Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №746/312/26 — Срібнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 746/312/26

2/746/194/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р.

Срібнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Нагорної Н.Г.,

при секретарі судового засідання Марченко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Срібнянського районного суду Чернігівської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ВІН ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15 квітня 2019 року № 793068 у сумі 18 452,06 грн, з яких 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8 424,00 грн - заборгованість за процентами, 2 000,00 грн - заборгованість за пенею і штрафами, 1 203,32 грн - 3% річних, 2 824,74 грн - сума інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань, а також судові витрати, а саме: витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 662,40 грн та витрати, пов`язані з отриманням правничої допомоги, в сумі

5 000,00 грн. У позовній заяві позивач також ставить питання про поновлення строку позовної давності.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ «ВІН ФІНАНС» вказало, що 15 квітня 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № 793068 у електронній формі. Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед фінансовою установою в розмірі 14 424,00 грн, з яких:

4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8 424,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 2 000,00 грн - заборгованість за штрафами та пенею.

12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №1, за яким, з урахуванням Додаткової угоди № 25 до договору факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора стосовно відповідача за договором про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту від 15 квітня 2019 року № 793068 на загальну суму 6 160,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 2 160,00 грн - заборгованість за відсотками.

25 липня 2024 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Всупереч умовам зазначеного кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед новим кредитором TOB «ВІН ФІНАНС».

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 15 квітня 2019 року № 793068 в сумі 18 452,06 грн, з яких 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8 424,00 грн - заборгованість за процентами, 2 000,00 грн - заборгованість за пенею і штрафами,

1 203,32 грн - 3% річних, 2 824,74 грн - сума інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань.

Ухвалою судді Срібнянського районного суду Чернігівської області від 13 липня

2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Сторони повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, призначеного на 12 год.

00 хв. 05 серпня 2026 року.

Копію ухвали від 13 липня 2026 року у той же день надіслано сторонам (позивачеві - через систему «Електронний суд»).

Ухвалою Срібнянського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2026 року задоволено клопотання ТОВ «ВІН ФІНАНС», витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ:14360570; 01001, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) інформацію, що містить банківську таємницю. Розгляд справи відкладено до 11 год. 00 хв. 26 серпня 2026 року.

Ухвалою Срібнянського районного суду Чернігівської області від 26 серпня 2026 року розгляд справи відкладено до 11 год. 30 хв. 16 вересня 2026 року в зв`язку з повідомленням АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про надання відповіді на запитувану судом інформацію протягом 10 днів.

27 серпня 2026 року від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду надійшла запитувана судом інформація.

У судове засідання, призначене на 11 год. 30 хв. 16 вересня 2026 року, представник позивача не з`явився, про причини неявки не повідомив. У прохальній частині позовної заяви просив справу розглянути без участі представника позивача, у разі неявки повідомленого належним чином відповідача провести заочний розгляд справи.

Відповідач та його представник також у судове засідання 16 вересня 2026 року не з`явились.

15 вересня 2026 року від відповідача до суду надійшла заява, в якій він просить справу розглянути без його участі, в задоволенні позовних вимог відмовити з таких причин. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги від 12 вересня 2025 року № 25 до договору факторингу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ТОВ «ВІН ФІНАНС») отримало право вимоги до нього на суму 6 160,00 грн, з яких 4 000,00 грн - заборгованість за основним боргом, 2 160,00 грн - заборгованість за відсотками, а майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника, якщо передання права вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події, отже вимога позивача про стягнення з нього суми боргу за процентами у розмірі 8 424 грн є безпідставною. Зазначає, що 12 вересня 2019 року укладено додаткову угоду № 25 до договору факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року, проте в матеріалах справи така угода відсутня. Крім того, до матеріалів справи не додано докази на підтвердження оплати за договором факторингу. Вказує також, що витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 5 000,00 грн не мають характеру необхідних в даній справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

15 квітня 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту № 793068.

Вказаним договором передбачені такі умови: позичальнику надано грошові кошти шляхом перерахування на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом ( пункт 1.5 договору), в сумі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою (пункти 1.1 договору), строком на 30 днів (пункт 1.2 договору), зі сплатою за користування фіксованої процентної ставки. Знижена процентна ставка становить 0,01% від суми позики за кожен день користування позикою (3,65% річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору (підпункт 1.3.1. договору), стандартна процентна ставка становить1,80 % від суми позики за кожний день користування позикою (657,00% річних), стандартна процентна ставка застосовується згідно з пунктами 1.7, 3.4, 3.6.2. цього договору (підпункт 1.3.3. договору), загальна вартість позики за зниженою ставкою складає 100,30 % від суми позики або

4 012,00 грн та включає в себе проценти (відсотки) за користування позикою - 0,30% від суми позики або 12,00 грн.

У випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів та у разі наявності - неустойки (штрафів та пені). Після отримання Товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, штрафів та пені, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою (пункту 1.6 договору).

Після вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього Договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 (чотириста) гривень, Товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення позики відображається у особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Кредитний договір укладено за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок «СreditPlus».

На умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним (пункт 1.1. договору).

Цей договір про надання фінансового кредиту укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформації телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно із Закону України «Про електронну комерцію».

Із довідки про ідентифікацію, наданої ТОВ «Авентус Україна», вбачається, що ОСОБА_1 15 квітня 2019 року уклав із ТОВ «Авентус Україна» кредитний договір № 793068 на суму 4 000,00 грн строком на 30 днів, отримавши 15 квітня 2019 року 4 000,00 грн кредиту зі сплатою 1,80 % річних. Прийняття та підтвердження умов договору, його підписання позичальником здійснено шляхом використання електронного підпису - одноразового ідентифікатора А327025.

Перерахування 15 квітня 2019 року коштів у сумі 4 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), емітовану на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк», підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 05 серпня 2026 року. У листі АТ КБ «Приватбанк» також зазначило, що фінансовим номером телефону ОСОБА_1 , на який здійснюються всі повідомлення про рух коштів за його рахунком та інше є номер телефону: НОМЕР_3 .

Доказів виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 15 квітня 2019 року № 793068, укладеного із ТОВ «Авентус Україна», матеріали справи не містять.

12 квітня 2018 року між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (копія договору міститься в матеріалах справи).

У пункті 2.1. договору факторингу визначено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 4.1. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги щодо заборгованості до боржників відбувається в день підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до пункту 5.2.5. договору факторингу фактор в строк до 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання ціни продажу оформляє та надає кожному з боржників повідомлення про відступлення права вимоги до фактора, складеного за довільною формою, яка відповідає вимогам чинного законодавства України. Фактор самостійно повідомляє боржників про відступлення права вимоги і несе усі ризики, пов`язані з кредитами, наданими боржникам за кредитними договорами, права вимоги за якими передаються.

31 грудня 2018 року між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «Авентус Україна» укладено додаткову угоду б/н до договору факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року (копію додано до матеріалів справи (а.с. 21).

Вказаною додатковою угодою передбачено: «Викласти пункт 8.2 Договору в наступній редакції, а саме: «Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором».

До позовної заяви ТОВ «ВІН ФІНАНС» долучило витяг з реєстру боржників № 25 від 12 вересня 2019 року до договору факторингу №1 від 12 квітня 2018 року щодо передання права вимоги, в тому числі, до ОСОБА_1 за кредитним договором від 15 квітня 2019 року № 793068 . У витягу вказано, що сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 15 квітня 2019 року № 793068 року станом на 12 вересня 2019 року становить 6 160,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість по основному боргу, 2 160,00 грн - заборгованість за відсотками. Витяг з реєстру підписано директором ТОВ «ВІН ФІНАНС» та директором ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та завірено печаткам вказаних юридичних осіб (а.с. 22).

12 вересня 2019 року між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «Авентус Україна» укладено додаткову угоду № 25 до договору факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року (копія додана до матеріалів справи (а.с. 20)).

Вказаною додатковою угодою передбачено:

«Викласти пункт 3.1.1 Договору в такій редакції, а саме: «Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо, та складає 6,00 (шість)% від основної суми заборгованості (тіло кредиту)»

Викласти пункт 3.1.2 Договору в такій редакції, а саме: «Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог складає 608 889,47 грн і сплачується фактором сімома платежами:

1) 86889,47 грн - 26 вересня 2019 року;

2) 87000,00 грн - 10 жовтня 2019 року;

3) 87000,00 грн - 24 жовтня 2019 року;

4) 87000,00 грн - 07 листопада 2019 року;

5) 87000,00 грн - 21 листопада 2019 року;

6) 87000,00 грн - 05 грудня 2019 року;

7) 87000,00 грн - 19 грудня 2019 року.

Згідно з довідкою ТОВ «Авентус Україна», клієнта за договором факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року, від 03 квітня 2025 року (вих. № 84/25-АГ), ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» (після зміни назви - ТОВ «ВІН ФІНАНС»), фактор за вказаним договором, здійснило розрахунки за відступлені права вимоги до позичальників ТОВ «Авентус Україна», відступлення яких відбулося на підставі договору факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року з усіма додатковими угодами до нього (а.с. 10).

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» від 25 липня 2024 року № 1706 змінено назву товариства з ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцять статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 526, частиною першою статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Отже судом встановлено, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 15 квітня 2019 року укладено кредитний договір № 793068, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 4 000,00 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ВІН ФІНАНС» вважає себе кредитором, право вимоги до якого перейшло на підставі договору відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Крім того, для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія - позивач повинна надати суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлений та підписаний договір про відступлення права вимоги, реєстр боржників, що передається кредитором новому кредитору згідно із вказаним договором, акт прийому-передачі, а також докази на підтвердження оплати за договором факторингу.

На підтвердження здійснення оплати за договором факторингу від 12 квітня 2018 року № 1, що є обов`язковою умовою для переходу до фактора права вимоги, зокрема згідно з пунктом 3 договору факторингу від 12 квітня 2018 року № 1 та додатковими угодами до нього, позивач надав довідку ТОВ «Авентус Україна», клієнта за договором факторингу № 1 від 12 квітня 2018 року, від 03 квітня 2025 року, вих. № 84/25-АГ (а.с. 10), про здійснення оплати ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» за договором факторингу та додатковими угодами до нього.

Отже, судом встановлено, що до фактора, позивача у цій справі (після зміни назви), перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Щодо обсягу зобов`язань, за якими до фактора перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Пунктом 1.2 кредитного договору від 15 квітня 2019 року № 793068 визначено, що такий договір укладено строком на 30 днів.

Зі сплатою за користування кредитними коштами фіксованої процентної ставки (зниженої процентної ставки, що становить 0,01% від суми позики за кожен день користування позикою (3,65% річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору (підпункт 1.3.1. договору), тобто протягом 30 днів.

Згідно з умовами договору загальна вартість позики за зниженою ставкою складає 100,30 % від суми позики або 4 012,00 грн та включає в себе проценти (відсотки) за користування позикою - 0,30% від суми позики або 12,00 грн.

Отже, заборгованість за кредитним договором від 15 квітня 2019 року № 793068 становить 4 012,00 грн, з яких 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, а 12,00 грн - заборгованість за користування кредитними коштами протягом строку договору (30 днів згідно з пунктом 1.2 договору).

Вимога щодо стягнення з відповідача 8 424,00 грн заборгованості зі сплати прострочених процентів задоволенню не підлягає з таких підстав.

Умовами договору від 15 квітня 2019 року № 793068 (пункти 1.6, 1.7) передбачена пролонгація договору за певних умов, зокрема за умови здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів та у разі наявності неустойки (штрафів та пені), однак позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що сторонами було дотримано умов договору, які створювали передумови для такої пролонгації, тобто не надано доказів того, що відповідач ініціював (подав заяву про продовження строку користування позикою) шляхом сплати на рахунок первісного кредитора заборгованості за процентами після спливу визначеного договором 30-ти денного строку користування кредитними коштами (пункт 1.6 кредитного договору).

Оскільки дія кредитного договору не була продовжена, проценти, нараховані після спливу 30-ти денного строку кредитування, тобто поза межами дії договору, стягненню не підлягають.

Також ТОВ «ВІН ФІНАНС» просить стягнути з відповідача заборгованість за пенею і штрафами в розмірі 2 000,00 грн, а також нараховані згідно зі статтею 625 ЦК України 3% річних у сумі 1 203,32 грн та суму інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань у розмірі 2 824,74 грн.

Вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо розподілу судових витрат суд дійшов таких висновків.

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розподіл судових витрат суд здійснює в порядку, визначеному статтею 141 ЦПК України, частиною першою та пунктом 3 частини другої якої визначено, що судовий збір та інші судові витрати (у разі часткового задоволення позову) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із платіжної інструкції від 09 липня 2026 року № 793068 вбачається, що при поданні позову ТОВ «ВІН ФІНАНС» сплатило судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позов задоволений частково, а саме на 21,74 %, із ОСОБА_1 на користь позивача стягненню підлягають витрати на оплату судового збору у розмірі 21,74 % у сумі 578,81 грн.

Також стягненню із ОСОБА_1 на користь позивача підлягають судові витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги, в розмірі 21,74 %, в сумі 1 087,00 грн, які підтверджуються копією договору про надання правничої допомоги від 22 березня 2024 року № 33, укладеного між ТОВ «ДОВІРА І ГАРАНТІЯ» та Адвокатським бюро «Анастасії Мінькової», додатковою угодою до вказаного договору від 22 березня 2024 року, детальним описом робіт, виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Мінькової» у вказаній справі, актом виконаних робіт від 07 липня 2026 року.

Вирішуючи питання щодо стягнення із ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних з отриманням позивачем правої допомоги, суд врахував позицію відповідача про те, що такі витрати в розмірі 5 000,00 грн, що заявлено позивачем при подання позову, не мають характеру необхідних у цій справі.

Щодо клопотання про поновлення строку суд зазначає таке.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ЦК України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України.

До правовідносин, про якій йдеться у цій справі, застосовується загальна позовні давність.

Судом установлено, що строк повернення грошових коштів за кредитним договором від 15 квітня 2019 року сторонами визначено до 15 травня 2019 року, отже перебіг строку позовної давності почався 16 травня 2019 року, а трирічний строк позовної давності закінчився 16 травня 2022 року.

У позовній заяві ТОВ «ВІН ФІНАНС» ставить питання про поновлення строку позовної давності, посилаючись на те, що пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Так, дійсно постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено.

Згідно з розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

У пункті 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у редакції Закону України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Згідно з Указом Президента України № 596/2026 від 13 липня 2026 року, затвердженим Законом України від 14 липня 2026 року № 4928-ІХ, воєнний стан продовжено до 31 жовтня 2026 року.

Законом № 4434-IX від 14 травня 2025 року, що набрав чинності 04 вересня 2025 року, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК виключено. Перебіг позовної давності відновився: строк, що перебував у стані зупинення, продовжує спливати з дати набрання чинності цим законом.

Врахувавши, що останнім днем звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 16 травня 2022 року, а Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року, тобто був чинним на час закінчення строку позовної давності щодо вимоги до ОСОБА_1 , а відновлено перебіг процесуальних строків з 04 вересня 2025 року, строк позовної давності до вимоги про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 15 квітня 2019 року № 793068 не застосовується згідно із законом, тобто не є пропущеним та не потребує поновлення.

Керуючись ст. 2, 5, 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у розмірі

4 012 (чотири тисячі дванадцять) грн 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 578 (п`ятсот сімдесят вісім) грн 81 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судові витрати, пов`язані з оплатою витрат на професійну правову допомогу, в розмірі 1 087 (одна тисяча вісімдесят сім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», ЄДРПОУ: 38750239, адреса місця знаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Суддя Н.Г. Нагорна