Додаткове рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №132/372/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 132/372/25

Провадження № 22-з/801/125/26

Категорія: 68

Головуючий у суді 1-ї інстанції

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.

розглянувши заяву представника позивача - адвоката Бездітної Тетяни Вячеславівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат, понесених на професійну правничу допомогу,

по справі у справі №132/372/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі Органу опіки та піклування Калинівської міської ради Вінницької області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Органу опіки та піклування Турбівської селищної ради Вінницької області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини,

встановив:

Історія справи

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що від спільного проживання з відповідачкою (без реєстрації шлюбу) у них народилась дитина – дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часом, ОСОБА_2 почала вчиняти дії, спрямовані на створення штучних перешкод у його спілкуванні з дитиною, в результаті чого він був вимушений звернитися до органу опіки та піклування із заявою про встановлення участі батька у спілкуванні з дитиною. Винесене органом опіки та піклування рішення з порушеного ним питання, ОСОБА_2 свідомо не виконує.

А тому просив усунути перешкоди у його спілкуванні з дитиною та встановити наступний спосіб та порядок участі його, як батька, у вихованні та спілкуванні з дитиною - дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : побачення з дочкою щомісяця кожні другу та четверту суботу та неділю, без присутності матері, з урахуванням режиму дня дитини, стану її здоров`я у такий час: в суботу: з 11 год. 30 хв. до 14 год. 00 хв., а в теплу пору року додатково з 16 год. 00хв. до 19 год. 00хв.; в неділю: з 09 год. 00хв. до 14 год. 00хв.; участі батька в батьківських зборах, у святах, за участю дитини в дошкільних, шкільних та позашкільних закладах, як в присутності матері, так і без неї, тривалістю вказаних заходів; проведення спільного відпочинку батька з дочкою без присутності матері з відвідуванням місця проживання батька, спільних подорожей в межах України з забезпеченням належного харчування, проживання та безпечного перебування в період відпустки батька до 14 днів до досягнення дитиною 6 років.

Після досягнення дитиною 6 років – проведення часу з дитиною на канікулах дитини (шкільні канікули) відповідно 50% час проведений з батьком, і 50% час проведений з матір`ю дитини; побачення і спілкування батька в день народження дитини та у державні і релігійні свята протягом 4 годин в узгоджений із матір`ю дитини час; можливості відвідувати дитину під час хвороби за місцем перебування не менше двох годин; можливості спілкування з дитиною без обмежень за допомогою теле- чи відео- зв`язку, мережі інтернету, з врахуванням порядку дня дитини після досягнення дитиною шестирічного віку; отримувати інформацію від матері дитини про факти захворювання та лікування дитини, фізичний та психологічний стан, про від`їзд з постійного місця проживання на період більше 3-х днів, а про стан, який становить загрозу життю чи здоров`ю дитини невідкладно; забороняється батькам налаштовувати дитину один проти одного.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року позов задоволено частково. Вирішено визначити ОСОБА_1 наступний спосіб його участі у вихованні дитини – доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спілкуванні з нею: встановити адаптаційний період, а саме протягом двох місяців з моменту набуття даним рішенням законної сили, проводити зустрічі щомісяця кожні другу і четверту суботу та неділю, з 11-30 години до 14-00 години, в присутності матері дитини ОСОБА_2 , з урахуванням та дотриманням режиму дня дитини, стану її здоров`я, за місцем проживання дитини, на нейтральній території; в подальшому, після завершення адаптаційного періоду: проводити зустрічі щомісяця кожні другу і четверту суботу та неділю, а саме в суботу: з 11-30 години до 14-00 години, та в неділю: з 09-00 години до 14-00 години, без присутності матері дитини ОСОБА_2 , попередньо узгодивши з нею місце зустрічі батька з дитиною та місця їх спільного перебування (знаходження) на протязі визначеного часу, з урахуванням та дотриманням режиму дня дитини, стану її здоров`я, зобов`язавши батька забирати та повертати вчасно дитину за адресою її проживання; брати участь в батьківських зборах, та у інших заходах, які буду проводитися за участю дитини в дошкільних, шкільних та позашкільних закладах, як в присутності матері ОСОБА_2 , так і за її відсутності, на протязі часу тривалості зазначених зборів та заходів; зустрічатися і спілкуватися з дитиною в день її народження, а також у державні та релігійні свята, в межах 4 годин, в попередньо та завчасно узгоджений із матір`ю ОСОБА_2 день та час; проводити відпустку разом із дитиною за межами місця її проживання, в межах території України, під час шкільних канікул, після отримання на це згоди матері ОСОБА_2 , та за умови, якщо стан здоров`я дитини буде це дозволяти, та проти цього не буде заперечувати сама дитина; бути поінформованим матір`ю ОСОБА_2 про факт захворювання та лікування дитини, а також про зміну місця її постійного проживання; відвідувати дитину під час її хвороби за місцем знаходження (перебування), протягом періоду часу, який буде узгоджений з матір`ю ОСОБА_2 , та із відповідним закладом охорони здоров`я, в якому буде перебувати (знаходитися) дитина; спілкуватися з дитиною щовівторка та щочетверга з 18-00 години шляхом відеозв`язку за допомогою мобільних застосунків («Viber», «WhatsApp» та інших), за технічної можливості та попередньою домовленістю із матір`ю ОСОБА_2 , та за умови, якщо проти цього не буде заперечувати сама дитина.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та утриматись від дій, спрямованих на налаштовування дитини проти батька.

Постановою Вінницького апеляційного суду 25 серпня 2026 року апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, а рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року без змін.

Короткий зміст наведених у клопотанні вимог та доводи інших учасників

31 серпня 2026 року до Вінницького апеляційного суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бездітної Т.В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Позиція апеляційного суду

Звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, заявниця послалась на те, що розмір винагороди за надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції позивачеві складає 10 000 грн, про що нею було заявлено під час судового розгляду справи, а тому підлягає відшкодуванню на користь останнього.

Колегія суддів зауважує, що порядок ухвалення додаткового судового рішення наведено у статті 270 ЦПК України, відповідно до пункту 3 частини 1 якої суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, які не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися) у випадку, зокрема, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання.

Отже, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Частиною 4 статті 270 ЦПК України визначено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Будучи повідомленими про розгляд заяви в судовому засідання, сторони у справі не з`явились.

Від ОСОБА_2 та заявника, адвоката Бездітної Т.В. надійшли заяви про розгляд клопотання про ухвалення додаткового рішення за їх відсутністю.

Крім того, від ОСОБА_2 надійшли заперечення на заяву про відшкодування судових витрат, у яких вона просила відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що покладення на неї витрат такого розміру створює додатковий фінансовий тягар як для матері малолітньої дитини. Крім того, на думку ОСОБА_2 заявлений стороною позивача розмір не є співмірним характеру робіт, проведених адвокатом в апеляційному суді.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви.

Згідно з ч. 1, п.1 ч. ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даній справі встановлено, що до початку судових дебатів сторона позивача - адвокат Бездітна Т.В. вказала, що розмір судових витрат, які понесені ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції складає 10 000 грн. А тому просила покласти витрати у справі на апелянта .

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції заявником подано договір про надання правової допомоги від 07.07.2026, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Правові цінності», в особі керуючого партнера адвоката Бездітної Т.В., акт виконаних робіт від 25.08.2026 року, розрахунок вартості адвокатських послуг.

За умовами договору про надання правової допомоги 07.07.2026 ( п. 6.1), вартість послуг за надання правничої допомоги є фіксованою та складає 10 000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

-надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

-складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

-представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд враховує взаємозв`язок понесених витрат з розглядом справи, обґрунтованість їх розміру та доведеність.

Апеляційний суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат на оплату правничої допомоги адвокатом Бездітною Т.В. є підставою для їх стягнення судом, проте у меншому розмірі ніж заявлено стороною позивача.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц) вказала, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких, саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Як зазначалось вище, відповідач ОСОБА_2 має заперечення щодо розміру заявлених витрат позивачем, вважаючи їх неспівмірними складністю справи, виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим нею на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що вона є матір`ю малолітньої дитини, а тому стягнення з неї судових витрат у такому розмірі створить додаткове фінансове навантаження.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Колегія суддів погоджується з тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн підтверджений належними та допустимими доказами.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що правова допомога позивачеві у суді апеляційної інстанції виражена у попередньому опрацюванні матеріалів справи, відшукування позицій Верховного Суду, опрацюванні законодавчої бази, формуванні правової позиції, консультування позивача (як зазначено про те у акті виконаних робіт) зводяться до однієї дії – складання відзиву на апеляційну скаргу, та не потребувала значного обсягу часу, з огляду на те, що цим же адвокатом здійснювалась аналогічна робота при підготовці позовної заяви та подання її до суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у апеляційному суді в загальному розмірі 10 000 грн є явно завищеними, не відповідають критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неминучих, а також не відповідають обсягу наданих правничих послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, а також і те, що дана справа не є унікальною, тому обґрунтованим буде стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 5 000 грн витрат на правову допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції .

Керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 142, 270, 382 ЦПК України, суд, -

постановив:

Заяву адвоката Бездітної Тетяни Вячеславівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат, понесених на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На додаткову постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин