Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №149/1481/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 149/1481/25

Провадження № 22-ц/801/2024/2026

Категорія: 88

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гончарук-Аліфанова О. Ю.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвоката Опольської Наталі Михайлівни

на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 24 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Гончарук-Аліфанової О.Ю.

у справі №149/1481/25

за заявою ОСОБА_1 (заявник)

за участі Органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 (заінтересовані особи),

про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,

встановив:

Короткий зміст вимог заяви

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, залучивши заінтересованих осіб Орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області та ОСОБА_2 , яка мотивована тим, що ОСОБА_2 є його рідним братом. Йому безстроково встановлено І групу інвалідності, з дитинства. Оскільки ОСОБА_2 страждає на ряд хронічних захворювань, не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому потребує сторонньої допомоги. Інших осіб, які б могли здійснювати догляд за ОСОБА_2 немає – мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а батько є особою з інвалідністю ІІ групи.

За вказаних обставин просив визнати ОСОБА_2 недієздатним та призначити його опікуном брата.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 24 червня 2026 року заяву залишено без розгляду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із ухвалою суду, представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Опольська Н.М., подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу, а справу направити до суду для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що залишаючи заяву без розгляду з підстав повторної неявки представника заявника, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, що підтверджують поважності причин неявки, не забезпечив належного захисту прав та законних інтересів особи, щодо якої розглядається питання про визнання недієздатним.

При цьому скаржник посилається на судову практику Верховного Суду у справах №201/1531/23, №372/3774/21, №645/4927/17, №420/16364/24.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу суду представник особи щодо якої вирішується питання про визнання недієздатним ОСОБА_2 – адвокат Липень С.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду 06 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 липня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду, продовжено строк розгляду справи за апеляційною скаргою.

Заявник ОСОБА_1 і його представник - адвокат Салямон Д.О. в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах викладених в ній та просила її задовольнити. Заявник пояснив, що в дні судових засідань адвокат телефонувала йому і казала не йти до суду, так як судове засідання все рівно не відбудеться в зв`язку з її відсутністю.

Представник особи, щодо якої вирішується питання про визнання недієздатним ОСОБА_2 - адвокат Липень С.В. проти вимог апеляційної скарги заперечував, просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін як законну і обґрунтовану.

Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області, повідомлений в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання в справі, до суду не з`явився, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Апеляційний суд не прийняв до розгляду подані представником – адвокатом Антонюк Ю.М. «письмові пояснення щодо обставин, які мають значення для апеляційного розгляду справи», так як ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого подані пояснення, не є учасником справи.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Постановляючи ухвалу про залишення заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що будучи належним чином повідомленим про розгляд справи заявник ОСОБА_1 двічі не з`явився в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутності не надав.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам , а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно пунктом 3 частини другої статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частинами 3-4 статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Частиною п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За змістом частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

При цьому процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву (заяву) без розгляду, якщо нез`явлення позивача (заявника) є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача (заявника), як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач чи заявник не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Правове значення в такому разі має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі № 607/2015/17).

Подібні висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18, від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16, від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21.

Таким чином, положення частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належним чином користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.

Суд уповноважений припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належним чином повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання (постанова Верховного Суду від 07 липня 2023 року в справі № 522/2301/19).

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про визнання недієздатним свого брата ОСОБА_2 , встановлення над ним опіки та призначення його опікуном.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду від 09 червня 2025 року за клопотанням представника заявника адвоката Опольської Н.М. було призначено судово-психіатричну експертизу, а провадження у справі зупинено.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду від 01 квітня 2026 року провадження у справі відновлено, розгляд справи призначено на 16 квітня 2026 року, який був відкладений на 18 травня 2026 року за клопотанням сторони заявника - адвоката Опольської Н.М.

Водночас у судове засідання, призначене на 18 травня 2026 року заявник ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про його (засідання) дату, час і місце (а.с.95) не з`явився і про причини неявки суду не повідомив, так само як не подав заяви про розгляд справи у його відсутність.

У зв`язку з неявкою заявника та його представника розгляд справи призначено на 08 червня 2026 року, про що останніх було повідомлено належним чином, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 про отримання поштового рекомендованого повідомлення (а.с. 109).

Проте у судове засідання 08 червня 2026 року заявник знов не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заява про розгляд справи у його відсутність відсутня, у зв`язку з чим суд призначив розгляд справи на 24 червня 2026 року.

Відповідно до поштового рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом заявника ОСОБА_1 , останній належним чином повідомлений про розгляд справи 24 червня 2026 року, проте втретє не з`явився в судове засідання на вказану дату, не повідомивши про причини неявки.

Представник заявника - адвокат Опольська Н.М. також була повідомлена належним чином про дати, час та місце судових засідань, призначених на 18 травня 2026 року, 08 червня 2026 року та на 24 червня 2026 року шляхом направлення судових повісток-повідомлень до її електронного кабінету.

Матеріали справи містять заяви представника заявника - адвоката Опольської Н.М про відкладення розгляду справи з підстав тимчасової її непрацездатності, та участі у інших судових засіданнях, призначених на такі ж дати (а.с. 101, 110, 122).

При цьому ані заявник, ані його представники не скористалися правом подати заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, належним чином не мотивували наявність перешкод у розгляді справи в режимі відеоконференції за межами суду.

Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції правильно застосував приписи частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку, що заявник будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився у судове засідання і від нього не надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

З метою повідомлення сторони заявника про дату, час та місце судових засідань, районним судом вжито всіх передбачених законом заходів.

З урахуванням викладеного, враховуючи процесуальну поведінку заявника та його представника, розумні строки розгляду цієї справи, заяву у якій було подано ще у травні 2025 року, баланс прав та інтересів учасників справи, слід погодитися з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, оскільки його неявка у судові засідання, призначені на 18 травня 2026 року , 08 червня 2026 року, та 24 червня 2026 року є повторною, про судові засідання, призначені на вказані дати, останній був повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності у вказані дати не подавав.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував поважність причин неявки представника заявника - адвоката Опольської Н.М., якою були надіслані клопотання про відкладення розгляду справи, є необґрунтованими та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права. Вказані твердження не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що належним чином повідомлений заявник повторно не з`явився у судове засідання.

Правове значення в цьому випадку має лише належне повідомлення саме заявника про день, час і місце розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Постанови Верховного Суду, на які посилається апелянт, є або нерелевантними, або якраз і підтверджують правильність висновків суду першої інстанції.

№201/1531/23, №372/3774/21, №645/4927/17, №420/16364/24.

Так, в постанові від 21 серпня 2024 року по справі № 201/1531/23 (провадження № 61-6862св24) заяву про визнання особи недієздатною було залишено без розгляду з підставі нібито наявності спору про право.

Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив висновок про те, що оскільки із заявою про визнання недієздатним Н. І. С. та встановлення над ним опіки (у разі визнання недієздатним) звернулись ОСОБА_4 є офіційний помічник, який здійснює постійний догляд за ним, існує спір про право.

Натомість Верховний Суд виснував, що предметом судової діяльності у цьому випадку є безпосереднє визначення наявності підстав для встановлення такого правового стану фізичної особи, як недієздатність. За рішенням суду фізична особа визнається недієздатною повністю, а не відносно конкретного правочину, вчиненого нею.

Наявність помічника у Н.І.С. не свідчить про спір про право, в зв`язку з чим Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, ухвалу Жовтневого районного суду Дніпропетровська від 02 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2014 року скосовано.

Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року по справі № 372/3471/21 (провадження № 61-16349св23) постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року в частині вирішення заяв Б.Л.С. Б. Н.О., Ц.Д.О., Т.І.В. Т. І.В, заінтересованим особам, залишено без змін.

Натомість касаційну скаргу заявника ОСОБА_5 задоволено, а постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 20-23 року скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд виснував, що інші заявники, крім К.Т.Б. відповідно до закону не уповноважені на звернення до суду з такими заявами.

В постанові ж від 15 грудня 2025 року по справі № 645/4972/17 (провадження № 61-13294св25) Верховний Суд якраз і виснував, що частиною п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За змістом частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Правове значення в такому разі має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі № 607/2015/17).

Подібні висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18, від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16, від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21.

Таким чином, положення частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належним чином користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.

Суд уповноважений припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належним чином повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання (постанова Верховного Суду від 07 липня 2023 року в справі № 522/2301/19).

Залишення позову без розгляду – це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Судом встановлено, що заявник і його представник були належним чином повідомлені про дати, час і місце судових засідань у справі, й не з`явилися в чотири призначених поспіль судових засідання, а заявник не подав заяви про розгляд справи в його відсутність.

Більше того, заявник пояснив, що він мав можливість з`явитися в судові засідання, проте не робив цього за порадою адвоката, так як воно все рівно відкладеться в зв`язку з її неявкою.

Відтак суд першої інстанції правильно застосував приписи частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України й дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявник будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно (вчетверте) не з`явився в судове засідання і від нього та/або його представника не надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на те, що таке процесуальне рішення суду нібито не враховує інтереси особи, щодо якої вирішується питання про визнання її недієздатною, а представник останньої нібито не мав права заявляти відповідне клопотання.

Як встановлено вище, вся повнота вини за те, що судові засідання у справі неодноразово відкладалися, а заяву зрештою-решт було залишено без розгляду, лежить на заявникові та його представнику, а представник заінтересованої особи, як і суд, зобов`язані реагувати на випадки недобросовісної процесуальної поведінки учасника справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції про наявність підстав для залишення заяви без розгляду не спростовують.

За загальним правилом, передбаченим частиною другою статті 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Щодо особливостей розгляду справ окремого провадження, на які посилається апелянт, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік справ, які суд розглядає в порядку окремого провадження справи, закріплений в частині 2 цієї статті, серед них міститься заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (пункт 1 частини 2 статті 293 ЦПКУ).

Главою 2 Розділу IV ЦПК України унормовано розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості цих справ встановлені цим розділом.

Особливістю правового регулювання справ окремого провадження є наявність норм бланкетного та відсильного характеру, так як вказує на дотримання загальних положень, встановлених ЦПК (ч. 3 ст. 294), а також відсилає до інших нормативно-правових актів, якими можуть визначатися порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення (ч. 2 ст. 315).

З наведеної норми вбачається, що за наявності підстав, зазначених у ст. ст. 255, 257 ЦПК, суд закриває провадження у справі окремого провадження або залишає заяву без розгляду незалежно від того, що у вказаних нормах законодавець в більшості випадків оперує категоріями, притаманними позовному, а не окремому провадженню («позовна заява», «позов», «позивач» тощо), оскільки ці норми процесуального права є загальними й підлягають застосуванню на всіх стадіях цивільного судочинства та під час розгляду справ за правилами всіх провадженнях.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 375 ЦПК України, Суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвоката Опольської Наталі Михайлівни залишити без задоволення, а ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 24 червня 2026 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин