Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №741/299/26 — Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/681/26

Єдиний унікальний номер 741/299/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

іменем України

16 вересня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Крупини А.О.,

з участю секретарів судового засідання Кузьменка І.С., Богдан Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 34250 грн, понесених судових витрат зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.01.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5891935, відповідно до якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 10000 грн у кредит, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, що передбачені кредитним договором. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача. Кредитні кошти були перераховані шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору. У свою чергу, відповідачем заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, сума заборгованості становить 34250 грн та складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 10000 грн, простроченої заборгованості за сумою відсотків – 23250 грн, простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту – 1000 грн.

28 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 5891935 від 31.01.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 на суму 34250 грн.

Також позивач зазначає, що 04 лютого 2026 року відповідачеві було відправлено письмову претенезцію про погашення кредитної заборгованості та виконання кредитних зобов`язань.

У зв`язку з вищевикладеним, унаслідок порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 5891935 від 31.01.2024 позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 34250 грн, сплачений судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Ухвалою судді від 06 березня 2026 року відкрито позовне провадження в цивільній справі, постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 13 травня 2026 року, задоволено клопотання представника позивача Усенка М.І. про витребування доказів, витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо надходження на рахунок банківської картки ОСОБА_1 , маска картки НОМЕР_1 , коштів у розмірі 10000 грн у період з 31 січня 2024 року по 07 лютого 2024 року.

10 квітня 2026 року судом отримано витребувані докази від АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року розгляд справи відкладено до 16 вересня 2026 року у зв`язку з першою неявкою відповідача в судове засідання.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Усенко М.І. у судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання, у якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, указав, що не заперечує проти заочного розгляду справи (а. с. 61).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце проведення судових засідань сповіщався належним чином шляхом надсилання судових повісток про виклик за адресою зареєстрованого місця проживання в порядку ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 55, 71), про причини неявки до суду не повідомив, відзиву на позов та жодних заяв чи клопотань до суду не подавав.

Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За письмовою згодою позивача суд постановив 16 вересня 2026 року ухвалу про заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 223 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд робить нижченаведений висновок.

Судом встановлено, що 31 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 5891935, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 10000 грн шляхом переказу кредитних коштів на його рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 (пункти 1.2., 2.1. договору) (а. с. 7-12).

Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, шляхом підписання його позичальником одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника (пункти 6.1., 6.2. договору).

Пунктами 1.3., 1.3.1, 1.3.2, 1.4. договору встановлено, що кредит надається строком на 105 днів з 31.01.2024 р. (дата надання кредиту) і складається із пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 15.02.2024 (рекомендова дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 15.05.2024 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно з пунктами 1.5.1., 1.5.2., 1.5.3, 1.6 договору комісія за надання кредиту: 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2550,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 20700,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Відповідно до п. 2.2.2. договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3. договору.

Відповідно до пункту 7.1. договору цей договір (з додатками № 1 (графік платежів за договором), № 2 (паспорт споживчого кредиту), № 3 (додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за кредитним договором) та Правилами, набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у пункті 2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідач у встановлений кредитним договором строк борг не повернув.

Згідно з розрахунком, наданим ТОВ «ФК «Мілоан», та випискою з особового рахунку за кредитним договором № 5891935 від 31.01.2024, наданою ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», у ОСОБА_1 наявна заборгованість, яка станом на 12 лютого 2026 року становить 34250 грн та складається з: 10000 грн – простроченої заборгованості за сумою кредиту; 23250 грн – простроченої заборгованості за відсотками; 100 грн – простроченої заборгованості за комісіями (а. с. 17 зворот-18).

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а за статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтями 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Так, пунктами 6.4, 6.5. договору про споживчий кредит встановлено, що укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

При цьому статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням на мобільний телефонний номер позичальника або передається іншим чином засобами зв`язку, вказаними позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.

Договір про споживчий кредит № 5891935 був підписаний відповідачем 31.01.2024 03:09 шляхом введення одноразового ідентифікатора 211581 в особистому кабінеті відповідача, створеному на сайті ТОВ «Мілоан», що підтверджується довідкою ТОВ «Мілоан» про підтвердження ідентифікації ОСОБА_1 від 10 вересня 2025 року (а. с. 14, зворот), а також копією кредитного договору (а. с. 7).

На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору позивачем було надано: копію договору про споживчий кредит № 5891935 від 31 січня 2024 року, копію графіку платежів за договором про споживчий кредит № 5891935 від 31 січня 2024 року (а. с. 13), копію заяви ОСОБА_1 на отримання кредиту № 5891935 від 31 січня 2024 року (а. с. 13 зворот), копію анкети-заяви ОСОБА_1 на кредит № 5891935 від 31 січня 2024 року із детальним описом процесу оформлення та розгяду заяви 5891935 (а. с. 15), копію довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 (а. с. 14 зворот), копію платіжного доручення 121725545 від 31 січня 2024 року про перерахування відповідачеві кредитних коштів у сумі 10000 грн.

Отже, між позивачем та відповідачем укладений електронний договір. Відповідач, підписавши цей договір своїм електронним підписом, погодився на виконання викладених у ньому умов та взяття на себе зазначених у ньому зобов`язань.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» перебувають у загальному доступі, опубліковані на сайті товариства.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Тож, підписавши кредитний договір, відповідач підтвердив, що із запропонованими умовами ознайомився та погодився з ними.

З вищевикладеного вбачається, що договір був укладений та підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами статей 6, 627 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, відповідачем до суду не подано жодних заперечень факту укладення вищевказаного кредитного договору.

При укладенні кредитного договору відповідач сам надав відомості, які його ідентифікують: свої прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, РНОКПП, адресу проживання, номер телефону, номер банківської картки. Саме на вказаний ним номер телефону позивачем було надіслано одноразовий ідентифікатор, яким відповідач скористався, увівши його у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписав договір. При цьому, кошти були перераховано на зазначену позичальником банківську картку.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував доводи позивача щодо укладення вищевказаного кредитного договору, кредитний договір не визнано недійсним в судовому порядку, а, отже, він є діючим та породжує зобов`язання, які підлягають виконанню сторонами.

А, отже, суд уважає, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору 5891935 від 31 січня 2024 року між TOB «Селфі кредит» і відповідачем.

31 січня 2024 року ТОВ «Мілоан» перерахувало кредитні кошти в сумі 10000 згідно з договором № 5891935 відповідачу ОСОБА_1 на його картковий рахунок НОМЕР_1 , указаний ним при укладенні кредитного договору, що підтверджується копією платіжного доручення 121725545 від 31 січня 2024 року (а. с. 16).

Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів у своїй відповіді від 23 березня 2026 року підтвердило, що банківська картка № НОМЕР_2 емітована в банку на ім`я ОСОБА_1 . По вказаному рахунку 31 січня 2024 року було зарахування коштів на суму 10000 грн (а. с. 58).

Отже, указані докази у своїй сукупності TOB «Селфі кредит» виконало у повному обсязі свої зобов`язання за кредитним договором № 5891935 від 31.01.2024, надавши відповідачеві кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Натомість відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав належним чином, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тому відповідач своєю бездіяльністю порушила покладені на неї зобов`язання.

За змістом частини першої статті 612 ЦК України та частини першої статті 625 ЦК України боржник вважається такою, що прострочила, якщо вона не приступила до виконання зобов`язання або не виконала його у строк, установлений договором або законом, та боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається з вищевикладеного відповідач свої зобов`язання за кредитним договором порушив, унаслідок чого в нього виникла заборгованість.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК Ураїни визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

28 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т. Згідно з вищевказаним договором та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги стосовно осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5891935 від 31 січня 2024 року на суму 34250 грн, що підтверджується копією відповідного договору відступлення права вимоги (а. с. 18-26), копією додаткової угоди № 1 до договору відстпулення права вимоги № 106-МЛ від 28 травня 2024 року від 04 лютого 2025 року (а. с. 27), копією акта приймання-предачі Реєстру боржників від 28 травня 2024 року до договору відступлення прав вимоги № 106-МЛ від 28 травня 2024 року (а. с. 28), копією платіжної інструкції № 2258 від 28.05.2024 про оплату згідно з договором про відступлення прав вимоги № 106-МЛ від 28 травня 2024 р. (а. с. 29), копією витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 106-МЛ від 28.05.2024 р. (у новій редакції згідно додаткової угоди № 1 від 04 лютого 2025 р.) (а. с. 29 зворот).

04 лютого 2026 року відповідачеві позивачем було надіслано письмову досудову вимогу (претензію) про погашення кредитної заборгованості за договором № 5891935 від 31.01.2025 та надано термін для добровільного врегулювання зобов`язання, однак вказана вимога відповідачем виконана не була (а. с. 30).

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач, не надавши відзиву до суду, приведені позивачем обставини не спростував, доказів належного виконання взятих зобов`язань перед позивачем за умовами договору про споживчий кредит суду не надав.

Позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надано належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за договором про споживчий кредит № 5891935 від 31.01.2024, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Суд уважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором, а також те, що взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав, у передбачені в договорі строки кредитні кошти, нараховані відсотки, комісію не повернув, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за вищевказаним договором, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Так, в обґрунтування наявності та розміру заборгованості відповідача за кредитним договором № 5891935 від 31.01.2024 позивачем надано відомість про щоденні нарахування та погашення, складену ТОВ «Мілоан», а також виписку з особового рахунка, складену позивачем, із яких убачається, що заборгованість відповідача станом на 12 лютого 2026 року становить 34250 грн, з яких: 10000 грн – сума заборгованості за сумою кредиту, 23250 грн – прострочена заборгованість за відсотками (нарахованими за період з 01.02.2024 по 15.05.2024, тобто в межах строку кредитування – 105 днів), 1000 грн – прострочена заборгованість за комісіями (а. с. 17 зворот).

Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконав умови кредитного договору, суму отриманих грошових коштів не повернув, суд уважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 10000 грн та заборгованість за комісією в розмірі 1000 грн, яка є платою за надання кредиту та передачена в п. 1.5.1. кредитного договору.

Вирішуючи питання про правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд виходить з того, що позивач, крім заборгованості за основною сумою боргу та за комісією за надання кредиту, просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками в сумі 23250 грн.

Так, у договорі про споживчий кредит № 5891935 від 31.01.2024 сторонами погоджено строк кредитування – 105 днів, який складається із пільгового періоду (15 днів) та поточного періоду (90 днів), а також погоджено сплату процентів за ставкою 1,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, які нараховуються протягом пільгового періоду (15 днів), та за ставкою 2,30 % - за кожен день користування кредитом, які нараховуються протягом поточного періоду (90 днів).

Однак, 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.

Так частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Указана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Оскільки договір про споживчий кредит № 103315454 укладений між сторонами 12 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), то в ньому повинні бути враховані положення чинного на момент укладення договору законодавства щодо максимального розміру денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1 % в день. А тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі 1,70 % та 2,30 % в день є нікчемними, оскільки відсоткова ставка, встановлена законом, який регулює спірні правовідносини між сторонами, не може бути збільшена умовами договору. Тому суд з урахуванням умов договору та норм чинного на час виникнення правовідносин законодавства, що встановлюють максимальний розмір денної процентної ставки - 1 % у день, уважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за відсотками.

Таким чином, виходячи із фактичного залишку кредиту в розмірі 10000 грн, процентної ставки у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом та строку кредитування тривалістю 105 днів, заборгованість відповідача за відсотками становить 10500 грн (10000,00 грн * 1%*105 днів).

Отже, суд уважає за необхідне також стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками в сумі 10500 грн, а не 23250 грн, як заявлено позивачем.

Ураховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 5891935 від 31.01.2024 у розмірі 21500 грн.

Частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1679,19 грн пропорційно до задоволеної частини вимог (позов задоволено на 62,77 %).

Також суд зазначає, що за результатами розгляду справи витрати, зокрема, на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 №301/1894/17, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 у процесі вирішення питання про віднесення до судових витрат, які розподілені за результатами розгляду спору, бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого «гонорару успіху», для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність. При цьому суд, визначаючи суму відшкодування, має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представником позивача надано такі докази: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025; копію акта № Д/16279 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 12.02.2026, відповідно до якого АО «Апологет» надано позивачеві послуги на суму 8000 грн; копію детального опису наданих послуг до акта № Д/16279 від 12.02.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, датованого 12 лютого 2026 року, відповідно до якого АО «Апологет» надано такі послуги у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 : усна консультація щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості – 30 хв, ознайомлення з матеріалами кредитної справи – 2 год, погодження правової позиції клієнта у справі – 30 хв, складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта – 3 год 30 хв, усього – 6 год 30 хв.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 гр. Усенка М.І.; копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно АО «Апологет»; копію ордеру на надання правничої допомоги серії ВС № 1408806 від 20.10.2025 (а. с. 31-37).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд, при розгляді поданих документів на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховує, що ця справа є типовою справою незначної складності, у даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим.

Ураховуючи принципи пропорційності та співмірності, незначну складність справи, ціну позову та значення справи для сторін, суд робить висновок, що розмір гонорару в сумі 8000 грн, визначений позивачем та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, тому вважає за необхідне зменшити його до 4000 грн та пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позов задоволено на 62,77 %) стягнути з відповідача на користь позивача 2510,80 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 11, 202, 205, 525, 526, 549, 610, 612, 622, 625, 629, 638, 641, 644, 1048-1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронну комерцію», статтями 12, 13, 76-81, 137, 141, 209, 258, 259, 263- 268, 273, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, IBAN НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, заборгованість за договором про споживчий кредит № 5891935 від 31.01.2024 у розмірі 21500 (двадцять одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту – 10000 гривень, простроченої заборгованості за сумою відсотків – 10500 гривень, простроченої заборгованості за комісією за надання кредиту – 1000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, IBAN НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, судовий збір у розмірі 1679 (одна тисяча шістсот сімдесят дев`ять) гривень 19 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2510 (дві тисячі п`ятсот десять) гривень 80 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 16 вересня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА