Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №671/431/24 — Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа № 671/431/24

3-в/671/6/2026

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 вересня 2026 року м. Волочиськ

Суддя Волочиського районного суду Хмельницької області Андрущенко О.Ю., розглянувши подання провідного інспектора Хмельницького районного сектору № 2 філії ДУ «Центр пробації» у Хмельницькій області Муляра В.А. щодо вирішення питань, пов`язаних з виконанням постанови,

встановив:

До суду надійшло подання провідного інспектора Хмельницького районного сектору № 2 філії ДУ «Центр пробації» у Хмельницькій області Муляра В.А. щодо вирішення питання про звільнення від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин ОСОБА_1 , у зв`язку із строками давності.

В поданні зазначає, що 16.04.2024 до Хмельницького районного сектору № 2 філії ДУ «Центр пробації» у Хмельницькій області надійшла для виконання постанова Волочиського районного суду Хмельницької області від 19.03.2024 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин.

На виклики ОСОБА_1 не з`явився.

13.05.2025 з ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_1 02.05.2025 призваний на військову службу під час мобілізації.

24.09.2025 з ВП № 2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області надійшли матеріали перевірки фактичного місця проживання ОСОБА_1 , де вказано, що останній за адресою АДРЕСА_1 відсутній.

ОСОБА_1 не ознайомлений з порядком та умовами відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.

Згідно ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовець, якого не знято з котлового забезпечення (тобто обліку в Збройних Силах України), залишається у статусі військовозобов`язаного. Це означає, що на нього поширюються всі права та обов`язки, передбачені законодавством України про військову службу.

ОСОБА_1 являється військовослужбовцем ЗСУ, що перешкоджає відбуванню адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, а тому наявні підстави, що унеможливлюють виконання постанови суду.

Згідно п. 15.1 Розділу 15 наказу МЮУ від 19.03.2013 № 474/5 виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт припиняється, а порушник знімається з обліку в разі наявності підстав, що унеможливлюють виконання постанови суду, після отримання відповідного судового рішення.

Тому, просить врахувати наявність підстав, що унеможливлюють виконання постанови Волочиського районного суду Хмельницької області від 19.03.2024 № 671/431/24 та звільнити особу від відбування адміністративного стягнення.

На розгляд справи представник Хмельницького РС № 2 філії ДУ «Центр пробації» у Хмельницькій області не з`явився, подав заяву про розгляд без його участі, подання підтримав та просив задовольнити.

На розгляд подання ОСОБА_1 не з`явився.

Дослідивши подання, матеріали справи та особову справу, приходжу до наступних висновків.

Так, згідно з ч. 1 ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Як вбачається з матеріалів цієї справи про адміністративне правопорушення, постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 19.03.2024 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, і накладено на нього стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин.

Матеріали відносно ОСОБА_1 надійшли до Хмельницького районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області та були прийняті до виконання 16.04.2024.

Незважаючи на вжиті органом пробації заходи, постанова Волочиського районного суду Хмельницької області від 19.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП залишається не виконаною.

Відповідно до ст. 304 КУпАП питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а, згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», усталена судова практика Європейського Суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права.

Європейський Суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не містять поняття строки давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, тобто законодавцем залишено поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання таких постанов, створивши при цьому ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду. Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується Європейським Судом з прав людини при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно з яким, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов`язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю.

Натомість, дані строки, передбачені в Кримінальному кодексі України, а саме в ст. 80, яка розташована у розділі ХІІ «Звільнення від покарання та його відбування» і регламентує звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Таким чином, порушено один з фундаментальних принципів права, принцип справедливості, оскільки засуджені, які вчинили кримінальне правопорушення, в порівнянні з адміністративним правопорушенням, на підставі ст. 80 КК України, звільняються судом від відбування покарання у зв`язку з закінченням строків давності виконання вироку суду.

Крім того, Конституційний суд України у пунктах 3.4. і 3.6. свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суддя вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, відповідно до пункту 1 ч. 1 якої особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Згідно з ч. 3 ст. 80 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.

Згідно з ч. 4 ст. 80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Отже, ст. 80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.

Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання. Положення ст. 80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

За таких обставин, застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 24.12.2015 у справі за єдиним унікальним номером 5-324кс15, ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання. Редакція ч. 3 ст. 80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч. 3 ст. 80 Загальної частини КК України, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч. 3 ст. 80 КК України, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч. 1 ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

Оскільки в матеріалах особової справи № 3/2024, заведеної 16.04.2024 Хмельницьким районним сектором № 2 філії ДУ «Центр пробації» у Хмельницькій області відносно ОСОБА_1 , відсутні дані про ухилення останнім від відбування накладеного адміністративного стягнення, зокрема в силу притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, та притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-2 КК України, то немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.

Відповідно до приписів ст. 152 КВК України, закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.

Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст. 80 КК України, складається з трьох обов`язкових елементів: 1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку; 2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання; 3) не вчинення нею нового злочину, а не кримінального проступку.

Враховуючи вище наведене та той факт, що з часу набрання законної сили постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 19.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт минуло два роки, на час розгляду подання закінчились строки давності її виконання; факт ухилення від відбування стягнення не встановлений постановою чи вироком суду, отже, вважаю, що подання підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт за закінченням строків давності виконання постанови про накладення стягнення, визначених пунктом 1 ч. 1 ст. 80 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 300-304, 325-1 КУпАП, суддя -

постановив:

Подання провідного інспектора Хмельницького районного сектору № 2 філії ДУ «Центр пробації» у Хмельницькій області Муляра В.А. про звільнення від відбування адміністративного стягнення у зв`язку з закінченням строків давності виконання постанови відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт, призначеного за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 19.03.2024, за закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Копію постанови вручити або вислати особі, щодо якого її винесено, а також Хмельницькому районному сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області.

Особову справу № 3/2024 стосовно ОСОБА_1 після вступу постанови у законну силу повернути до Хмельницького районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, за наслідками розгляду справи по суті.

Суддя