Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №734/2413/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/2413/26

Провадження № 2/734/1206/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 вересня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого - судді Іванюка Т.І.

секретаря судового засідання Ієвлевої О.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії,-

в с т а н о в и в:

ГУ ПФУ в Чернігівській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просять стягнути суму надмірно виплачених коштів з відповідача на їх користь, а саме переплату пенсії в розмірі 103 095 гривень 06 копійок та понесені судові витрати.

Заявлені вимоги обґрунтовують тим, що на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області перебуває ОСОБА_1 як одержувач пенсії.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 по справі № 620/4537/22 зобов`язано Головне управління здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідачу з 05.01.2022, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Вказане рішення набрало законної сили 09.09.2022.

Рішення суду відпрацьовано у січні 2023 року відповідно до пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, тобто про незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, натомість якої застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

09.03.2023 за № 1282/14 до Головного управління надійшла вимога Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, якою на виконання рішення по справі № 620/4537/22 зобов`язано Головне управління здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідачу з 05.01.2022, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст.39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Пенсійну справу опрацьовано в березні 2023, розмір пенсії відповідно до рішення суду з 05.01.2022 склав 15831,03 грн. Доплата по рішенню Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 по справі № 620/4537/22 обчислена від мінімальної заробітної плати.

З 01.04.2023 пенсія виплачувалась відповідно до рішення суду в розмірі 16393,75 грн.

Після надходження листа Пенсійного фонду України № 2800-030101-9/43511 від 30.06.2025 переглянуто електронну пенсійну справу відповідача з урахуванням роз`яснень Пенсійного фонду України.

З 05.01.2022 розмір пенсії відповідача склав 7793,03 грн. Таким чином, за період з 01.04.2023 по 31.12.2024 виникла переплата пенсії в розмірі 161998,80 грн, в тому числі невиплачена доплата на суму 58903,74 грн.

Позивачем на адресу відповідача був направлений лист про добровільне повернення надміру виплаченої пенсії, однак станом на червень 2026 року грошові кошти на рахунок позивача не надходили.

Ухвалою судді від 08.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача ГУ ПФУ в Чернігівській області в судове засідання не з`явилася, подала клопотання, у якому просила провести розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

23 червня 2026 року на адресу суду надійшов відзив від ОСОБА_1 . У відзиві остання посилається на те, що виплата пенсії у вищому розмірі протягом періоду з 01.04.2023 по 31.12.2024 відбувалася не внаслідок арифметичного (лічильного) збою, а внаслідок свідомого правового нарахування самим державним органом та подальшої зміни юридичної позиції Пенсійного Фонду України. Помилка у застосуванні Позивачем розрахункових величин (мінімальної заробітної плати чи прожиткового мінімуму) є суто помилкою у застосуванні закону, а не розрахунковою помилкою. Також відповідач наголошує на тому, що закон встановлює два виключення із загального правила, щодо повернення майна набутого без достатньої правової підстави, які повинні існувати одночасно: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом розрахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недостовірності з боку набувача.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.247ЦПКУкраїни фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області перебуває ОСОБА_1 як одержувач пенсії.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 по справі № 620/4537/22 зобов`язано Головне управління здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідачу з 05.01.2022, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Вказане рішення набрало законної сили 09.09.2022.

Рішення суду відпрацьовано у січні 2023 року відповідно до пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, тобто про незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, натомість якої застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

09.03.2023 за № 1282/14 до Головного управління надійшла вимога Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, якою на виконання рішення по справі № 620/4537/22 зобов`язано Головне управління здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідачу з 05.01.2022, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст.39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Пенсійну справу опрацьовано в березні 2023, розмір пенсії відповідно до рішення суду з 05.01.2022 склав 15831,03 грн. Доплата по рішенню Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.08.2022 по справі № 620/4537/22 обчислена від мінімальної заробітної плати.

З 01.04.2023 пенсія виплачувалась відповідно до рішення суду в розмірі 16393,75 грн.

Після надходження листа Пенсійного фонду України № 2800-030101-9/43511 від 30.06.2025 переглянуто електронну пенсійну справу відповідача з урахуванням роз`яснень Пенсійного фонду України.

З 05.01.2022 розмір пенсії відповідача склав 7793,03 грн. Таким чином, за період з 01.04.2023 по 31.12.2024 виникла переплата пенсії в розмірі 161998,80 грн, в тому числі невиплачена доплата на суму 58903,74 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За приписами частини першої статті 50 вищевказаного Закону, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Згідно з частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно із статтею 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналась або могла дізнатись про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає за допущене нею погіршення майна.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, переплачені суми пенсії можуть бути утримані позивачем лише за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15, у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 173/424/17 зазначено, що обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника. При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії). Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які було відомо пенсіонеру. Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів. Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Указаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним, а отже можливості для прийняття рішення про стягнення сум переплати у випадку неправильного обчислення розміру пенсії працівником пенсійного органу чи у зв`язку з технічною помилкою чи помилкою програмного забезпечення, законодавством не передбачено.

При цьому, обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у частині першій статті 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога найпослідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області не надало суду жодних доказів на підтвердження обставин зловживання чи недобросовісності з боку відповідача. Крім того, не надано суду результатів службової перевірки щодо помилки працівників при розрахунку пенсійного забезпечення чи доказів про збій програмного забезпечення, що спричинило технічні помилки та надлишкові виплати. Таким чином, недобросовісність з боку відповідача відсутня.

Проаналізувавши наведені норми, а також надані у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для стягнення з відповідача зазначеної у позові грошової суми, а тому суд вважає позов ГУ ПФУ в Чернігівській області є безпідставним та необґрунтованим, а тому таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову позивачеві у задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 42, 81, 89, 141, 259, 263, 265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя