Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №688/4447/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/4447/26

№ 2-о/688/121/26

Рішення

Іменем України

11 вересня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Огородніка І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кулеши Л.М.,

заявника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шепетівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

В С Т А Н О В И В:

11 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 на строк 6 (шість) місяців, яким визначити наступні обмеження останньому:

- заборонити спілкуватися, вести листування, телефоні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , контактувати з нею через засоби зв`язку, особисто і через третіх осіб;

- заборонити перебувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в місці її проживання (перебування), за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити наближатися до місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , інших місць частого відвідування, на відстань ближче 100 метрі.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.09.2026 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.

Заявник в судовому засіданні заяву підтримала просить її задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення заявника, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, вважає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 2, 7 частини другої статті 3 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: колишнє подружжя; батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Відповідно до пунктів 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону, рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.

У справі, що розглядається, встановлено, що між сторонами існують неприязні відносини та спір щодо спільного майна.

Сам факт тривалого конфлікту між заявником та заінтересованою особою не підтверджує факту того, що ОСОБА_2 вчинив щодо неї домашнє психологічне насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У суді не доведено ризиків, які можуть настати у разі незастосування стосовно заінтересованої особи обмежувального припису.

Оскільки ОСОБА_1 не надано беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 постійного та безперервного психологічного насильства у розумінні Закону, а судом не встановлено випадків психологічного насильства стосовно неї, а також ризиків настання насильства у майбутньому, то у суду відсутні підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

З огляду на висновки суду про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог щодо видачі обмежувального припису, судові витрати, від яких заявник був звільнений при зверненні до суду з заявою про видачу обмежувального припису відповідно до правил ст. 141 ЦПК України необхідно віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 211, 258-268, 350-1 - 350-8, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, відмовити.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15 вересня 2026 року.

Суддя Ігор ОГОРОДНІК