Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №444/3216/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 444/3216/26 Головуючий у 1 інстанції: Ясиновський Р.Б.

Провадження № 33/811/1537/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Романчук Марії Святославівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу адвоката Романчук Марії Святославівни на постанову Жовківського районного суду Львівської області від 3 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 6 місяців.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 07 липня 2026 року о 23 год. 58 хв., в смт. Куликів, вул. Незалежності, 24, керуючи транспортни засобом «ВАЗ-2103», номерний знак НОМЕР_1 , в порушення п. 2.3.Б., 12.4 ПДР України, не був уважний, не стежив за зміною дорожньої обстановки, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням автомобіля та здійснив зіткнення наїзд на дорожнє огородження та електроопору, що спричинило пошкодження транспортного засобу, огородження та електроопори.

Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 124 КУпАП

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Романчук М.С.., в інтересах ОСОБА_1 , не оспорюючи фактичних обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржувану постанову в частині накладеного адміністративного стягнення, накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, не враховано, що ДТП відбулося в умовах мокрого асфальтного покриття, після дощу, після ДТП не настали важні наслідки, потерпілих осіб немає.

Повідомляє, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувався за порушення ПДР України, свою вину визнав та щиро розкаявся, надав пояснення, щодо обставин ДТП.

Наголошує, що застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на 6 місяців є надмірно суворим. Матеріали справи не містять даних, які б свідчили про систематичне чи повторне порушення ПДР України.

Звертає увагу, що штраф в розмірі 850 грн. буде мати виховну мету для особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Заслухавши, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 124 КУпАП України, передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджена дослідженими судом першої інстанції доказами та у апеляційній скарзі не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Аргументи сторони захисту, що місцевим судом під час розгляду справи не було дотримано вимог ст. 33 КУпАП, та обрано адміністративне стягнення, яке за своїм видом є несправедливим, не заслуговують на увагу апеляційного суду.

Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, при обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, судом було враховано дані, на які, у тому числі, посилається і захисник, а саме дані про особу водія ОСОБА_1 та обставини справи.

Санкція статті 124 КУпАП є альтернативною та надає суду можливість накласти одне з видів стягнень, а саме штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 6 місяців до 1 року.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, при призначенні адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців, місцевим судом враховано характер вчиненого адміністративного правопорушення, зухвалу поведінку водія під час керування транспортним засобом, який є особою молодого віку та керував транспортним засобом в нічний час виключно задля розваги, свідомо нехтував ПДР України, данні про особу правопорушника, який офіційно не працює, навчається, не надав жодних даних про відшкодування завданих збитків.

Відтак, з метою попередження з боку ОСОБА_1 аналогічних правопорушень ПДР України, вважаю, що до останнього не доцільно буде застосовувати штраф.

Та обставина, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувався за порушення ПДР України, свою вину визнав, не є безумовною підставою для зміни йому призначеного судом першої інстанції стягнення, адже в результаті дій водія ОСОБА_1 було завдано шкоду дорожній інфраструктурі та транспортному засобу.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Романчук М.С. є необґрунтованими, у зв`язку з чим її апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

постанову Жовківського районного суду Львівської області від 3 серпня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Романчук Марії Святославівни – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.