитодавця з використанням сервісу online-кредитування https://cashberry.com.ua/ подано заявку на отримання кредитних коштів. При подачі заявки позичальник обрав бажану суму кредиту, термін кредиту, розмір процентної ставки. Зазначив свої персональні дані, зокрема, номер телефону, паспорт, РНОПП, адресу проживання, номер банківської картки « НОМЕР_2 ».

Відповідно до умов кредитного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, які надані позичальником товариству з метою отримання кредиту (пункт 2.1).

Згідно з умовами договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в Особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету (пункт 9.1 договору).

Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику та Паспорт споживчого кредитування, що надано позичальнику до укладення цього договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщено на сайті товариства https://cashberry.com.ua/.

Сторони засвідчили, що укладення цього договору відповідає вільному волевиявленню сторін. Жодна із сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення, та умови цього договору є взаємовигідними для кожної із сторін. У разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього договору, цей договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін (пункт 9.9 договору).

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис. Цей договір укладається шляхом направлення його тексту в Особистий кабінет позичальника та/або на електронну адресу позичальника для ознайомлення та підписання. Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється позичальнику на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІТС товариства. Введення позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору (пункт 9.10 договору).

Підписуючи цей договір, позичальник підтвердив, що перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»; б) вказана в ч. 1, 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на веб-сайті товариства. Він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, що розміщені на веб-сайті товариства. Підтвердив правильність своїх персональних даних, які були зазначені ним в договорі (пункт 9.14 договору).

Сторони погодили, що всі повідомлення між ними здійснюються у письмовій формі або через Особистий кабінет.

Отже, договір укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та статті 639 ЦК України шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця і підписання одноразовим ідентифікатором.

Також сторони погодили порядок надання кредиту, основні умови кредитування, порядок та строки повернення кредиту, розрахунок загальної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки.

Згідно з інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» від 14 грудня 2022 року як оператора послуг платіжної інфраструктури, на сайті торговця «cashberry.com.ua» через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція - видача кредиту у розмірі 5900 грн 24.03.2021 15:14:10 на платіжну картку № НОМЕР_2 в банк-емітент «OSCHAD BANK».

Згідно з інформацією, наданою АТ «Державний ощадний банк України», на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_3 до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_4 .

Перерахування відповідачу кредитних коштів на суму 5900 грн підтверджується також випискою з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 23.03.2021 по 02.04.2021.

Також банк повідомив, що за вказаною платіжною карткою, що належить ОСОБА_1 наявний фінансовий номер НОМЕР_1 , який знаходиться в анкетних даних.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підписав договір № 10003432307 від 24 березня 2021 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає як умовам цього договору, так і положенням статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, із зазначеного вбачається, що позичальник належним чином був ознайомлений із сукупною вартістю кредиту та його складовими, на що погодився, засвідчивши своїм одноразовим цифровим підписом.

Матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений договір про надання споживчого кредиту від 24 березня 2021 року в електронній формі, умови якого первісним кредитором були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк, кредит не повернув. Укладений між ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та відповідачем договір про надання споживчого кредиту містить усі істотні умови кредитного договору, а також необхідні реквізити сторін, зокрема, персональні дані відповідача, його ідентифікаційні відомості, адресу місця проживання та електронну адресу.

Вказаний договір підписаний відповідачем власноруч шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджується його волевиявлення на укладення договору та прийняття його умов.

Аналогічні висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», викладені у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Отже, доводи апелянта про те, що підписання кредитного договору за допомогою підпису одноразовим ідентифікатором не відповідають вимогам Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», а тому відповідач не визнає дійсність кредитного договору, спростовуються з огляду на вище викладене.

Також необґрунтованими є доводи апелянта про те, що надіслання смс із кодом не забезпечує належної ідентифікації, не підтверджує, що саме позичальник використав цей код і таким чином уклав цей договір, оскільки первісний кредитор, з дотриманням усіх вимог законодавства, здійснило належну ідентифікацію та верифікацію клієнта перед укладенням договору та встановило особу позичальника.

До того ж, згідно з умовами договору, з укладенням кредитного договору позичальник надав свою однозначну, беззастережну і необмежену згоду на обробку персональних даних, у тому числі на їх збір, систематизацію, накопичення, тощо.

Позичальник також дав дозвіл на передачу товариству своїх персональних даних, а також згоду на те, що товариство має право направляти смс-повідомлення, листи-повідомлення на електронну адресу позичальника, тощо. Позичальник погодився та розумів, що саме він несе всі ризики, повязані з тим, що направлення товариством інформація стане доступною третім особам. Позичальник ознайомлений із тим, що в будь-який момент дії договору може відмовитись від отримання вказаних повідомлень (пункт 9.6 договору).

Доказів про те, що ОСОБА_1 відмовився від отримання вказаних повідомлень, а також доказів оскарження укладеного договору шляхом визнання його недійсним, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що посилання позивача на внутрішні дані його незареєстрованої ІТС є безпідставним, оскільки позивачем не надано свідоцтва про реєстрацію ІТС, сертифікатів відповідності або будь яких інших техніко-юридичних документів, які б підтверджували легітимність функціонування даної системи та точність її алгоритмів, що ставить під сумнів законність та юридичну силу укладеного договору, колегія суддів відхиляє.

Якщо позичальник пройшов реєстрацію на сайті, створив особистий кабінет, ввів одноразовий ідентифікатор (СМС-код) та отримав гроші на власну картку - договір вважається укладеним у письмовій (електронній) формі. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Відсутність сертифікатів чи свідоцтв на саму ІТС у матеріалах справи на момент підписання не спростовує факту того, що позичальник погодився з умовами договору і підписав цей договір у електронній формі.

Щодо періоду нарахування та розміру заборгованості по кредиту

Обґрунтовуючи свої вимоги, ТОВ «Діджи Фінанс» посилалося на те, що відповідач зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку із чим загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 37896,12 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 5900 грн, заборгованість за відсотками - 31996,12 грн.

Заперечуючи щодо наявної заборгованості за кредитним договором, а саме відсотків, відповідач посилався на безпідставне нарахування відсотків поза межами строку кредитування та ігнорування умов реструктуризації боргу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором, у тому числі і випадку, передбаченому частиною другою статті 1050 ЦК України, позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що "принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс".

Отже тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - покладається на відповідача.

Судом встановлено, що 24 березня 2021 року між первісним кредитором ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 10003432307, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених договором, надати позичальнику грошові кошти в розмірі 5 900,00 грн. Строк кредиту - 30 календарних днів. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 540,2 % річних; базова процентна ставка - 2,48 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (а.с. 78-88).

Відповідно до пункту 3.1 договору нарахування процентів за цим договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації) виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Згідно з пунктом 2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником товариству з метою отримання кредиту.

Згідно інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» від 14 грудня 2022 року ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс» перераховано на платіжну картку № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 5 900,00 грн.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується також випискою з особового рахунку ОСОБА_1 , наданою на запит суду.

22 квітня 2021 року, 08 травня 2021 року, 07 липня 2021 року, 09 серпня 2021 року, 13 вересня 2021 року, 24 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди про зміну умов договору № 10003432307 від 24 березня 2021 року, згідно яких продовжено строк дії кредиту - остаточно до 27 вересня 2021 року.

Крім того, 15 грудня 2021 року між сторонами була укладена додаткова угода щодо реструктуризації заборгованості за кредитним договором №10003432307, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ОСОБА_1 , відповідно до якої сторони досягли взаємної згоди щодо реструктуризації заборгованості, розмір якої ними визначено як 34 091,8 грн., з яких: 5 900,00 грн. - сума кредиту, 10 989,48 грн. - проценти за користування кредитом, 17 202,32 грн. - прострочені проценти за користування кредитом.

Сторони домовилися, що погашення заборгованості включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення здійснюватиметься згідно графіка погашення заборгованості.

Боржник зобов`язався у повному обсязі погасити вказану заборгованість, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора шістьма рівними частинами.

Отже, підписавши вказану додаткову угоду, відповідач визнав, що загальна сума заборгованості станом на 15 грудня 2021 року за кредитним договором становить 34091,8 грн, з яких: сума кредиту 5900 грн; нараховані проценти за користування кредитом 10989,48 грн та прострочені проценти за користування кредитом 17202,32 грн.

Всупереч умовам договору, відповідач взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту не виконав та не здійснював платежі в повному обсязі для погашення заборгованості, що підлягала реструктуризації згідно з графіком погашення заборгованості.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, правомірно врахував наведені позивачем розрахунки заборгованості за тілом кредиту та обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, взяті кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка не спростована відповідачем, а тому стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5900 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що загальний розмір заборгованості за процентами до стягнення має становити 28191,80 грн, як то передбачено умовами додаткової угоди щодо реструктуризації заборгованості від 15 грудня 2021 року.

Нарахування позивачем відсотків за користування кредитом після 15 грудня 2021 року суперечить умовам зазначеної додаткової угоди щодо реструктуризації заборгованості та розділу 4 Договору, оскільки доказів того, що відповідачем здійснювались відповідні платежі для пролонгації кредитного договору, як то передбачено пунктом 4.2 Договору, позивачем не надано.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості у повному обсязі, на зазначене уваги не звернув, тому дійшов помилкового висновку про стягнення процентів у розмірі 31996,12 у зв`язку з чим рішення належить змінити на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, зі зменшенням розміру стягнення заборгованості зОСОБА_3 на користь позивача з 37896,12 грн до 34091,8 грн.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне нарахування відсотків поза межами строку кредитування спростовуються умовами укладеної сторонами додаткової угоди від 15 грудня 2025 року щодо реструктуризації заборгованості за спірним кредитним договором.

З цих же підстав колегія суддів відхиляє доводи щодо неправильного нарахування відсотків в зв`язку з зарахування грошей на рахунок відповідача 25 березня 2021 року.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 758/2575/17 зазначено, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 нього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 вказав, що виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату процентів за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін у заяві-анкеті.

Такий висновок теж підлягає застосуванню і до спірних правовідносин.

Посилання апеляційної скарги на те, що суд допустив розбіжності щодо розрахунку заборгованості у мотивувальній та резолютивних частина рішення суду не можуть бути достатніми для скасування рішення суду. Такі розбіжності є опискою, яку може бути усунуто згідно з приписами ЦПК України.

Щодо переходу права вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості по вказаному кредитному договору ТОВ «Діджи Фінанс» посилалось на те, що набуло право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу № 556/ФК-22 від 05 вересня 2022 року з ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс».

На підтвердження своїх позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс»» надало копію договору факторингу № 556/ФК-22 від 05 вересня 2022 року; додаток № 1 до договору факторингу; копію договору про споживчий кредит № 10003432307 від 24 березня 2021 року; додаткові угоди до кредитного договору та щодо реструктуризації заборгованості; заяву на отримання кредиту; копії платіжних інструкцій № 2474; 2493; 2544 про перерахування коштів ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» за договором факторингу.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Обов`язковою умовою договору факторингу є оплата, яку має здійснити первісний кредитор (клієнт) новому кредитору (фактору) за надання в його розпорядження коштів під відступлення права вимоги; при цьому таку плату здійснює саме клієнт (первісний кредитор), а не навпаки.

Договір факторингу передбачає обов`язковість платності за відступлення права грошової вимоги та має мету отримання додаткового доходу.

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Із матеріалів справи видно, що 05 вересня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінас» та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» укладено договір факторингу № 556/ФК-22, відповідно до умов якого, ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс» відступило позивачу право вимоги, зазначені у Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до витягу з додатку до вказаного договору, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Це підтверджується договором факторингу, разом із додатком № 1; платіжними інструкціями про перерахування коштів ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» за договором факторингу.

Відповідно до умов договору факторингу сторони погодили форму Реєстру прав вимог, з переліком особистих даних і розмірів грошових зобов`язань кожного з боржників із зазначенням суми заборгованості, а також інші дані про боржника у разі їх наявності у клієнта, разом з додатком у електронному вигляді. Форма Реєстру прави вимог наведена в додатку № 1 до цього договору.

Згідно з пунктом 3.1.3 договору факторингу, фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у пункті 12 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта в повному обсязі.

Також в матеріалах справи наявні платіжні інструкції про оплату ТОВ «Діджи Фінанс» отримувачу ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» згідно договору факторингу № 556/ФК-22 від 05 вересня 2022 року: № 2474 від 06 вересня 2022 року на суму 1488000 грн; № 2493 від 12 вересня 2022 року на суму 744000 грн; № 2544 від 19 вересня 2022 року на суму 744000 грн. З цих платіжних інструкцій вбачається, що за вищевказаним договором факторингу був проведений розрахунок за відступлення права грошової вимоги у повному обсязі, у розмірі 2976000 грн, як то передбачено умовами цього договору, пунктом 3.1.2.

В постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 521/1573/14-ц зазначено, що документами, які засвідчують права (вимоги), що передаються новому кредиторові, можуть бути договір або інші документи, які підтверджують факт виникнення та існування зобов`язальних правовідносин між первісним кредитором та боржником, платіжні й інші фінансові документи.

Враховуючи викладене та оцінюючи зазначені вище докази, колегія суддів вважає, що докази по справі у їх сукупності є достатніми для встановлення факту набуття позивачем права вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

Посилання в апеляцій скарзі на те, що в матеріалах справи відсутній належним чином завірений витяг із Реєстру боржників або додатку № 1 до договору факторингу, де б зазначалася конкретна індивідуальна вартість права до ОСОБА_1 , а також фінансування відступленого права вимоги до конкретного боржника, не спростовує укладення договору факторингу та набуття позивачем права вимоги до відповідача та не може бути достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до положень статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведеного положення закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання вважається належним. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 17 лютого 2022 року у справі № 761/30670/20.

Крім того, в цій постанові Верховний Суд зазначив, що «При переуступленні прав вимоги за договором факторингу (як і за договором цесії) до нового кредитора переходить право вимоги саме в тому обсязі та способі виконання, яке мав і попередній кредитор. За таких умов дані обставини для боржника залишаються незмінними, незважаючи на заміну кредитора. Права та обов`язки боржника не змінюються, відтак такий договір не породжує порушення або зачіпання інтересів такого боржника».

Щодо судових витрат

Задовольняючи частково заяву щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, оцінивши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), фактичну відсутність участі представника позивача при розгляді даної справи, ціну позову, вважав, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі підлягають в розмірі 2 000,00 грн.

Доводів на спростування цих висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Водночас, враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, змінив оскаржуване рішення суду, задовольнив позовні вимоги позивача частково на 92,1%, то наявні підстави для нового розподілу судових витрат.

Враховуючи розмір судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову в суді першої інстанції (2422,40 грн), пропорційність задоволених позовних вимог (92,1%), а також те, що відповідач звільнений від сплати судового збору (особа з інвалідністю 1 групи), на користь позивача підлягає компенсації судовий збір в розмірі 2231,03 грн на підставі статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Курилкіним Сергієм Івановичем, задовольнити частково.

Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2026 року в частині позовних вимог та судового збору змінити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за договором № 10003432307 про надання споживчого кредиту від 24 березня 2021 року у розмірі 34091 (тридцять чотири тисячі дев`яносто одна) грн 8 коп. Компенсувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір в розмірі 2231,03 грн за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу - залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийІ.В. Лівінський

Судді: Т.Б. Кушнірова Н.О. Шаманська

Повне судове рішення складене 16 вересня 2026 року.