Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №490/1302/23 — Миколаївський апеляційний суд

16.09.26

33/812/380/26

Справа №490/1302/23

Провадження №33/812/380/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,

за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Акрабової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Задоєного Сергія Сергійовича, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, яку ухвалив суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Дірко І.І. 26 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,

у с т а н о в и в :

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2024 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

24 серпня 2026 р. захисник ОСОБА_1 - адвокат Акрабова О.М. через підсистемй «Електронний суд» подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду першої інстанції з клопотанням про поновлення строку на її оскарження.

Мотивуючи клопотання про поновлення строку, скаржник зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . У 2025 році він також перебував на військовій службі в Збройних Силах України та наразі проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 . У розгляді справи №490/1302/23 участі він не приймав, оскільки не був обізнаний про дату та час судових засідань, про існування винесеної щодо нього постанови дізнався після отримання повідомлення про арешт карткового рахунку та з Єдиного реєстру боржників. Після чого ОСОБА_1 через захисника звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із заявою про ознайомлення з матеріалами справи, які були надіслані на електронну адресу його представника 12 серпня 2026 р. Постанову про відкриття виконавчого провадження №75970656 від 05 вересня 2024 р., винесену державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса), ОСОБА_1 також отримав через представника 18 серпня 2026 р. Адвокат Акрабова О. М. 12 серпня 2026 р. ознайомилася з текстом постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2024 р. та з матеріалами справи.

Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Акрабову О.М., яка підтримала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, перевіривши доводи, викладені в клопотанні, апеляційний суд, дослідивши матеріали справи в межах, що стосуються строку звернення з апеляційною скаргою, виходить з таких міркувань.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Також у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства про адміністративні правопорушення та своєчасного виконання ними передбачених КУпАП певних процесуальних дій. Інститут строків в процесі розгляду справ про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого учасник справи може оскаржити рішення про накладення на нього адміністративного стягнення; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду в порядку апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, постанова набирає чинності та пред`являється державою в особі її компетентних органів до виконання. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Сам строк звернення до апеляційного суду - це проміжок часу з дня винесення судом першої інстанції постанови у справі про адміністративні правопорушення, протягом якого особа має право звернутися до суду з апеляційною скаргою. Початок перебігу строку звернення до суду починається з дня винесення судом першої інстанції відповідної постанови.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до апеляційного суду зі скаргою починається від дня винесення постанови суду першої інстанції, а підстави його поновлення у разі пропуску пов`язані з доведенням цією особою обставин поважності його пропуску, тобто обставин незнання особи про складення відносно нею протоколу про адміністративне правопорушення, розгляду справи в суді та як наслідок цих обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів або наявність інших об`єктивних причин, що стали перешкодою для вчасного подання апеляційної скарги.

В цьому разі порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Інститут строків в справах про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Розумні строки в судочинстві з розгляду справ про адміністративні правопорушення - це найкоротші за конкретних обставин строки, протягом яких правопорушник чи його захисник повинні вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне оскарження постанови суду першої інстанції, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Зокрема підставою для поновлення такого строку може бути неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., рішення у справах «Александр Шевченко проти України» п. 27, та «Трух проти України»).

Тому, в розумінні положень статті 294 КУпАП строк, передбачений на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

З урахуванням вимог частини 2 статті 294 КУпАП останнім днем строку на апеляційне оскарження постанови судді від 26 січня 2024 року було 04 лютого 2024 року.

Оцінюючи обставини звернення захисника Акрабової О.М. з клопотанням про поновлення строку на оскарження постанови судді від 26 січня 2024 р. з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень статті 294 КУпАП слід врахувати, що вказаною нормою встановлено строки звернення до апеляційного суду в порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого перегляду судового рішення у справах про адміністративні правопорушення за скаргою особи, який повинен діяти добросовісно.

Апеляційний суд не приймає як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені заявником, з наступних міркувань.

У справі «Індепендент ньюс енд медіа» та «Індепендент ньюспейперс» проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що юридична визначеність передбачає повагу до принципу остаточності рішень. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 331374 був складений 08 лютого 2023 року працівником поліції у присутності ОСОБА_1 , якому було роз`яснено порядок розгляду справи – у Центральному районному суду м. Миколаєва та вручено копію постанови, що підтверджено особистими підписами ОСОБА_1 у протоколі.

Постанова судді першої інстанції відносно ОСОБА_1 була винесена судом 26 січня 2024 р., за його відсутності. На а.с.7-8 містяться повідомлення адресату ОСОБА_1 про розгляд справи 03 жовтня 2023 р. та 15 січня 2024 р., відповідно, а також відомості про направлення копії постанови від 26 січня 2024 р.(а.с. 11) Проте доказів їх отримання ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Між тим, згідно змісту додаткової угоди № 3 до договору про надання правничої допомоги № 15/01 від 15 січня 2026 року, який укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Акрабовою О.М., сторони договору узгодили вартість правничої допомоги у справі № 490/1302/23, станом на 03 серпня 2026 року як ОСОБА_1 , так і його захисник достеменно були обізнані про ухвалення судом постанови 26 січня 2024 року та її зміст (а.с. 36-38).

04 серпня 2026 року адвокат Акрабова О.М. через підсистему «Електронний суд» подала до Центрального районного суду м. Миколаєва заяву про можливість ознайомлення з матеріалами справи № 490/1302/23 шляхом надсилання сканованої їх копії на електронну пошту.

За заявою захисника ОСОБА_1 - Акрабової О.М. судом першої інстанції 12 серпня 2026 р. було надіслано матеріали справи для ознайомлення (а.с.15-18). Апеляційна скарга, була подана захисником - адвокатом Акрабовою О.М., через систему «Електронний суд» лише 24 серпня 2026 р.

Таким чином, навіть, з урахуванням необізнаності ОСОБА_1 про розгляд справи та винесену щодо нього постанову, він знав про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення 08 лютого 2023 року, натомість не намагався дізнатися про результати розгляду справи. Будучи обізнаною про наявність постанови суду від 26 січня 2024 року маючи намір та домовленість з ОСОБА_1 щодо її оскарження станом на 03 серпня 2026 року, адвокат Акрабова О.М. терміново не вчинила дій щодо ознайомлення з матеріалами справи у суді, а отримавши повні матеріали справи в електронному вигляді 12 серпня 2026 року з апеляційною скаргою захисник Акрабова О.М. звернулася на 13 день після ознайомлення захисника з матеріалами справи та текстом оскаржуваної постанови. Крім того, згідно ордеру про надання правничої допомоги ОСОБА_2 з 15 січня 2026 р. надає відповідні послуги ОСОБА_1 у Центральному районному суді м. Миколаєва. При цьому захисник будь-яких обставин, які б свідчили про об`єктивні перешкоди, які завадили поданню апеляційної скарги негайно після того, як ОСОБА_1 дізнався про ухвалення постанови від 26 січня 2024 року, у клопотанні про поновлення строку не навела, доказів на їх підтвердження не надала.

Крім того, згідно долучених до апеляційної скарги відповіді головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відповіді від 18 серпня 2026 року та копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 75970656 постанова судді, ухвалена у цій справі, з 05 вересня 2024 року перебувала на примусовому виконанні, про що повідомлялись сторони виконавчого провадження. А відповідно до перевірених апеляційним судом в порядку підготовки до розгляду справи відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження № 75970656 завершено.

Посилання захисника на обґрунтування про поновлення строку на апеляційне оскарження на проходження ОСОБА_1 військової служби за наведених обставин не може бути єдиною та достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді від 26 січня 2024 року. При цьому апеляційний суд також враховує, що з дня ухвалення постанови 26 січня 2026 року на день подання апеляційної скарги минуло 2 роки 6 місяців.

Отже, захисником особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокатом Акрабовою О.М. не надано апеляційному суду достатніх та достовірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. За таких обставин суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції апелянтом був пропущений без поважних причин та не підлягає поновленню. Інший висновок буде мати такий наслідок як невиправдане втручання у принцип правової визначеності, оскільки постанова суду від 26 січня 2024 року тривалий час мала статус остаточного судового рішення та перебувала на виконанні державного органу.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Відмовити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокату Акрабовій Ользі Миколаївні в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 26 січня 2024 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Апеляційну скаргу разом з додатками повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна