Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №334/2577/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 16.09.2026

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________

Єдиний унікальний № 334/2577/26 Головуючий у 1 інстанції Філіпова І.М.

Провадження № 22-ц/807/1800/26 Суддя доповідач Салтан Лілія Геннадіївна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача: Салтан Л.Г.

членів колегії: суддів: Кочеткової І.В., Сакояна Д.І.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2026 року у справі за позовом Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги

ВСТАНОВИВ:

Двадцятого березня 2026 року представник позивача Концерну «МТМ» звернувся до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з наданих послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 61525,69 грн, посилаючись на неналежне виконання своїх зобов`язань з боку відповідача. Також просив стягнути понесені витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2026 року позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.06.2018 по 30.11.2025 в сумі 61525, 69 грн.

Також судовим рішенням вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 2662,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, 30 червня 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу,в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, просила рішення суду змінити в частині розміру стягнення заборгованості, застосувавши наслідки пропуску позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01 червня 2018 року по серпень 2019 року та відмовити у стягненні заборгованості за зазначений період; у разі задоволення позовних вимог частково, на підставі ст. 381 ЦПК України, апелянт просила розстрочити виконання рішення на п`ять років.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 30 червня 2026 року для розгляду цієї справи визначений склад колегії: головуючий суддя (суддя-доповідач) Салтан Л.Г. та члени колегії: судді Гончар М.С. та Кочеткова І.В.

Ухвалою від 30 червня 2026 року, постановленою суддею-доповідачем Салтан Л.Г., вказану справу витребувано у суду першої інстанції.

07 липня 2026 року вищезазначена справа надійшла до апеляційного суду.

Ухвалою від 08 липня 2026 року, постановленою суддею-доповідачем Салтан Л.Г., вказану апеляційну скаргу залишено без руху.

21 липня 2026 року ОСОБА_1 усунула недоліки апеляційної скарги.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 23 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначений склад колегії: головуючий суддя (суддя-доповідач) Салтан Л.Г. та члени колегії: судді: Кочеткова І.В., Сакоян Д.І.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 липня 2026 року справу із апеляційною повернуто до суду першої інстанції для належного оформлення.

30 липня 2026 року вказана справа надійшла до Запорізького апеляційного суду.

Ухвалами апеляційного суду від 04 серпня 2026 року, при вирішенні питання про відкриття провадження, клопотання позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено, апеляційне провадження відкрито, справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, на підстави положень ч.1 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням ціни позову, яка становить 61525,69 грн.

Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвали апеляційного суду від 04 серпня 2026 року доставлені до електронного кабінету Концерну «МТМ» 05 серпня 2026 року о 19-41 год. Правом на відзив на апеляційну скаргу не скористувався. В силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

В силу вимог ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в ст. 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 381 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 гл. 9 р. ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у цій справі, виходив з того, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем житлово-комунальних послуг та, як наслідок, зобов`язана здійснювати оплату за фактично отримані послуги з постачання гарячої води та теплової енергії. Свої обов`язки відповідачка виконувала неналежним чином, що призвело до заборгованості з оплати наданих послуг за період з 01.06.2018 по 30.11.2025 в сумі 61525,69 грн, які підлягають стягненню за судовим рішенням. Підстав для застосування позовної давності суд першої інстанції не вбачав, оскільки вважав, що станом на 02.04.2020 строк позовної давності позовних вимог з 01.06.2018 не сплинув.

Межі апеляційного перегляду зводяться до застосування позовної давності щодо нарахованої заборгованості з наданих послуг за період з 01 червня 2018 року по серпень 2019 року та, як наслідку, можливості зміни загального розміру присудженої до стягнення заборгованості.

Вирішуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно положень ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст.267 ЦК України).

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, п.12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений закон набрав чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 за №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 скасований з 24.00 годин 30.06.2023.

Таким чином, строки позовної давності по заборгованості, що виникла станом на 02.04.2020, призупинились та після скасування карантину продовжили свою дію ще на строк його дії.

Крім того, 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який в подальшому було неодноразово продовжено та дії на час ухвалення даного рішення.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Законом України №4434-IX від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Вказаний Закон набрав чинності 04.09.2025.

Отже, загальний строк звернення за заявленими вимогами до суду становить три роки ( України). Проте з 02.04.2020 перебіг позовної давності в Україні було «заморожено» спочатку через COVID-карантин, а згодом через воєнний стан. Поновлення перебігу строку позовної давності відбулося 04.09.2025 року на підставі Закону України № 4434-IX. Таким чином, період з 02.04.2020 по 03.09.2025, включно, виключається з розрахунку строку позовної давності з підстав, викладених вище.

Як вбачається з матеріалів справи звернення представника позивача з позовом до суду відбулося 20 березня 2026 року.

Разом з тим, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції, що була чинною впродовж спірного періоду).

Таким чином, оплата за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачанняза червень місяць 2018 року мала відбутися до 20 липня 2018 року, отже відлік позовної давності розпочинається 21 липня 2018 року та за відсутності підстав для зупинення мав би сплинути 21 липня 2021 року.

На трирічний період з 21 липня 2018 року по 21 липня 2021 року, з урахуванням того, що 2020 рік є високосним, припадає 1096 днів.

Час, що минув з 21 липня 2018 року до 02 квітня 2020 року становить 622 дні.

Тобто після відновлення перебігу позовної давності залишилося 474 дні (1096-622=474).

Цей залишок (474 дні) почав свій відлік з 04 вересня 2025 року та завершиться 21 грудня 2026 року.

Зазначений розрахунок підтверджує правильність висновку суду щодо неможливості застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позовних вимог за період з 01 червня 2018 року.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Доводи апеляційної скарги відповідача є такими, що дублюють його доводи при розгляді справи у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію апелянта, обумовлену суб`єктивним тлумаченням норм права.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст.89 ЦПК України, за змістом якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.3 ст. 12 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Апеляційний суд на виконання вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України у разі відмови апелянту у задоволенні його апеляційної скарги, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта, що за змістом ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, тобто питання щодо розстрочення виконання рішення суду не є компетенцією апеляційного суду, що не позбавляє апелянта права звернутися з відповідної заявою до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя.

Керуючись ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити - без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складений 16 вересня 2026 року. Копію постанови надіслати учасникам справи для відома.

Головуючий суддя: Л.Г. Салтан

Члени колегії:

Суддя: І.В. Кочеткова

Суддя: Д.І. Сакоян