Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №446/638/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 446/638/26 Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т.І.

Провадження № 33/811/1473/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Торопчина Олексія Дмитровича на постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 5 серпня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 25 лютого 2026 року о 08:30:00 год., по вулиці С.Стрільців, в селі Вислобоки, Львівського району, Львівської області, керував автомобілем марки «Рено Кенго» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей не реагують на світло, не природна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, у найближчому закладі охорони здоров`я, ОСОБА_1 відмовився та в подальшому був відсторонений від керування.

Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Торопчин О.Д., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Окрім того, просить викликати як свідка поліцейського ОСОБА_2 .

В доводах апеляційної скарги зазначає, що номер автомобіля зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення не належить ОСОБА_1 , даним автомобілем він не керував та не володіє.

Окрім того зазначає, що ОСОБА_1 було зупинено безпідставно., він виконував всі законні вимоги працівників поліції та ТЦК.

Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній відеозапис на якому зафіксовано зупинку транспортного засобу та вимогу пройти огляд в медичному закладі.

Зазначає, що судом не враховано долучених документів зокрема про відсутність наркотичних речовин у організмі ОСОБА_1 та наявність дисциплінарного стягнення у працівника поліції, відомостей внесених до ЄРДР за заявою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

У судове засідання призначене на 28 серпня 2026 року ОСОБА_1 та його захисник адвокат Торопчин О.Д. не прибули, подали клопотання про відкладення розгляду справи, 3 вересня 2026 року в судове засідання апеляційного суду особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисник не прибули, адвокат Торопчин О.Д. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в інших судових процесах.

У судове засідання призначене на 8 вересня 2026 року ОСОБА_1 та адвокат Торопчин О.Д. не прибули, адвокат Торопчин О.Д. подав клопотання в якому повідомив, що він та його довіритель не можуть прибути, просив врахувати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції та відомості, які внесені до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 .

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та клопотання адвоката Торопчина О.Д, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 та адвоката Торопчина О.Д.

Розглянувши клопотання апелянта, про виклик свідкіа, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що подані клопотання не містить достатніх обґрунтувань щодо необхідності виклику зазначеного вище свідка. Зважаючи, що матеріали справи містять достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 25 лютого 2026 року, окрім того до матеріалів справи долучено відеозапис, який є чіткими та зрозумілим, відтак суд не вбачає доцільності у виклику поліцейського Лиситчука Р.С., а тому у задоволенні даного клопотань слід відмовити.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналіз переставлених матеріалів свідчить про те, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №600251 від 25 лютого 2026 року (а.с 1), відповідно до якого ОСОБА_1 , 25 лютого 2026 року о 08:30:00 год., по вулиці С. Стрільців, в селі Вислобоки, Львівського району, Львівської області, керував автомобілем марки «Рено Кенго» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей не реагують на світло, не природна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, у найближчому закладі охорони здоров`я, ОСОБА_1 відмовився та в подальшому був відсторонений від керування транспортним засобом;

- рапортом працівника поліції (а.с. 2), з якого вбачається, що працівниками поліції виявлено автомобіль «Рено Кенго» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , під час опитування в нього виявлено ознаки наркотичного сп`яніння: розширені зіниці очей не реагують на світло, не природна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, у зв`язку з чим йому запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі від якого він відмовився;

- інформацією із направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 3), з якого встановлено, що у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки сп`яніння (розширені зіниці очей не реагують на світло, не природна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук), у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на сп`яніння в медичному закладі від якого він відмовився;

- рапортом працівника поліції (а.с. 5) з якого вбачається, що працівниками поліції виявлено автомобіль «Рено Кенго» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та зупинено на підставі ст. 32, ч. 3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», під час опитування в нього виявлено ознаки наркотичного сп`яніння розширені зіниці очей не реагують на світло, не природна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, у зв`язку з чим йому запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі від якого він відмовився;

- відеозаписом, долученим до матеріалів справи та дослідженим судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано опитування водія ОСОБА_1 , який перебував за кермом транспортного засобу «Рено Кенго», державний номерний знак НОМЕР_1 , із увімкненим двигуном. Під час опитування працівник поліції повідомив водієві про ознаки сп`яніння, які були виявлені у нього та запропонував йому пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, від якого він відмовився. Працівником поліції також було оформлено відповідне направлення, з яким водія ознайомлено, роз`яснено йому права та обов`язки. Крім того, водія повідомлено про те, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, після чого ознайомлено з протоколом та відсторонено його від керування транспортним засобом.

Окрім того, на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 , закрився у своєму транспортному засобі, розпорядження працівників поліції не виконував, з автомобіля не виходив, його дії свідчили про те, що він не мав жодного наміру проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, у встановлений законом спосіб.

Твердження апелянта, що номер автомобіля зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення не належить ОСОБА_1 , даним автомобілем він не керував та не володіє, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 , перебуває за кермом транспортного засобу «Рено Кенго», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ввімкненим двигуном.

Аргументи апелянта, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції безпідставно, а також те, що він виконував всі законні вимоги працівників поліції та ТЦК, апеляційний суд відхиляє, оскільки як встановлено з рапортом працівника поліції (а.с. 5) автомобіль «Рено Кенго» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , зупинено на підставі ст. 32, ч. 3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», окрім того на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 , закрився у своєму транспортному засобі, розпорядження працівників поліції не виконував, з автомобіля не виходив, від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився.

Доводи апелянта, що в матеріалах справи відсутній відеозапис, на якому зафіксовано зупинку транспортного засобу та вимогу пройти огляд у закладі охорони здоров`я, апеляційний суд розцінив критично, оскільки наявний у матеріалах справи відеозапис безпосередньо фіксує пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння та відмову водія від його проходження. Отже, твердження апелянта про відсутність відеофіксації зазначених обставин не відповідає фактичним матеріалам справи.

Водночас факт зупинки транспортного засобу та перебування ОСОБА_1 за кермом підтверджується сукупністю інших належних доказів, а саме рапортами працівників поліції та відеозаписом, на якому зафіксовано автомобіль із увімкненим двигуном, у салоні якого ОСОБА_1 перебував на місці водія.

Таким чином, відсутність на одному конкретному відеофрагменті моменту первинної зупинки транспортного засобу сама по собі не свідчить про відсутність факту керування транспортним засобом або про недоведеність обставин, встановлених судом.

Твердження апелянта, що поза увагою суду залишено поданий ним доказ, а саме результати дослідження зразків біологічного середовища від 26 лютого 2026 року, відповідно до якого наркотичного сп`яніння не підтверджено, не береться до уваги апеляційного суду.

Згідно із ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Пунктом 12 розділу 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 9 листопада 2015 року (далі за тестом Інструкції) передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. Більше того, з огляду на положення пунктів 7, 8 розділу ІІІ Інструкції для визначення наркотичного засобу або психотропних речовини є обов`язковим проведення лабораторних досліджень, яке може бути здійснено лише в умовах закладу охорони здоров`я.

Пунктом 9 розділу ІІ Інструкції визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції вірно не взято до уваги висновок, проведений через добу після складання протоколу, 25 лютого 2026 року, приватною лабораторією (а.с.41), адже такий отриманий з порушенням вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, та ст. 266 КУпАП.

Посилання апелянта на наявність дисциплінарного стягнення щодо працівника поліції та внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за заявою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не впливають на правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 та не спростовують встановлених судом обставин порушення ним вимог пункту 2.5 ПДР України, оскільки зазначені обставини стосуються виключно особи працівника поліції, який не долучив повного відеозапису, до матеріалів судової справи, та самі по собі не свідчать про недостовірність складених ним матеріалів чи незаконність його дій під час документування адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Торопчина О.Д. є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

постанову Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 5 серпня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Торопчина Олексія Дмитровича - без задоволення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.