Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №742/107/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/848/26

Єдиний унікальний № 742/107/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Короткої А.О.,

при секретарі судового засідання – Бурмаці Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , представник відповідача – адвокат Єремеєв Андрій Володимирович, про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить розірвати шлюб між сторонами, зареєстрований 29.07.2022, а також здійснити поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги про розірвання шлюбу мотивовані тим, що сімейні відносини між сторонами фактично припинилися у зв`язку з несумісністю характерів та різними поглядами на життя. Шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство не ведеться. Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають. Позивачка вважає, що збереження сім`ї є неможливим, та на примирення не погоджується.

Під час перебування сторін у шлюбі ними було придбано автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», орієнтовно 2020 року випуску, вартістю 506 280,00 грн, що на момент придбання становило приблизно 12 000 доларів США.

Зазначений автомобіль є спільним майном подружжя, оскільки був придбаний сторонами під час перебування у шлюбі. На даний час автомобіль та документи на нього перебувають у відповідача - ОСОБА_2 . Державний номерний знак автомобіля позивачці невідомий.

Позивачка вважає, що зазначене спільне майно підлягає поділу між сторонами в рівних частках. З огляду на те, що автомобіль фактично перебуває у відповідача, то позивачка не заперечує проти залишення автомобіля «Volkswagen Tiguan» у власності ОСОБА_2

16.06.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Єремеєва А.В. надійшла заява, в якій викладено правову позицію відповідача. Так, відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, зазначаючи, що сімейні відносини дійсно фактично припинилися, спільне господарство сторони не ведуть, а збереження шлюбу є неможливим. З огляду на зазначене та враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розірвання шлюбу, суд вважає вимогу позивача про розірвання шлюбу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим відповідач заперечує проти заявленої позивачем вартості автомобіля Volkswagen Tiguan та визначеного нею способу поділу майна, зазначивши, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження ринкової вартості транспортного засобу в розмірі 506280,00 грн, зокрема, висновку суб`єкта оціночної діяльності чи експерта.

На підтвердження вартості автомобіля відповідачем надано договір купівлі-продажу №88825/001488 від 17.09.2025, відповідно до якого придбано автомобіль Volkswagen Tiguan, 2016 року випуску, за ціною 299200,00 грн.

Таким чином, зазначені у позовній заяві відомості щодо року випуску автомобіля та його вартості не відповідають відомостям, що містяться у наданому відповідачем договорі купівлі-продажу. За таких обставин суд не знаходить достатніх підстав для визначення вартості автомобіля, виходячи із заявленої позивачем суми 506280,00 грн.

У судове засідання позивачка не з`явилася, однак подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила розглянути справу за її відсутності та зазначила, що, ознайомившись із заявою представника відповідача Лисенка А.В., вона погоджується з вартістю автомобіля Volkswagen Tiguan у розмірі 299200,00 грн та не заперечує проти стягнення на її користь половини, тобто 149600,00 грн.

Відповідач та його представник – адвокат Єремеєв А.В. у судове засідання не з`явилися також, проте останній подав до суду заяву, в якій зазначив, що вони з довірителем не мають можливості з`явитися у судове засідання, тому просив при вирішенні справи врахувати письмову позицію відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований 29.07.2022, про що Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) складено відповідний актовий запис №1227 (а.п.10).

За час спільного проживання подружжям однією сім`єю сторони набули у спільну власність: автомобіль марки «Volkswagen Tiguan», н.з. НОМЕР_1 , власником якого зазначений ОСОБА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу транспортного засобу №8388/25/001488 від 17.09.2025 та інформацією з ГСЦ МВС №31/6794-4328-2026 від 27.02.2026.

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу №8388/25/001488 від 17.09.2025 на даний час вартість автомобіля марки «Volkswagen Tiguan» складає 299200,00 грн.

Відповідно до ст.55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням прав дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом – ч.3, 4 ст. 56 СК України.

Відповідно до ст.112 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення, у даному випадку інтересам позивачки.

За таких обставин, з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, а також те, що сторони разом не проживають, шлюбних стосунків не підтримують, спільне господарство не ведуть, беручи до уваги відсутність у них неповнолітніх дітей, та зважаючи на те, що згідно з письмовою заявою позивачка наполягає на розлученні, а відповідач не надав заперечень проти позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а шлюб – розірванню.

Щодо вимог позивачки про поділ майна подружжя, то суд зазначає наступне.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у ст.316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з ч.1, 2 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи з характеру спірних правовідносин сторін, фактичних обставин справи, судом встановлено, що нині спірне майно було придбане за час шлюбу сторін, в інтересах сім`ї. Незалежно від того, на кого з подружжя оформлено рухоме майно, придбаний ними автомобіль згідно зі ст.60 СК України належать дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від доходів кожного з них та суми вкладених у придбане майно коштів.

Так, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч.1 ст.63 СК України).

Згідно з ч.1 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17.

Відповідно до ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, та у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом, і в такому разі право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Верховний Суд у своїй постанові від 02 червня 2021 року у справі № 394/876/17 акцентував на тому, що немає значення, чи працювала дружина чи ні, чи отримувала вона достатній дохід від своєї діяльності, майно, за умов, визначених СК України, є спільною сумісною власністю та підлягає поділу.

Спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності. При цьому не мають значення підстави, на яких майно придбане: куплене, одержане в результаті обміну чи у вигляді винагороди за працю. Не має значення також і те, на чиє ім`я виданий правовстановлюючий документ на майно (постанова Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у цивільній справі №318/1863/17).

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. N 11).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, беручи до уваги встановлені судом обставини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи позиції сторін у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині поділу майна подружжя підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки вартості 1/2 частини автомобіля марки «Volkswagen Tiguan» у розмірі 149600,00 грн.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема інваліди I та II груп.

Враховуючи, що позивачка як особа з інвалідністю І групи звільнена від сплати судового збору, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави. Оскільки позивачкою заявлено одну майнову та одну немайнову вимогу, судовий збір за які становить відповідно 2992,00 грн та 1331,20 грн, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 4323,20 грн.

На підставі ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 90, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , представник відповідача – адвокат Єремеєв Андрій Володимирович, про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) зареєстрований 29 липня 2022 року Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про що складено відповідний актовий запис №1227, – розірвати.

Шлюб вважати припиненим в день набрання даним рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , 149600 (сто сорок дев`ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок в рахунок вартості частини автомобіля марки «Volkswagen Tiguan», р.н. НОМЕР_4 , № Шасі (Рами) НОМЕР_5 .

Припинити для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право спільної сумісної власності подружжя на частину автомобіля марки «Volkswagen Tiguan», р.н. НОМЕР_4 , № Шасі (Рами) НОМЕР_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 4323 (чотири тисячі триста двадцять три) гривні 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.09.2026.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Анна КОРОТКА