Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №749/933/26 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 749/933/26

Номер провадження 2/749/608/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

16 вересня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Михалевич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Сновськ, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №749/933/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останньої заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1463-7522 від 25.10.2024 у розмірі 51675,46 грн та понесені судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 25.10.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1463-7522 продукту «На все», відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 29500,00 грн строком на 300 календарних днів. В подальшому, 22.12.2024, сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, за умовами якої відповідачу надано додаткові грошові кошти у кредит у сумі 4300,00 грн та продовжено строк кредитування на 58 днів (загалом 358 днів). Оскільки відповідач не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, комісії і штрафу, за нею станом на 06.05.2026 утворилась заборгованість у розмірі 51675,46 грн, з яких: 16026,12 грн – заборгованість за тілом кредиту, 34179,34 грн - заборгованість за процентами, 1470,00 грн – заборгованість за штрафами.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 13 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, при подачі позову просив розглядати справу без його участі, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, зокрема судом було розміщено (оприлюднено) на вебпорталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №749/933/26 відповідача ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, 16 вересня 2026 року судом постановлено ухвалу про здійснення заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомляла, жодних заяв від неї не надходило, та у строк, встановлений судом, відповідач відзив на позов не подала, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача до суду подано не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Завданнями цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 25.10.2024 о 14 год. 03 хв. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (Кредитодавець), в особі Директора Резуєва Є.В., та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1463-7522 продукту «На все» (далі – Договір).

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору Кредитодавець відкрив для Позичальника невідновлювану кредитну лінію шляхом надання Позичальнику грошових коштів (Кредиту) на умовах строковості, зворотності, платності, для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому Договором.

Пунктом 2.3 Договору сторонами погоджено рекомендований (не обов`язковий) графік ануїтетних платежів, розрахований із розрахунку повного погашення Кредиту протягом перших 140 днів з дати його отримання.

Згідно з п. 4.1 Договору розмір кредитного ліміту (загальний розмір Кредиту) визначено сторонами у сумі 29500,00 грн, дата надання/видачі Кредиту – 25.10.2024.

Відповідно до п. 4.2 Договору Кредит наданий Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок Позичальника з використанням реквізитів вказаного нею електронного платіжного засобу.

Пунктом 4.6 Договору визначено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за стандартною ставкою 1,00% за кожен день користування Кредитом; при виконанні позичальником умов програми лояльності (п. 10.2 Договору) застосовується знижена ставка у розмірі 0,90% за день.

Згідно з п. 4.7 Договору комісія за видачу кредиту становить 20,00% від суми виданого Кредиту.

Відповідно до п. 4.9 Договору строк кредитування визначено сторонами у 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику, дата повернення (виплати) кредиту – 20.08.2025.

Пунктом 4.11 Договору сторонами погоджено, що орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору (за весь строк кредитування) складає 113221,58 грн та включає суму Кредиту, комісію за видачу Кредиту та проценти за користування Кредитом.

Порядок повернення Кредиту визначений п. 5.1 Договору, згідно з яким Позичальник зобов`язується повертати Кредит у останні дні останніх 8 (восьми) Базових періодів Строку кредитування згідно Графіка платежів за Договором за зниженою ставкою. Пунктом 5.2 Договору передбачено право Позичальника у будь-який час повністю або частково достроково повернути отриманий Кредит.

22.12.2024 об 11 год. 13 хв. між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, за умовами якої Кредитодавець надав Позичальнику додаткові грошові кошти у Кредит у сумі 4300,00 грн, у зв`язку із чим загальна сума Кредиту становила 29463,84 грн, а строк кредитування продовжено на 58 днів (з урахуванням продовження – 358 днів з моменту укладення Договору).

Судом встановлено, що Договір та Додаткова угода до нього укладені сторонами в електронній формі шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором (Договір – ідентифікатор А5999, Додаткова угода – ідентифікатор А3892), який направлявся Кредитодавцем на контактні дані (номер телефону), надані Позичальником під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно з частиною першою ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, щ ост. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному ст. 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк абоіншафінансоваустанова (кредитодавець) зобов`язуєтьсянадатигрошовікошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальникзобов`язуєтьсяповернути кредит та сплатитипроценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з не додержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Таким чином зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту та сплатити проценти.

З матеріалів справи убачається, що кредитний договір укладений в електронній формі. Його дійсність відповідачем у встановленому законом порядку не спростована. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Таким чином, суд вважає, що кредитор свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, а остання отримала грошові кошти у порядку та на умовах, що визначені укладеним між ними кредитним договором, згідно якого сторонами було погоджено всі його істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, умови кредитування.

Щодо заявленого позивачем розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 25.10.2024 по 17.10.2025 (в межах погодженого сторонами та продовженого Додатковою угодою строку кредитування) позивачем нараховано проценти за користування кредитом у загальному розмірі 72473,82 грн, за ставками 0,90% та 1,00% за день, що відповідає умовам п. 4.6, п. 10.2 Договору та не перевищує граничного розміру процентної ставки, встановленого Законом України «Про споживче кредитування» для даного виду кредитування. Після спливу строку кредитування (з 18.10.2025) нарахування процентів позивачем не здійснювалось.

За таких обставин суд вважає, що проценти за користування кредитом у розмірі 72473,82 грн нараховані Кредитодавцем правомірно, в межах строку дії Договору та у визначеному Договором розмірі, а тому такі вимоги позивача є обґрунтованими.

Щодо вимоги про стягнення комісії за видачу кредиту суд зазначає таке.

Умовами Договору (п. 4.7) передбачена комісія за видачу кредиту у розмірі 20,00% від суми Кредиту, яка згідно з розрахунком заборгованості нарахована позивачем у загальному розмірі 5900,00 грн.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам (та іншим фінансовим установам, до яких застосовуються аналогічні вимоги) забороняється вимагати від клієнта плати за придбання будь-яких товарів чи послуг від банку/фінансової установи як обов`язкову умову надання фінансових послуг.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі №176/585/17 зазначив, що надання грошових коштів за кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обовязком кредитодавця, виконання якого не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту є обовязком фінансової установи, яка отримала на це ліцензію, така дія не є самостійною послугою, що замовляється позичальником, а є наслідком реалізації прав та обов`язків кредитодавця за кредитним договором і відповідає економічним потребам лише самого кредитодавця (п. 29 постанови Верховного Суду у справі №363/1834/17). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду №686/1696/15-ц від 09.12.2020, №622/1148/13-ц від 09.12.2020, №236/2227/17-ц від 09.12.2020, №724/1391/16-ц від 25.11.2020, №483/2022/17-ц від 11.11.2020.

Крім того, суд звертає увагу, що Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний розкрити споживачу структуру загальних витрат за споживчим кредитом, до яких належать, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Разом з тим, ані умовами Кредитного договору, ані матеріалами справи не визначено та не обґрунтовано перелік конкретних послуг, за надання яких встановлено та нараховано комісію за видачу кредиту, а сама по собі видача кредиту є прямим обов`язком кредитодавця, виконання якого не може обумовлюватися додатковою платою з боку позичальника, оскільки не є окремою фінансовою послугою, а обумовлена виключно реалізацією кредитодавцем власних прав та обов`язків за кредитним договором.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі № 176/585/17 та від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19, умова договору про споживчий кредит щодо сплати комісії за відсутності визначення переліку конкретних послуг, які нею оплачуються, суперечить вимогам законодавства про споживче кредитування та не породжує обов`язку споживача її сплачувати.

Крім того, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 09.12.2019 року у справі № 524/5152/15-ц, згідно якої умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, що не є самостійною послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», порушує права споживача як слабшої сторони договору.

За таких обставин, суд доходить висновку, що встановлена умовами Договору комісія за видачу кредиту є платою за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь в межах виконання власного обов`язку з надання кредиту, а не платою за окрему послугу, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією за видачу кредиту задоволенню не підлягають.

Позивачем згідно з розрахунком заборгованості нараховано відповідачу штраф у загальному розмірі 4410,00 грн за порушення строків сплати чергових платежів.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобовязання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обовязку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 5 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який на час виникнення спірних правовідносин був чинним.

За таких обставин нарахований позивачем штраф у розмірі 4410,00 грн є таким, що нарахований всупереч наведеним положенням Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому не підлягає стягненню з відповідача, і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки судом встановлено, що вимоги позивача є обґрунтованими в частині стягнення суми наданого Кредиту (з урахуванням додатково наданих коштів за Додатковою угодою) та нарахованих на нього процентів за користування Кредитом, а вимоги в частині стягнення комісії за видачу кредиту та штрафу задоволенню не підлягають, суд, здійснюючи розрахунок остаточного розміру заборгованості, виходить з того, що загальна сума наданого відповідачу Кредиту становить 33 800,00 грн (29 500,00 грн + 4 300,00 грн), загальна сума правомірно нарахованих за весь строк кредитування процентів - 72 473,82 грн, а загальна сума здійснених відповідачем на виконання Кредитного договору платежів, яка позивачем не заперечується та підтверджується наданим розрахунком заборгованості, становить 64 908,36 грн.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить: 33 800,00 грн + 72 473,82 грн - 64 908,36 грн = 41 365,46 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - в частині стягнення заборгованості у розмірі 41 365,46 грн; в іншій частині позовних вимог (в частині стягнення комісії за видачу кредиту та штрафу, а також процентів понад зазначену суму) слід відмовити.

Відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, а саме на суму 41365,46 грн з ціни позову 51675,46 грн, що складає 80,05% заявлених вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у сумі 2131,21 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1463-7522 від 25.10.2024 у розмірі 41365 (сорок одна тисяча триста шістдесят п`ять) грн 46 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) судовий збір у розмірі 2131 (дві тисячі сто тридцять одна) грн 21 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев