Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №297/2247/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 297/2247/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 серпня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Джуга С.Д., Кожух О.А.,

з участю секретаря: Голубєвої Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 липня 2024 року у справі №297/2247/24 (Головуючий: Михайлишин В.І.), -

В С Т А Н О В И Л А

У травні 2024 року ОСОБА_2 та його представник адвокат Сливка В.П. звернулися в суд із позовом до Батівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О.В., про визнання права власності за ОСОБА_2 в порядку спадкування на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла сусідка позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , яку на протязі багатьох років та до дня її смерті позивач доглядав за сусідкою, а саме: готував їжу (кормив), прав, прибирав, давав ліки, одягав, так як вона була самотньою та безпомічною, хворіла. Все своє майно ОСОБА_3 заповіла позивачу, зокрема і квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якій вона мешкала та була зареєстрована.

Так, 21 вересня 2021 року було проведено технічну інвентаризацію вказаної квартири, оплату якої здійснювала ОСОБА_3 .. Позивач вказує, що він вступив у фактичне володіння та управління будинком, користується ним і тримає у належному стані, а тому має намір отримати свідоцтво про спадкування квартири. Разом з цим, при зверненні до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, позивачу було відмовлено у його видачі, оскільки вищевказана квартира не перебувала у власності спадкодавця.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив в порядку ч. 2 ст. 344 ЦК України визнати право власності на вищевказану квартиру.

Рішенням Берегівського районного суду від 15 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні, так як покійна ОСОБА_3 зверталася із заявою і займалась оформленням документів, зазначала процес реалізації свого права на безоплатну приватизацію своєї квартири АДРЕСА_2 , яку займала на праві найму, що підтверджується матеріалами справи. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що саме бездіяльність Батівської селищної ради призвело до того, що виготовивши технічну документацію, покійна ОСОБА_3 не вспіла завершити процес реалізації свого права на безоплатну приватизацію житлової площі яку займали на правах найму, яку в подальшому має право завершити спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 .

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його представника адвоката Сливка В.П. які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи судова колегія приходить до наступного висновку.

Від Батьківської селищної ради надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутності і їх неявка не перешкоджає розгляду справи у відсутності представника органу місцевого самоврядування відповідно до ч 2 ст. 372 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії корінця ордеру на жиле приміщення №22 від 05.07.1991 року, а саме на квартиру АДРЕСА_3 , вбачається, що наймачем вказаної квартири являється ОСОБА_4 та членами його сім`ї є: ОСОБА_5 – дружина, ОСОБА_6 – син, ОСОБА_7 – донька та ОСОБА_4 – син.

Так, померла ОСОБА_3 являлась членом сім`ї ОСОБА_4 відповідно до ордеру, тобто фактично не була наймачем квартири, який би мав право на подання заяви про приватизацію найманого житла.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11.05.2022 року.

Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 09.04.1992 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії заповіту від 26.04.2022 року, засвідченого секретарем Батівської селищної ради Кополовець К.П., ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіла все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б не складалося та в чому б воно не заключалось, все те, що належить їй за законом або на що вона матиме право на день смерті – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постановою приватного нотаріуса від 04.03.2024 року за №137 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю реєстрації права власності на ім`я померлої ОСОБА_3 .

Так, листом приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О.В. № 136/01-16 від 04.03.2024 року позивачу ОСОБА_2 було повідомлено про те, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не перебувала у власності спадкодавця ОСОБА_3 ..

Відсутність реєстрації права власності на вищевказану квартиру підтверджена і інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.06.2024 року, наданої позивачем ОСОБА_2 ..

Суд зазначав, що посилання позивача на звернення померлої ОСОБА_3 до Батівської селищної ради із заявою для реалізації свого права на безоплатну приватизацію житлової площі, яку займала на правах найму та надані суду докази, а саме: копія довідки №314 від 25.04.2024 року, видана КП «БЕРЕГІВСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ БЕРЕГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» про оплату ОСОБА_3 за технічну інвентаризацію оспорюваної квартири; копія листа № 410 від 07.07.2021 року Батівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області про покладення витрат щодо проведення приватизації житлового фонду комунальної власності та її перебування у користуванні ОСОБА_3 ; копія листа №184 Батівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, не підтверджують набуття права власності померлою ОСОБА_3 за спадкоємцями на наймане житлове приміщення у розумінні Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року №20.

Отже, право на подання заяви про приватизацію найманого житла належало ОСОБА_4 згідно ордеру, який був наймачем квартири і відсутні докази подання такої заяви саме наймачем, а членами його сім`ї, що спростовує доводи позивача про належність квартири померлій ОСОБА_3 ..

Разом з тим, початок оформлення технічної документації з метою приватизації оспорюваної квартири не є однозначною підставою для твердження про набуття у власність покійної ОСОБА_3 квартири, а зазначена документація є лише одним із пунктів необхідних документів для такого звернення до органу приватизації відповідно з вимог Положення "Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян", затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 року за №109/17404.

Частиною 1 статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Суд першої інстанції також встановив, що у наймача оспорюваної квартири – ОСОБА_4 відповідно до ордеру були ще два сини та донька, які мали право на вступ у спадщину за померлим ОСОБА_3 ..

Відсутність інших спадкоємців за померлою ОСОБА_3 позивачем нічим не підтверджено, в установленому законом порядку, що свідчить про можливий спір на спадкове майно.

При постановленні рішення, суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, із посиланням на докази оцінка яких відображена у рішенні обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду від 15 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 серпня 2026 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ