Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №686/31261/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/31261/25

Провадження № 3/686/3890/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Дзюбак О.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 ,

за ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

установив:

ОСОБА_1 будучи двічі протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, 21 жовтня 2025 року о 01 год. 08 хв. в м. Хмельницькому по вул. Прибузькій, 2, керував електричним транспортним засобом - двоколісним електросамокатом «Прокатайся» потужністю до 3 кВт, з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови) та від проходження огляду на стан сп`яніння у визначеному законом порядку на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні 08.09.2026 ОСОБА_1 заперечив винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення та керування електросамокатом. Пояснив, що розуміючи, що він позбавлений права керування транспортними засобами, продав автомобіль та 21.10.2025 о 01 год. 08 хв. йшов по вулиці і побачив електросамокат, яким хотів скористатися, відштовхнувся для руху на ньому,проте він не поїхав. В цей час на автомобілі під`їхали працівники поліції та почали складати відносно нього протокол.

Захисник Бездітний В.В. заперечив проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Після дослідження матеріалів справи та надання пояснень учасниками, розгляд справи суд відклав для надання можливості захиснику підготувати письмове клопотання з обґрунтуванням позиції по справі.

В судове засідання 15.09.2026 Тімошенко О.О. та захисник Бездітний В.В. не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду, який визначений з їхньою присутністю.

У зв`язку із цим, відповідно до ст. 268 КУпАП суд розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника.

Узагальнені доводи клопотання про повернення справи для належного оформлення полягали у тому, що складений протокол є не лише доказом у справі, але й актом обвинувачення, яке не є конкретним, оскільки у протоколі не зазначено, яким саме транспортним засобом керував ОСОБА_1 та справа іншим складом суду тричі поверталася для належного оформлення, проте поліцейський не склав новий протокол та на виконання постанов суду не зазначив відомостей про назву, характеристики транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 . Захист у цьому клопотанні ствердив, що винесені іншим складом суду постанови про повернення справи для належного оформлення мали бути обов`язково враховані новим складом суду відповідно до конституційних засад обов`язковості судового рішення та визначених у ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» приписів про обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами. А тому суд у новому складі, дотримуючись послідовної позиції у зв`язку із не складанням нового протоколу, мав повернути справу для належного оформлення.

Щодо вказаного клопотання сторони захисту суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності іншим складом суду тричі постановами від 17.02.2026, від 17.03.2026 та 29.04.2026 поверталася органу поліції для належного оформлення.

Відповідно до ч.2 ст.13 ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно із ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

У поданому клопотанні захисник не зазначає, яка норма КУпАП чи іншого законодавчого акта відповідно до положень законодавства України про адміністративні правопорушення містить підхід щодо обов`язковості урахування (преюдиційності ) судових рішень суду першої інстанції щодо повернення справи для належного оформлення. Загальне формулювання норми про обов`язковість судового рішення без урахування приписів абз.2 ч.2 ч.13 указаного закону не може слугувати підставою для її розширеного тлумачення на користь преюдиційності у всіх випадках.

Крім цього, адресат постанови про повернення справи для належного оформлення - орган, який ініціював процедуру притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності повторно направив справу до суду, який уповноважений приймати рішення у ній. А тому зазначений захисником підхід щодо обов`язковості прийняття іншим складом суду аналогічного рішення про повернення справи для належного оформлення не є застосовним, суперечить вимогам ст.221, 252, 284 КУпАП щодо розсуду та повноважень суду оцінювати докази та розглядати справу по суті.

З огляду на викладене, суд уважав можливим провести розгляд справи по суті та не вбачав підстав для її повернення до органу Національної поліції. А тому підстави для задоволення указаного клопотання захисника відсутні.

Також захисник Бездітний В.В. подав клопотання про закриття провадження по справі у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Узагальнені доводи клопотання полягають у тому, що долучена органом Національної поліції до справи аркуш паперу з технічними характеристиками самоката є неналежним та недопустимим доказом та не підтверджує, що ОСОБА_1 керував саме електросамокатом «Segway-Ninebot» MAX G30E II. Також у справі немає належних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 електросамокатом потужністю до 3 кВт та доказів самого факту керування за допомогою електричної тяги. Крім цього, у розумінні закону транспортний засіб до 3 кВт відповідно до п.2.13 Правил дорожнього руху не є механічним транспортним засобом,а тому на ОСОБА_1 не може поширюватися відповідальність як на водія, оскільки він міг бути у розумінні закону іншою особою, яка за вимогами ст..130 КУпАП може бути притягнута до відповідальності у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд зазначає,що проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому статтею 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 р. №1452/735 (далі Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.12.2008 р. №1103 (зі змінами) (далі Порядок), відповідно до яких особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Так, згідно з п.7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.9 Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

У силу п.6 Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного,наркотичного чи іншого сп`яніння,або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,і проведення такого огляду,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1103 передбачено,що уразі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Повноваження поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції самостійно виявляти та оцінювати наявність ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, є виключними, ніхто інший не має повноважень оцінювати наявність у водія тих чи інших ознак сп`яніння. У зв`язку з чим, якщо у поліцейського виникають підстави вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп`яніння, то поліцейський має законне право вимагати від водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. На указані обставини звернув увагу суд апеляційної інстанції у справі № 686/21253/25.

Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому відмова водія від проходження в установленому порядку огляду на стан сп`яніння є самостійною підставою для адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаних порушень Правил дорожнього руху повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, а саме:

- відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №489358 від 21 жовтня 2025 року, яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення та який відповідає вимогам статті 256 КУпАП, є належним та допустимим доказом;

- направленням на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння до ХОЗ з НПД ХОР від 21.10.2025 о 01 год. 18 хв. підставою для якого слугували виявлені ознаки алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови;

- відомостями акту огляду на стан алкогольного сп`яніння від 21.10.2025, на підставі виявлених ознак алкогольного сп`яніння, згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду;

- відеозаписами, на яких зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, у тому числі рух електросамоката під керуванням ОСОБА_1 , його зупинка працівниками поліції, спілкування останніх з ОСОБА_1 після зупинки, виявлення ознак алкогольного сп`яніння та фіксація відмови пройти огляд на стан сп`яніння. Так, із дослідженого відеозапису WhatsApp Video 2025-10-21 at 02.26.00 чітко видно рух по рівній ділянці двоколісного електросамоката під керуванням ОСОБА_1 , який перебував на платформі самоката та будь-яких дій крім керування ним, у тому числі за допомогою фізичної, відштовхувальної (мускульної) сили не здійснював. Крім цього, з долучених відеозаписів з нагрудних камер поліцейських видно, що на указаному самокаті був увімкнений ліхтар головного світла. Під час наближення транспортного засобу патрульної поліції ОСОБА_1 зупинив електросамокат.

А тому доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував електросамокатом, а побачив електросамокат, яким хотів скористатися, відштовхнувся для руху на ньому,проте він не поїхав, суд відхиляє та уважає спростованими матеріалами справи.

Долучена автором протоколу роздруківка з технічними характеристиками електросамоката узгоджується з установленими відомостями та доказів, які б викликали обґрунтований сумнів у тому, що це був саме електросамокат, матеріали справи не містять.

Крім цього, сам ОСОБА_1 ствердив, що це був прокатний електросамокат, якого він побачив ідучи вулицею, однак повідомив власну версію подій щодо заперечення керування ним.

Разом із цим, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

У зв`язку із цим аргументи захисника про те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 саме елекстросамокатом, а відомості про його технічні характеристики є неналежним та недопустимим доказом, є непереконливими та не слугують підставою для закриття провадження у справі.

Факт притягнення ОСОБА_1 двічі протягом року та накладення адміністративного стягнення за керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння за ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується копією постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2025 року (справа № 686/11630/25) та ч. 1 ст. 130 КУпАП, - копією постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 квітня 2025 року у справі № 686/11371/25).

Щодо аргументів сторони захисту про те, що він не був водієм, не керував транспортним засобом та був у розумінні закону іншою особою, то вони не впливають на можливість кваліфікації його дій за ч.3 ст.130 КУпАП.

Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023) передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (ст.2). У статті 1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що : 1) легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Отже, цим нормативно-правовим актом визначено, що легкі електричні транспортні засоби є транспортними засобами і вони поділяються на дві категорії:

1) легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год. (до цієї категорії підпадають всі прокатні самокати);

2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год. (пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли).

Аналогічні поняття легких електричних транспортних засобів визначені і у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (закон в редакції Закону №3492-ІV від 23 лютого 2006 зі змінами).

Відтак, з набуттям чинності Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023), керування легким електричним транспортним засобом (електросамокатом) в стані алкогольного сп`яніння тягне відповідальність встановлену ст.130 КУпАП.

Поняття «транспортний засіб», яке визначене у п.1.10 Правил дорожнього руху України (затверджені Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами), не суперечить поняттям, визначеним у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року).

Правилами дорожнього руху розмежовано поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» (п.1.10 ПДР).

Згідно з ПДР: «транспортний засіб» - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; «механічний транспортний засіб» - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

При цьому чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише в разі присвоєння пристрою номерного знаку чи за наявності посвідчення водія в особи, яка ним керує.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП дії, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, у ч.1 ст.130 КУпАП передбачено три види об`єктивної сторони правопорушення та відповідальність за : 1)керування транспортним засобом у стані сп`яніння, 2)відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, 3)передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.

Разом із цим, ч.3 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.

Згідно з ч.2 ст.19 Закону України «Про правотворчу діяльність», закони України (в т.ч. Закон № 2956-IX від 24 лютого 2023 року із змінами) в ієрархії нормативних актів мають вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України (в т.ч. ПДР), а тому суд при визначенні поняття «транспортний засіб» у даному випадку враховує вимоги Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року).

У даному випадку не береться до уваги поняття «транспортного засобу», яке визначене у примітці до ст.121 КУпАП, оскільки у цій нормі чітко визначено перелік правопорушень, яких стосується таке поняття (121-126, 1271 - 1281, частинах першій і другій ст.129, ст.ст.132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 КУпАП) і серед цих правопорушень відсутня ст.130 КУпАП.

Разом із цим, у постанові ККС Верховного Суду від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 (провадження № 51-944кмо23), об`єднана палата звернула увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання ДТП в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення. У цій постанові об`єднана палата сформулювала висновок щодо правозастосування положень статей 55, 286, 286-1 КК: особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до частин 2 та 4 статті 30 КУпАП, позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

З урахуванням того, що диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування будь-яким «транспортним засобом», а не тільки «механічним транспортним засобом», ОСОБА_1 у даному випадку, підлягає притягненню до відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Наявні у справі докази є належним і допустимими, підтверджують дотримання працівниками поліції вимог закону щодо фіксації процедури, оформлення матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності та вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.130 КУпАП, а саме - відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, будучи двічі протягом року підданим адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до довідки за підписом інспектора відділу адміністративної практики УПП в Хмельницькій області О. Тодосійчук, посвідчення водія НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримав 17.12.2021.

Згідно з цією ж довідкою ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у межах строку, визначеного ст. 39 КУпАП, зокрема за ч. ст. 122, ч.1 ст.130 КУпАП.

При накладенні стягнення суд враховує указані обставини, особу ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, та вважає, що на ОСОБА_1 необхідно накласти стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років. Підстав для закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП не встановлено, у зв`язку із чим клопотання захисника про закриття провадження у справі не може бути задоволено.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення у дохід держави. Підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 276-280,283-285, 294 КУпАП, суд, -

постановив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років без конфіскації транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня її винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу – 102 000 (сто дві тисячі) гривень 00 копійок.

Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Після набрання постановою законної сили:

Стягувачем штрафу є: Управління патрульної поліції у Хмельницькій області ДПП, місцезнаходження: м. Хмельницький, пров. Коцюбинського, 35/2;

Стягувачем судового збору є: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Липська, 18/5;

боржником є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Реквізити для сплати штрафу: призначення платежу: 21081300, отримувач коштів: ГУК у Хмельницькій області; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37971775; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 748999980313060149000022001, код класифікації доходів бюджету 21081300, штраф по справі №686/31261/25.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106; пункт 5 судовий збір по справі №686/31261/25

Квитанції слід подати у каб. № 4 (2-й поверх), вул. Пилипчука,1, м. Хмельницький. У разі направлення оригіналів квитанцій засобами зв`язку вказувати адресу: 29001, м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54/e-mail: inbox@kmm.km.court.gov.ua (із обов`язковим зазначенням «направляю квитанції по справі №686/31261/25» ).

Суддя Олександр ДЗЮБАК