Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №484/995/26 — Миколаївський апеляційний суд

16.09.26

22-ц/812/1578/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 484/995/26

Номер провадження 22-ц/812/1578/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Муругова В.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання – Коростієнко Н.С.,

за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді – Максютенка О.А. в приміщенні того ж суду по справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (надалі - АТ «ПУМБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

В лютому 2026 року, АТ «ПУМБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24 квітня 2024 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 , на підставі заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, було укладено кредитний договір № 200326145836, відповідно до якого банк надав відповідачу кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 105 000 грн.

Відповідач належним чином не виконував свої кредитні зобов`язання довготривалий час, у зв`язку з чим станом на 05 січня 2026 утворилась заборгованість у сумі 152 173,43 грн, з яких: 104 998,89 грн – заборгованість за кредитом; 47 174, 54 грн – заборгованість за процентами.

Позивачем було направлено письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за кредитним договором в розмірі 152 173,43 грн.

Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 лютого 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 200326145836 від 24 квітня 2024 року в розмірі 152 173, 43 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки відповідачем фактично отримані та використані кошти в добровільному порядку АТ «ПУМБ» повернуті не були та не було надано доказів на спростування вимог позивача, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 200326145836 від 24 квітня 2024 року у розмірі 152 173,43 грн.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд вказаного вище заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду, яке ухвалене з істотним порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті й стягнення безпідставно нарахованих та математично не підтверджених сум, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначав, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, формально погодився з арифметичним підсумком банку, взагалі не дослідивши внутрішній зміст цього документа та не надавши йому належної правової оцінки в сукупності з іншими матеріалами, чим порушив вимоги ст. 89 ЦПК України щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів.

Відповідач зазначає, що фактично ним було в рахунок тіла кредиту 18 895,01 грн, однак Банк повністю проігнорував зазначену суму оплати та починаючи з жовтня 2024 року і до кінця розрахункового періоду (05.01.2026 р.), Банк автоматично відображає залишок заборгованості за тілом кредиту в незмінному розмірі - 104 998,89 грн, а тому суд протиправно стягнув з нього заборгованість за тілом кредиту без урахування вже повернутих ним 18 895,01 грн.

Крім цього, на думку відповідача безпідставно також було стягнуто з нього проценти у розмірі 47 174,54 грн, оскільки позивачем при їх розрахунку було застосовано підвищену (штрафну) ставку, замість базової договірної ставки, згідно з Паспортом споживчого кредиту.

Зазначає, що згідно з Таблицею 1 ним вже фактично було сплачено проценти за травень, червень, липень та серпень 2024 року на загальну суму 13 321,98 грн, які банк повторно включив до загальної суми стягнення, не зменшивши підсумковий баланс боргу.

До того ж, відповідач звертає увагу на фіктивність процедури ознайомлення споживача з істотними умовами кредитування, оскільки всі документи за договором, підписані сторонами, мають ідентичну дату та час підписання (24.04.2024 о 14:15:59 з точністю до секунди).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили, а тому на підставі ст. 372 ЦПК України колегія вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 629 ЦК України чітко встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За правилами статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

У відповідності до частини першої статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини першої та другої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно положень статті 1046 цього Кодексу, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 536 цього Кодексу, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 24 квітня 2024 року ОСОБА_1 підписав заяву № 326457471 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту.

На підставі вказаної заяви, відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у валюті UAН для власних потреб, надано кредитну картку НОМЕР_2 та встановлено кредитний ліміт у розмірі 105 000 грн, строком на 12 місяців зі сплатою відсотків у розмірі 35,38 % (стандартна процентна ставка), 42,36 % (реальна процентна ставка).

Заявою № 326457471 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 24 квітня 2024 року, відповідач ОСОБА_1 , підтвердив власним підписом, що він надає, крім викладених в ДКБО, наступні підтвердження та запевнення, що підписана заява має інноваційний характер і в результаті приєднання до ДКБО, дія Договорів на відкриття та обслуговування карткових рахунків, Договорів карткового рахунку, які раніше були укладені між ним та банком, припиняються на підставі ст. 604 ЦК України, що він ознайомлений з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згодний, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребували додаткових тлумачень.

Також, матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту від 24 квітня 2024 року, який підписаний ОСОБА_1 та з якого вбачається, що строк кредитування становить 12 місяців, стандартна процентна ставка - 35,88 %, реальна процентна ставка - 42,36 % на рік.

Пунктом 2.1.2 Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» передбачено, що згідно з умовами цього договору банк, у разі акцепту клієнтом публічної пропозиції на укладення договору, зобов`язується надавати клієнту визначені договором послуги, а клієнт зобов`язується їх оплатити в розмірах і порядку, передбачених договором і тарифами.

Пунктом 2.2.5 Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ», клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору клієнт ознайомився з повним текстом договору (в тому числі тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами договору.

Відповідно до п. 5.1.4. Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати банку сплачені ним кошти.

Згідно з п. 5.1.7. Розділу І публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 3.2 Розділу ІІІ публічної пропозиції АТ «ПУМБ» укладенням договору клієнт погоджується з умовами банківських послуг, що надаються в межах пакету послуг, та розміром винагород, що встановлені банком за обслуговування пакету послуг. Винагорода банку за надання послуг залежить від наповнення/обсягу пакету послуг та визначена тарифами банку. Інші послуги, передбачені договором, які не включені до відповідного пакету послуг, надаються та сплачуються у відповідності до тарифів.

Відповідно до довідки кредитний ліміт по договору № 200326145836 24 квітня 2024 року ОСОБА_1 по рахунку – НОМЕР_3 був встановлений у сумі 105 000 грн, процентна ставка - 35,88 % (а.с.21).

Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 05 січня 2026 року, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 200326145836 від 24 квітня 2024 року складає 152 173, 43 грн, з яких: 104 998,89 грн - заборгованість за кредитом; 47 174, 54 грн - заборгованість за процентами.

З виписки по рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 24 квітня 2024 року по 05 січня 2026 року вбачається, що останній користувався кредитними коштами та здійснював часткове погашення кредитної заборгованості.

06 січня 2026 року АТ «ПУМБ» направив ОСОБА_1 на адресу його місця проживання, зазначену в анкеті, письмову вимогу (повідомлення) щодо необхідності виконання зобов`язання перед банком у розмірі 152 173,43 грн протягом 30 днів з моменту отримання цього листа.

Відомості про виконання ОСОБА_1 вказаних вимог банку матеріали справи не містять.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, відповідач підписавши заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Паспорту споживчого кредиту від 24 квітня 2024 року підтвердив, що обізнаний про умови договору, зокрема проценту ставку, строк кредитування та можливість його пролонгації на той самий строк, однак ОСОБА_1 належним чином умов договору не виконував, оплату на погашення кредитних коштів проводив частково та з порушенням термінів.

За такого, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 200326145836 від 24 квітня 2024 року.

Разом з цим, стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість у визначеному банком розмірі 152 173, 43 грн, з яких: 104 998,89 грн - заборгованість за кредитом; 47 174, 54 грн – заборгованість за процентами, судом не було враховано наступне.

Згідно виписки по рахунку, що відкритий на ім`я відповідача, відповідно до умов договору, 24 квітня 2024 року ОСОБА_1 по рахунку № НОМЕР_3 був встановлений кредитний ліміт у сумі 105 000 грн.

Як убачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем в рахунок погашення основного боргу по тілу кредиту, ОСОБА_1 було сплачено 18 895,01 грн.

Доказів на підтвердження збільшення кредитного ліміту по рахунку - НОМЕР_3 та використання відповідачем коштів понад встановлений ліміт матеріали справи не містять, вказане також не підтверджується й випискою по рахунку.

За такого, розмір заборгованості за тілом кредиту, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 86 100, 21 грн (104 995,22 грн - 18 895,01 грн), а відтак доводи апеляційної скарги з приводу невірного визначення розміру основного боргу за тілом кредиту є слушними.

Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що позивачем за кредитним договором № 200326145836 від 24 квітня 2024 року неправомірно нараховано проценти за підвищеною ставкою, замість базової договірної ставки згідно з умовами договору та Паспорту споживчого кредиту, колегія вважає їх необґрунтованими оскільки з наданого позивачем розрахунку проценти за користування кредитом нараховані за процентною ставкою - 35,88 % згідно умов договору.

До того ж, свого контр розрахунку заборгованості щодо нарахування процентів відповідачем не надано.

Отже, розмір заборгованості за процентами, який підлягає стягненню з відповідача у сумі 47 174, 54 грн з урахуванням сплачених на їх погашення коштів у розмірі 13 353,99 грн є вірним.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором № 200326145836 від 24 квітня 2024 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача станом на 05 січня 2026 року становить 133 274,75 грн з яких: 86 100, 21 грн - заборгованість за кредитом; 47 174, 54 грн - заборгованість за процентами.

За таких обставин, рішення суду на підставі п.1, 2 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні шляхом часткового задоволення позову, яким слід стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 200326145836 від 24 квітня 2024 року у розмірі 133 274,75 грн, з яких: 86 100, 21 грн - заборгованість за кредитом; 47 174, 54 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.

Положеннями частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду справи позов, який містить вимогу майнового характеру, підлягає частковому задоволенню на 87,58 %, то з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 2 331,73 грн судового збору (2662,40 грн х 87,58 %) за подання позову, у зв`язку з чим апеляційну скаргу задоволено на 12,42 %, а відтак з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 496 грн (3993,60 грн х 12,42 %) за перегляд справи в апеляційній інстанції.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат ч. 10 ст. 141 ЦПК України.

За такого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця судових витрат у розмірі 1835,73 грн (2 331,73 грн - 496 грн).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 квітня 2026 року змінити.

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором № 200326145836 від 24 квітня 2024 року станом на 05 січня 2026 року у розмірі 133 274,75 грн, з яких: 86 100, 21 грн - заборгованість за кредитом; 47 174, 54 грн – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судові витрати у сумі 1835,73 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: В.В. Муругов

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 16 вересня 2026 року.