Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №730/646/26 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/646/26

Провадження № 2/730/540/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді – Данько О.В.

з участю секретарів судового засідання – Чорнухи Н.О., Граб С.О.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Ковалюха В.М.

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача – адвоката Лук`яненко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

У С Т А Н О В И В :

1. Описова частина

Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Ковалюха В.М. з використанням системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 у якому просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 належні ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ЧН №199836, виданого Борзнянською районною державною адміністрацією 11 квітня 2005 року земельні ділянки площею 0,99 га кадастровий номер 7420887600040010133; площею 0,66 га кадастровий номер 7420887600040030133; площею 1,27 га кадастровий номер 7420887600040020133, що розташовані на території Степанівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області й призначені для ведення особистого селянського господарства. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що він є власником земельної ділянки площею 2,92 га, що розташована на території Степанівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області і призначена для ведення особистого селянського господарства. Право власності підтверджується державним актом серії ЧН № 199836 виданим Борзнянською районною державною адміністрацією 11 квітня 2005 року на підставі розпорядження № 241 Борзнянської районної державної адміністрації від 04 червня 2004 року. Земельна ділянка (Пай № 133) складається з трьох частин : земельної ділянки площею 0,99 га кадастровий номер 7420887600040010133 ; площею 0,66 га кадастровий номер 7420887600040030133; площею 1,27 га кадастровий номер 7420887600040020133. Право власності позивача на земельні ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.03.2016. Також в цьому реєстрі зареєстроване право СТОВ «Дружба Нова» оренди вищевказаних земельних ділянок згідно договору оренди від 02.01.2015 строком на 10 років. Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачка, також, є власником цих же земельних ділянок, право власності відповідача зареєстроване 06.06.2016 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЧН № 199920, виданого 07.10.2008 Відділом земельних ресурсів у Борзнянському районі. ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області надало копію державного акту серія ЧН № 199920 виданого відповідачу 07 жовтня 2008 року Борзнянською районною державною адміністрацією. За цим правовстановлюючим документом ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,92 га у межах згідно з планом, що розташована на території Степанівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області і призначена для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, кадастрові номери земельних ділянок та їх конфігурація повністю співпадають, але державний акт позивачу виданий 11.04.2005, а відповідачу 07.10.2008. Тобто позивач набув право власності на земельну ділянку раніше ніж відповідач.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, зазначивши, що позивач на законних підставах отримав спочатку сертифікат на земельну частку пай, а згодом державний акт. Вказаний державний акт він отримав раніше за відповідачку та зареєстрував своє право оренди. Під час продовження строку дії договору оренди позивач з`ясував, що право власності на земельні ділянки зареєстроване також на відповідачку. Наразі право оренди на вказані земельні ділянки СТОВ «Дружба Нова» зареєструвало за відповідачкою, та припинило виплачувати йому орендну плату.

Відповідачка позовні вимоги не визнала та пояснила, що вказану земельну ділянку вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_3 . Восени 2025 року вона дізналася про те, що право власності на належні їй земельні ділянки також зареєстровані за позивачем. Вказала, що державні органи видали їй правоустановлюючий документ та виготовили технічну документацію із землеустрою на ту ж саму земельну ділянку, що і позивачу. Вона не порушувала права позивача, тому не є належним відповідачем по справі.

Представник позивача позовні вимоги не визнала та пояснила, що під час розпаювання земель СТОВ «Десна» був складений список осіб, які мають право на земельну частку (пай), номер паю закріплювався за конкретною особою і був відправною точкою для подальшого виділення земельної ділянки внатурі. З отриманої інформації щодо розпаювання землі номер паю ОСОБА_3 не відображений. Водночас, відповідачка дотрималась процедури отримання земельної ділянки у власність. Помилка була допущена державними органими та не з її вини. Вона не повинна нести судові витрати пов`язані із розглядом справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області було повідомлене належним чином, проте представника в підготовче судове засідання не направило, про причини його неявки суд не повідомило, пояснень щодо позову не надало.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача СТОВ «Дружба-Нова» була вчасно та належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, письмових пояснень щодо позову не подало, його представник направила на адресу суду заяву, у якій просить проводити розгляд справи без її участі, щодо вирішення спору покладається на розсуд суду.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Борзнянського районного суду Чернігівської області від 12.05.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрите загальне позовне провадження у справі та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.06.2026 у судовому засіданні оголошено перерву, оскільки не сплинув строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 24.06.2026 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області

Ухвалою суду від 08.07.2026 закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 10.08. 2026 у судовому засідання оголошено перерву, задоволене клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 08.09.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на підставі абз. 2 ч. 1 ст 244 ЦПК України.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази у визаначеному порядку та обсязі, суд установив, що позивач є власником земельної ділянки площею 2,92 га у межах згідно з планом, що розташована на території Степанівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області і призначена для ведення особистого селянського господарства. Право власності на вказану земельну ділянку підтверджується державним актом серія ЧН № 199836 виданим 11 квітня 2005 року на підставі розпорядження № 241 Борзнянської районної державної адміністрації від 04 червня 2004 року. Земельна ділянка (Пай № 133) складається з трьох частин, а саме: земельної ділянки площею 0,99 га кадастровий номер 7420887600040010133; земельної ділянки площею 0,66 га кадастровий номер 7420887600040030133; земельної ділянки площею 1,27 га кадастровий номер 7420887600040020133. (а.с. 7, 13 на звороті)

Нормативна грошова оцінка вищевказаних земельних ділянок становить 82659,52 грн.

На підставі договору оренди землі б/н від 02.01.2015 ОСОБА_1 передав земельну ділянку площею 0,99 га кадастровий номер 7420887600040010133 у користування СТОВ «Дружба – Нова» строком на 10 років. (а.с 9 на звороті -11).

Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН №044804 від 26.08.1996, ОСОБА_3 на підставі рішення Борзнянської районної державної адміністрації від 24.07.1996 №194 належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСГП «Десна» розміром 3,9 в умовних кадастрових гектарах.(а.с. 76-77)

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.07.2007, ОСОБА_2 успадкувала після смерті матері ОСОБА_4 , право на земельну частку (пай) посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЧН №044804 від 26.08.1996. (а.с. 76).

Згідно із копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 199920, виданого Борзнянською районною державною адміністрацією 7 жовтня 2008 року на підставі розпорядження № 157 Борзнянської районної державної адміністрації від 16 квітня 2007 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,92 га у межах згідно з планом, що розташована на території Степанівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області пай № НОМЕР_1 і призначена для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка (Пай № 133) складається з трьох частин, а саме: земельної ділянки площею 0,99 га кадастровий номер 7420887600040010133; земельної ділянки площею 0,66 га кадастровий номер 7420887600040030133; земельної ділянки площею 1,27 га кадастровий номер 7420887600040020133. (а.с. 66-68)

У Списку власників сертифікатів на земельну частку (пай) СТОВ «Десна» Степанівської сільської ради Борзнянського району, значиться позивач ОСОБА_1 під №172,174 номер паїв 132,133. (а.с. 111 на звороті). Крім того, до вказаного Списку внесена ОСОБА_3 під номером №265 проте номер паю визначити неможливо, скільки він відображений не чітко (а.с. 113).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про те, що право приватної власності на земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 7420887600:04:001:0133 зареєстроване за ОСОБА_1 15.03.2016 (номер запису про право власності 13744161) на підставі державного акту серії ЧН № 199836 виданого Борзнянською районною державною адміністрацією 11.04.2005. Також містяться відомості про реєстрацію іншого речового права – права оренди СТОВ «Дружба-Нова» на підставі договору оренди землі від 02.01.2015, укладеного між позивачем та товариством. Строк дії договору оренди 10 років.

Крім того, згдно з даними вказаного реєстру, право приватної власності на земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 7420887600:04:001:0133 зареєстроване за ОСОБА_2 06.06.2016 (номер запису про право власності 14920878) на підставі державного акту серії ЧН № 199920, відділом земельних ресурсів у Борзнянськом районі 07.10.2008. Також містяться відомості про реєстрацію іншого речового права – права оренди СТОВ «Дружба-Нова» на підставі договору оренди землі від 02.01.2015 та додаткової угоди від 17.06.2020 укладених між ОСОБА_2 та СТОВ «Дружба-Нова». Строк дії договору до 30.12.2030.

Також, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про те, що право приватної власності на земельну ділянку площею 0,66 га з кадастровим номером 7420887600:04:003:0133 зареєстроване за ОСОБА_2 06.06.2016 (номер запису про право власності 13743866) на підставі державного акту серії ЧН № 199920, виданого відділом земельних ресурсів у Борзнянськом районі 07.10.2008. Також містяться відомості про реєстрацію іншого речового права – права оренди СТОВ «Дружба-Нова» на підставі договору оренди землі від 02.01.2015, додаткової угоди від 17.06.2020, договору про внесення змін до договору від 23.07.2024 укладених між ОСОБА_2 та СТОВ «Дружба-Нова». Строк дії договору до 31.12.2037.

Крім того, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про те, що право приватної власності на земельну ділянку площею 1,27 га з кадастровим номером 7420887600:04:002:0133 зареєстроване за ОСОБА_2 08.10.2015 (номер запису про право власності 11535919) на підставі державного акту серії ЧН № 199920, виданого відділом земельних ресурсів у Борзнянськом районі 07.10.2008. Також містяться відомості про реєстрацію іншого речового права – права оренди СТОВ «Дружба-Нова» на підставі договору оренди землі від 02.01.2015 та додаткової угоди від 17.06.2020, укладених між ОСОБА_2 та СТОВ «Дружба-Нова». Строк дії договору до 31.12.2030.

Вказана інформація актуальна станом на 25.09.2026.

Аналогічні відомості щодо реєстрації права власності відповідачки на земельні ділянки містяться у Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 17.03.2026.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Саме власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 81 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. (ч. 1 ст.125, ч. 1 ст. 126 ЗК України, в редакції, чинній на момент видачі оспорюваних державних актів).

Встановлені судом обставини дають підстави для висновку про те, позивач набув право власності на земельні ділянки у порядку безоплатної передачі земель колективної власності КСП «Десна» та отримав документ, що посвідчує право власності на вказане нерухоме майно, а саме державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЧН № 199836 від 11 квітня 2005 року. Тому, державний акт про право власності на спірні земельні ділянки серії ЧН №199920 виданий 07.10.2008 на ім`я ОСОБА_2 на підставі розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації від 16.04.2007 неправомірно, оскільки вказані земельні ділянки, які сформовані на основі паю № НОМЕР_1 на той час уже перебували у власності позивача. Таким чином, право власності на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачкою зареєстровані неправомірно.

За положеннями статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі застосуванням інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Одним із способів захисту права власності є віндикаційний позов.

За правилом статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Порядок та умови витребування майна від добросовісного набувача визначено статтею 388 ЦК України.

Частина 4 ст. 388 ЦК України передбачає, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Для застосування ст.387 ЦК України необхідною умовою є доведеність позивачем того факту, що він є власником рухомого майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами; особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

У пункті 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» (далі Постанова )зазначено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Відповідно до пункту 21 Постанови, якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню за правилами статей 387,388 ЦК України.

У Постанові наголошується, що відповідно до статті 387 ЦК, особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача (п. 23 вказаної Постанови).

Таким чином, майно може бути повернуте за позовом власника про його витребування на підставі ст.387 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених в цій статті, а саме підтвердження права власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння поза його волею, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95, 98, 121, 123), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17).

Власник із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.47) та інших).

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а скасування рішення чи запису про проведену державну реєстрацію права не є належним способом захисту порушеного права. У такому випадку державний реєстратор здійснює відповідну реєстраційну дію на підставі рішення суду про витребування майна.

Крім того, відповідно до вимог абзацу 2 ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником спірних земельних ділянок. Вказані земельні ділянки вибули з його володіння не з його волі, а внаслідок видачі Борзнянської районною державною адміністрацією державного акту на вищевказані земельні ділянки на підставі розпорядження № 157 Борзнянської районної державної адміністрації від 16 квітня 2007 року ОСОБА_2 , яка у подальшому зареєструвала право власності на них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та уклала договори оренди вказаних земельних ділянок. При цьому ОСОБА_2 є добросовісним набувачем вказаного майна, оскільки вона не знала та не могла знати, що державний акт виданий на земельні ділянки, які вже перебувають у власності позивача.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та судова практика Європейського суду з прав людини застосовуються українськими судами як джерело права.

Втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування, є предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У справах «Рисовський проти України» (рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення ЄСПЛ від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Законність втручання у право власності відповідачки у цій справі обумовлена тим, що право власності є конституційним правом особи, передбаченим статтею 41 Конституції України, воно є непорушним та набувається в порядку, визначеному законом. Законний власник не втрачає право власності на належне йому майно, якщо воно вибуває з його володіння без належної на те законної підстави чи не з його волі, тому таке право підлягає захисту.

Легітимною метою (виправданістю втручання загальним інтересом) є необхідність захисту гарантованого Конституцією України права законного володільця, майно якого вибуло з його володіння без відповідної на те правової підстави чи не з його волі.

Щодо пропорційності втручання у право власності, слід зазначити, що можливість втручання у право набувача майна, яке вибуло з володіння власника без відповідної правової підстави, чи не з його волі прямо передбачене ст. 387, 388ЦК, закон безпосередньо врегулював, що добросовісний набувач не набуває право власності на відчужене йому майно, яке вибуло із володіння власника поза його волею. Крім того майнове право позивачки як добросовісного набувача може бути поновлене шляхом отримання іншої земельної ділянки взамін права на земельну часту пай, який вона успадкувала. Також заподіяна їй шкода може бути відшкодована у порядку визначеному ст.1173 ЦК України. Водночас позивач як законний володілець позбавлений можливості захистити своє майнове право у інший спосіб, ніж витребування належного йому майна.

Таким чином, витребування земельних ділянок на користь законного власника є пропорційним втручанням у право власності ОСОБА_2 , яке ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

Розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Сторона позивача просить стягнути з відповідача витрати понесені ним на професійну правничу допомогу адвоката Ковалюха В.М. у розмірі 8000,00 грн та одночасно із позовною заявою подані відповідні докази на підтвердження таких витрат.

Представник відповідача просила не покладати на відповідачку судові витрати, оскільки вона є добросовісним набувачем майна.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати позивача понесені на професійну правничу допомогу адвоката Ковалюха В.М. підтверджуються договором про правничу допомогу від 23.05.2025, де зазначено, що сума винагороди за послуги, передбачені договором становить 8000,00 грн, детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 24.06.206, квитанцією до прибуткового касового ордеру №12 від 23.04.2026 про сплату коштів на у сумі 8000,00 грн на підставі вказаного договору.

Ураховуючи критерії співмірності, реальності та розумності витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на обставини вказаної справи, її складність та обсяг виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку, що вимоги заяви позивача про стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на правову допомогу адвоката у сумі 8000,00 грн. є обґрунтованими, та з огляду на положення ч.1 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення з відповідача.

При цьому відповідачка не позбавлена можливості вирішити питання відшкодування завданої їй шкоди, пов`язаної з виплатою позивачу судових втрат у порядку, який був роз`яснений вище.

На підставі викладеного, керуючись ст.2-4, 12, 19, 23, 76-89, 141, 258-268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 належні ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН №199836, виданого Борзнянською районною державною адміністрацією 11 квітня 2005 року, земельні ділянки площею 0,99 га з кадастровим номером 7420887600040010133; площею 0,66 га з кадастровим номером 7420887600040030133; площею 1,27 га з кадастровим номером 7420887600040020133, що розташовані на території Степанівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області та з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова», 17600, смт. Варва Прилуцького району Чернігівської області, вул. Кропиви Костянтина, буд. 59; ЄДРПОУ 31333767.

Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області, 14000, вул. П`ятницька, 11 А, м. Чернігів, ЄДРПОУ 39764881.

Суддя О.В. Данько