Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №332/3093/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 15.09.2026 Справа № 332/3093/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 332/3093/26 Головуючий у 1-й інстанції: Яцун О.С.

Провадження № 22-ц/807/2062/26 Суддя-доповідач: Сакоян Д.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Сакояна Д.І.

суддів: Бредуна Д.С., Салтан Л.Г.

за участі:

секретаря судового засідання Пантюх Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06.08.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Ай-Петрі» про стягнення 3% річних,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Ай-Петрі» про стягнення 3% річних.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Ай-Петрі» про стягнення 3% річних залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06.08.2026 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при поданні позову позивач заявив клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Це клопотання за своїм змістом і правовою природою недвозначно свідчить, що позивач не має наміру з`являтись в судове засідання, просить вирішити справу за наявними матеріалами, заздалегідь висловив свою позицію у позовній заяві.

Відкриваючи провадження у цій справі, суд не витребував у позивача ніяких документів чи пояснень, подальші перенесення судових засідань з 09.06.2026 на 06.08.2026 відбувались без винесення ухвал та витребування у сторін будь-яких документів. Тобто суд, самостійно ініціюючи перенесення судових засідань, не витребував у сторін жодного документа чи жодних пояснень і, відповідно, наявні у справі документи були достатніми для прийняття у справі рішення.

З урахуванням того, що позивач у позові просив розглядати справу за наявними у справі документами без повідомлення сторін, а суд не витребував у позивача і відповідача ніяких документів чи пояснень, застосування місцевим загальним судом ч. 5 ст. 223 ЦПК України і п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України є порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, яка підлягає скасуванню. Наявних у справі документів було достатньо для прийняття рішення, а посилання суду, що неявка перешкоджає розгляду справи не є обґрунтованою, оскільки у такому б випадку суд не мав право, а був зобов`язаний витребувати у сторін чи у сторони документи, які б він вважав необхідними, чим останній не скористався, а лише відкладав безпричинно судові засідання.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги учасники справи до апеляційного суду не з`явились. У заяві від 23.08.2026 скаржник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив розглянути її без участі скаржника.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції зазначеним вище вимогам відповідає у повній мірі.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що належним чином повідомлений позивач двічі не з`явився в судове засідання, не повідомив про причини своєї неявки, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, що, на думку суду, перешкоджає розгляду справи.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується.

У ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 2, 4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з положенням ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У ч. 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду – це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.

При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позов без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Тобто законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони, а тому саме позивач має продемонструвати свій процесуальний інтерес у як найшвидшому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі.

Відтак норми ч. 5 ст. 223 ЦПК України та п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.

Під час вирішення питання про залишення позову без розгляду правове значення має виключно належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18), від 10.11.2021 у справі № 756/2137/20 (провадження № 61-3782св21), від 09.12.2021 у справі № 754/16126/16 (провадження № 61-17043св21).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2026 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Ай-Петрі» про стягнення 3% річних до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 09.06.2026 на 10 год. 30 хв.

Вказана ухвала було доставлена до Електронного кабінету позивача ОСОБА_1 28.05.2026.

Також 04.06.2026 позивачу ОСОБА_1 до Електронного кабінету була доставлена судова повістка про виклик до суду на 10 год. 30 хв. 09.06.2026.

У судове засідання, призначене на 09.06.2026, учасники справи не з`явились, судове засідання відкладено на 12 год. 30 хв. 06.08.2026.

Судова повістка про виклик до суду на 12 год. 30 хв. 06.08.2026була доставлена позивачу ОСОБА_1 до Електронного кабінету 15.06.2026.

У судове засідання, призначене на 06.08.2026, учасники справи не з`явились.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи позивач двічі поспіль не з`явився у судові засідання, які були призначені на 09.06.2026 та 06.08.2026, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.

Клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яке міститься у позовній заяві, за своїм змістом і правовою сутністю не є заявою про розгляд справи за відсутності позивача, тож посилання на нього в апеляційній скарзі є безпідставним. Якщо суд першої інстанції скористався своїм процесуальним правом та постановив ухвалу про призначення розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, не задовольнивши клопотання позивача про розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін, то викладене у тексті самого позову клопотання вичерпало свою процесуальну актуальність і не може бути враховане судом надалі.

Оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 367, 374, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06.08.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Ай-Петрі» про стягнення 3% річних – залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06.08.2026 у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Д.І. Сакоян

Судді Д.С. Бредун

Л.Г. Салтан