Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №465/10536/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/10536/25 Головуючий у 1 інстанції: Кушнір Б.Б.

Провадження № 22-ц/811/505/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 14 січня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

24.11.2025 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 83 426,61 гривень та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 гривень.

Позов позивач обґрунтовував тим, що 18.05.2019 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2001314343701, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 37 304 гривень. Крім того, 13.03.2021 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1010048124, згідно якого відповідач отримав від позивача кредит у сумі 20 000 гривень. Позивач виконав зобов`язання за договорами комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. При цьому, відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість, яка станом на 04.08.2025 року в сумі становить 83 426,61 грн, з яких 63 389,83 грн - заборгованість за кредитним договором №2001314343701 від 18.05.2019 року (37 303,50 грн - заборгованість за кредитом; 26 086,33 грн - заборгованість за процентами) та 20 036,78 грн заборгованість за кредитним договором №1010048124 від 13.03.2021 року (10 633,35 грн - заборгованість за кредитом; 3,43 грн - заборгованість за процентами; 9 400 грн - заборгованість за комісією). Оскільки відповідач ухиляється від виконання зобов`язань, заборгованість за договорами не погашає, наявними є підстави для зверненян до суду з позовом, який підлягає задоволенню.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» загальну суму заборгованості за кредитним договором №2001718748401 від 28.10.2020 та за кредитним договором № 1010048124 від 13.03.2021 в розмірі 74 026,61 гривень та судові витрати у розмірі 1 907,27 гривень судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви, а всього разом 75 933 (сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот тридцять три) гривні 88 копійок.

В решті позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначила, що, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не дослідив факт укладення між банком та ОСОБА_1 кредитних договорів. Так, обґрунтовуючи пред`явлені позовні вимоги, АТ «Перший Український Міжнародний Банк» посилалося на укладення позичальником кредитних договорів від 18.05.2019 року та від 13.03.2021 року шляхом підписання ним заяв про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Разом з тим, підписані відповідачем Анкети-заяви від 18.05.2019 року та від 13.10.2021 року містять лише його анкетні дані, контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність позичальника, що свідчить про неможливість перевірки судом узгоджених між сторонами умов кредитування. При цьому, вважає, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, обґрунтовуючи пред`явлені ним позовні вимоги, не підтверджує укладення між сторонами договорів на умовах, які вказані банком в позовній заяві, отримання ОСОБА_1 кредиту та користування ним. За своїм змістом розрахунок заборгованості є складеним розрахунковим документом та не є належним доказом існування боргу. Зазначила, що аналізуючи надані банком виписки по рахунках відповідача, можна дійти висновку про самостійне збільшення позивачем розміру основної заборгованості позичальника, оскільки позивач списував з рахунку відсотки за використання кредитного ліміту та відносив їх до заборгованості за тілом кредиту. Отже, списуючи вказані нарахування з кредитного ліміту, банк штучно збільшував заборгованість за тілом кредиту. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд не врахував, що наявні в матеріалах справи розрахунки заборгованості за кредитними договорами є неналежними та недостатніми доказами для задоволення позовних вимог банку, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити правильність нарахування відсотків позивачем. Анкета-заява не містить даних про отримання відповідачем кредиту в тих розмірах, що заявляє позивач, не визначено кредитний ліміт, відсоткову ставку, не визначено порядок та строки нарахування штрафів і пені. Наявний в матеріалах справи Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Перший Український Міжнародний Банк» не містять підпису позичальника, а відтак, не може розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У пункті 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Згідно ст. 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно положень ст. 1049 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 18.05.2019 року між АТ «Першим Українським Міжнародним Банком» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви про приєднання №2001314343701 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Як убачається зі змісту заяви про приєднання від 18.05.2019 року, ОСОБА_1 підписанням цієї заяви підтвердив прийняття публічної пропозиції АТ «ПУМБ» про укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua, в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін).

На підставі кредитного договору від 18.05.2019 року ОСОБА_1 було наднано кредит у вигляді кредитного ліміту на суму 3 000 гривень з розміром процентної ставки 47,88 % річних, який згідно довідки про збільшення кредитного ліміту неодноразового збільшувався, зокрема 11.07.2019 року збільшено до 7 000 гривень, 20.11.2019 року - до 12 000 гривень, 17.04.2020 - до 17 000 гривень, 14.08.2020 - до 22 000 гривень, 15.12.2020 – до 26 800 гривень, 05.07.2021 - до 28 800 гривень, 22.07.2021 - до 30 800 гривень, 18.08.2021 року - до 32 800 гривень, 22.10.2021 - до 35 800 гривень, 27.02.2022 року - до 35 800 гривень,15.06.2023 - до 37 304 гривень.

13.03.2021 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було підписано заяву про приєднання №1010048124 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Як убачається зі змісту заяви про приєднання від 13.03.2021 року, ОСОБА_1 підписанням цієї заяви підтвердив прийняття публічної пропозиції АТ «ПУМБ» про укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua, в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін).

На підставі кредитного договору від 13.03.2021 року ОСОБА_1 було надано кредит у вигляді кредитного ліміту на суму 20 000 гривень строком на 24 місяці з розміром процентної ставки 0,01 % річних та сплатою щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості за ставкою 2,99 %.

Матеріалами справи встановлено, що позивач виконав покладені на нього зобов`язання, надавши позичальнику кошти в кредит в сумі, передбаченій кредитними договорами.

При цьому, ОСОБА_1 договірні зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконував, що призвело до виникнення у нього заборгованості за цими договорами.

Так, згідно наданого Банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2001314343701 від 18.05.2019 року розмір такої станом на 04.08.2025 року становить 63 389,83 грн, з яких 37 303,50 грн - заборгованість за кредитом; 26 086,33 грн - заборгованість за процентами.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1010048124 від 13.03.2021 року така станом на 04.08.2025 року становить 20 036,78 грн, з яких 10 633,35 грн - заборгованість за кредитом, 3,43 грн - заборгованість за процентами, 9 400 грн - заборгованість за комісією.

Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами №2001314343701 від 18.05.2019 року та №1010048124 від 13.03.2021 року станом на 04.08.2025 року становить 74 026,61 грн.

Стороною відповідача зазначений розрахунок заборгованості не спростовано.

Задовольняючи частково позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 користувався коштами, які банк надав йому у кредит, однак не повернув їх, порушивши умови укладених між сторонами договорів комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 74 026,61 грн, яка підлягає стягненню на користь банку. При цьому, суд вважав, що відповідач, всупереч вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним зобов`язань за кредитними договорами, а саме доказів повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, а також доказів відсутності у нього заборгованості за кредитними договорами чи наявної заборгованості в іншому розмірі. Крім того, суд враховував відсутність передбачених законом підстав для нарахування позивачем комісії у розмірі 9400 грнза кредитним договором №1010048124 від 13.03.2021 року та вважав умову договору щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячно комісію за обслуговування кредитної заборгованості нікчемною, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 та у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19, згідно якої умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь тому, що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.

З таким висновком суду колегія суддів не може повністю погодитися, виходячи з наступного.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі 496/3134/19 та у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі 194/1387/19.

Як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №1010048124 від 13.03.2021 року, відповідачемна виконання умов договору було сплачено 4 952 грн, зарахованих банком в рахунок погашення заборгованості зі сплати комісії за обслуговування кредиту, умова про сплату якої є нікчемною з часу укладення договору.

Оскільки комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховувалася неправомірно, кошти, які були зараховані банком як плата за обслуговування кредиту, сплачувалися відповідачем на погашення кредитної заборгованості, а відтак підлягали зарахованню банком на погашення заборгованості за тілом та відсотками за користування кредитними коштами.

Таким чином, з урахуванням сплаченої ОСОБА_3 комісії за обслуговування кредиту в сумі 4 952 грн розмір заборгованості відповідача, що підлягає стягненню за кредитним договором №1010048124 від 13.03.2021 року становить 5 684, 78 грн, з яких 5 684, 78 грн - заборгованість за кредитом; 0 грн - заборгованість за процентами; 0 грн - заборгованість за комісією.

При цьому, ОСОБА_1 не спростовано факт отримання ним кредитних коштів, користування такими, а також наявність заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк»слід стягнути судовий збір, сплачений Банком за подачу позовної заяви в розмірі 2005,67 грн.

Разом з тим, враховуючи, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задоволено частково, з АТ «Перший Український Міжнародний Банк»на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений відповідачем за подачу апеляційної скарги в розмірі 191,38 грн.

Частиною 10 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи наведене, з урахуванням ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк»підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 814,29 грн (2005,67 грн – 191,38 грн).

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 16 вересня 2026 року.

Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Франківського районного суду міста Львова від 14 січня 2026 року в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», та в частині стягнення судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» загальну суму заборгованості за кредитним договором №2001718748401 від 28.10.2020 та за кредитним договором № 1010048124 від 13.03.2021 в розмірі 69 074,61 грн та 1 814,29 грн судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 16 версня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра